Перед початком дев’ятого засідання Контактної групи з питань оборони України до штаб-квартири НАТО у Брюсселі рано-вранці приїхав усміхнений Олексій Резніков.

Він був небагатослівний: дістав з нагрудної кишені й показав журналістам хустинку з кресленням Су-27 (вочевидь, саме для цього він вперше приїхав на таку зустріч у костюмі, а не військовій формі), сказав, що розраховує отримати літаки "з неба", а на питання, чи є винищувачі топ-пріоритетом України, усміхнувся ще ширше й розвів руками.

Та винищувачі, якщо судити з публічних заяв і української сторони, й західних країн, виявились далеко не головною темою. Ба більше, ніякого прориву в цьому питанні не оголошувалось.

Натомість наголос робився на тому, що Україна має бути готовою до контрнаступу навесні – й час починає поступово грати проти Києва та Заходу.

Якими виявились підсумки дев’ятого "Рамштайну" – в матеріалі "Європейської правди" з Брюсселя.

Піднесена реальність…

Сподівання на хоча б якесь рішення щодо винищувачів на "Рамштайні" все ж були – підігріті, зауважмо при цьому, саме українською стороною.

Лише нещодавно Україна змогла зламати цю чергову "червону лінію". Зокрема, Велика Британія перша оголосила, що почне підготовку українських пілотів на західній авіації. 

Втім, навіть за таких умов про передачу літаків поки не йшлося, а міністр оборони Сполученого Королівства Бен Воллес узагалі натякнув, що результати програми, можливо, з’являться вже по завершенні фази повномасштабної війни.

Оптимістичні новини також пролунали зі Словаччини, яка підтвердила, що після офіційного звернення Києва може почати переговори з Європейським Союзом про передання своїх МіГ-29. 

Зрештою, таке ж офіційне звернення було й до Нідерландів, які взагалі першими підтвердили готовність розглянути можливість надання Україні F-16. І перед "Рамштайном" міністерка оборони країни Кайса Оллонгрен запевнила, що до цього запиту Амстердам ставиться серйозно.

Тому не дивно, що

українська сторона досить оптимістично оцінювала шанси домовитись про літаки у Брюсселі.

Так, міністр оборони Олексій Резніков серед заявлених тем "Рамштайну" на перше місце поставив "захист українського неба, у тому числі – через залучення авіаційної платформи".

І хоча після завершення засідання Контактної групи з оборони України польський міністр Маріуш Блащак обережно заявив про позитив у питанні літаків, ніяких конкретних оголошень про них так і не пролунало.

…і приземлені очікування

Публічну відповідь про літаки озвучив генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг: обговорення щодо винищувачів ведуться, та вони – не на часі.

"Наш нинішній нагальний пріоритет – важка техніка, сучасні системи протиповітряної оборони, боєприпаси – все те, що потрібно, аби гарантувати, що Україна отримає сучасні системи, які їй обіцяли і які можуть переломити ситуацію на полі бою", – сказав Столтенберг, відповідаючи на запитання ЄвроПравди.

Очільник Пентагону Ллойд Остін був ще лаконічніший:

Жодних оголошень про винищувачі в мене немає".

Непублічна ж версія, яку, як вважається, обговорювали на "Рамштайні", полягає в підготовці Росією масованого наступу. Якщо точніше – наступу із застосуванням авіації, від широкомасштабного розгортання якої досі утримувалась.

Відомо, що РФ зберегла значну частину своєї авіації – насамперед тому, що їй так і не вдалося знищити українську протиповітряну оборону в перші дні війни.

І, як повідомила у вівторок Financial Times із посиланням на представника західної розвідки, на тлі надзвичайних втрат у живій силі й техніці Росія може задіяти авіацію для "масованого авіанаступу" – і саме це нібито стало темою обговорення нинішнього "Рамштайну".

У таких умовах, очевидно, довгострокові проєкти на кшталт F-16, на які Україна чекала б мінімум кілька місяців навіть за найбільш сприятливих умов, і справді не на часі.

Очільник Пентагону Ллойд Остін на пресконференції після "Рамштайну" підтвердив, що пріоритетом зараз є протидія авіаційному потенціалу РФ.

"Нам відомо, що Росія має значну кількість літаків на озброєнні, і в неї залишились багато відповідних засобів. Саме тому ми наголошуємо, що маємо робити все можливе, аби надати Україні стільки засобів протиповітряної оборони, скільки можливо", – сказав міністр.

Саме на цьому тлі з’явилася заява Німеччини про відновлення виробництва боєприпасів для зенітно-ракетних комплексів Gepard (про експорт яких вона безуспішно намагалася домовитися зі Швейцарією). 

А також – спільне рішення Франції та Італії передати Україні комплекс SAMP/T й Нідерландів – надати пускову установку для NASAMS.

Та чи означає це, що питання винищувачів узагалі зняте з порядку денного? Навряд. Адже вже пізніше міністр оборони Німеччини (яка, нагадаємо, виступала категорично проти передання бойової авіації) Борис Пісторіус допустив: обговорення може відновитися за три-чотири місяці.

І це – символічний таймінг, адже якраз припадає на період, коли Україна, як вважають на Заході, здійснить запланований контрнаступ.

В очікуванні наступу ЗСУ

"Ми очікуємо, що вони (українські сили) проведуть наступ у певний момент навесні. Через це ми всі й наші партнери по Контактній групі наполегливо працюємо, щоб забезпечити, що вони матимуть броньовану техніку, вогневі засоби й засоби утримання техніки, аби мати змогу бути дієвими для створення тих наслідків на полі бою, які вони хочуть створити", – пояснив очільник Пентагону Ллойд Остін.

Тут наголос робиться на важкій бронетехніці, яку західні країни вже зобов’язалися надати Україні. А ще — підготовці українських сил з тим, щоб вони могли використовувати цю техніку злагоджено з іншими підрозділами конкретно для деокупації територій.

Загалом, як оголосив голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі, "танкова коаліція" складається з 11 країн (йдеться і про Leopard 1 та Leopard 2, і про модифіковані радянські Т-72), а 22 країни пообіцяли надати бойові машини піхоти.

Та ключове питання – в тому, як швидко ця техніка доїде до України.

А також – які конкретні зобов’язання взяли на себе держави-учасниці "танкової коаліції". Без них поки неможливо сказати, на скільки техніки на планованому весняному наступі може розраховувати Україна.

Ще перед "Рамштайном" міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що конкретні зобов’язання надали лише, власне, Німеччина – 14 Leopard 2 – і Португалія – три танки, а інші начебто не обговорюються. Окремо Канада повідомила, що її чотири "Леопарди" вже перебувають у Польщі, де їх почали опановувати українські військові. А Норвегія вже під час "Рамштайну" оголосила, що передасть вісім "Леопардів". 

Можна згадати оголошення Польщі про надання 60 танків включно з PT-91, а також постачання загалом 90 модернізованих Т-72 з Чехії. Але й вони розтягнуті в часі та не будуть виконані до кінця весни.

Й тому всі міністри оборони й посадовці НАТО наголошували на тому, що важливою у допомозі України є швидкість і нагальність – принаймні на цьому етапі.

Ще одна не менш важлива проблема – нестача артилерійських боєприпасів, які в Україні витрачаються рекордними з часів Другої світової війни темпами. За оцінками генсека НАТО, на поповнення вже зараз вичерпаних запасів снарядів західним країнам знадобляться два роки.

І якщо повномасштабна війна в Україні залишатиметься принаймні на такому ж рівні інтенсивності, як зараз – при тому, що ознаки можливої ескалації з’являються все частіше, – вже цього року ця проблема стане критичною.

Поки що, судячи з публічних заяв, учасники "Рамштайну" роблять ставку на запуск додаткового виробництва снарядів.

А в середньостроковій перспективі – очікують на зміну тактики української сторони.

"Ми працюємо з українськими солдатами в різних місцях Європи, аби наголосити на додатковій підготовці в плані маневреності. Оскільки йдеться про більший наголос на маневреності й впливі на полі бою за рахунок вогневих засобів і маневреності, є достатній шанс, що це потребуватиме все менше артилерійських боєприпасів", – так це пояснив Ллойд Остін.

Підзвітність

Важливий момент, який побіжно згадували українська й американська сторони після "Рамштайну" – питання підзвітності щодо військової техніки, яка передається в Україну.

"Сьогодні була доповідь, зокрема, щодо перевірки за сучасними натівськими системами, які ми застосовуємо – це насамперед система LOGFAS (сервіс, розроблений для підтримки логістичного забезпечення НАТО). Ми запросили будь-яку країну, якщо є потреба, перевірити аж до підрозділу, до батальйону, місце, де розташована зброя від їхньої країни", – розповів журналістам у кулуарах Олексій Резніков.

Про це ж сказав і глава Пентагону Остін – щоправда, без додаткових подробиць:

"Для мене й моїх колег по Контактній групі пріоритетом є забезпечення того, що передане нами озброєння продовжує використовуватись за призначенням. І ми діємо на випередження, аби запобігти несанкціонованому поширенню зброї. Ми продовжимо працювати з українськими колегами з тим, аби надане нами озброєння й далі потрапляло до сміливих військових на фронті".

Із чим пов’язана така несподівана увага до питань підзвітності зброї, журналістам прямо не пояснили. Та співрозмовники ЄвроПравди вказували на те, що західні союзники не проігнорували останні корупційні скандали в Міноборони.

Тож у Заходу є претензії до того, як саме в Україні ведеться облік західної зброї.

Адже згадана Резніковим система LOGFAS, як він сам говорив минулого року, працює лише до рівня бригади. Те, що відбувається нижче, співрозмовник ЄвроПравди охарактеризував як "паперова армія", відповідальність за що несе особисто очільник Міноборони.

Той факт, що Київ готовий до співпраці в питанні обліку зброї – як і кадрові рішення в оборонному відомстві, де саме має з’явитися новий заступник із цифрової трансформації, – мають бути позитивно сприйняті на Заході.

Й, сподіваємось, це дозволить найближчим часом зміцнити довіру між Україною та західними партнерами та – ймовірно – розблокувати постачання нових видів зброї для боротьби з російською агресією.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди", з Брюсселя (Бельгія)