"Якщо Фінляндія та Швеція у середу подадуть заявки на вступ до НАТО, то членство вони отримають не пізніше ніж у п'ятницю до обіду", – жартували раніше в Альянсі. 

Втім, як показав реальний досвід вступу цих північних країн, все виявилося не так просто навіть за повної згоди більшості членів НАТО та величезних стратегічних переваг від їхнього приєднання. 

Ніхто не передбачив масштаби проблем через політичну гру президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який вирішив наповну використати цей момент і "витиснути" зі Швеції і Фінляндії – але передусім Швеції – максимум поступок у двосторонніх відносинах, ще й у тій сфері, де ці поступки є дуже складними, а то й неприйнятними для політиків і суспільства. 

На тлі останнього загострення між Стокгольмом і Анкарою (серія антитурецьких акцій, у тому числі зі спаленням Корану, погрози Ердогана про "неможливість ратифікації за таких умов" і фактична пауза в переговорах) може скластися враження, що зараз згода Туреччини на вступ Швеції виглядає ще більш недосяжною, аніж під кінець літа 2022 року. 

Тож не дивно, що

у Фінляндії все гучніше лунає питання про те, як довго чекати на Швецію, аби вступати в НАТО одночасно.

"Потрібно визнати факти: у нас спільний кордон з Росією. Геополітичне становище Швеції дещо відрізняється від нашого", – пояснює в анонімному коментарі ЗМІ один із фінських політиків.

До таких питань підштовхує і Туреччина – з Анкари останнім часом неодноразово надсилають сигнали, що зі Швецією, мовляв, "усе безнадійно", а от до Фінляндії претензій вже немає і її заявку готові ратифікувати швидше. Ба більше, неофіційно відомо, що це може статися навіть у березні. 

Суспільна думка, схоже, схиляється до того, аби не чекати на Швецію невідомо скільки часу, якщо справа зовсім зайде у глухий кут. 

Ця ситуація не може не тиснути на фінських політиків, тож не дивно, що у січні-лютому у фінські ЗМІ потрапила інформація "з кулуарів" про те, що керівництво країни вже не виключає "плану Б" – руху у процедурах на крок попереду Швеції. 

А наприкінці минулого тижня з’явилася і політична домовленість парламентських сил, яка закладає передумови для того, що Фінляндія може виявитися процедурно готовою до вступу швидше за свою союзницю.

Та було би перебільшенням стверджувати, що Гельсінкі остаточно бере курс на вступ окремо.

Усі публічні заяви ключових фінських посадовців свідчать про те, що Фінляндія до останнього намагатиметься йти "у парі" зі Швецією, тому що це справді вигідно обом країнам і всьому НАТО. 

А ще – тому що попереду серія подій, які суттєво збільшать шанси на домовленість якраз перед самітом НАТО у Вільнюсі, що запланований на липень. І, схоже, у Гельсінкі майже переконані, що перешкоди для вступу Швеції до того часу вийде усунути. 

Та залишається питання, як вчинить Фінляндія, якщо для неї самої перешкоди зникнуть набагато раніше.

Пошуку відповіді на це питання присвячена й дискусія на YouTube-каналі ЄвроПравди за участю авторки цієї статті. Радимо не пропустити її. А тих, хто надає перевагу читанню, запрошуємо до прочитання цієї статті.  

"Вже не виключено, але краще ні"

Ця цитата – напевно, найточніша характеристика того, як фінські політики дивляться на перспективу вступу "попереду Швеції". 

Швеція є найближчим партнером і безпековим союзником Фінляндії, країни десятиліттями орієнтуються одна на одну у зовнішній і безпековій політиці. Вони чудово доповнюють одна одну: Фінляндія має сильну сухопутну компоненту, Швеція добре готова до оборони на морі. 

За уявної ситуації, що НАТО має надати Фінляндії підтримку для відсічі російської агресії, така логістика була би дуже тісно зав’язана на Швецію, як засвідчила ще Зимова війна.

Йдеться про безпекові переваги не лише для самих Швеції та Фінляндії. Їхній одночасний вступ до НАТО радикально зміцнює позиції Альянсу у Північній Європі та дозволяє "закрити" Росію у Фінській затоці, перетворюючи Балтійське море на "внутрішнє море НАТО" (детальний аналіз дивіться у статті "Росія програє Балтику").

Звісно, швидший вступ Фінляндії, якби так сталося, аж ніяк не означає, що Швеція взагалі не стане членом Альянсу. Але в експертних колах є думка, що так її переговорна позиція у подальшій суперечці з Туреччиною стане набагато слабшою і питання може зависнути на дуже тривалий час. 

А ще такий розвиток подій залишив би дуже неприємний осад у двосторонніх відносинах. 

Шведські ЗМІ миттєво помічали навіть найменші сигнали про те, що Фінляндія замислюється над "планом Б". Щоправда, на рівні публічних заяв у Стокгольмі демонструють повне розуміння та обіцяють не ображатися, якщо рух країн до Альянсу розсинхронізується. 

Останніми тижнями ключові фінські політики публічно "єдиним голосом" повторюють одне й те саме: Фінляндія і Швеція подали заявки разом і планують рухатися далі теж разом. 

"Швеція всебічно відповідає критеріям, необхідним для того, щоб стати членом НАТО. І в інтересах НАТО, щоби Швеція та Фінляндія вступали разом, тому що у нас – спільна безпекова ситуація", – наголосила прем’єрка Фінляндії Санна Марін на брифінгу поруч зі шведським колегою Ульфом Крістерссоном, коли вони зустрічалися у Стокгольмі на початку лютого. 

"Моя позиція полягає у тому, що нам краще рухатися вперед узгоджено зі Швецією, і наша мета – якнайшвидший вступ (до Альянсу), і для Фінляндії, і для Швеції", – зазначає президент Саулі Нііністьо в одному з останніх інтерв’ю.

Натомість очільник парламентського комітету із закордонних справ Юссі Халла-ахо, коментуючи чутки про ймовірність вступу окремо, не став заперечувати: цілковито відкидати такий сценарій все ж не вийде. 

"Було б добре говорити про цю проблему більш відверто, а не ховати її під килим і лише повторювати, що ми хочемо вступити у НАТО разом зі Швецією. Безперечно, ми хочемо – але це не повністю залежить від нас".

Приблизно цей підхід і відображає домовленість парламентських політсил, досягнута минулого тижня. 

Крок на випередження 

10 лютого депутати домовилися схвалити усі необхідні закони для вступу Фінляндії до НАТО до того, як завершаться повноваження нинішнього парламенту, адже у квітні на країну чекають вибори. 

Тож необхідні закони будуть схвалені "на випередження", без прив'язки до того, коли Угорщина й Туреччина нарешті ратифікують заявку. 

По суті, йдеться про те, щоби Фінляндія завчасно зробила усе залежне від неї для вступу, передавши м’яч на поле інших гравців.

Під час цих дискусій у публічних коментарях теж лунали запевнення: усі політсили дотримуються думки, що Фінляндії та Швеції слід вступати до НАТО разом і якнайшвидше. 

Але домовленість небезпідставно потрапила у ЗМІ з акцентом, що надалі це може призвести до розсинхронізації зі Швецією. 

Якщо ратифікація фінської заявки ще двома членами НАТО – питання часу, можливо, навіть кількох тижнів, то з приводу Швеції таких гарантій немає. 

Фінляндія може опинитися перед "відчиненими дверима", коли її сусідка ще вимушено стоятиме на останній сходинці. 

На цю колізію звертали увагу частина фінських політиків. "Лівий Альянс" та інші окремі політики переконували не поспішати з цим, доки Фінляндія принаймні не отримає ратифікації в Угорщині й Туреччині. 

"Ми все одно не станемо членами НАТО, доки Орбан і Ердоган не дадуть згоди. Тож було би краще залишити контроль за нашим "графіком руху" в руках парламенту. А так це лише допоможе Туреччині грати у їхню гру "розділяй і володарюй", – пояснює лідер фракції Юссі Сарамо.

Водночас лідер фракції Шведської народної партії переконує, що це не має вирішального значення, адже про одночасну фіналізацію вступу Швеції і Фінляндії можуть подбати на рівні самого НАТО, незалежно від того, коли фінський парламент завершить свої процедури. 

"Фактичний вступ до НАТО – це в руках самого НАТО. В Альянсі висловлювали сподівання, що ми вступимо одночасно. Тож НАТО може вирішити, коли і як нас запросять фіналізувати вступ", – аргументує він. 

На цьому акцентує і президент Саулі Нііністьо: процедурно останній хід залежить не від Фінляндії (хоча, безперечно, за відсутності неформальної політичної згоди Фінляндії на вступ окремо від Швеції запрошення навряд буде надіслане).

Заяви найвищих посадовців країни свідчать про щире переконання Гельсінкі, що "турецьке гальмо" щодо Швеції вийде здолати. Адже інший результат надто неприємний не лише для Швеції з Фінляндією! 

І президент Саулі Нііністьо, і міністр закордонних справ минулого тижня майже одночасно вийшли з тезами про те, що вірять: до саміту у Вільнюсі Фінляндія та Швеція вже стануть повноправними членами НАТО, і для таких надій є обґрунтовані підстави. 

"Не думаю, що він (Ердоган) погодиться на якийсь публічний тиск за будь-яких обставин. Але якщо щось зрушиться у двосторонніх перемовинах між США і Туреччиною – це може вплинути", – зазначає президент Фінляндії.

Торги з Ердоганом

Що може вплинути на позицію Туреччини і змусити її нарешті схвалити приєднання до Альянсу Швеції та Фінляндії?

Як відомо, за лаштунками Ердоган, дуже ймовірно, висуває вимоги не лише до Швеції, а й до США – сподіваючись виторгувати послаблення санкцій, накладених на Туреччину за купівлю російської С-400, та згоду США на продаж винищувачів F-35 або хоча б додаткових F-16 (чого Анкара намагається добитися вже не перший рік, але без успіху). 

Не доводиться сумніватися, що якщо такий торг справді ведеться, у Стокгольмі й Гельсінкі точно знають про нього і зважають на цей фактор у своїх планах та оцінках. 

По-друге, на початку червня у Швеції має набути чинності нове законодавство про боротьбу з підтримкою терористичної діяльності – що може стати для Ердогана додатковою можливістю заявити своїм прихильникам, що тепер Швеція виконала усі вимоги.

Та головне – на той час у Туреччині завершаться вибори і в Ердогана буде додатковий привід пом’якшити риторику, якою він зараз намагається завоювати прихильність релігійних консерваторів.

Тож "усі зірки сходяться" ще за місяць до саміту у Вільнюсі. 

І хоча це не дає жодних гарантій, що турецький шантаж припиниться – шанси помітно зростають. Варто лише згадати, як блискавично Туреччина зняла вето на запуск процесу вступу двох країн перед самітом у Мадриді. 

НАТО потрібно довести самому собі спроможність погодити рішення, які в інтересах усього Альянсу. А Ердогану не вигідно переходити червоні лінії, після яких він втратить будь-яку довіру більшості союзників (і шанси на винищувачі).

Але залишається інтрига з приводу того, чи скористається Фінляндія можливістю зробити крок у відкриті двері НАТО, щойно вона з’явиться. Адже це може статися набагато раніше, аніж літнє "вікно можливостей" для Швеції між турецькими виборами і самітом.

Генсек НАТО Єнс Столтенберг у спілкуванні зі ЗМІ на полях зустрічі міністрів оборони країн НАТО у Брюсселі " зазначив, що "питання не в тому, чи будуть ратифіковані протоколи про вступ Швеції та Фінляндії разом, а в тому, щоб ці протоколи були ратифіковані якнайшвидше".

А газета-таблоїд Iltalehti цього ж дня заявила з посиланням на свої джерела: Фінляндія і Швеція нібито скоординували дії на випадок, якщо фінська заявка отримає ратифікації останніх двох країн у березні, а шведська – ні. 

Джерела видання кажуть, що в такому разі Фінляндія може зробити фінальний крок у двері Альянсу окремо. А Швеція пообіцяла за такого сценарію не гальмувати набуття Фінляндією членства, а, навпаки, підтримати – і розраховувати на владнання проблем з Туреччиною до вирішального "Вільнюса".

Який з цих сценаріїв реалізується – побачимо вже у найближчі тижні. 

Авторка: Марія Ємець,

журналістка "Європейської правди"