"Хто підпише – той буде вбитий". З таким гаслом-погрозою сербські ультраправі увечері 15 лютого провели мітинг у центрі Белграда, протестуючи проти підписання франко-німецького плану врегулювання відносин Сербії та Косова.

Погроза вбивством адресувалася саме президенту Сербії Александару Вучичу, який останніми днями намагається переконати сербів у відсутності альтернативи цьому плану.

А ще під час мітингу радикали влаштували бійки з поліцією, знесли загородження навколо президентської адміністрації та закидали її яйцями.

Після мітингу трьох учасників заарештували. Як повідомляє поліція, в одного з них – Деяна Бобочека – вилучили гвинтівку з оптичним прицілом та боєприпаси.

Погрози сербському президенту оперативно засудили більшість політиків та дипломатів, включно з послом РФ.

Проте саме Росії приписують планування заворушень у Сербії.

Адже, окрім мирної угоди з Косовом, Вучич вже заявляє про можливе приєднання до санкцій проти РФ.

І це змушує Кремль йти ва-банк, активізувавши всі свої інструменти впливу і всіх агентів у Сербії. 

За крок від угоди з Косовом

"Держава не дозволить будь-яким бандитам, з будь-якою підтримкою ззовні, чи то на Заході, чи то на Сході, загрожувати цілісності та конституційному порядку Сербії", – прокоментував протести президент Александар Вучич.

Згадка в його словах про "бандитів із підтримкою на Сході" явно невипадкова. Адже донедавна у Вучича не було помітних проблем у відносинах зі "Сходом" – тобто з РФ.

Однак за останні тижні все змінилося.

Гучні скандали минулого року навколо відносин Сербії та частково визнаного Косова суттєво дратують ЄС та США. Усі чудово розуміють, що конфлікти у регіоні потрібні в першу чергу Росії, щоб мати козир у діалозі із Заходом, вимагаючи поступок щодо України.

Тому ЄС та США вирішили впритул зайнятися цим питанням, щоб не дати Кремлю шансів розпалити ще одну війну в Європі.

Проєкт компромісної угоди між Сербією та Косовом був розроблений двома локомотивами ЄС: Францією та Німеччиною – та має повну підтримку з боку Сполучених Штатів. План передбачає зняття Белградом блокування на вступ Косова до міжнародних організацій, проте без формального визнання його незалежності. За основу було взято модель відносин ФРН та соціалістичної Німецької демократичної республіки.

Принуждение к компромиссу: как Запад избавляет Сербию от российской зависимости

Натомість Косово мало погодити створення Асоціації сербських муніципалітетів – об’єднання районів, де етнічні серби складають більшість. При цьому, щоб не дати шансів сербському сепаратизму, ця асоціація не має отримати політичних функцій, подібних до статусу автономії.

Александар Вучич пізніше заявляв, що західні переговірники не залишили йому можливостей відмовити, погрожуючи замороженням економічних проєктів у Сербії, а також призупиненням дії безвізу для сербів.

Тож після чергового раунду переговорів із західними дипломатами Вучич оголосив, що не має можливості відмовитися від цієї угоди. І єдине, що він вимагає – гарантування створення Асоціації сербських муніципалітетів у Косові. За даними ЄвроПравди, статут цієї асоціації вже створено і наразі завершується його узгодження Белградом та Приштиною.

Росія попереджає Сербію

"Сподіваюся, що сербська влада знайде в собі сили відмовитися від підписання франко-німецького плану", – оперативно прокоментував прогрес у переговорах посол РФ у Сербії Александр Боцан-Харченко.

Ця заява – суттєва зміна російської позиції щодо Косова. Досі РФ заявляла, що не нав’язуватиме Белграду, що йому робити з Косовом, декларуючи готовність прийняти будь-яке рішення Сербії з цього питання.

Така позиція Кремля цілком відповідала його інтересам, адже поки у Сербії зберігалася ілюзія, що Косово можна буде повернути, Белград потребував допомоги РФ у блокуванні визнання Косова в ООН та інших міжнародних організаціях. 

А у відповідь Сербія була вимушена утримуватися від запровадження санкцій проти РФ, намагалася підтримувати російську позицію на міжнародній арені. Можливо – й допомагаючи Росії обходити західні санкцій.

Ситуація, в якій Белград йде на компроміс щодо Косова – вкрай невигідний для РФ сценарій.

Адже тоді допомога РФ вже не буде потрібна Белграду, що означатиме радикальну корекцію зовнішньої політики Сербії. Тим більше, що незабаром Вучич заявив: цілком ймовірно, вже скоро Сербії все ж доведеться схвалити санкції проти РФ, як би їм не хотілося цього уникнути.

Щоб не допустити цього, посол Боцан-Харченко дав декілька інтерв’ю сербським ЗМІ, головна ідея яких полягала у тому, що у Сербії ще зберігається шанс повернути Косово і що вікно можливостей може відкритися "відразу після перемоги РФ у війні" проти України (втім, не вдаючись у деталі, як це пов’язане).

Також він мав змогу особисто передати президенту Вучичу вимоги російського керівництва – на цьому тижні він отримав аудієнцію у Вучича, щоби йому передати привітання Путіна з нагоди Дня державності Сербії.

Схоже, що натяки Кремля не змусили сербського президента зупинитися.

А дебати у Скупщині щодо косовського плану показали, що проросійській опозиції не вдалося вплинути на коаліцію. Ба більше, під час розгляду цього питання опозиція не змогла оперативно зібрати потужний мітинг під Скупщиною, і стало зрозуміло, що пересічні серби вже втомилися від цієї боротьби за Косово.

Єдина складність, з якою стикнувся Александар Вучич – це спротив з боку соціалістів, які разом із президентською Сербською прогресивною партією входять до правлячої коаліції. Це могло стати проблемою, адже угоду від Сербії мав підписати міністр закордонних справ та лідер соціалістів Івиця Дачич. 

Втім, за декілька днів Вучичу вдалося здобути й підтримку соціалістів. Неофіційно стверджують, що на позицію соціалістів вплинув скандал навколо їхнього однопартійця. У ЗМІ злили відео, на якому під час дебатів щодо Косова депутат-соціаліст Звонимир Стевич переглядає на смартфоні порнографічні відеоролики.

"Порнодепутату" довелося скласти мандат. Втім, показовим став той факт, що ракурс відео зі Стевичем не дозволяє зробити його присутнім на парламентському засіданні журналістам. Це викликало підозру, що ролик було злито командою Вучича як попередження соціалістам.

І партнери по коаліції добре зрозуміли цей натяк.

У ситуації, коли парламентська більшість не готова протестувати проти мирного плану щодо Косова, вся надія РФ – лише на тиск вулиці. 

Протести – це лише початок

"Вони привозять зброю і форму, але формально не є частиною сербської армії. Сербія хоче досягти своїх цілей, не називаючи це військовою операцією", – так президентка Косова Вйоса Османі заявила про план сербських радикалів разом із найманцями з російської групи "Вагнера" дестабілізувати ситуацію в цій країні.

Ця заява досить показова.

З одного боку, спроба створення збройного конфлікту всередині Косова виглядає не дуже ймовірною – там розташовані миротворці НАТО, готові до такого розвитку подій.

З іншого – останнім часом явно побільшало розмов про активізацію радикалів. А ще більш ймовірним є припущення, що зброю для них Росія тримає у так званому гуманітарному центрі біля міста Ніш. Останній вже давно характеризується НАТО як прихована військова база РФ на території Сербії.

От тільки схоже, що метою радикалів є не захоплення Косова, а протести всередині Сербії, які змусять Вучича відмовитися від угоди із Заходом, а якщо він буде наполягати на ній – піти з посади.

Заворушення 15 лютого у Белграді напряму пов’язані з цими погрозами.

Тим більше, що ініціаторами цих протестів є організація "Народний патруль", пов’язана з російськими найманцями "Вагнера", які воюють в Україні.

У цьому контексті зрозуміла гостра реакція сербської влади на ці протести, а також заява Вучича, що він не впевнений, чи були протестувальники "проросійськими", але впевнений, що "вони були антисербськими".

Втім, є й інша версія подій 15 лютого.

"Народний патруль" вже мав досвід підігрувати владі, дискредитуючи її опонентів. У 2020 році, коли сербська опозиція блокувала парламент, протестуючи проти фальсифікованих (як вони вважали) результатів парламентських виборів, "Народний патруль" провів штурм парламенту.

І хоча цей крок було засуджено опозицією, він значною мірою дискредитував протест, який незабаром зійшов нанівець.

Тож не можна виключити, що нинішні події – частина великої гри Александара Вучича, який намагається таким чином контролювати ультраправий протест.

Втім, за будь-якого сценарію нинішні протести у Белграді явно не стали останніми. РФ ще не використала всі наявні інструменти для тиску на сербську владу.

Зокрема, проєвропейська опозиція Сербії звертає увагу, що попри ризики президент Вучич досі не звільнив з посад найбільш близьких до РФ топ-чиновників. У першу чергу – директора Агентства безпеки та інформування (аналог СБУ) Александара Вуліна.

Тому не виключено, що справжні конфлікти у Сербії ще попереду.

Адже РФ навряд чи швидко визнає свою поразку, відмовившись від впливу на Балкани.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"