Європейський Союз вже дозрів до думки щодо необхідності отримання Україною відшкодування від Росії за воєнні злочини.

Проте, хоча з цього питання вже існує консенсус, ЄС залишається на роздоріжжі у виборі механізмів реалізації: конфісковувати ці активи чи використовувати їх в інший спосіб?

В чому полягає відмінність цих механізмів? Який із них є кращим для України? І до якого схиляються у Брюсселі?

ЄС на роздоріжжі

Своєрідним підсумком напрацювань Євросоюзу в тематиці відшкодування у 2022 році стало оприлюднення у грудні проєкту Директиви про визначення кримінальних правопорушень і встановлення покарань за порушення обмежувальних заходів Союзу.

Окрім пропозиції криміналізувати обхід санкцій, схвалення директиви сприяло б тому, що норми ЄС щодо відстеження, ідентифікації, заморожування та конфіскації активів почали б застосовуватися до ширшого кола осіб та їхнього майна. 

Наразі ініціатива на рівні Європарламенту та Ради ЄС залишається без руху.

Тому керівництво Євросоюзу продовжує розглядати різні шляхи вирішення цього питання. 

Так, новий рік в ЄС почався з прийняття Європейським парламентом Резолюції про створення трибуналу у справі про злочин агресії проти України. 

Європарламент закликав європейські інституції, держави-члени та їхніх союзників обговорити юридичні можливості використання суверенних російських активів як відшкодування для України. Також він озвучив можливість відмови або обмеження доктрини суверенного імунітету для Росії через грубий характер вчинених нею порушень.

Європарламентарі підтримали рекомендацію Генасамблеї ООН створити міжнародний реєстр збитків, дані якого згодом будуть використані для визначення відшкодувань постраждалим. 

Політичне значення документа складно переоцінити, однак проблема полягає в тому, що резолюції Європарламенту є суто декларативним документом і не мають практичних наслідків для європейських інституцій чи держав-членів. 

Інвестиційна альтернатива

На противагу ідеї конфіскації, наприкінці січня в ЄС знову озвучили ідею використання механізму інвестування російських суверенних активів як способу отримання Україною компенсації. Зважаючи на активність обговорення питання в європейських інституціях, склалося враження, що Брюссель взяв ідею інвестування за свого роду магістральний напрямок роботи. 

Зокрема, 26 січня Рада ЄС запропонувала розглянути інвестування російських суверенних активів як новий механізм отримання Україною компенсації. У своїх заявах керівники ЄС, зокрема Шарль Мішель та Жозеп Боррель, підтвердили, що станом на лютий 2023 року пріоритетною стратегією блоку є не конфіскація заморожених активів РФ, а створення механізмів їхнього використання, зокрема інвестування, щоб у такий спосіб забезпечити фінансування відшкодування Україні воєнних збитків.

Така ініціатива не є цілковито новою, оскільки ще 30 листопада минулого року було запропоновано План Європейської комісії стосовно компенсації Україні збитків від вторгнення Росії через використання доходів від інвестування російських коштів.

Тоді в Єврокомісії заявили, що одним із короткострокових варіантів для західних країн є створення фонду для управління та інвестування ліквідних активів, здебільшого готівки, Центрального банку РФ, з тим, щоб використати отримані кошти для підтримки України.

Однак критика ідеї інвестування не забарилася.

В Європейській комісії висловили застереження, що складно прийняти відповідне юридичне рішення, доки немає детальних оцінок обсягу активів, які можуть бути використані. Здебільшого побутує цифра в $300 млрд.

Офіційні особи Євросоюзу підрахували, що з них близько $33,6 млрд перебувають на депозитах у ЄС. 

Експертні кола наголосили на кількох проблемах. Зокрема, у разі втрати активів у результаті їхнього інвестування ЄС зобов’язаний відшкодувати власнику активу обсяг втраченого.

Також немає певності, що ідея інвестування витримає перевірку міжнародним правом.

Йдеться про те, що інвестування російських активів з подальшою передачею доходів Україні виходить за рамки загальновизнаних цілей міжнародно-правових контрзаходів. 

Інше застереження полягає в тому, що ті російські підприємства, чиї активи будуть інвестовані, можуть згодом стверджувати, що вони мають право на частину прибутку, отриманого від інвестування. Вони можуть оскаржити рішення у Суді ЄС чи Європейському суді з прав людини.

Тож непевність механізму інвестування російських активів, ймовірно, змусила ЄС повернутися до ідеї конфіскації. 

Заморозити та конфіскувати

15 лютого Комітет постійних представників урядів держав-членів при Європейському Союзі (англ. Coreper II) схвалив створення робочої групи, котра займатиметься відшкодуванням для України.

Група проведе юридичний, фінансовий, економічний та політичний аналіз перспективи здійснення відшкодування Україні через конфіскацію російських активів. Її очолить Андерс Анлід, генеральний директор Національної ради торгівлі Швеції.

Одним із завдань майбутньої робочої групи буде виявлення та стеження за російськими активами, а також оцінка їхньої вартості. Робота проводитиметься в тісній співпраці з робочою групою "Заморозити та конфіскувати", яку очолює Європейська комісія.

Здійсненню цього завдання має посприяти схвалення десятого пакета санкцій проти РФ, заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Вона зазначила, що в рамках обмежувального заходу інституції ЄС разом із державами-членами сприятимуть виявленню усіх активів РФ на території Союзу. 

На підтримку ідеї конфіскації висловився і Європарламент.

У резолюції B9-0126/2023 від 16 лютого він наголосив на необхідності легалізувати конфіскацію російських активів для здійснення відшкодування Україні. 

Європарламентарі закликали Європейську комісію та держави-члени завершити створення правового режиму, який дозволить конфіскувати російські активи, заморожені в ЄС.

Їх варто використати для усунення наслідків агресії Росії проти України, включаючи відновлення країни та компенсацію постраждалим від дій РФ.

Також у документі йдеться про способи накласти на РФ обов’язок виплатити репарації Україні.

* * * * *

У рівнянні, яке визначає майбутнє відшкодування Україні збитків коштом російських активів, залишається дуже багато змінних: норми міжнародного права, норми права ЄС, законодавство держав-членів, політична воля національних лідерів.

Ситуацію ускладнює той факт, що механізм здійснення відшкодування необхідно погоджувати на багатьох рівнях, де в кожного суб’єкта є власний інтерес.

Це означає, що Євросоюзу буде непросто ухвалити ефективне та компромісне рішення.

Тож у питанні відшкодувань Україні варто чекати ще не одного розвороту позиції ЄС.

І це вимагає від Києва уважно стежити за цим процесом, чітко декларуючи свою згоду чи незгоду із пропонованими механізмами.

Авторка: Софія Косаревич,

аналітикиня Центру Дністрянського