Два тижні тому в Мюнхені, виступаючи на "українському ланчі", міністр закордонних справ Дмитро Кулеба обурився через запитання модераторки щодо звільнення Криму і закликав усіх тих, хто про таке каже, припинити "поширення російських наративів".

"Чим відрізняється окупований Крим від окупованого Донбасу чи Херсонщини?" – поставив риторичне запитання очільник МЗС.

З одного боку, Кулеба правий: юридично немає жодних відмінностей між різними частинами України, що їх окупувала РФ. Але хай скільки разів повторювати це як самозапевнення – реальна проблема від того не зникає. А вона полягає у тому, що чимало західних політиків та лідерів думок досі бояться саме деокупації Криму, і дехто досі вважає, що Україна не повинна йти на цей крок.

І пояснення цього у західних ЗМІ є критично важливим.

На щастя, серед політичної еліти західних партнерів України останніми місяцями з’являється дедалі більше розуміння того, що деокупація Криму напевно відбудеться, і її краще підтримати, ніж безуспішно намагатися зупинити. З тим, як змінюється це розуміння, спробувало розібратися видання EURACTIV – брюссельський партнер "Європейської правди". Ми публікуємо їхню статтю, адаптовану для української аудиторії.

* * * * *

Відновлення контролю над захопленою Росією українською територією Криму, яке, за словами Києва, необхідне для завершення війни, може незабаром стати точкою розбіжностей між Києвом та його західними союзниками.

"Це почалося з Криму, це закінчиться Кримом", – сказав президент України Володимир Зеленський у серпні минулого року, цитуючи ув'язненого кримського активіста Нарімана Джеляла.

Півострів, окупований Росією з 2014 року, був одним зі стартових майданчиків для повномасштабного вторгнення у лютому-2022. І досі триваюча окупація Криму дозволяє російським військовим загрожувати українським позиціям з півдня, а база ЧФ РФ у Севастополі використовується для здійснення ракетних атак "Калібрами".

Київ неодноразово наголошував на необхідності повернути півострів разом з іншими окупованими територіями, стверджуючи, що не відмовиться від цього наміру.

Вагання Заходу

Як 24 лютого 2022 року, так і після цієї дати світові столиці не втрачали можливості підкреслити, що Крим – це Україна, і його незаконна анексія 2014 року ніколи не буде визнана світом. Та попри ці публічні запевнення, питання про деокупацію півострова силами ЗСУ було для західних політиків не таким однозначним.

Багато хто побоюється, що така поразка Путіна, що включатиме втрату Росією контролю над Кримом, може стати "червоною лінією", яка підштовхне російського президента до застосування ядерної зброї.

Зокрема, західноєвропейські столиці скептично ставляться до можливості повернути Крим на полі бою.

Офіційно ніхто не каже, що це неможливо – натомість вони, коли йдеться про "перемогу України", уникають пояснень, що цей термін означатиме на практиці, і тим більше відмовляються говорити про те, чи включає така "перемога" повернення Криму під контроль України.

За даними Wall Street Journal, найбільші європейські члени НАТО – Німеччина, Франція і Велика Британія – нещодавно розглядали зміцнення зв'язків між НАТО і Україною як спосіб заохотити Київ розпочати мирні переговори з Росією вже протягом 2023 року. Обриси можливого рішення Альянсу, за даними видання, були нечіткими.

Західні партнери Києва просто шукали нову стратегію дій за умови, коли у них зростали сумніви щодо здатності України відвоювати всю свою територію.

Утім, Україна продовжує говорити про безальтернативне повернення контролю над усією територією і наголошує, що вимагає від Заходу одного – зброї без обмежень. Це і американські ракети ATACMS дальністю до 300 км, і бойові літаки.

І хоча в НАТО не кажуть нічого про майбутні рішення щодо постачання нових типів озброєнь, генсек Альянсу Єнс Столтенберг в інтерв'ю EURACTIV нагадав, що "підтримка України еволюціонувала відповідно до того, як розвивалася війна", та підкреслив, що "відповідальність Заходу полягає в тому, щоб переконатися, що Україна здатна захистити свою власну територію".

"Війни за своєю природою непередбачувані, але, звичайно, ця війна може закінчитися за столом переговорів. Що ми точно знаємо: те, що відбувається за столом переговорів, повністю залежить від сили на полі бою", – додав Столтенберг.

Та на тлі нерішучості низки західноєвропейських членів НАТО є й ті, хто відчув подих вітру змін.

США змінюють позицію

Донедавна Вашингтон, так само, як і західноєвропейські столиці, зберігав стратегічну невизначеність щодо Криму, і деякі заяви могли засмутити Україну.

Ще три місяці тому держсекретар Ентоні Блінкен заявляв, що мета США полягає лише в тому, щоб надати Києву засоби для "повернення територій, які були захоплені у нього з 24 лютого", відділяючи їх таким чином від тих, які Росія захопила вже у 2014 році, зокрема від Криму.

Але, схоже, розуміння ситуації по той бік Атлантики змінюється.

"Україна не буде в безпеці, якщо Крим не буде, як мінімум, демілітаризований", – заявила минулого тижня заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд в інтерв'ю Фонду Карнегі.

"У Криму є командно-контрольні пункти, які мають важливе значення для утримання Росією всієї окупованої території України, включно з сухопутним коридором", – сказала вона.

"У Криму є великі військові об'єкти, які Росія перетворила на важливі логістичні та допоміжні склади для цієї війни. Це легітимні цілі (для ЗСУ. – ЄП)", – додала вона.

Джейк Салліван, радник президента Джо Байдена з питань національної безпеки, в ефірі програми Meet the Press на телеканалі NBC вкотре заявив, що саме Україна має вирішити, що вважати перемогою або прийнятним дипломатичним результатом, навіть якщо для цього не відбуватиметься мирних переговорів.

Реальність мети

Однією зі стримуючих причин для відкритої підтримки Заходом українського підходу є те, що партнери України не вірять у реальність звільнення Криму. Тут особливу вагу мають військові, які, стаючи на бік України, публічно пояснюють, що зробити це необхідно. Один із них – колишній командувач військами США в Європі генерал Бен Ходжес.

"Україна повинна взяти Крим цього року – ще до того, як поверне Донбас", – сказав він у розмові з EURACTIV.

"Допоки Росія може запускати звідти літаки з ракетами, безпілотники, або Чорноморський флот РФ використовуватиме Крим як базу, Україна ніколи не буде в безпеці і не зможе відновити свою економіку", – пояснює Ходжес, нагадуючи, що без деокупації Криму та Чорного моря Україна не зможе відновити судноплавство, важливе для експорту.

Ходжес вважає реальною українську військову кампанію зі звільнення Криму.

Умовою для цього є надання західними союзниками необхідного озброєння, в першу чергу ракет далекого радіуса дії. Якщо ж це станеться зараз, Київ може звільнити півострів до кінця літа, переконаний генерал.

"Для звільнення Криму вам потрібна здатність ізолювати його – порушити основні комунікації між Росією і Кримом, Керченський міст і сухопутний коридор – за допомогою ударів ракетами дальнього радіуса і наземного наступу великими бронетанковими силами", – сказав Ходжес.

Та найліпшу агітацію щодо здатності України вести бойові дії в Криму забезпечують ЗСУ.

Це і повітряні атаки, найбільш вражаючі з яких відбулися влітку минулого року, коли вдалося знищити групу військових літаків на аеродромі у Саках.

Це і контрнаступ на півдні, включно з повернення Херсону.

За допомогою нещодавно обіцяних заходом танків та іншого озброєння ЗСУ, ймовірно, звільнять більше території на сході і півдні країни, що підвищує ймовірність можливої української кампанії з повернення Криму. Хоча для досягнення стратегічної мети Києву не вистачає ракет дальнього радіуса дії, здатних вражати цілі за 150-300 км.

"Крим – це наша земля, наша територія, – сказав Зеленський на Всесвітньому економічному форумі в Давосі у січні. – Дайте нам зброю, і Україна поверне те, що їй належить".

Авторка: Александра Бжозовскі

Англійською мовою читайте на Euractiv. Українська версія публікується у рамках ексклюзивної співпраці між виданнями

Усю відповідальність за контент, опублікований у межах співпраці з European Media and Information Fund, несуть автори публікацій, зміст яких не обов'язково відбиває позицію EMIF, а також партнера фонду, Calouste Gulbenkian Foundation, а також European Univercity Institute