Перший тур президентських виборів у Чорногорії, що пройшов 19 березня, не просто подарував сенсацію – він показав, що незабаром на політичну систему країни чекає масштабне переформатування.

Останніми роками політика Чорногорії балансувала між національними прочорногорськими силами, орієнтованими на інтеграцію в ЄС, та просербськими і проросійськими силами.

А від 2020 року, коли за результатами парламентських виборів "серби" вперше отримали можливість сформувати уряд, це протистояння обернулося на глибоку політичну кризу.

Саме з цих позицій і розглядалися президентські вибори 2023 року – вважалося, що боротьба у другому турі буде точитися між чинним президентом Міло Джукановичем (прозахідним, проте таким, що має репутацію корупціонера) та відвертим "другом Путіна" та лідером руху "Демократичний фронт" Андрією Мандичем.

Причому останній виглядав фаворитом перегонів, при тому, що його перемога ризикувала перетворити Чорногорію на failed state, позбавивши перспектив на вступ до ЄС.

Перший тур президентських виборів повністю зруйнував ці прогнози.

Опонувати чинному президенту стане новачок чорногорської політики, колишній міністр економіки Яков Мілатович. І тепер саме він виглядає явним фаворитом, а його перемога запускає процес масштабного переформатування політичних еліт країни.

Які зміни чекають на Чорногорію? І що це означає для її прозахідного курсу? Спробуємо розібратися.

Нові обличчя чорногорської політики

Перший сигнал, що традиційна "біполярна" система чорногорської політики добігає кінця, пролунав восени минулого року.

Тоді, на місцевих виборах, які проводилися у найбільших містах Чорногорії, досить несподівано перемогу отримала зовсім нова політична сила – зареєстрований того ж року громадський рух "Європа зараз".

Засновниками цього руху є два колишні міністри в уряді Здравка Кривокапича: Милойко Спаїч (ексміністр фінансів) та Яков Мілатович (очолював Мінекономіки).

Варто уточнити, уряд Здравка Кривокапича є першим урядом, сформованим після того, як до влади прийшли просербські партії на чолі з "Демократичним фронтом". Тоді, щоб не налякати європейців передчасно, вони вирішили сформувати уряд технократів – і довгий час у ЄС щиро вірили, що ця зміна влади спрямована не на зміну зовнішньополітичного курсу країни, а лише на оздоровлення економіки та боротьбу з корупцією.

Тож не дивно, що керувати економічним блоком призначили фахівців із західною освітою та досвідом роботи на Заході (зокрема, Мілатович вчився в США, Австрії, Італії та Британії, а працював у Європейському банку реконструкції та розвитку й у Deutsche Bank).

Обидва міністри стали відомі завдяки розробленій ними амбітній, проте суперечливій економічній реформі. Вона передбачала стрімке підвищення зарплат і пенсій, тоді як гроші на це планувалося взяти шляхом різкого скорочення соціальних виплат, в першу чергу – на охорону здоров'я.

Ця реформа так і не була реалізована повною мірою, проте суттєво збільшила популярність двох міністрів, що зробило майже неуникним їхній похід у політику. 

Отже, новий рух було створено "хорошими сербами", які, з одного боку, виступали за посилення зв’язків із Сербією та активно підтримували Сербську православну церкву (в Чорногорії вона стала повноцінним політичним гравцем), але з іншого – виступали за збереження західного курсу та за прискорення вступу в ЄС.

"Багато західних дипломатів, що спілкувалися з лідерами цього руху, заявляють, що це абсолютно прозахідні політики, попри їхнє сербське походження та зв’язки із СПЦ. Звичайно, це обнадіює, проте не варто забувати, що західні дипломати раніше неодноразово помилялися щодо чорногорських політиків", – на умовах анонімності розповідає один дипломат.

Перемога на місцевих виборах партії, що не має навіть представництва у парламенті, стала викликом і для сербського "Демфронту", і для партії президента Джукановича ДПС.

Тож не дивно, що коли лідер "Європа зараз" Милойко Спаїч оголосив про участь у президентських виборах, ворогуючи партії зробили все можливе, щоб зняти його з перегонів. Формальним приводом для цього стало виявлене друге сербське громадянство. 

Замість нього кандидатом у президенти став інший лідер партії – Яков Мілатович.

І саме він став головною сенсацією першого туру, отримавши підтримку 29,1% виборців.

Тим самим він поступився лише чинному президенту Міло Джукановичу (35,3%), проте істотно випередив Андрію Мандича (19,2%), що дозволило йому пройти до другого туру.

Показово, що вийти до другого туру Мандичу не допомогло й лідерство у видатках на рекламу. За підрахунками медіаекспертів, його політична реклама зайняла більш ніж третину від всього політичного телеефіру – це більше, аніж реклама Мілатовича та Джукановича разом узятих. 

Лідер без шансів на перемогу

"Ми знаємо, де знаходяться осередки нашої майбутньої підтримки, і в наступні 14 днів ми наполегливо працюватимемо, щоб активізувати їх та забезпечити остаточний тріумф", – президент та переможець першого туру Міло Джуканович демонструє настрій на перемогу.

Втім, цей настрій не поділяють чорногорські політологи, які вважають, що тепер шанси на його перемогу стали критично малі.

Так, Джуканович та його партія ДПС має стійке ядро прихильників, що й забезпечило президенту лідерство у першому турі. Проте це ядро продовжує скорочуватися. Зокрема, під час першого туру за Джукановича віддало голоси на 60 тисяч виборців менше, аніж за ДПС під час парламентських виборів 2020 року. А для маленької Чорногорії це дуже велике скорочення.

Але головна проблема полягає у токсичності чорногорського президента.

Ця токсичність, разом із банальною втомою від багаторічного лідера країни, заважатиме Джукановичу залучати голоси виборців, які підтримали в першому турі інших кандидатів.

Така можливість була б лише в тому разі, якби конкурентом Джукановича у другому турі був би ще більш токсичний та відвертий "друг Путіна" Андрія Мандич. Проте Яков Мілатович має набагато кращий потенціал залучити додаткові голоси.

Відразу після завершення першого туру про підтримку Мілатовича оголосили низка кандидатів, включаючи й "бронзового призера" Мандича. Проте його підтримують і прозахідні кандидати, а також технічний прем’єр Дрітан Абазович.

Такої підтримки має бути достатньо, щоби подолати розрив із Джукановичем та виграти вибори.

"Сьогодні ввечері ми зробили рішучий крок до 2 квітня, коли ми закріпимо перемогу. Це буде перемога всієї Чорногорії, якої чекали покоління, перемога більш справедливої, красивішої, багатшої, більш європейської Чорногорії", – заявив одразу після оголошення результатів першого туру Яков Мілатович.

Вибори за виборами

Та найцікавіших подій можна очікувати вже після оголошення переможця президентських виборів.

За два дні до першого туру президент Джуканович оголосив про проведення 11 червня дострокових парламентських виборів. Парламентська більшість вже оскаржила цей указ у Конституційному суді, та, швидше за все, цей позов буде відхилено.

Дострокові парламентські вибори оголошувалися з іншою метою, проте тепер вони стають справжнім подарунком долі для Мілатовича. У разі його перемоги ці вибори дають реальний шанс "Європі зараз", яка поки не має жодного мандата, не просто закріпитися у парламенті, але й претендувати на отримання найбільшої фракції.

Це остаточно переформатує чорногорську політику.

Проте залишається питання, яким буде вибір "Європи зараз", якщо для здобуття більшості їй треба буде створювати коаліцію або з ДПС Джукановича, або із проросійським "Демфронтом".

Розрахунок ЄС полягає в тому, що нову коаліцію сформують прозахідні сили, і це дозволить прибрати всі перешкоди на шляху Чорногорії до членства у Євросоюзі.

Можливо, "Європа зараз" й не потребуватиме партнерів по коаліції, отримавши монобільшість. Або для отримання більшості їй буде необхідно залучити у коаліцію якусь малу проєвропейську партію, на кшталт URA нинішнього технічного прем'єра Абазовича.

Та дуже ймовірно, що формування прозахідної коаліції буде неможливе без участі ДПС Джукановича. Швидше за все, Захід з усіх сил лобіюватиме саме такий формат коаліції.

Але тут є чимала проблема.

Для більшості чорногорських партій коаліція з ДПС вкрай неприйнятна, принаймні поки її лідером залишається Джуканович.

Проте невідомо, чи погодиться чинний президент піти на політичну пенсію у разі поразки на виборах. Багато експертів впевнені, що за довгі роки перебування у владі Джуканович настільки увійшов у роль "батька нації", що політична пенсія для нього є неможливою.

Зрештою, інакше він міг би відмовитися від участі у цьогорічних президентських виборах – як вважається, такий крок суттєво збільшив би шанси на перемогу кандидата від ДПС.

Тож гарячий політичний сезон триватиме у Чорногорії й після завершення президентських та парламентських виборів.

Проте зараз з'явилася надія, що країна зможе остаточно повернутися на прозахідний шлях, а чорногорські "друзі Путіна" остаточно втратять можливість впливати на курс держави. 

Автор: Юрій Панченко, 

редактор "Європейської правди"