Останнього разу чергове голосування за склад парламенту в Болгарії відбулося 4 квітня 2021 року.

Натомість з того часу, менш ніж за два роки, громадяни країни вже тричі ходили на дочасні вибори. А цієї неділі зроблять це знову, тепер вже вчетверте.

У болгарському політичному серіалі останніх років з’являються і зникають дійові особи, ключові гравці не можуть домовитися про склад коаліції та уряду, а однозначну вигоду отримує одна людина – колишній генерал ВПС, а нині президент країни Румен Радев.

Політична криза дозволяє йому концентрувати владу.

Страждають від такої ситуації виборці та болгарська демократія. Вони ж можуть усе виправити. Але чи вдасться це зробити цього разу?

Як Болгарія впала в кризу

Політична криза, що її нині переживає Болгарія, розпочалася ще у 2020 році.

На той час посаду прем’єр-міністра обіймав лідер консервативної партії ГЕРБ ("Громадяни за європейський розвиток Болгарії") Бойко Борисов. Його уряд протягом багатьох місяців потерпав від внутрішньої і зовнішньої критики.

Політичні опоненти, насамперед президент країни Румен Радев, якого у 2017 році на посаду висунула Болгарська соціалістична партія (БСП), звинувачували Борисова у сприянні корупції, нецільових витратах коштів із бюджету та фондів ЄС, непотизмі та зловживанні службовим становищем.

На додачу Держдеп США неодноразово публікував коментарі та висновки про вибіркове правосуддя в країні, чиновники ЄС і європейські аналітичні центри вказували на непрозорі державні закупівлі, Болгарія стабільно посідала найнижче місце в Об’єднаній Європі в рейтингу сприйняття корупції Transparency International і за рівнем ВВП на душу населення.

За цих умов головною протиборчою силою тодішньому уряду став президент Радев.

Він намагався блокувати рішення парламенту, уряду та інших інституцій, що перебували під контролем партії ГЕРБ.

Після низки звинувачень у корупції, використанні Служби національної безпеки для охорони власності лояльних до ГЕРБ осіб і обшуків прокуратури в адміністрації президента Радев закликав громадян "вигнати мафію".

У Софії та інших містах розпочалися протести, які протривали до квітня 2021 року, коли в країні відбулися чергові парламентські вибори. Їхні результати ознаменували перехід Болгарії від конституційної кризи до першої серії політичної кризи.

ГЕРБ посів перше місце в голосуванні, проте втратив 20 мандатів (загалом у Національних зборах – 240 місць), порівняно з попередньою каденцією.

Конкуренцію йому склала нова позасистемна й популістська партія "Є такий народ" шоумена Славі Трифонова.

Партії не змогли сформувати уряд, хоча Бойко Борисов навіть відмовився від посади прем’єр-міністра в можливій майбутній Раді міністрів та висловив готовність співпрацювати з партією Трифонова.

Болгарська політична криза перейшла на другий сезон, а Румен Радев, відповідно до конституції, призначив тимчасовий уряд, який мав керувати, поки парламент нового скликання не створив би свою міністерську команду.

Позачергові вибори відбулися вже у липні 2021 року. За їхніми результатами "Є такий народ" додала до своєї фракції ще 14 місць і виграла вибори, а ГЕРБ опинився на другій сходинці.

Проте і цього разу політичні сили не спромоглися створити більшості в парламенті (ГЕРБ відмовилася навіть пробувати).

Так розпочався третій сезон політичної кризи, а тимчасовий уряд міг сприймати себе як постійний.

Нові учасники кризи

Дочасні вибори призначили на листопад 2021 року – одночасно з президентськими.

Перед новими виборами зійшла зірка новоствореної ліберальної партії "Продовжуємо зміни", очолюваної міністром економіки Кирилом Петковим і міністром фінансів Асеном Василевим із тимчасового уряду.

Вони взяли на озброєння антикорупційні гасла та обіцянку покласти край кризі – і з цими гаслами виграли наступні вибори. Натомість ГЕРБ знову став другим, знову зменшивши своє представництво в парламенті.

Саме тоді до парламенту вперше увійшла радикальна права партія "Відродження" Костадина Костадинова, яка використовує антиєвропейські гасла, часто суголосні російській пропаганді. Зокрема за це лідера цієї політичної сили деякі болгарські журналісти та експерти стали називати "пан Копейкін".

Ще до початку формування більшості партії ГЕРБ і "Рух за права і свободи" (ДПС; представляє інтереси турецької меншини) наперед відмовилися від участі в ній. Як наслідок, уряд створили "Продовжуємо зміни" разом із БСП, "Є такий народ" і "Демократичною Болгарією". Кирил Петков став прем’єр-міністром.

Здавалося, політичну кризу подолано – нарешті країною почав керувати обраний, а не тимчасовий уряд.

Але повномасштабне вторгнення Росії до України та створені ним проблеми для Болгарії, корупційна інерція на всіх рівнях управління та тривала суперечка з Північною Македонією "за ідентичність" створили комплекс випробувань, які не зміг вповні подолати коаліційний уряд Петкова.

Після формального погодження офіційної Софії на французький план врегулювання суперечностей з офіційним Скоп’є (який було сприйнято багатьма болгарськими політиками як зраду національної історії та гідності) та розкриття фактів корупції на пункті пропуску "Капітан Андреево" на болгарсько-турецькому кордоні (схема існувала протягом 10 років і через неї на територію ЄС могли потрапляти неперевірені харчі) у червні 2022 року "Є такий народ" вирішив вийти з коаліції та уряду.

Невдовзі ГЕРБ і ДПС ініціювали голосування за висловлення недовіри уряду Кирила Петкова, а "Продовжуємо зміни" не змогла сформувати нової більшості в парламенті.

Румен Радев звичними указами розпустив парламент, оголосив дочасні вибори й призначив тимчасовий уряд.

Розпочався четвертий сезон політичної кризи.

За результатами голосування у жовтні 2022 року ГЕРБ дещо відновила втрачені позиції, здобувши перше місце та відкинувши "Продовжуємо зміни" на другу сходинку.

Одночасно продовжилося зростання "Відродження" – проросійська сила здобула одразу 14 нових мандатів і четверту фракцію.

ГЕРБ демонстрував готовність на поступки майбутнім партнерам по урядовій коаліції. Бойко Борисов пообіцяв, що не претендуватиме на посаду прем’єр-міністра, але Кирил Петков відмовився від цієї пропозиції.

Одночасно Петкову не вдалося сформувати уряд меншості, через що Румен Радев на початку лютого 2023 року вкотре розпустив парламент.

Чергові дочасні вибори – п’ятий сезон політичної кризи – відбудуться 2 квітня.

Без особливих сподівань

Чи здатні нові вибори покласти край політичній кризі?

Протягом останніх місяців у болгарському політикумі не трапилося нічого, що могло б докорінно змінити розклад сил перед голосуванням за склад парламенту.

Блок "Продовжуємо зміни" та "Демократичної Болгарії" разом набирають від 25% до 28% голосів, а ГЕРБ – від 24% до 27%. За третю сходинку також точитиметься боротьба.

Відверто проросійська партія "Відродження" має усі шанси здобути найбільшу у своїй історії підтримку у 12-15%. Рейтинг партії турецької меншини ДПС варіюється в діапазоні 12-14%.

Болгарські соціалісти продовжують втрачати підтримку, оскільки частину проросійського електорату БСП на себе забрала енергійніша партія "Відродження". 

У Болгарії склалася парадоксальна політична ситуація.

Дві проєвропейські партії, яким загалом нескладно знайти порозуміння в принципах формування політик, у тому числі – й щодо підтримки України, претендують на щонайменше половину всіх голосів.

Проте одна з них – блок "Продовжуємо зміни" та "Демократична Болгарія" – асоціює себе з "новими обличчями", незаплямованими корупцією, хоча вже й пройшла роботу в уряді та отримала свою порцію звинувачень за невдале управління.

Інша – ГЕРБ – усвідомлює природу претензій частини суспільства до себе за майже десятиліття правління (хоч і з невеликими перервами) Бойко Борисова, готова йти на поступки можливим партнерам у деталях, але не готова радикально очиститися.

До речі, підтримуючи надання зброї Україні, ГЕРБ підтримує виступи болгарських фермерів, які регулярно блокують дороги в країні, стверджуючи, що експорт українського зерна через Болгарію знизив їхні прибутки.

За цих умов двом лідерам перегонів буде складно знайти компроміс. Ще коли Кирил Петков намагався сформувати уряд у парламенті попереднього скликання, болгарські медіа повідомляли, що він був би готовий співпрацювати з ГЕРБ, якби Бойко Борисов відмовився від керування своєю партією. Але той відкинув такий сценарій.

Раніше "Продовжуємо зміни" вдавалося сформувати коаліцію з іншими партіями, окрім ГЕРБ. Це дозволяло сподіватися на вихід із кризи, проте одночасно це створювало проблеми у зовнішній політиці, адже тоді до коаліції потрапляли проросійські соціалісти.

Цього разу поляризація сягнула рівня, коли обидві найбільші сили цих виборів навряд чи зможуть сформувати коаліцію з кимось іншим. А це означає, що з великою ймовірністю криза триватиме і вже цього року ми побачимо чергові – вже п’яті, дострокові вибори.

В політичному сенсі від нинішньої політичної кризи в Болгарії виграє президент Румен Радев.

Протягом останніх двох років тимчасові уряди, одноосібно призначені президентом, керували країною довше, ніж обрані на виборах команди.

Проте ця криза водночас призвела до того, що Болгарія нині живе за бюджетом 2022 року, країна не може отримати транш із фонду ЄС для відновлення від наслідків пандемії, ймовірно, буде відкладено перехід на євро, який мав пройти наступного року.

Врятувати болгарську демократію могли б виборці, які давно не ходили на голосування.

На останніх чергових виборах у 2021 році явка склала понад 49%. Після цього вона ніколи не підіймалася вище 41%.

Тож найближчі вибори можуть або врятувати болгарську демократію, або заморозити кризу на довгі роки.

Автор: Михайло Драпак,

Рада зовнішньої політики "Українська призма"