Антон Кориневич – український юрист-міжнародник, який торік, після початку повномасштабного російського вторгнення, став послом з особливих доручень у МЗС.

На сьогодні він – головний представник України у питаннях, які стосуються міжнародного юридичного переслідування РФ та її представників за злочини, вчинені проти України.

Серед іншого, це справи у Міжнародному кримінальному суді (МКС) у Гаазі – через воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, у розслідуванні якого Кориневич переконаний.

Окремий пріоритет – розслідування агресії у новому міжнародному трибуналі, який ще необхідно створити.

Про це ми поговорили у студії "Європейської правди" і радимо подивитися саме відеоверсію інтерв’ю, бо вона яскравіша за емоціями.

Якщо ж ви віддаєте перевагу читанню – ми зібрали для вас у цій публікації найважливіші пояснення Антона Кориневича.

Як довести до кримінального вироку для Путіна

Ми вважаємо, що найреальніше це зробити за злочин агресії.

По-перше, злочин агресії найпростіше довести. Факт агресії Росії проти України незаперечний, її протиправність засудили майже всі міжнародні організації. Роль Путіна у цьому злочині очевидна, тому достатньо буде кількох місяців для підготовки обвинувальних актів і передачі справи в той суд, який отримає повноваження для її розгляду.

По-друге, агресія – це першочерговий злочин. Усі інші злочини, які вчиняють росіяни на нашій землі з 2014 року, походять від нього, тому не буде системно правильно карати якихось представників РФ лише за наслідки, але не розслідувати першопричину.

Міжнародне право чітко каже, що агресія – це злочин.

А такої брутальної, відвертої, цинічної агресії, як почалася 24 лютого 2022 року, Європа не бачила після Другої світової війни. Тому найвище військово-політичне керівництво Росії необхідно притягнути за це до відповідальності.

Хто буде і кого не буде на "лаві підсудних" трибуналу щодо агресії

Безумовно, за агресію відповідальний глава держави, Владімір Путін, але не тільки він.

Ті представники політичного і військового керівництва РФ, які віддавали і досі віддають накази про агресивну війну проти України, також мають понести відповідальність.

Загалом міжнародне право визнає злочин агресії елітарним злочином — leadership crime. Винними у ньому можуть бути визнані тільки ті, хто за посадою або функціоналом мають здатність віддавати накази на ведення війни.

Ми припускаємо, що звинувачення висунуть десь проти 20 осіб.

Наприклад, це можуть бути постійні члени Ради безпеки Російської Федерації (з Путіним це 12 осіб. – ЄП). Це означає, що серед підсудних мають бути і прем’єр Росії Мішустін, і глава МЗС Лавров.

З цього приводу є хороший жарт з життя. Коли на переговорах згадуємо прізвище Мішустіна, то дехто з міжнародних партнерів питає: "А хто це"? Але поза тим, і прем’єр, і інші постійні члени Радбезу РФ схвалили початок агресії проти України.

Також серед підсудних на трибуналі можуть бути, наприклад, командувачі родів військ. Але в будь-якому разі, йдеться тільки про найвище керівництво.

А от російських пропагандистів – якщо тільки не буде доказів того, що вони брали участь у безпосередньому плануванні та веденні цієї агресивної війни, – цей трибунал переслідувати не буде.

Це, звісно ж, не означає, що ми хочемо притягнути до відповідальності тільки цих умовних 20 осіб. Усі інші російські військові, цивільні, представники окупаційних адміністрацій, які вчиняли злочини в Україні, також мають понести відповідальність, але у рамках інших судових процесів.

А спецтрибунал щодо вчинення злочину агресії проти України – це суд, який має судити виключно російську еліту.

Як може запрацювати трибунал

Ми створили неформальне об’єднання – core group або, як ми її називаємо, коаліцію зі створення спеціального трибуналу, яка зараз налічує 33 держави та декілька міжнародних організацій і відкрита до розширення.

Усі учасники коаліції підтримують ідею того, що треба забезпечити відповідальність тих, хто вчинив злочин агресії. Але у кожної держави може бути своє бачення, яким чином створити цей механізм.

Як і розповідала "Європейська правда", є три сценарії:

– створення спецтрибуналу за угодою України з Організацією Об’єднаних Націй, яку генсек ООН підпише на виконання попередньо прийнятої резолюції Генасамблеї;

– багатосторонній договір про створення трибуналу між Україною і зацікавленими державами;

– так званий "гібридний", або інтернаціоналізований трибунал.

Термін "гібридний трибунал" вже набув в Україні негативної конотації, хоча наразі ми не знаємо, що цей термін означає, тому на цьому варто зупинитися детальніше.

В основі "гібридного" трибуналу має бути українське законодавство, тобто у разі вибору цього варіанта трибунал буде створений у рамках правової системи України. Але в усьому іншому цей підхід гнучкий. Цей суд може бути створений в Україні, в Гаазі, або в будь-якому іншому місці в Європі; там можуть бути українські судді та прокурори, або міжнародні, або змішаний склад.

Для України пріоритетом є створення не "гібридного", а максимально міжнародного трибуналу, який діятиме від імені міжнародного співтовариства. Утім, наразі вибір не зроблений на користь жодного зі сценаріїв.

І у підсумку для нас головне – щоби був створений трибунал, який судитиме російських топ-посадовців за злочин агресії.

Про можливість провести суд над керівниками РФ заочно

Історія нас вчить, що і чинних, і колишніх очільників держави притягали до відповідальності, тому засудження керівництва РФ – реалістичне завдання. Водночас ми розуміємо, що Путін не поїде до тих країн, які погодяться арештувати його та видати суду.

Тому для того, щоб юридично засудити Путіна, поки він сидить у бункері, треба прописати процедуру судочинства "in absentia", тобто заочного провадження.

Це – непросте, але реальне завдання, про яке ми говоримо з нашими міжнародними партнерами.

Як правило, у міжнародних трибуналах засудження in absentia не застосовується, але в історії вже було два винятки. Один із них – Нюрнберзький трибунал, де заочно засудили Мартіна Бормана (помічник, особистий секретар Гітлера, засуджений у Нюрнберзі до страти). Другий виняток – спецтрибунал по Лівану (працює зараз і вже виніс заочні вироки).

Тому ми обговорюємо з нашими колегами також заочне засудження.

Та навіть те, що відбувається до початку процесу, є важливим.

Правовий і політичний ефект буде дуже значним навіть від того, що суд схвалить ордери на арешт Шойгу, Герасимова, Золотова, Патрушева (глави Міноборони, Генштабу, Росгвардії, секретар Радбезу РФ. – ЄП), Путіна тощо через їхнє звинувачення у злочині агресії.

Те саме ми бачимо в контексті рішення Міжнародного кримінального суду про ордер на арешт Путіна. Ми з вами і до того знали, що Путін – воєнний злочинець. Але ордер змінює політичну і правову реальність навколо цієї особи. Тепер Путін офіційно є підозрюваним у вчиненні воєнного злочину, і для тих лідерів, які себе поважають, зустрічатися з ним – просто неприпустимо.

Про наступні рішення МКС щодо інших міжнародних злочинців у Росії

МКС зараз отримує безпрецедентну підтримку і допомогу з боку міжнародних партнерів, включаючи фінансування. Суд і прокурор МКС мають усе можливе сприяння Києва, відкривається представництво МКС в Україні. Тому, безумовно, ми передбачаємо і віримо, що невдовзі будуть результати – ордери на арешт.

Наразі є звинувачення за одним злочином – щодо незаконного вивезення, депортації дітей, бо цей злочин є найпростішим у доказуванні і є відповідні правові акти, підписані підозрюваними у вчиненні злочину – Путіним і Львовою-Бєловою.

Але росіяни вчинили також купу інших воєнних злочинів, злочинів проти людяності і, ймовірно, злочин геноциду.

Невибіркові обстріли цивільних об'єктів та критичної інфраструктури, катування, статеві злочини – все це має бути досліджене. І хоча розслідування більшості злочинів бере на себе українська судова система, МКС у Гаазі має взяти в провадження найбільш кричущі злочини росіян.

Я підкреслю, що про тисячі справ у Гаазі не йдеться, це неможливо.

Як український юрист-міжнародник, я припускаю, що будуть ордери на арешт кількох десятків людей.

А переважну більшість, тисячі російських воєнних злочинців має переслідувати українська правова система.

Також ми очікуємо, що МКС дослідить роль російських пропагандистів у вчиненні міжнародних злочинів – і йдеться не тільки про воєнні злочини та злочини проти людяності, до яких вони підбурювали. В Україні вже є перші вироки за порушення статті 442 Кримінального кодексу України "геноцид", зокрема за підбурення до геноциду (повідомлялося про заочний вирок для колишнього директора з мовлення Russia Today Антона Кузнецова-Красовського. – ЄП).

Про злочин геноциду

Російська пропаганда вела публічне підбурювання до геноциду українського народу, української нації.

Вони публікували просто жахливі статті. Ми пам'ятаємо ці тексти на кшталт "Что Россия должна сделать с Украиной", "Наступление России и нового мира".

Те, що український суд виніс вирок – дуже добре, бо означає, що вже напрацьовується практика. Річ у тім, що злочин геноциду – це не тільки найтяжчий міжнародний злочин, але він також найважчий у доведенні.

При цьому підбурювання до геноциду простіше довести, ніж власне геноцид. Але з іншого боку, зрозуміло, що якщо є підбурювання до геноциду, то дуже ймовірно, що є й сам геноцид.

Я переконаний, що, безумовно, росіяни вчиняють геноцид в Україні.

Росіяни мають понести за це покарання.

Але для того щоб МКС почав розслідування геноциду, недостатньо довести те, що росіяни знищують національну групу українців, український народ. Потрібний так званий dolus specialis, тобто умисел здійснити саме геноцид.

Це доведення забирає більше часу, але ми працюємо над тим, щоби це сталося.

Наші слідчі органи рухаються по треку геноциду, по кримінальному переслідуванню геноциду. І коли у нас будуть судові рішення за статтею "геноцид", які зможуть прочитати експерти офісу прокурора МКС, і коли вони побачать, що ми там довели dolus specialis; коли ми зможемо проілюструвати, що ракетні атаки на критичну інфраструктуру були вчинені з метою знищити українців у конкретній частині України тощо – то буде і міжнародне розслідування.

Бо я повторюся: на моє переконання, ми маємо справу з геноцидом українців з боку Російської Федерації, у здійсненні якого брали участь конкретні особи, представники РФ.

Про те, коли можуть бути вироки

Є такий вислів: "Колеса правосуддя крутяться повільно, але мелють добре".

Справді, правосуддя не є швидкою річчю, і це стосується не тільки міжнародних судів – достатньо згадати справи Майдану.

Міжнародний кримінальний суд наразі має все, щоб ефективно працювати по Україні, але він не може почати слухання справ до передачі підозрюваних у Гаагу. Утім, у ситуації з МКС я сподіваюся на хороші, позитивні новини, бо ордери на арешт – це також вважливо.

Зі злочином агресії ситуація інша. Тут найскладніше завдання – створити спецтрибунал. Але коли він буде створений – я впевнений, що розслідування буде рухатися швидко. Тому що злочин агресії доводиться досить просто.

Утім, щоб це сталося, працювати треба вже зараз. Важливо якомога швидше провести правову роботу, підготувати ґрунт для політичних рішень про створення трибуналу.

І ми переконані: те, що ми зараз робимо, призведе до того, що зрештою трибунал буде заснований. Чим раніше це станеться – тим краще.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",

відео Володимира Олійника