Уроки зернового кризиса: как Украина должна реагировать на протесты фермеров из ЕС

Україна зіткнулася з дещо несподіваною проблемою – фермери сусідніх з нами європейських країн масово протестують проти завезення українського зерна, звинувачуючи його у падінні цін на внутрішньому ринку.

Серйозність ситуації показали погрози польських фермерів зірвати візит українського президента Володимира Зеленського до цієї держави.

Чи можуть ці протести мати політичні наслідки, наприклад, заблокувати продовження дії безквотової торгівлі України з ЄС? І що має робити Київ, щоб мінімізувати ризики?

Усе це ЄвроПравда обговорила з Ольгою Трофімцевою, відомим агроекспертом, а у 2019 році – т.в.о. міністра аграрної політики.

Повну розмову радимо подивитися у відео нижче. А для тих, хто надає перевагу читанню – ключові тези з нашої розмови.

Що стоїть за зерновими протестами

Останнім часом у нас змістився фокус уваги з зернового коридору та роботи портів на наші західні кордони. Там ми бачимо протести, причому не лише у Польщі, однак останніми днями найбільше ми чули і бачили про незадоволення саме польських фермерів.

Самі по собі ці протести не несуть для нас величезної загрози, адже там дуже багато політики.

Коли спілкуєшся з польськими колегами, вони чесно визнають, що це пов’язано з виборами, які у сусідів мають пройти цього року. Відповідно, дуже багато речей, які зараз відбуваються, мають більше внутрішньо-політичне спрямування і, звичайно, емоційну складову.

Однак ці настрої з'явилися не зараз, і ми маємо це враховувати.

Початок таких заяв ми побачили, коли українське зерно тільки починало експортуватися "шляхами солідарності".

Вже тоді з’явилися перші ознаки незадоволення – у прикордонних регіонах фермери скаржилися на те, що у них почали знижуватися ціни і начебто винне в цьому саме українське збіжжя.

Сподіваюся, зараз ми бачимо кульмінацію цієї історії, після чого протести поступово підуть на спад.

Тим не менш, не варто це недооцінювати. Так, візит Володимира Зеленського не був зірваний. Проте одночасно польський віцепрем'єр та міністр сільського господарства мусив піти у відставку. І це показує, що для польського уряду це дійсно непроста ситуація.

Причини зернової кризи

Якщо подивитися на цифри, то, звичайно, за останній рік ми бачимо, що обсяги поставок українського зерна через західний кордон збільшились не на кількість відсотків, а просто в рази. Це ми бачимо як щодо пшениці, так і щодо сої, які експортуються до Європейського Союзу або у треті країни через ЄС.

Чи є проблема з тим, що частина цього зерна залишається десь, наприклад, у Польщі? Так, напевно, є.

Чи вплинули саме українські поставки зерна на те, що знизилась ціна? Ні, не вплинули.

Річ у тім, що це є загальносвітовим трендом. Але, на жаль, як і в нас часто в Україні, європейські фермери особливо не відслідковують світову кон’юнктуру ринків і не дивляться, наскільки ціна піднялась чи знизилась на провідних аграрних біржах.

Європейські фермери очікували, що ціни будуть високими, а тому зберігали свій врожай на елеваторах.

Та стався збіг факторів – з одного боку, на європейському ринку багато українського експорту, а з іншого – ми бачимо глобальне зниження цін на зернові. 

І це дало підставу східноєвропейським фермерам шукати причини зниження цін саме в Україні.

Ще одна причина цієї проблеми – інфраструктура в Європейському Союзі виявилась не готовою до такого обсягу зернових.

Це не нова проблема, але саме зараз вона стала такою гострою. Відповідно, з точки зору якраз практичного підходу, напевно, варто спільно з тими ж польськими, румунськими чи болгарськими колегами зосередити свої зусилля і працювати на цьому напрямку, щоб якнайшвидше розрядити ситуацію.

Найгірший сценарій для України

Протести самі по собі – це політична боротьба, це звичайний прояв роботи демократії.

Це нормально, що фермери відстоюють свої інтереси, намагаються вибити собі якісь додаткові субсидії, в тому числі з боку Європейської комісії.

Або намагаються вплинути якось на власний уряд, щоб він докладав більше зусиль для розбудови експортних можливостей.

Але одночасно варто уважно спостерігали за ситуацією на кордоні.

Тому що нинішні протести, які ми бачимо, це значною мірою "політична піна".

Але якщо ситуація перейде до блокування митних переходів, а такі загрози вже лунають, то це буде справжньою проблемою.

Ще один виклик – як запобігти пустопорожнім заявам на кшталт тих, що вже лунають в Угорщині, щодо якості українського зерна.

Адже якби проблеми з якістю українського зерна була справжньою, його просто не купували б. Або ми мали би претензії від покупців.

Однак такі заяви можуть призвести до "тихого" саботажу щодо українського експорту. Наприклад, до подовження фітосанітарних перевірок, що блокуватиме українську продукцію на кордоні.

Це вже дії, які безпосередньо впливатимуть на наш експорт і на ефективність нашої економіки.

Щоб цього не допустити, ми маємо йти на діалог із нашими колегами. Не займати позицію "закритого захисту", а дійсно пропонувати працювати разом над спільним вирішенням питання експортної транзитної логістики, її розбудови.

Наша позиція має бути чітка: ми готові співпрацювати, ми не відмовляємося від того, щоб спільно з вами вирішувати цю проблему, але давайте не робити крайніми українських фермерів.

Можливі політичні наслідки

Фермери є дуже потужною політичною силою в Євросоюзі. Тому викликає занепокоєння використання цієї кризи для обговорення, наприклад, чергового продовження дії для України безквотової торгівлі.

Але поки я є оптимістом – я не думаю, що нам дійсно загрожує якесь негативне рішення Європейської комісії на кшталт повернення мит чи тарифних імпортних квот.

Хоча, звісно, варто тримати цю ситуацію під контролем і постійно перебувати в контакті і з Європейською комісією, і з національними урядами.

Швидше за все, Європейська комісія піде на збільшення розміру компенсацій для фермерів за нинішні незручності.

Наразі саме розмір цих компенсацій і видається найголоснішою темою дискусій фермерів із владою ЄС. Або ж фінансова підтримка буде запропонована всім східноєвропейським країнам.

Нагадаю, що наразі цей інструмент пропонується лише кільком країнам, а загальна сума складає близько 60 мільйонів євро. Польські фермери у відповідь заявили, що цього недостатньо навіть для них одних.

Тобто фактично зараз іде процес торгу.

Ще один момент, який зараз обговорюється – це використання інструменту трекінгу, фактично, відстеження українського зерна. Такі інструменти можуть бути запропоновані як з боку Європейської комісії, так і національними урядами.

І ми теж маємо підключатись до цього, теж брати участь у цих перемовинах щодо того, яким чином буде відстежуватися, що те зерно, яке перетнуло кордон з Європейським Союзом, рухається далі, що воно не залишається в Польщі.

І тоді буде впевненість, що українська продукція дійсно не залишилась у Польщі, а рухається далі, до Франції чи до Іспанії, де його чекають кінцеві покупці.

Тут важливим є те, що формально ми не зобов’язані цього робити. Українське зерно абсолютно спокійно може продаватись у Польщі чи в іншій європейській країні.

Але з точки зору державницького стратегічного планування нам точно не варто зараз робити кроки, які ведуть до втрати рівня підтримки наших сусідів, насамперед Польщі.

Нові можливості для України

Ще одна думка, яку я вже певний час просуваю і в Україні, і на всіх рівнях ЄС.

Зважаючи на те, що Україна буде членом Європейського Союзу, нам буде потрібно долучатися до спільної європейської аграрної політики. 

Саме тому можна використати цю кризу для того, щоб спрацювати на випередження.

Наприклад, запропонувавши Польщі або іншим країнам сідати разом за стіл і вже зараз напрацьовувати спільні пропозиції щодо реформи аграрної політики Європейського Союзу з урахуванням членства України.

Треба разом дивитися, які сильні та слабкі сторони мають кожна з країн якраз у сфері АПК. Дивитися, які у нас є інтереси з точки зору інвестування.

Європейська аграрна політика поступово змінюється й проходить через досить складні етапи реформи.

Тому вже зараз варто починати думати над тим, як на неї вплине вступ України, опрацьовуючи потенційні ризики та оцінюючі нові можливості для всього ЄС.

Спілкувався Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди",

відео Володимира Олійника