22 квітня на сербській авіабазі Батайніца пройшло масштабне військове шоу.

Компанію сербському президенту Александру Вучичу в той день склали найближчі союзники: лідер Республіки Сербської (ентитету в складі Боснії і Герцеговини) Мілорад Додік – політик, що перебуває під санкціями США за спроби сепаратизму, а також прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан – наразі ключовий лобіст інтересів Сербії у ЄС.

Формально святкування було приурочене до Дня сербської армії. Але головне – така демонстрація сили мала показати підтримку Вучича напередодні вирішальних суперечок з ЄС.

Вже наступного дня, 23 квітня, у Косові пройшли муніципальні вибори. Місцеву владу обирали лише у чотирьох муніципалітетах, заселених переважно етнічними сербами.

При цьому партія "Сербський список" – фактично філіал Сербської прогресивної партії Вучича, політична сила, яка вважається головним представником інтересів косовських сербів, – бойкотувала ці вибори.

Це привело до того, що перемогли на них політики, більш лояльні до влади Косова. Але одночасно явка на цих виборах стала настільки низькою – менш ніж 3,5% від зареєстрованих виборців, що визнати їх Заходу буде дуже непросто.

А для Вучича така ситуація дає можливість спробувати створити альтернативні органи влади у Косові – і тим самим зірвати мирні переговори з Приштиною, які просувають США та ЄС.

Сумнівна перемога

"Запам'ятайте цей день. Це день легалізації та узаконення останнього європейського гетто", – такий запис на своїй сторінці у Twitter у день голосування в Косові залишила сербська прем'єрка Ана Брнабич.

Влада Сербії доклала багато зусиль, щоб вибори у Косові були проігноровані місцевими сербами. І це їм вдалося – явка склала лише 3,47%.

Більш того, переважна більшість із тих, хто все ж дійшов до дільниць (точніше, до спеціальних модульних будинків, де з міркувань безпеки проходило волевиявлення), були етнічними албанцями.

Сербів, за повідомленням місцевих ЗМІ, на дільниці прийшло аж 13 осіб.

І це дає всі підстави місцевим сербам, а головне – владі Сербії, говорити про невизнання цих виборів.

"Тим, хто думає, що з одним-двома відсотками голосів вони можуть очолити муніципалітети на півночі, я повинен сказати, що сербський народ ніколи не дозволить їм це зробити", – йдеться у заяві віцепрезидента "Сербського списку" Мілана Радоїчича. А за словами директора сербського офісу у справах Косово і Метохії Петара Петковича, порожні скриньки для голосування стали "поразкою і розгромом (прем'єра Косова) Альбіна Курті та міжнародної спільноти".

Натомість сам Курті пояснює дуже низьку явку "атмосферою залякування та шантажу", нав'язаною "офіційним Белградом та його злочинними інструментами на півночі".

Замість цього влада Косова робить акцент на тому, що вибори пройшли без провокацій та відповідно до законодавства. "З політичної точки зору дуже погано, що наші громадяни сербської національності не взяли участь через тиск Белграда та його кримінальних структур. Однак якщо ми подивимося на юридичний аспект, то вибори пройшли успішно, і їхнім результатом стануть інституції та посадові особи, які будуть служити громадянам Косова", – заявив міністр внутрішніх справ Косова Джеляль Свечля.

Так, вибори пройшли відповідно до законодавства Косова. І це ставить Захід у досить непросте становище.

З одного боку, немає причин не визнавати ці вибори, але одночасно – не можна заплющувати очі на те, що легітимність нової влади стає дуже низькою. Вкрай низька явка на виборах – ледь не на рівні статистичної похибки – суттєво ускладнює їх визнання.

Тож заяви західних дипломатів були дуже обережними. Зокрема, посол Франції в Косові Марі-Крістін Бутель висловила занепокоєння, що низька явка не сприятиме політичному вирішенню конфлікту між Косовом та Сербією. 

І дійсно, нинішня ситуація на півночі Косова створює додаткові можливості для влади Сербії зі зриву мирних переговорів.

Бомба під мирні переговори

Чому виникла потреба у дострокових виборах у сербських муніципалітетах Косова?

У листопаді минулого року Європа очікувала нову війну на Балканах, старт якій могло дати бажання влади Косова впровадити національні автомобільні номери у муніципалітетах, де живуть етнічні серби. Останні бачили у цьому наступ на свої права, а тому погрожували масштабними протестами. А Белград демонстративно проводив військові навчання біля кордонів із Косовом.

Після того як влада Косова запровадила штрафи за використання сербських автономерів, у відставку подали депутати сербських муніципалітетів, а також представники місцевої поліції.

Центральній владі Косова довелося вводити своїх спецпризначенців на північ країни (цей крок подається Сербією як спроба силового тиску на косовських сербів), а також оголосити нові вибори у цих муніципалітетах.

У відповідь партія "Сербський список", яка майже монопольно представляє інтереси косовських сербів, демонстративно відмовилася брати участь у цих виборах.

Справа йшла до силового протистояння, яке вкотре вдалося зупинити лише завдяки втручанню Заходу.

Втім, у порівнянні з кінцем минулого року на Балканах багато що змінилося.

Перш за все, у ЄС всерйоз взялися за вирішення суперечки між Сербією та Косовом. Був представлений розроблений Німеччиною та Францією план, який передбачав, з одного боку, поступки Косова місцевим сербам (в першу чергу – створення Асоціації сербських муніципалітетів), а з іншого – згоду Белграда на вступ Косова у міжнародні організації без формального визнання його незалежності.

За основу було взято модель співіснування за часів холодної війни ФРН та соціалістичної Німецької демократичної республіки.

Під тиском ЄС та США і Сербія, і Косово погодилися на цей план. А в середині березня у північномакедонському місті Охрид було узгоджено план дій з нормалізації відносин.

Є і перші результати цієї роботи – зокрема, сторони дуже близькі до схвалення статуту Асоціації сербських муніципалітетів, а це ключова вимога косовських сербів.

У відповідь ЄС нарешті схвалив безвіз для громадян Косова (останнім для балканських країн, набере чинності з 1 січня наступного року), а найближчими днями почнеться обговорення прийняття Косова до Ради Європи.

Але попри всі ці успіхи "Сербський список" так і не змінив рішення про бойкотування виборів. А всі зусилля Белграда були спрямовані на те, щоб косовські серби ці вибори проігнорували.

І це змушує поставити питання: чи не хоче Сербія таким чином зірвати мирну угоду?

Диверсія чужими руками

Угода з Косовом створила масу проблем для президента Сербії Александра Вучича.

Угода здатна суттєво вдарити по його рейтингах, більш того, для значної кількості сербських радикалів він може перетворитися на зрадника, який заслуговує на суворе покарання.

А одночасно проти мирної угоди виступає Росія, яка явно не зацікавлена у вирішенні конфліктів на Балканах, а головне – хоче зберегти інструмент тиску на Сербію. Тим більше, що у Кремлі розуміють, що після досягнення мирної угоди щодо Косова Захід посилить тиск на Белград щодо приєднання до санкцій проти РФ – і у сербської влади буде менше стимулів пручатися цьому.

Хоча Вучичу після ухвалення угоди вдалося оперативно подолати опір у своїй партії та серед союзників-соціалістів, ситуація залишається для нього вкрай напруженою. І це змушує його шукати всі можливі виходи з такої непростої ситуації.

Ідеальним варіантом для сербського президента було б торпедування угоди, щоб уникнути тавра "зрадника".

Але для цього потрібно зробити все можливе, щоб угода була зірвана чужими руками: це дає сподівання, що тоді ЄС не буде виконувати свої зобов’язання перед владою Косова.

Та чи можливо, щоб влада Косова сама відмовилась від виконання угоди?

Прем'єр Косова Альбін Курті був послідовним противником створення Асоціації сербських муніципалітетів і раніше обіцяв зробити все можливе, щоб не допустити цього. Проте наразі Приштина не йде на відкриті конфлікти з ЄС, щоб не втратити можливість отримати прорив у питанні свого міжнародного визнання.

Проте ситуація навколо місцевих виборів у Косові дає Вучичу можливість для зриву угоди, причому не своїми руками.

Дуже схоже, що Белград планує скопіювати дії косовських албанців часів правління Слободана Мілошевича – тоді у відповідь на сфальсифіковані вибори створювалися паралельні органи влади, альтернативні офіційним.

За такого сценарію виникає питання, хто має формувати Асоціацію: законно обрані нові депутати, за якими не стоїть місцеве населення, чи альтернативні органи влади, сумнівні з точки зору закону, але за якими стоять явна більшість косовських сербів?

Очевидно, саме це питання Вучич спробує використати на переговорах 2 травня у Брюсселі, де обговорюватимуть шляхи імплементації Охридської угоди. 

Швидше за все, сербський президент, посилаючись на казус виборів у Косові, вимагатиме перегляду цієї угоди, що може надовго відкласти (якщо не заблокувати) мирний процес. 

* * * * *

Виглядає дуже схоже на те, що Александар Вучич розпочинає ризиковану гру, щоб зберегти статус-кво: уникнути будь-якого визнання Косова, а разом із тим – введення санкцій проти РФ.

Можливість для цього йому дає нинішня ситуація навколо муніципальних виборів у Косові.

А допомогу в реалізації цього плану йому може надати угорський прем’єр Віктор Орбан, який може заблокувати санкції проти Сербії та її влади. Так само, як Угорщина блокує прийняття Євросоюзом санкцій проти вже згаданого тут Мілорада Додіка.

Залишається відкритим питання, чи розуміють у ЄС ризики цього плану. І чи готові йому опонувати?

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"