Єврокомісії не вдалося домогтися зняття заборони українського агроекспорту, введеної п’ятьма країнами ЄС.

Це означає, що криза, яка загрожує не лише Україні, а й безпосередньо Євросоюзу, триватиме. І цілком можливо, буде поглиблюватися.

На цьому тлі євроінституції демонструють, що готові йти лише на тактичні поступки. І що не збираються відступати від курсу на лібералізацію торгівлі з Україною. 

Свідченням цього стало рішення комітету з міжнародної торгівлі Європейського парламенту погодити продовження ще на рік скасування дії ввізних мит ЄС на український експорт.

Вже у п’ятницю 28 квітня це рішення має бути остаточно ухвалено голосуванням постійних представників країн-членів ЄС. Традиційно вважається, що після схвалення профільним комітетом Європарламенту це голосування є значною мірою технічним.

Тим самим Брюссель надсилає однозначний сигнал: режим вільної торгівлі з Україною має діяти й надалі.

Як би проти цього не виступала низка центральноєвропейських країн, а в першу чергу – Польща.

Як тепер виглядають шанси знайти компромісний вихід з аграрної кризи? І до яких поступок варто бути готовій Україні?

Ризики зростають

25 квітня могло би стати днем виходу з нинішньої кризи.

Згідно з домовленостями, цього дня країни, які ввели обмеження проти українського експорту: Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія та Болгарія – мали б їх скасувати, а Єврокомісія натомість ввела б тимчасову, до 5 червня, заборону на чотири позиції українського агроекспорту (пшеницю, кукурудзу, ріпак та соняшник), дозволивши при цьому їхній транзит.

Детальніше про цю домовленість та про причини виникнення кризи можна почитати у статті Зерновий компроміс: як Брюссель хоче владнати кризу з українським експортом в ЄС.

Втім, вже напередодні цієї дати стало очевидним, що шанси на досягнення швидкого компромісу вкрай низькі. Країни висунули низку додаткових товарних позицій українського експорту, щодо яких мали бути запроваджені заборони, а головне – вимагали прописати можливість збереження заборони і після червня. Зокрема, у Польщі хочуть заблокувати імпорт зерна з України щонайменше до кінця року.

Остання вимога є вкрай неприйнятною і для Єврокомісії, і для України, тож ввечері 25 квітня стало відомо, що цей раунд переговорів завершився провалом.

Чи були шанси домовитися?

Співрозмовники ЄвроПравди зазначають, що проблемою була лише позиція Польщі – саме ця країна першою запровадила обмеження, і саме вона відстоює можливість продовження дії заборони.

Інші країни в такій ситуації стають ледь не заручниками. Їхня згода на зняття обмежень при збереженні заборони на експорт до Польщі означатиме, що заблокований український експорт "перетече" у ці країни, створивши додатковий тиск на національних виробників.

Саме цим пояснюється той факт, що відразу після введення заборон Варшавою аналогічні кроки запровадили всі країни ЄС, що межують з Україною. При цьому Румунія запровадила найбільш м’які обмеження – і це створює тиск на її національний ринок.

При цьому криза може додатково поглибитися. Збереження транзиту цими країнами означатиме посилення тиску на сусідні з ними країни ЄС, куди прибуватимуть українські агротовари. А відповідно, і там може з’явитися бажання захистити свій ринок, запровадивши схожі обмеження.

Усе це створює проблеми не лише для України, а й для всього Євросоюзу.

Адже нинішні події означають фрагментацію європейського ринку – що прямо суперечить принципам роботи ЄС.

І чим довше триватиме ця криза – тим більше зростатимуть ці ризики для ЄС.

А для України це означає появу проблем у торгівлі навіть з країнами, що не вводять обмеження – адже в такій ситуації європейський бізнес волітиме перестрахуватися, а тому може відмовитися купувати товар, який можуть заборонити до ввезення.

Як переконати Варшаву?

Чому Польщі, яка завзято підтримує Україну у війні з РФ, знадобилося вводити такі обмеження, які створюють чималі проблеми українській економіці?

Причина дуже проста: восени у країні пройдуть парламентські вибори, виграти які правлячій партії "Право і справедливість" буде дуже непросто. У такій ситуації голоси польських фермерів стають золотою акцією – їхня підтримка опозиції може призвести до зміни влади у сусідній країні.

Додатково ситуацію ускладнює політична боротьба всередині польської влади. Молодші партнери ПіС, в першу чергу "Солідарна Польща" Збігнева Зьобро, демонструють більший радикалізм, аніж представники партії Ярослава Качинського.

Як наслідок, вже доводиться чути оцінки, що до проведення парламентських виборів у Польщі розраховувати на вирішення цієї кризи не доводиться.

Більш того, і після виборів політична конкуренція всередині польської влади все одно нікуди не подінеться. А тому в разі перемоги чинної польської влади проблема не зникне, в кращому разі можна розраховувати лише на зниження політичного тиску.

Саме тому в Єврокомісії не хочуть йти на вагомі поступки.

Наразі єдиною товарною групою, яку там погоджуються додати до тимчасової заборони, є соняшникова олія. Але головне – там не готові розглядати можливість продовження дії заборони.

А в якості "батога" у Брюсселі наголошують: обіцяні гроші на виплати фермерам, що постраждали від зростання українського експорту, можливі лише після скасування односторонніх заборон.

Чи може Київ вплинути на Польщу?

Наразі українські виробники вже подали до уряду заявку на проведення розслідування та введення обмежень проти польського агроекспорту.

Втім, малоймовірно, що такий силовий тиск спрацює. Український ринок не є настільки принциповим для польських фермерів. А введені обмеження, навіть якщо Київ піде за процедурами захисту, чого не зробила Варшава, лише укріпить їх у думці про правильність обраного шляху.

Більш продуктивним видається політичний тиск.

Не є таємницею, що такими діями Варшава підігрує Путіну. Доказом цього є нова блокада РФ чорноморського зернового коридору.

Подібні звинувачення, якщо вони лунатимуть від керівництва України і будуть підтримані як польською опозицією, так і частиною провладних політиків, здатні підкорегувати політику Варшави. Адже польська влада явно не хоче отримати реноме "друзів Путіна".

Складні компроміси

Втім, це далеко не всі проблеми, які потрібно вирішити для виходу з цієї кризи.

Тимчасова заборона, яку пропонує Брюссель, дає невеличку паузу, щоб знайти довгостроковий механізм вирішення проблеми.

Важливим тут стало рішення комітету з міжнародної торгівлі Європарламенту щодо погодження чергового продовження дії режиму автономних торгових преференцій для України.

Це означає, що у ЄС не розглядають як вихід із кризи повернення масштабних обмежень проти українського експорту.

Втім, не виключено, що обійтися без окремих обмежень все ж не вийде.

На відміну від заборони експорту та обмеження транзиту – кроків, які виглядають вкрай сумнівно з точки зору права ЄС, торгові квоти є інструментом, звичним для Євросоюзу.

І за даними ЄвроПравди, цей механізм обговорюється зараз Києвом та Брюсселем.

Питання лише у тому, якими будуть ці квоти і чи буде прописано механізм їхнього перегляду (чи скасування) після того, як криза затихне.

Проте згода на введення таких обмежень може стати вкрай непопулярним кроком української влади. Далеко не всі зрозуміють, що така поступка, необхідна для збереження європейської єдності, є потрібною і для України також.

Та для того, щоб дійти до цих дискусій, Єврокомісії ще потрібно подолати опір Варшави та її союзників. Попереду ще багато складних переговорів, за перебігом яких слідкуватиме "Європейська правда".

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"