Тібор Томпа, очільник угорської громади Києва та Київщини – активіст, про якого добре знає угорська влада і який для цієї влади дуже незручний. Після початку повномасштабного вторгнення РФ та після того, як Будапешт почав підігрувати російській владі, Томпа став відкритим критиком Орбана та його команди, нерідко розкриваючи та пояснюючи неправду в заявах угорської влади.

Але зараз і від нього можна почути нотки оптимізму щодо відносин України з Угорщиною. Після візиту до Києва Левенте Мадяра, заступника глави МЗС Петера Сійярто, у Томпи з’явилися позитивні очікування. Схоже, що Угорщина справді почала готуватися до змін.

Хоча гарантій успіху, звісно, немає.

Про це, а також про депопуляцію угорських сіл Закарпаття та катастрофічну ситуацію у школах дивіться у редакційній розмові.

А для тих, хто віддає перевагу читанню, пропонуємо виклад основних тез, до якого ми додали цитати угорського заступника міністра, які підтверджують, що зміни справді можливі.

Про перші кроки Угорщини назустріч Україні

Угорщина відновлює візити своїх посадовців до України. Цього тижня до Києва приїхав Левенте Мадяр – заступник глави МЗС. Він побував у Київській області, де у селі Загальці відкрили модульний дитячий садок, побудований коштом угорського уряду. Це та частина Бучанського району, яка дуже сильно постраждала від рашистської навали.

І це позитивно, бо це привід знайти спільну мову між угорським і українським урядом – тому відбулися також офіційні зустрічі.

Насправді є враження, що угорську владу спонукають до цього.

Вона отримує багато сигналів від партнерів на дуже високому рівні і просто не має іншого виходу. Є і внутрішній чинник – критика Орбана через ставлення до України, яка постійно лунає від опозиції фактично на всіх парламентських засіданнях.

Крім того, угорська блокада в НАТО частково подолана.

Як розповідала "Європейська правда", Столтенберг знайшов шлях, як проводити комісію "Україна-НАТО" попри вето Угорщини.

Про "світло в кінці тунелю" щодо освітнього питання

Звісно, доки Угорщина не зніме зауваження до закону про освіту, конфлікт не буде владнаний повністю – але й у цьому напрямку є певні рухи. Левенте Мадяр навіть згадав у офіційному повідомленні про свій візит, що сторони нібито знаходять спільну мову у вирішенні освітнього питання, яке "висить" з 2017 року. Тепер уже є вихід, Україну нібито не потрібно у цьому притискувати.

Він прямо сказав: "Я бачу вихід". Я дуже сподіваюся, що це справді позитивний сигнал.

 Левенте Мадяр, урядовий пресреліз: "Зараз є можливість знайти рішення, яке буде прийнятним для угорської громади Закарпаття, для Києва і для Будапешта... І в офісі президента, і в профільних міністерствах панує максимальна відкритість, можливо, небачена раніше, щоб нарешті зняти проблемні питання українсько-угорських відносин".

Левенте Мадяр, заява у Закарпатті перед завершенням візиту: "Можливо, зараз є більше шансів на це, ніж будь-коли раніше. Є перспектива і шанс поставити крапку в цьому питанні. Ми зробимо все можливе, щоб досягти цього".

Звісно, це ще не завершення роботи. Від Орбана можна чекати всього. Але я сподіваюся, що здоровий глузд візьме гору, адже насправді іншого виходу немає.

Я думаю, що протягом наступних пів року – принаймні, я на це сподіваюся – ми побачимо рух у вирішенні освітнього питання.

Крім того, у грудні минулого року Україна прийняла рамковий закон щодо нацменшин, національних спільнот, який є дуже прогресивним і надає можливість вирішити наболілі питання – він повністю відповідає вимогам Хартії захисту національних меншин і рамкової Конвенції із захисту мов нацменшин Євросоюзу.

Домовленості з Угорщиною не мають бути коштом україномовного навчання

Важливо наголосити, що для владнання конфлікту не потрібно жодних змін до чинного закону про освіту.

Діти з угорської меншини мають знати обидві мови, і угорську, і, звісно ж, державну, українську. А закон, який є зараз, жодним чином не позбавляє угорську меншину такої можливості.

Наприклад, він передбачає, що у початковій школі буде тільки шість уроків на тиждень українською мовою, а все інше – угорською. Потім відсоток україномовних уроків зростає до 40%, потім до 60%, 80%. Я, як угорець, вважаю, що тут немає абсолютно ніякого порушення права меншини на навчання. Навпаки, навчання і угорською, і українською дозволить дітям бути набагато більше інтегрованими в українське суспільство, більш конкурентоспроможними, вище оплачуваними, а не скотитися на рівень некваліфікованої робочої сили.

У підсумку навчання і угорською, і українською потрібне самим угорцям.

Тому угорська меншина має повідомити про підтримку тих розробок і навчальних планів, які є на сьогодні і за якими частина викладання ведеться угорською мовою, а частина – українською.

Багато що залежить від позицій угорських українських партій, які є на Закарпатті, та від керівників Угорського інституту в Берегові. І якщо вони підтвердять, що дітям з угорськомовних родин потрібне майбутнє та кращі перспективи, то Орбан поступиться.

Особисто я вважаю, що майбутнє – за мультилінгвальною освітою. Потрібно викладати предмети двома, навіть трьома мовами, додавши англійську. А основною мовою, звичайно ж, має бути (і буде!) українська.

Для національних меншин ніколи не було проблемою викладати свою мову і літературу. А також є ідея запровадити викладання історії національної меншини на даній території – наприклад, історію угорців в Україні.

Про виїзд угорців із Закарпаття та "гетто" для молоді

Українських угорців на Закарпатті, на жаль, вже мало залишилося.

Ми завжди апелювали до даних перепису, що там живе 152 тисячі угорців. Але зараз – і ця тенденція почалася ще до великої війни – там залишилось максимум 70 тисяч угорців. Це разом із літніми людьми. А молодь виїхала до Європейського Союзу.

Основна причина цієї міграції – це відсутність інтегрованості в українське суспільство. Молоді угорці не змогли знайти себе в Україні, бо опинилися, даруйте, у "мовному гетто".

А як інакше назвати ситуацію в Берегівському районі, де у деяких селах молоді, але вже дорослі громадяни взагалі не володіють українською мовою?

Звісно, підтримка угорської мови потрібна, і кожен з діточок збереже свою угорську мову. Але якщо при цьому дитина з угорської родини не вивчить українську мову ще у шкільному віці – все, вважайте, що ця дитина пропала.

На жаль, сьогодні ми маємо так зване "втрачене покоління" українських угорців.

І, на жаль, Будапешту цей процес був вигідний. Бо виходило, що Україна готує спеціалістів, не дуже висококваліфікованих, які володіють виключно угорською мовою – і вони, отримавши освіту, виявляють, що можуть реалізуватися тільки в Угорщині за невисоку заробітну платню.

А зараз додався фактор війни – і школи спорожніли.

На жаль, дітей на Закарпатті залишилося дуже й дуже мало.

Я недавно розмовляв із керівником однієї з угорських партій Закарпаття, і він з жалем говорив, що в угорськомовних класах, особливо якщо це села, просто немає учнів. Бо всі поїхали.

Тому на сьогодні починаючи з 5-го класу в ліцеях можуть набрати учнів тільки у Берегові. А поза ним це нереально – дітей немає.

І це – дуже серйозний виклик.

Розмовляв Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Відео Володимира Олійника