Проблема на сотни миллионов: сколько стоил Украине торговый спор с четырьмя странами ЕС
Топ-темою квітня та першої половини травня стала заборона на експорт української агропродукції, запроваджена чотирма країнами ЄС: Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Болгарією.
На перший погляд, ця проблема вже позаду. Адже транзит через Польщу, принаймні формально, відновився майже одразу. А до кінця квітня Європейська комісія домовилася замінити односторонні заходи, запроваджені цими країнами, екстраординарними тимчасовими превентивними заходами від імені всього ЄС, хоча фактично вони стосуються лише п’яти країн-сусідів – чотирьох країн, що ввели обмеження, а також Румунії, яка їх лише планувала.
А головне, що нова заборона стосується вужчого переліку товарів, а саме кукурудзи, пшениці, насіння ріпаку та соняшнику, а також введена на коротший термін, до 5 червня 2023 року.
Однак дуже ймовірно, що це затишшя перед наступною бурею.
По-перше, наші сусіди майже одразу попросили продовжити термін, а також розширити перелік заборон.
А по-друге, індивідуальні обмеження не були скасовані вчасно, що ставить під сумнів спроможність Єврокомісії справлятися з ситуацією. Зокрема, Словаччина скасувала індивідуальні заходи лише 17 травня, тоді як Угорщина, здається, не відмовилась від цих обмежень досі.
Тому цікаво оцінити, скільки вже коштувала ця криза українському експорту.
Удар по українському експорту
У квітні 2023 року український експорт продовольства склав $1,7 млрд, що є найгіршим показником з серпня 2022 року, тобто з моменту, коли почала працювати Чорноморська зернова ініціатива ("зернова угода"), й значно нижче середньомісячного показника експорту за цей період, який дорівнює $2,3 млрд щомісяця.
Порівняно з березнем експорт продовольства скоротився на $0,7 млрд, або майже на третину.
Очевидно, що це скорочення стало наслідком не лише проблем на західному кордоні України. У цей самий період значно погіршились показники роботи Чорноморської зернової ініціативи, в рамках якої Росія продовжила блокувати інспекції.
Подивимося, що ж відбувалося у торгівлі з окремими країнами-сусідами України.
Польща
Квітневий експорт у Польщу становив лише $362 млн, що на $191 млн менше, ніж у березні, а також нижче рівня, який спостерігався на початку 2022 року, тобто до повномасштабної російської агресії.
Хоча заборона стосувалася продовольчого експорту, у квітні відбувся також злам тенденції у непродовольчому експорті, який, можливо, постраждав від загальних проблем з перетином кордону в період заборон.
Якщо говорити власне про продовольчий експорт, він скоротився на $146 млн, до $56 млн. Причому ця криза відбулася на тлі низхідного тренду в поставках продовольства до Польщі, тобто потенційно ситуація могла б стабілізуватися й без різких політичних рухів.
У квітні падіння спостерігалося в абсолютній більшості позицій продовольчого експорту, навіть тих, які не були прямо названі у переліку заборонених для ввезення у Польщу.
Наприклад, серед товарів, експорт яких постраждав найбільше, на третьому місці – соняшникова олія, яка не потрапляла під пряму заборону.
На першому місці за втратами експорту – кукурудза, експорт якої у Польщу за місяць впав на $25 млн, а на другому – соєвий шрот, який Польща традиційно активно імпортує, у тому числі з України.
Ще важливо відзначити, що, хоча обмеження було введено лише на два останні тижні квітня, фактично продовольчий експорт впав непропорційно більше – на 72% порівняно з попереднім місяцем. А для деяких товарів він майже припинився, як-от для ріпаку, насіння соняшнику або меду.
Тобто проблеми з поставками, ймовірно, розпочалися раніше, ніж були введені формальні заборони.
Угорщина
Сукупний експорт в Угорщину у квітні склав $98 млн, скоротившись на 40% за місяць. Основу падіння склав експорт продовольства, який впав на $61 млн, лише до $30 млн, хоча це все ще трохи більше, ніж поставки початку 2022 року.
Як і у випадку з Польщею, скорочення експорту непропорційне тривалості заборони, що може бути як результатом значної нерівномірності поставок, так і проблем з експортом, які почалися до формальної кризи.
Знову ж, як і у випадку Польщі, кукурудза найбільше постраждала від обмежень експорту. Скорочення склало $36 млн, або на 78% порівняно з березнем.
Також на 85% впали поставки насіння соняшнику і на 84% – соняшникової олії. Експорт пшениці майже повністю зупинився. Що викликає питання щодо пропорційності падіння експорту тривалості формальних обмежень.
Словаччина
У Словаччині обмеження на експорт продовольства компенсувалися зростанням непродовольчого експорту.
Загальний експорт до Словаччини у квітні становив $110 млн, з яких $17 млн склав продовольчий експорт, який скоротився на 40% порівняно з минулим місяцем й повернувся до рівня початку літа 2022 року.
У розрізі продуктів основні втрати – в експорті кукурудзи, який скоротився з $11 млн у березні до $3 млн у квітні, або на 67%. Також на 71% скоротився експорт пшениці.
Болгарія
Експорт до Болгарії скоротився у квітні на 34%, до $49 млн.
З них $14 млн припадало на продовольчий експорт, падіння якого склало 68%, або $29 млн.
Як і у випадку інших країн-сусідів, експорт українського продовольства в Болгарію мав низхідну тенденцію, хоча у цій країні вона виражена особливо яскраво.
Піковим для експорту був червень 2022 року, коли Україна ввезла у Болгарію продовольства на понад $160 млн, після чого поставки різко скоротилися.
У вартісному виразі від заборони найбільше постраждав експорт насіння соняшнику (падіння склало $17 млн порівняно з березнем), а також соняшникової олії.
Непропорційне падіння
Як бачимо, обмеження, введені у другій половині квітня, обвалили продовольчий експорт до всіх чотирьох сусідніх країн.
Однак ще важливіше, що українські поставки продовольства до цих країн вже скорочувались після минулорічного піка.
Це пов’язано з об’єктивними причинами, бо запаси невивезеного на початку війни зерна вже вичерпались, врожай 2022/2023 був нижчим за минулорічний, а очікуваний врожай 2023/2024 маркетингового року очікується ще менший.
Також робота Чорноморської зернової ініціативи, хоча й не надто ефективна, дозволила частково відновити географію поставок, а отже, зменшити інтерес до ринків країн-сусідів.
Ще одне важливе спостереження:
падіння продовольчого експорту у квітні було непропорційно високе порівняно з тривалістю заборон.
Хоча заборони тривали два останні тижні місяця, експорт ключових товарів скоротився на дві третини або й більше.
Це може свідчити про існування або неформальних перепон для поставок ще до введення офіційних заборон, або про зміни у поведінці контрагентів у країнах-партнерах, які призвели до зменшення покупок.
Тому дуже ймовірно, що цієї кризи можна було уникнути, а проблемні питання вирішити без порушення міжнародних зобов’язань та різких політичних рухів. Але цього, на жаль, не сталося.
У квітні Україна недоотримала $0,7 млрд експорту продовольства порівняно з попереднім місяцем.
При цьому безпосередні втрати продовольчого експорту до чотирьох країн-сусідів, які ввели заборону на імпорт з України, становили $0,25 млрд, або більше третини загального падіння.
Ще частину загальних втрат варто віднести на непоставлений експорт в інші країни через проблеми на кордоні.
Переорієнтація експорту та скасування обмежень на поставки більшості товарів дозволять компенсувати дещо з втраченого. Але точно не все, бо ризики й витрати лише зросли.
А найгірше в цій ситуації те, що, ймовірно, обмеження проти українського експорту ще далекі від завершення. Швидше за все, заборона матиме продовження, що лише збільшить проблеми української економіки.
Хоча є й позитивні моменти.
Зокрема, наприкінці травня ЄС продовжив на рік дію тимчасових автономних торговельних заходів, які скасовують усі тарифні бар’єри на шляху українських товарів в ЄС. Хоча аналогічні преференції не зупинили індивідуальні обмеження у квітні,
одностайна підтримка продовження заходів свідчить про загальну рішучість ЄС забезпечити вільну торгівлю з Україною.
Більш того, Україна активно використовує усі майданчики – як офіційні, так і ні – для захисту своїх інтересів.
Причому навіть у країнах, які запровадили обмеження, є потужні гравці, що зацікавлені у відновленні експорту з України. Наприклад, у Польщі обмеження прийняті на догоду дрібним фермерам, тоді як виробники м’яса, переробники та споживачі фактично програли.
А відповідно, їхній голос може також вплинути на рішення про продовження дії заборони. Пошук та формування коаліцій для захисту спільних інтересів – це стандартний європейський шлях вирішення такого роду конфліктів.
Зараз цього досвіду набуває Україна.
Автор: Вероніка Мовчан,
Інститут економічних досліджень та політичних консультацій
Стаття підготовлена на замовлення ЦЕС та "Європейської правди"