Неочікувано для іспанців результати місцевих виборів призвели до розпуску національного парламенту.

У понеділок, 29 травня, прем’єр-міністр Педро Санчес заявив, що на пів року пришвидшує проведення загальних виборів – голосування відбудеться 23 липня.

Заради цього Іспанія жертвує навіть стабільністю головування в Раді ЄС, яке має перейти до неї у другій половині цього року. 

Що спричинило нову політичну кризу в королівстві і як це може вплинути на допомогу Україні?

Три з половиною роки "прогресу"

Минулі парламентські вибори в Іспанії, які пройшли у 2019 році, призвели до зміни влади, причому ця зміна здавалася не дуже приємною для України.

Численні корупційні скандали істотно вдарили по рейтингу правлячої тоді Народної партії, що посилило зміну політичного циклу традиційного біпартизму починаючи з 2015 року, коли національна сцена поповнилася гравцями. На деякий час виникла ситуація політичної кризи (чотири загальнонаціональних виборів за чотири роки). Зрештою, соціалісти знайшли вихід, сформувавши уряд меншості з новими лівими – партією Podemos ("Можемо"), яка є найменш проукраїнською в сучасному спектрі.

Вибори 2019 року відзначилися також зростанням позицій нової правої альтернативи – партії Vox, яка виступає за згортання розширеної автономії регіонів, що мало особливе відлуння на тлі заворушень у Каталонії.

Майже за чотири роки, що минули від цих вибрів, Іспанія впоралася з критичним станом під час пандемії і долає наслідки інфляції, яка пояснюється тут "українською війною".

Але ж на відновлення та розвиток в усіх галузях Іспанія поступово освоює європейські гранти на 60 мільярдів євро та має доступ до не меншої кількості грошей у формі вигідного кредитування за програмою Next Generation.

Отже, на відміну від попередніх політичних криз у країні, зараз не йдеться передусім про соціальну проблематику, яка у вустах правих політсил зводиться до вимоги зменшення податків та незгоди з нещодавнім втручанням у ринок оренди житла (яке стає все більш недоступним, особливо для молоді).

Значна частина критики прем’єра-соціаліста Педро Санчеса стосується партій, які підтримують його правління в меншості.

З одного боку, залишаються конфлікти з коаліційним партнером партією Podemos – навіть після того, як одіозний Пабло Іглесіас покинув уряд та відмовився від лідерства в цій партії.

Останнім часом міністерки від цієї сили були в центрі полеміки навколо закону, який дозволяє зміну статі за вільним волевиявленням особи. Також гучну критику зустрів інший законопроєкт, що має назву "Лише так означає так". Як зазначається, нещодавня реформа кримінального кодексу в частині сексуальної згоди була проведена вкрай неякісно, що мало наслідком судовий перегляд та зменшення термінів ув’язнення для ґвалтівників.

В обох випадках Санчес мав підстави заперечити таким ініціативам, але не став втручатися.

З іншого боку, Санчес має у парламенті підтримку регіональних партій каталонців та басків.

Першим він вже зробив поступки, яких обіцяв не робити, коли обирався – наприклад, часткове помилування засуджених каталонських політиків за останню спробу сепаратизму та пом’якшення покарання за деякі злочини, за які вони були ув’язнені.

Для розуміння претензій щодо співпраці з баскійською партією Bildu достатньо, що на цих місцевих виборах вони висунули серед своїх кандидатів 44 колись засуджених за злочини, пов’язані з тероризмом ЕТА, 17 з них – безпосередньо за вбивства, скоєні між 1978 і 2001. А виправданням цьому слугує сталість мирного діалогу та співжиття.

Саме в цій компанії Санчес ухвалював новий закон про "демократичну пам’ять", який ще більше за закон соціалістів 2007 року підносить сторону, яка програла у Громадянській війні 1936-1939 років, розширює перелік жертв диктатури та забороняє її публічне прославляння. Також у 2019 році було проведене перепоховання генерала Франко з Долини полеглих, а в 2023 – засновника Іспанської фаланги Хосе-Антоніо Прімо-де-Рівера.

Чи не найбільша критика безпосередньо Санчеса, в тому числі пов’язана зі сприйняттям його характеру, стосується одноосібного рішення змінити понад 40-річну позицію Іспанії щодо перспектив вирішення ситуації із Західною Сахарою (іспанська провінція в Африці до фактичної окупації з боку Марокко в 1975 році).

Після певних загравань із лідером "Полісаріо" ("Народного фронту за визволення Західної Сахари") іспанський прем’єр раптово підтримав можливість марокканського плану інтеграції цього регіону як автономії, що є визнанням його суверенітету та не відповідає підходу до цього питання на рівні ООН.

Це спричинило жорстку реакцію з боку Алжиру – призупинення дії договору про дружбу з Іспанією та згортання торгівлі, в тому числі газом.

Одночасно з критикою з боку опозиції в громадській думці Іспанії виникло питання, чи не залежить Санчес від Марокко, особливо після новин про зараження смартфона прем’єра шпигунським вірусом "Пегас".

Варто відзначити, що деякі "лідерські" рішення прем’єра Санчеса виявилися на руку Україні.

Так, іспанський прем’єр схвалив відправку в Україну танків Leopard навіть без обговорення цього питання у парламенті, що обурило правих. Не кажучи вже, що проти такої участі виступали урядовці від Podemos.

Іншим позитивом стало те, що уряд Санчеса розширив сферу дії європейської директиви про тимчасовий захист на всіх українців – навіть якщо вони вже тривалий час проживали в Іспанії без документів.

Відгородити ультраправих

Не дивно, що така політика призвела до потужної критику уряду Санчеса та особисто прем’єра.

Навесні цього року уряд зіткнувся з вотумом недовірі, висунутим ультраправою партією Vox.

Щоправда, від цього голосування утрималася Народна партія, де вважали найбільш дієвим способом висловити недовіру прем’єру голосування на місцевих виборах. Вони відбулися минулої неділі, коли вибирали владу в 12 з 19 автономних спільнот.

Власне, ці місцеві та регіональні голосування за передвиборчою риторикою стали виборами проти Санчеса.

Як наслідок, соціалісти, які подекуди навіть змогли покращити свій минулий результат, загалом поступилися правим та ультраправим, які позбавили їх влади майже в усіх основних бастіонах, які були за ними останні чотири-вісім років.

А в місті та в регіоні Мадрид Народна партія покращила своє керівне становище, отримавши абсолютну більшість депутатів. 

Ключовою причиною успіху правих стало повернення до них електорату центристів з існуючої останні два скликання партії Ciudadanos ("Громадяни"), яка зараз навіть не наблизилася до прохідного бар’єра.

До схожої непрохідної ситуації дійшла й ліва Podemos у більшості регіонів, розпорошивши свій електорат між схожими альтернативами. А отже, неможливо повторити їх дотеперішню місцеву взаємодію з соціалістами.

Натомість партія Vox, з підтримкою довкола 10%, отримує золоту акцію для переходу до неї влади у значній частині муніципалітетів та низці автономних парламентів, де Народна партія зайняла перше місце, але не має більшості. При цьому в значній кількості рад Vox до цього не була представлена.

Така перспектива здатна суттєво посилити позиції правих напередодні парламентських виборів. Тож у прем’єра не залишилося кращого вибору, аніж зіграти на випередження, оголосивши дострокові вибори.

Розрахунок Санчеса полягає в тому, що загроза приходу ультраправих до влади має мобілізувати прогресивного виборця. А разом з тим, щоб різні альтернативи його лівиці усвідомили помилку та подалися спільним блоком задля результату, який слугував би підтримкою його подальшого правління. 

Натомість праві на чолі з Альберто Нуньєсом Фейхоо та ультраправі на чолі з Сантьяго Абаскалем апелюватимуть до своїх виборців тим, що якщо Санчес залишиться при владі, тоді наступною платою регіональним каталонським партіям за підтримку стане організація "опитування" про відокремлення.

Проте одночасно відкритим залишається питання, який вплив матиме на явку дата виборів, яка припадає на розпал літніх відпусток. Цей фактор може зіграти на руку як владі, так і опозиції.

Що це означає для України?

Від початку російського вторгнення Санчес відвідував Україну двічі, а рівень іспанської віддачі президент Зеленський відзначив нагородою для міністра закордонних справ Хосе Мануеля Альбареса.

Іспанія, хоч і на власному рівні, все ж є стабільним партнером українського оборонного відомства з низки ініціатив, навіть попри те, що участь Мадрида в "повітряній коаліції" поки залишається предметом діалогу.

У питанні подальшої підтримки України позиція Санчеса, ймовірно, була б співзвучною з його німецьким колегою Олафом Шольцом, адже їхні партії формують спільну політичну групу в Європейському парламенті. Та чи він, в разі переобрання, зможе і надалі обмежувати вплив своїх партнерів по коаліції з нашого питання – залишається загадкою.

В цьому контексті прихід до влади "народників" виглядає гарною новиною для України.

Зокрема, лідер партії Альберто Нуньєс Фейхоо ще влітку минулого року проявив ініціативу щодо зустрічі з українським послом та виступив за всебічну допомогу Україні.

Та можливості правого уряду передбачувано залежатимуть від ультраправої Vox.

А її позиція наразі неоднозначна. Зокрема, частина електорату Vox може бути русофільською через нерозвінчаний міф про відповідні традиційні цінності та притаманний Іспанії антиамериканізм. А в питаннях внутрішньої політики Vox також симпатизує ще одному "симпатику" України Віктору Орбану. 

Втім, є всі шанси сподіватися на те, що підтримка України не розколе праву коалцію. Адже лідер Vox Сантьяго Абаскаль публічно критикував Санчеса за недостатню підтримку України через нібито "присутність союзників Путіна в Уряді Іспанії". Тут його меседжі відповідають симпатіям до польської ПіС та Ярослава Качинського. 

Втім, зміна влади в Іспанії може призвести й до не очевидних проблем для Києва. 

Заява глави українського МЗС Дмитра Кулеби під час візиту до Рабата 22 травня була сприйнята як підтримка марокканського суверенітету над Західною Сахарою, а це питання не перестає бути контроверсійним. ЄС сприймає юрисдикцію Марокко над регіоном, але підтримує право сахарців на самовизначення.

Відтак через свою нову та поки неуточнену позицію Київ ризикує, якщо в Іспанії дадуть задню в цьому питанні відносин з Марокко.

На додачу, якщо зміна центральної влади в країні відбудеться, що спричинить перегляд відносин з Марокко задля відновлення партнерства з Алжиром, Україна може опинитися в епіцентрі цього питання.

Автор: Андрій Якубув,

політолог, активіст української громади в Іспанії