Молдова – держава, де російська пропаганда є дуже ефективною.

Росії вдалося настільки викривити інформаційну реальність, що вона навіть позбулася наслідків своєї агресії проти Молдови на початку 1990-х, а з окупанта у Придністров’ї перетворилися на "посередника" та "миротворця".

Але під час повномасштабної війни в Україні та за сприяння чинного молдовського уряду тут розпочалися карколомні зміни. Рейтинг Путіна, що раніше доходив до 70%, обвалився. Підтримка війни суспільством – невисока.

Чи є шанс відкату? Хто головні агенти РФ та як працює Росія?

Усе це ЄвроПравді пояснює Валеріу Паша – україномовний експерт-інформаційник, голова спільноти WatchDog.MD. Запрошуємо до перегляду!

А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували стислий текстовий виклад пояснень Валеріу.

Про те, як Україну сприймають у Молдові

Загалом молдовани дуже позитивно ставляться до українців, до України.

Нещодавнє опитування засвідчило, що ставлення абсолютною більшості, понад 70% молдован до України є позитивним.

Але цілісного розуміння України немає. Є нерозуміння деталей, яке не дозволяє коректно сприймати всі процеси в українській нації та рішення української влади.

Крім того, російська пропаганда досі має дуже великий вплив на розуміння світу громадянами Республіки Молдова.

Однак треба підкреслити, що на поведінку молдован Росія впливає вже набагато менше.

Про те, як Росія втрачає вплив на Молдову

Те, що молдовани все менше діють в руслі очікувань РФ, – це добре і це справді помітно. Але те, що вони досі споживають російські наративи, – це погано, і над цим треба працювати.

Наведу приклад.

На жаль, багато хто в Молдові досі вірить, що широкомасштабна війна розпочалася, "тому що так хотіли американці" чи "це Зеленський так вирішив". Але ті самі люди, які вірять у це, одночасно виступають проти того, що робить Росія.

Наші аналізи показують, що у середньому десь 40% молдован вірять у різні наративи російської пропаганди щодо війни. Але не більше 7-8% заявляють про підтримку дій путінського режиму в Україні.

Молдовани перестали вірити Путіну, навіть продовжуючи споживати пропаганду.

Донедавна рівень довіри до лідера РФ був дуже високим, на початку 2022 року його підтримувало під 60% (були часи, коли цей показник сягав 70%). Але відразу після повномасштабного вторгнення довіра до Путіна обвалилася, і вже у квітні 2022 року це вже було 33%.

Після закриття російських пропагандистських каналів падіння продовжилося.

Чи можливий відкат і повернення Росією своїх позицій?

Такий шанс існує. Дуже багато залежить від прогресу на дорозі до Євросоюзу та від економічної ситуації, яка в Молдові дуже непроста. Наприклад, рівень інфляції тут набагато вищий, ніж в Україні, попри те, що у вас триває війна.

Річ у тім, що по Молдові війна в економічному плані вдарила дуже сильно. І це грає на руку агентам РФ.

Як Росія отримала настільки сильний вплив на Молдову

Російські державні медіа, насамперед телебачення, здавна мають дуже високий вплив.

Достатньо згадати, що від проголошення Молдовою незалежності і аж до 2019 року найпопулярнішим телеканалом у Молдові був той, що ретранслював російський "Перший канал". Російські канали транслювали якісний розважальний контент, якого не було у каналів з Молдови, і цим забирали аудиторію. А разом з "розважалкою" молдовани споживали й інформаційну пропаганду.

Ще одна причина сильного впливу РФ – те, що місцеві медіа, насамперед телебачення, майже не висвітлювали міжнародні новини, навіть новини самої Росії.

Тому імідж Путіна, РФ та бачення їхньої ролі у світі формувалися передусім кремлівськими ЗМІ.

Є дуже багато подібного між Молдовою-2023 та Україною-2014.

Кишинів зараз робить те, що робив Київ дев'ять років тому.

Молдова спершу скоротила, а потім, по суті, заборонила ретрансляцію кремлівських каналів.

Але росіяни – так само, як це було в Україні – знайшла обхідні шляхи. Вони досягають молдовської аудиторії через своїх партнерів-олігархів у Молдові та через проросійські партії; крім того, основний потік пропаганди перейшов в інтернет. У Молдові це є особливо ефективним, оскільки у нас навіть у сільських громадах до 70% населення використовують інтернет щоденно.

Через це Росія тепер робить наголос не лише на контенті телевізійного формату. Є багато відео, текстового контенту, "новини", меми, тік-токи, пости лідерів думок і так званих "аналітиків".

Але класичне російське телебачення також зберігає свою аудиторію, попри заборону – наприклад, через супутникову трансляцію. Ми робимо заміри і бачимо, що десь 1,5% населення практично щодня дивиться канал треш-пропаганди "Россия-24", порівняно з яким "НТВ" чи "Россия 1" – це дитячі забавки. Насамперед ця проблема присутня у гагаузькій автономії на півдні Молдови (детально про Гагаузію читайте у статті "Європейської правди").

Як працюють агенти РФ у Молдові

До того ж Росія має у Молдові потужні інструменти, такі як Партія соціалістів, Партія комуністів, партія "Шор", деякі громадські організації, коментатори тощо. І, що важливо, фінансування цього всього "бардака" йде через місцевих партнерів Росії. Це олігархи-втікачі й різноманітні корумповані елементи, які були у владі в Молдові донедавна.

Фінансування в основному йде через політичні партії чи через олігархів, наприклад Ілана Шора.

Вони, по суті, роздають "кеш" тим, хто просуває російські наративи.

При цьому російським агентам впливу не потрібно навіть передавати "темники", бо ті, хто працює на Росію, розуміють, які наративи і в яких ситуаціях треба використовувати.

Примітно, що прибічники Росії у Молдові майже не розповідають про геополітичні речі, а війну намагаються взагалі замовчувати, бо чудово знають, що їхня позиція не має підтримки у Молдові.

Про те, де "недопрацьовує" Україна

Проблемою є те, що хоча частка різноманітних "Соловйових" в інформпросторі Молдови скоротилася, дуже бракує альтернативного контенту, який би міг перехопити та переконати ту частину молдовського суспільства, яка раніше була під впливом російських наративів.

Цих людей часто нема кому і немає чим "перевести на світлу сторону".

Український контент, у тому числі російськомовний, для цього не підходить, бо для Молдови він занадто контрастний. Від України звучать надто жорсткі речі. Молдовани не завжди готові чути і сприймати українську подачу правди.

Крім того, від офіційних представників України часом звучить те, що схоже на пропаганду, а не на реальність, і для молдован часто звучить немов доказ російського наративу про те, що "брешуть усі". Я розумію, що у часи війни вам необхідно мобілізувати суспільну думку. Але важливо також брати до уваги, як це сприяє просуванню інтересів України за кордоном.

Також Україна мала б не підігрувати наративам Росії у Молдові.

Один з цих наративів – це те, що Україна та Захід нібито прагнуть втягнути Молдову у війну.

І коли в українських медіа або від українських політиків звучать заяви на кшталт "а давайте українські війська увійдуть у Придністров’я" – то це підігрує таким наративам. Проросійські політики починають казати: "Ось бачите, все так, як ми вам казали".

На жаль, ця теза щодо Придністров’я продовжує звучати в Україні час від часу, хоча й не так часто, як раніше.

Про ставлення молдован до спільного з Україною шляху до ЄС

Про цю тему у Молдові багато розмовляють, ця ідея закріпилася.

Люди розуміють, що це пакетне рішення - тобто Молдова і далі йтиме разом з Україною, так само, як ми разом отримали статус кандидата. Молдова підтримує український шлях до ЄС, і ми бачимо, що є координація дій по дипломатичній лінії та на рівні політичного керівництва.

Підтримка вступу в ЄС у Молдові зростає, але вона далека від української.

Так, у жовтні 2022 року ми мали 48%, зараз це вже 58-59%.

Але всі ці опитування не враховують думку молдовської діаспори, більшість з якої проживає у європейських країнах.

А у Молдові система виборів та референдумів побудована таким чином, що діаспора голосує дуже активно. З урахуванням її голосів можна казати про 75% підтримки вступу до ЄС серед молдован.

Діаспора складає близько третини голосів молдовських виборців, а її позиція часто визначає результати виборів.

Це – той досвід, який має стати у пригоді і в Україні.

Занотував Сергій Сидоренко,

відео Володимира Олійника