У червні минулого року Україна отримала статус країни-кандидата на вступ до ЄС, що стало як демонстрацією підтримки нашої країни з боку Європейського Союзу у відбитті російської агресії, так і переоцінкою союзом ризиків для власної безпеки з боку Росії.

Втім, окрім отримання довгоочікуваної реальної "перспективи членства" (яка була одвічним каменем спотикання у стосунках України та ЄС), кандидатський статус підняв на поверхню цілком технічне питання: наскільки готова Україна до початку перемовин про вступ до ЄС і скільки часу та ресурсів вимагатиме цей процес, особливо в умовах повномасштабної війни?

Звичайно, для відкриття процесу перемовин Україна ще має виконати сім рекомендацій Європейської комісії, однак процес оцінки готовності до вступу почався ще у березні цього року, коли Єврокомісія опублікувала перший "кандидатський" звіт для України.

Уряд України своєю чергою до кінця червня має завершити процедуру так званого "селф-скринінгу" (або самооцінки готовності) стосовно досягнутого стану наближення українського законодавства до норм ЄС, що містяться у більш ніж 27 тисячах актів права, розділених на 35 тематичних напрямів.

Натомість наразі єдиним доступним індикатором, який дозволяє судити про готовність України розпочати процес переговорів про вступ до ЄС, є виконання Угоди про асоціацію, яка охоплює 24 тематичні розділи законодавства Євросоюзу.

Відповідно до оцінок "Українського центру європейської політики", викладених у незалежному моніторинговому звіті за 2014-2022 роки, загальний відсоток виконання Угоди про асоціацію (що агрегує як повністю виконанні зобов’язання, так і здійснені проміжні кроки) склав 55% на кінець минулого року.

Відсоток же "досконалого" виконання, який враховує лише завдання, виконання яких було доведене до логічного завершення, склав 30,4%.

Важливо розуміти, що він є орієнтиром частки впровадженого законодавства ЄС, щодо якого у відкритті перемовин з боку Євросоюзу не буде запитань і яке дозволить Україні здійснити повноцінну інтеграцію до Єдиного ринку ЄС (у розрізі окремих напрямів).

Агрегований прогрес у виконанні зобов’язань у всіх секторах, охоплених Угодою про асоціацію, за період 2014-2022 років представлений нижче у форматі інфографіки.

На жаль, впродовж другої половини 2021 року та у 2022-му показник загального прогресу зріс лише на 6% (досконале виконання зросло на 4,8%), в основному внаслідок негативного впливу війни на систему державного управління.

Ресурси і діяльність держави були перенаправлені на вирішення критичних питань військового захисту та вирішення гуманітарних викликів, вирішення проблем, спричинених руйнуваннями та логістичною блокадою у багатьох секторах економіки.

Окремою проблемою став виїзд кваліфікованих кадрів державної служби за кордон або ж їх залучення до військової служби. Під час дії воєнного стану держава вимушено відмовилась від низки раніше впроваджених реформ в рамках Угоди про асоціацію, як-от заходи державного ринкового нагляду, призупинення застосування практично всіх закупівельних процедур, лібералізація роздрібних цін на енергоносії, фінансування заходів із покращення енергоефективності тощо, також погіршилася прозорість процедур державного управління.

Значну активізацію у наближенні законодавства до норм ЄС спричинила необхідність впродовж другої половини 2022 року почати кроки на виконання семи "кандидатських" рекомендацій Європейської комісії.

У рамках цього процесу було прийнято низку важливих євроінтеграційних законів, які регулюють питання національних меншин, авторського права, медіаринок, а також галузеві реформи у сферах транспортних перевезень, страхування, поштового зв’язку тощо, впровадження яких вимагатиме від уряду розробки і впровадження великого масиву підзаконного регулювання цього і впродовж наступних років.

Втім, в окремих секторах прогрес України є значно просунутішим і глибшим, ніж передбачено відповідними зобов’язаннями Угоди про асоціацію, наприклад у сфері зовнішньої та безпекової політики, а також телекомунікаційному секторі. Це є свідченням того, що з моменту підписання Угоди про асоціацію відносини України та ЄС істотно змінилися, а регулювання секторів, які охоплює Угода, значно ускладнилося в самому ЄС.

Початок переговорів про вступ до ЄС міг би надати євроінтеграційним реформам нового імпульсу, оскільки він буде спиратися на ширшу та найновішу базу законодавства ЄС та враховувати актуальний прогрес України щодо його впровадження.

З іншого боку, на "нульовій" або "ранній" фазі виконання налічується близько 40% наших зобов'язань.

Це важливо, адже уряд має виконати ще досить багато зобов’язань Угоди про асоціацію, щоб мати впевнену переговорну позицію.

Не рідко такі зобов’язання вимагають системних, складних і вартісних змін, впровадження яких потребує політичної волі та серйозних організаційних зусиль з боку всіх зацікавлених сторін.

Наприклад, серед таких зобов’язань є реформування судової системи, державної служби, затвердження Закону "Про адміністративно-територіальний устрій України", створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, проведення реформи митних органів, розроблення системи торгівлі викидами вуглецевого газу, впровадження безпекових стандартів на автомобільному транспорті, внесення змін до Закону "Про державну допомогу" – щоб охопити усіх надавачів державної допомоги тощо.

Навіть у тих сферах, де наближення законодавства є дуже високим, необхідно продовжувати роботу щодо практичної імплементації запроваджених змін. Так, у секторі "Технічні бар’єри в торгівлі" для просування у напрямку укладення угоди АСАА, в якій зацікавлена вітчизняна промисловість, необхідно усунути недоліки, виявлені під час проведення попереднього оцінювання європейськими експертами української інфраструктури якості.

Крім того, для низки секторів, які найбільше постраждали внаслідок воєнних дій (наприклад, енергетика, транспортна інфраструктура, агро- та житловий сектор) у процесі вступних перемовин Україні буде необхідно окреслити заходи, спрямовані на подолання руйнувань та здійснення інвестицій з боку ЄС у докорінну їх перебудову на основі стандартів і правил, які діють в ЄС.

Очевидно, це вимагатиме узгодження з планами щодо повоєнного відновлення України, які де-факто будуть супроводжувати вступ України до Євросоюзу.

Поки не розпочалися переговори про вступ до ЄС, Угода про асоціацію залишається основним інструментом для секторальної інтеграції України з Євросоюзом.

Можливо, 2023 рік стане останнім роком "життя" Угоди про асоціацію, допоки Україна не отримає від ЄС деталізоване бачення щодо зобов’язань вступного процесу.

Однак до цього моменту інструментарій Угоди повинен бути використаний Україною по максимуму, щоб підготувати кращу переговорну позицію та отримати вигоди від двосторонньої секторальної співпраці.

Автори: Дмитро Науменко, Любов Акуленко,

"Український центр європейської політики"