Як у білоруській опозиції бачать повалення режиму Александра Лукашенка та демократизацію країни? І чи потребують ці плани корекції через розміщення у Білорусі російської тактичної ядерної зброї? 

Ці питання "Європейська правда" поставила представнику із закордонних справ Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі (а простіше кажучи – міністру закордонних справ в уряді Світлани Тихановської) Валерію Кавалевському.

Разом із тим ми обговорили ще багато важливих питань: імовірність заміни Росією Лукашенка на більш слухняного політика, можливі провокації з боку Білорусі під час саміту НАТО у Вільнюсі та звичайно – умови, за яких білоруським військам таки доведеться взяти безпосередню участь у війні проти України. 

Рекомендуємо подивитися повну версію нашої розмови на YouTube-каналі ЄвроПравди. А тим, хто надає перевагу читанню, ми підготували ключові висновки з цієї розмови. 

Ядерна зброя в Білорусі

Поки ми не маємо достовірної інформації про завезення ядерної зброї до Білорусі.

Натомість маємо заяву Путіна про те, що будівництво сховища для такої зброї буде завершено до 7-8 липня. Ці дати збігаються з часом проведення саміту НАТО (11-12 липня), який відбуватиметься у Вільнюсі – це якраз біля кордонів Білорусі.

Гадаю, що це не випадковість. Це – спроба продемонструвати певний тиск, послати сигнал країнам НАТО, що баланс сил змінився.

У будь-якому разі це дуже поганий розвиток подій для Білорусі, оскільки це напряму загрожує нашій безпеці, нашій незалежності та нашій державності.

Ми всі розуміємо, що якщо російські війська приходять на якусь територію, вони приходять не для того, щоб через певний час піти. І так само ми розуміємо, що росіяни не приходять із позитивною повісткою – розвивати демократичні інститути, економіку чи національну ідентичність.

Навпаки, вони приходять із колонізаторським завданням, оскільки вони дивляться на нас як на колишню колонію, яку треба повернути під свій контроль.

Крім того, виникає ситуація, що якщо цієї ядерною зброєю скористаються Путін чи Лукашенко, прилетить удар у відповідь. І цей удар буде повністю по території Білорусі.

І тут виникає питання: а навіщо Росії було потрібно переміщати цю ядерну зброю до Білорусі? Адже вона може вражати цілі за тисячі кілометрів, і це переміщення не грає суттєвої ролі.

Очевидно, що росіяни хочуть, щоб можлива "отвєтка" вдарила по території Білорусі, а не Росії.

Так само у разі, якщо у Білорусі почнуться протести проти нинішньої влади, якими б мирними вони не були, у Росії буде можливість заявити про загрозу для своєї ядерної зброї і використати це як привід для введення додаткового контингенту.

Але це зовсім не заспокоює Лукашенка – швидше навпаки. Адже він вручає Путіну не лише білоруську незалежність, але й свою владу.

Те, як зараз поводиться Лукашенко, більше схоже на істерію. Його вже не раз поправляли з Кремля, що ця зброє не буде спільною, що вона буде контролюватися та управлятися одноосібно Росією, проте він раз за разом повертається до цієї теми.

Тепер Лукашенко підвищує ставки: він заявляє, що використає цю зброю у разі спроби його усунення.

Це схоже на істерію – попри всі намагання показати свою силу, він демонструє свою слабкість. Він розуміє, що Росія просуває виключно свої інтереси, а Білорусь стає все більш підпорядкована цим інтересам.

Участь у війні проти України

По суті, ми можемо говорити про участь режиму Лукашенка у війні проти України вже з лютого 2022 року.

Лукашенко виконав усі прохання з боку Путіна: він надає зброю, боєприпаси, техніку, він дозволяє використовувати землю та повітряний простір, він проводить тренування російських мобілізованих.

Тобто Білорусь безпосередньо взяла участь у військових діях і це матиме свою ціну – ми чудово це розуміємо.

Єдине, до чого Лукашенко так і не долучився – він не надає білоруські війська для безпосереднього ведення бойових дій на території України. І ми розуміємо, чому це сталося – білоруське суспільство цього не хотіло.

Лукашенко розуміє, що перші бойові втрати призведуть до нового спалаху протестів – і він цього боїться.

І тут і Путін, і Лукашенко зійшлися на думці, що якщо ці протести почнуться, вони можуть бути небезпечними й для Росії.

По-перше, Росія може втратити союзника. А по-друге, у 2020 році ми побачили, наскільки впливовими були білоруські протести для російських регіонів. Тож і Путін побоюється, що й нові протести можуть вийти за межі Білорусі.

Одночасно Лукашенко готується до війни – йдуть спільні навчання білоруських та російських військових, до законодавства внесені зміни аж до смертельного покарання за державну зраду. Це означає, що можливість залучення білоруської армії у війні проти України залишається.

Для Путіна білоруські війська залишаються стратегічним резервом, який може бути використаний у крайньому разі.

Можливе усунення Лукашенка Росією

Подивіться на постійні заяви Лукашенка останніх тижнів. Він щоразу шле сигнал Путіну, доводячи йому свою корисність.

Він по суті каже: "подивись на мене, ну хто ще зможе зробити для тебе цю справу краще, аніж я. Подивись, який я слухняний, я все для тебе зроблю".

Це показує невпевненість Лукашенка у тому, що він і надалі буде потрібний Росії.

Проте логіка підказує, що чим більше він віддає контролю за ключі, тим менш потрібним для Росії він стає.

Лукашенко стає все більш залежним від Росії. Як ми кажемо, єдина сфера, де він зберігає суверенітет – це репресії проти білоруського суспільства.

В усіх інших сферах: інформаційна безпека, оборона, економіка, фінанси – він повністю є залежним від Росії.

Відносини білоруської опозиції з владою України

Перш за все, ми завжди підтримували відносини з українською владою. На різних рівнях, і до початку вторгнення, і після.

Були контакти і з Офісом президента, і з Міністерством закордонних справ, і з Верховною радою. Все це було: і консультації, і переговори, і обмін інформацією.

Ми розуміємо, чому Україна дотримується такої обережної позиції щодо співпраці з демократичними силами Білорусі.

Україна наразі має один головний пріоритет – перемогу у війні. І все, що може наблизити це, береться в роботу. А те, що може потенційно заважати цьому – ставиться на паузу.

Ми ставимося до цього з розумінням, ми підкреслюємо, що за будь-якого варіанта продовжимо підтримувати Україну, оскільки від її перемоги залежить майбутнє та незалежність Білорусі.

Що стосується нібито планів української влади створити на базі полку Калиновського новий політичний орган єднання білоруської опозиції, то, звичайно, ми в курсі цього.

Більш того, ми мали можливість обговорити це з українськими урядовцями.

Але, що важливо, від оприлюднення таких планів, вже пройшло пів року і ми досі не побачили ніяких кроків у реалізації такого плану. Бачимо, що наразі він залишається лише на рівні декларацій.

Силовий та мирний сценарії

Білоруська опозиція ще з 2020 року розробляла план повалення режиму Лукашенка. Однак, очевидно, що зараз він потребує корекції. І ця робота триває.

Проте нашим стратегічним пріоритетом залишається мирна зміна влади у Білорусі. Мирний перехід влади до народу та легітимізація нової влади шляхом проведення демократичних виборів. Це було і залишається нашим пріоритетом.

Так, розмови про силовий сценарій ведуться, проте якщо ми хочемо йти в цьому напрямку, нам треба спочатку відповісти на низку питань.

Зокрема, наскільки готовність до силового варіанта підкріплюється готовністю діяти?

Бажання такого варіанта (у білоруському суспільстві) є, проте чи є для цього відповідні ресурси, в першу чергу – людські ресурси?

Чи готові наші західні партнери до такого сценарію, чи будуть вони допомагати?

Ще одне питання – чи прораховані всі ризики? Тепер треба буде додатково враховувати й фактор можливої появи у Білорусі ядерної зброї.

Тому перш ніж робити гучні заяви про силовий сценарій зміни влади, треба спочатку дати відповідь на всі ці питання та проаналізувати свою готовність до нього. Ця робота ведеться, вона почалася ще у 2020 році.

Проте тоді громадська думка схилялася до того, що такі масові протести, які були три роки тому, стали можливими лише завдяки їх мирному характеру.

Нова міграційна криза

Ця міграційна криза не спиняється. Кожен день сотні мігрантів штурмують кордон із Польщею, Литвою та Латвією – і ця погроза нікуди не ділася.

Є такий прогноз, що під час саміту НАТО відбудеться загострення цієї кризи. Зокрема, дати саміту майже збігаються з датами музичного конкурсу "Слов’янський базар" (12-17 липня), для "гостей" якого білоруська влада тимчасово скасовує візи.

Тут треба додати, що більшість із тих, хто зараз штурмує кордон, не потребує скасування віз – вони прибувають у Москву, а звідти без перешкод їдуть до Білорусі штурмувати кордон ЄС.

Проте білоруська влада напряму натякає на таку можливість загострення ситуації саме в дні саміту НАТО. Тому ймовірність такого сценарію досить висока.

Повернення кордону з РФ

Білорусь повернула перевірки на кордоні з Росією – і цьому є два пояснення.

Це може бути допомога РФ у блокуванні виїзду за кордон мобілізованих, а може бути бар’єром проти в'їзду в країну ДРГ.

Питання лише, від кого збираються захищатися у Лукашенка: проти українських чи російських ДРГ.

Ймовірно, офіційна версія, яка дійде до Лукашенка – проти українських ДРГ.

Але не виключено, що в Збройних силах Білорусі чи в апараті держбезпеки є розуміння, що потрібний пильніший контроль за тими, хто приїжджає з боку Росії, хто ці люди, з якою метою вони їдуть до Білорусі.

Тому не можна виключити, що було прийняте рішення використати цю можливість, щоб хоч якось підстрахувати себе та встановити контроль за кордоном.

Розмовляв Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди",

відео Володимира Олійника