Минулого тижня стало зрозуміло, що мирний план, який Євросоюз намагався нав’язати Сербії та Косово, остаточно "мертвий".

Арешти на півночі Косова сербів, які є активними учасниками нещодавніх протестів, дали сербському президенту Александару Вучичу підставу відмовитися від всіх переговорів із владою частково визнаної країни.

Одночасно Вучич різко загострив риторику із Заходом, звинувачуючи його в обмані.

Тож не дивно, що переговори у Брюсселі, на які прибули лідери як Косова, так і Сербії, не дали ніяких результатів – Вучич відмовився зустрічатися із прем’єром Косова Альбіном Курті.

Одночасно сербський президент намагається створити ілюзію, що саме косовська сторона винна у нинішній кризі. Зокрема, щоб показати свою конструктивність, він пішов на звільнення захоплених раніше трьох косовських поліцейських.

План, нав’язаний Заходом

Очікування потужного протистояння на півночі Косова – території, заселеної етнічними сербами, стало трендом щонайменше другої половини минулого року.

Попри те, що причина загострень виглядала відверто несерйозною – центральна влада Косова вимагала переходу із сербських на місцеві автомобільні номери, кожного разу ситуація балансувала на межі збройного протистояння, внаслідок чого доводилося втручатися і Євросоюзу, і Сполученим Штатам.

Ще один конфлікт у Європі під час великої російсько-української війни країнам Заходу був явно не потрібен.

Саме тому на світ з’явився франко-німецький мирний план, який передбачав згоду Белграда на членство Косова у міжнародних організаціях (без фактичного визнання). В свою чергу Косово мало узгодити створення Асоціації сербських муніципалітетів – поступку, якої давно вимагають місцеві серби.

Варто відзначити, що і Белград, і Приштина не були раді такій угоді.

Сербська громада Косова і так має значні права, що не зробило її лояльною державі. В такій ситуації додаткове розширення прав сербів виглядало скоріш як збільшення ризиків для держави.

Не випадково, що косовський прем’єр Альбін Курті ще перебуваючи в опозиції критикував попередників за згоду на такі поступки та обіцяв їх заблокувати.

Не в кращій ситуації перебуває і президент Сербії. Попри те, що мирна угода із Косовим не вимагає формального визнання незалежності, а крім того, несе Сербії численні здобутки (європейські інвестиції та гранти, можливо – прискорення вступу  в ЄС), Александару Вучичу угода може коштувати посади (а можливо – й життя).

Проти компромісу з Приштиною виступає радикальна опозиція, розглядаючи ці поступки як приховане визнання незалежності Косова.

Не випадково остаточна угода не була підписана Вучичем – за згодою сторін він обмежився лише усним схваленням плану дій по нормалізації відносин із Косовим.

Тактична перемога Вучича

Щоб мотивувати владу Косова піти назустріч у питанні Асоціації сербських муніципалітетів, у ЄС вирішили зробити кілька кроків назустріч Приштині, так би мовити "авансом".

З 1 січня наступного року запрацює безвізовий режим у країнах ЄС для громадян Косова. Одночасно стартував процес прийняття Косова до складу Ради Європи (прийняти частково визнану країну до складу ООН наразі є нереалістичним завданням).   

Показово, що навіть попри те, що такі поступки були узгоджені із сербською стороною, президент Вучич влаштував величезний скандал стосовно прийому Косова до РЄ. Зокрема, сербський президент вирішив проігнорувати саміт у Рейк'явіку, а головне – пообіцяв перегляд стосунків із країнами, що підтримали це рішення.

Особливо під сербську критику потрапила Україна, яка на відповідному голосуванні утрималася.

Річ у тому, що прийняття Косова до Ради Європи є для Вучича "меншим злом" – за умови, якщо можна стверджувати, що це не він погодився на це, а Захід "вчергове обдурив" Сербію.

Втім, ця угода почала завдавати серйозного удару по рейтингах сербського президента. А відповідно – постала потреба у її знищенні, але лише так, щоб винним у цьому можна було визнати Косово.

Відповідна можливість з'явилася 23 квітня, коли на у "сербських" муніципалітетах Косова пройшли позачергові муніципальні вибори.

Потреба у цих виборах з'явилася через торішній демарш партії "Сербський список" – ключової партії Косова, що представляє інтереси місцевих сербів та пов’язана із партією президента Вучича. Минулого року через загострення навколо автономерів сербські місцеві депутати подали у відставку.

Депутати від "Сербського списку" свідомо ігнорували нові вибори. Тож не дивно, що перемогу на них отримали політики, пов’язані із владою Косова, проте явка на виборах стала рекордно-низькою – біля 3,5%.

Зважаючи, що законодавство Косова не було порушено, міжнародна спільнота визнала ці вибори. Проте одночасно переконливо рекомендувала новій місцевій владі керувати на відстані, щоб не дати підстави для нових протестів.

Втім, ця рекомендація була проігнорована – влада Косова спробувала силовим шляхом забезпечити роботу нових мерів на їхніх робочих місцях. У відповідь розпочалися масштабні протести сербів, заспокоювати які довелося миротворцям KFOR. Під час цих подій поранення отримали біля 30 миротворців та біля 50 сербів.

Як і прагнув Вучич, Захід поклав відповідальність за цей конфлікт на владу Косова.  Більш того, вперше, проти Косова були введені санкції, наразі більш символічні, на кшталт скасування зустрічей на вищому рівні та призупинення фінансування деяких проєктів.

В такій ситуації Косову довелося йти на чергові поступки, погодившись із вимогами західних країн провести повторні вибори у північних муніципалітетах (навіть попри те, що цей крок явно суперечить національному законодавству).

Втім, стабілізація ситуації явно не входила в плани Вучича.

Допомога від Орбана

Можливість для нового загострення дали дії спецпризначенців Косова.

Арешти кількох сербів, яких звинувачують в організації нещодавніх протестів та у нападах на миротворців, виглядають цілком легітимним кроком влади Косова.

Втім, схоже, що ці затримання супроводжувались надмірним використанням сили, на що звернули увагу західні дипломати.

І Вучич вирішив скористатися цим моментом для того, щоб остаточно знищити мирну угоду.

Він заявив, що не збирається відвідати чергову тристоронню зустріч, організовану Євросоюзом, висунувши натомість ультиматум.

"Я не поїду, поки не випустять кожного заарештованого серба, поки псевдомери не заберуться з півночі, поки не забереться їхня поліція і не припинить заарештовувати сербів щодня. Тоді ми поговоримо про те, як сформувати Спілку сербських муніципалітетів. Досить з мене", - заявив він.

Згодом, Вучич скорегував свою заяву, погодившись поїхати на зустріч із єврочиновниками, проте виключив переговори із Курті.

"Вирушаю до Брюсселя, готовий говорити з Боррелем хоч годину, хоч дві, хоч десять, але з Курті мені говорити нема про що", — згодом заявив сербський президент.

Проте найбільш драматичні заяви були зроблені під час непублічних зустрічей. Як повідомляють сербські ЗМІ, Вучич провів зустріч із дипломатами ЄС, звинувативши їх в обмані – мовляв, він повірив їх гарантіям, коли погодився відвести війська від кордону із Косово. І пообіцяв, що тепер він буде діяти більш жорстко (але не пояснив, як саме).

А відразу після цих звинувачень Вучич відправився до посольства РФ на святкування Дня Росії.

І саме там - у посольстві РФ,  його застала новина про затримання трьох косовських поліцейських, нібито – на території поза Косовом (натомість Приштина звинувачує сербську владу у викраденні людей зі своєї території).

Деякий час Вучич заявляв, що виключає звільнення цих поліцейських, обіцяючи їм суд та в'язницю. Навіть попри те, що до цього звільнення його закликали посли провідних країн ЄС.

Проте згодом із відповідним закликом до Вучича звернувся його великий друг – угорський прем'єр Віктор Орбан. Вучич не дав чіткої відповіді, проте згодом поліцейські були звільнені.

****

Виглядає дуже дивно, проте

сербському президенту досі вдається нав'язувати Заходу свої правила гри.

Офіційний Белград йде на загострення із Приштиною, проте щоб унеможливити нову масштабну кризу, Захід тисне на Косово, вимагаючи поступок саме від них.

Нинішня криза дає можливість Вучичу на певний час забути як про необхідність поступок щодо Косова, так і про потребу долучення до санкцій проти РФ.

А щоб напевно у цій ситуації виглядати краще за Косово, була проведена банальна двоходівка із затриманням та звільненням поліцейських (нібито за сприяння Орбана).  Цим кроком Белград показує свою конструктивність, на відміну від Приштини, яка вимушена постійно наполягати на повазі до свого суверенітету – і це для Заходу виглядає як неконструктивна поведінка.

Ситуацію може змінити лише більш жорстка позиція Заходу, а головне – готовність ЄС карати Сербію санкціями – від замороження переговорів про вступ до призупинення безвізу.

Це єдині аргументи, які можуть змусити Вучича "забути" про страх перед радикалами й зробити реальні кроки зі стабілізації ситуації у регіоні.

Проте, схоже, готовності ЄС на такі кроки ще немає. А в такій ситуації завжди простіше покладати провину на слабшу сторону – і це саме те, чого добивається Вучич.   

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"