Приголомшлива перемога німецьких "друзів Путіна" – ультраправа популістська партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD), яка виступає проти підтримки України та виборює вихід Німеччини з ЄС, вперше за свою десятирічну історію матиме свого представника на чолі району.

Роберт Зессельманн, який балотувався від правих популістів, переміг у другому турі виборів голови району Зоннеберг у федеральній землі Тюрингія на сході Німеччини.

Додаткового приводу для оптимізму AfD дають і результати соціології – тепер вони на чистому другому місті, випереджуючи партію нинішнього канцлера Олафа Шольца. Все це дозволяє ультраправим декларувати плани про висунення свого кандидата у канцлери – також вперше в історії.

Чи вдасться зупинити "переможний марш" AfD? І чим він вже зараз загрожує Німеччині?

"Політичний землетрус"

"Роберт Зессельманн увійшов в історію: він перший районний голова AfD у Німеччині!… Це тільки початок!", — так 25 червня написала у Twitter співголова AfD Аліса Вайдель.

Цього дня за результатами голосування за посаду голови району Зоннеберг у федеральній землі Тюрингія Зессельманн набрав 52,8% голосів виборців. Таким чином він випередив чинного главу району Юрґена Кеппера, навіть попри те, що окрім рідної партії Християнсько-демократичний союз (CDU) його кандидатуру підтримали всі найбільш рейтингові партії в цьому регіоні, зокрема соціал-демократи (SPD), зелені (GRÜNE) та ліва партія (LINKE).

Найпопулярніша німецька газета Bild назвала перемогу Зессельманна політичним "землетрусом" і "дивовижним успіхом для ультраправої партії".

Хоч Зоннеберг є невеличким районом на самому півдні Тюрингії, що межує з Баварією, де право голосу мають близько 48 тисяч виборців, ця перемога дійсно стала проривом для правопопулістської партії, з якою офіційно відмовляються працювати всі основні партії Німеччини.

Це перший прецедент, коли кандидат від AfD переміг "широку демократичну коаліцію".

Самі ультраправі говорять, що це лише початок. За словами лідера партії в Тюрингії Бйорна Хекке, політсила вже готується до виборів у земельні парламенти Саксонії, Тюрингії та Бранденбургу, де, на його думку, AfD справді створить політичний землетрус.

Такий оптимізм ультраправих не є необґрунтованим.

AfD справді стала найпопулярнішою партією на сході Німеччини, про це свідчить опитування Інституту дослідження громадської думки INSA, проведене для Bild.

26% громадян, опитаних в п’яти федеральних землях східної Німеччини, відповіли, що готові були б голосувати за AfD, якби вибори відбулися найближчої неділі. При цьому, опозиційний Християнсько-демократичний союз (CDU), згідно з соцдослідженням, може набрати на сході Німеччини приблизно 23%, а партія влади – Соціал-демократична партія (SPD) – лише 20%.

Якщо тенденція збережеться, то вже наступного року ультраправі можуть отримати навіть більшість у землях Саксонія, Тюрингія і Бранденбург.

Прорив на другу сходинку

Звичайно, що така ситуація відверто турбує всі демократичні сили Німеччини.

Міністр внутрішніх справ Тюрингії, який очолює земельний осередок Соціал-демократичної партії Німеччини, Ґеорґ Маєр назвав результати виборів "тривожним сигналом для всіх демократичних сил". Він закликав відкинути партійно-політичні інтереси і об'єднати зусилля для захисту демократії.

Стурбованість соціал-демократа є обґрунтованою, адже згідно з аналізом динаміки рейтингу партій, яку постійно вимірює Інститут дослідження громадської думки INSA, станом на 26 червня 2023 року вперше в політичній історії Німеччини AfD вийшла на друге місце в федеральному рейтингу партій, випередивши на відсоток SPD.

На сьогодні національна підтримка "Альтернативи для Німеччини" сягнула 20,5% респондентів.

Такий результат дозволиляє правопопулістам вийти на загальнонаціональне друге місце в партійних рейтингах, залишивши партію чинного канцлера SPD позаду (19,5%). 19 червня, напередодні місцевих виборів у Зоннеберзі, соціал-демократи та ультраправі ще мали рівні рейтинги – по 20% підтримки. Вочевидь перемога AfD посприяла нарощенню підтримки.

На першому місці рейтингу партій нині опозиційні християнські демократи – союз CDU/CSU зупинив падіння рейтингу і наразі має 26,5% підтримки німців.

Історичний електоральний прорив правопопулістів призвів до того, що вони навіть планують висунути власного кандидата в канцлери на федеральних виборах 2025 року. І хоча такий сценарій наразі виглядає все ще фантастично, онлайн ресурс dawum.de вже розпочав моделювання варіантів коаліцій за участі AfD.

І це в ситуації, коли багатьох німців лякає перспектива призначення канцлером представника AfD.

Зокрема, 15% опитаних Інститутом дослідження громадської думки INSA німців вже заявили, що готові навіть емігрувати, якщо це станеться. 59% опитаних вважають AfD правоекстремістською партією, 61% кажуть, що їх лякає можлива участь партії в уряді, 46% вважають, що участь AfD в уряді матиме негативні наслідки для Німеччини.

При цьому бачать в цьому позитив 23%, що свідчить про те, що ультраправі все ще не досягнули стелі рейтингу в національному вимірі.

"AfD все більше сприймається як нормальна партія. Про це свідчать, наприклад, опитування щодо того, чи проголосували б німці за AfD за будь-яких обставин. За даними Інституту дослідження громадської думки INSA, у 2020 році 74% відповіли на це запитання негативно. Сьогодні це лише 55%...

Ще один показник нормалізації ставлення до AfD: все більше і більше людей вважають їх "нормальною демократичною партією". Сьогодні це 27%,  згідно з Інститутом демократії Алленсбаха, у 2016 році так вважало лише 17%. Ця нормалізація відбувається в той час, коли партія більш права, ніж будь-коли раніше", – пояснює ситуацію німецький журналіст Даніель Шульц.

Зупинити ультраправих

Причиною постійного зростання популярності AfD аналітики називають вправну гра ультраправих популістів на економічному порядку денному, зокрема на побоюваннях виборців щодо економічної рецесії, наслідків зростання міграції та "зеленого переходу".

Не дивно, що головною електоральною базою ультраправих є Східна Німечична – землі, що входили до складу колишньої Німецької Демократичної Республіки.

Навіть після багатьох років співіснування в одній державі, між східними та західними землями у багатьох галузях залишаються відмінності, наприклад, у медицині або освіті, але в першу чергу – за рівнем доходів.

Заступник директора Інституту дослідження демократії Ельзи Френкель Брансвік Лейпцизького університету, доктор Йоганнес Кісс, який у своїх дослідженнях зосереджений насамперед на антидемократичних настроях і мобілізації в Саксонії, де підтримка AfD сягає до 30%, погоджується, що в основі росту рейтингу ультраправих – економічні питання.

Втім, він також додає:

люди, які голосують за AfD, часто не є економічно обділеними, але за роки ліберальної адженди в них склалось таке враження.

На його думку, ультраправі більше мобілізують свого виборця через розчарування, а також спекулюючи загрозами від передбачуваного економічного спаду.

"Ультраправі опікуються тими виборцями, які втратили довіру до інших партій, тими, позиції яких не представляють класичні центристські партії, намагаючись стати силою, яка захистить їх від лицемірних політиків та загроз прийдешнього майбутнього", – стверджує він.

Німецький дослідник вбачає природою поляризації настроїв також узагальнене ставлення до виборців, що є природним явищем в пропорційних виборчих системах. На думку Йоганнеса Кісса, ми бачимо загальне зниження довіри до партій, оскільки багато людей втратили прямий зв’язок з партіями, серед інших причин, через індивідуалізацію суспільства з їхнього боку та централізацію й орієнтацію на "середнього виборця" з боку партій.

Тобто партії працюють з середнім арифметичним центристським виборцем, в той час коли кожен виборець має індивідуальні потреби і власні бачення.

Йоганнес Кісс вважає, що попри сильну демократію на земельному рівні, при цьому існує серйозний розрив між політикою на місцевому рівні та Берліном, який потрібно вирішити не лише політикам, а й самим громадянам у їхніх місцевих громадах.

На його думку, потрібно пожвавлювати роботу з громадянами, але є питання, як її стимулювати. Участь має бути "реальною".

Цікавий досвід Італії, де фінансування партій має зв’язок з довірою через їх фінансування з податків. За такої моделі сам громадянин самостійно зі своїх податків спрямовує гроші на партію і може в будь-який момент припинити фінансування. За таких умов політики постійно мають працювати з виборцями і дбати про збереження довіри до себе.

Свобода важлива, як і можливість обирати різних політиків на вільних, відкритих, конкурентних виборах, важливо мати можливість самореалізації, але коли починається турбулентність і з’являються на горизонті ризики та невизначеності, люди починають думати про виживання.

Коли стає страшно, то дуже хочеться бути в колі тих, чий лідер публічно обіцяє – я подбаю про наших!

****

Все це прекрасно розуміють в Кремлі, тому повсюдно створюють точки нестабільності і підтримують правопопулістські рухи, які обіцяють прості та швидкі рецепти вирішення наявних проблем.

Зростання їхньої популярності та набуття політичної ваги їх лідерів руйнує європейську демократичну консолідацію та створює умови для відновлення авторитарних систем.

Безпекові виклики та низький добробут є головними ворогами демократії.

Треба буде тісно взаємодіяти з громадянами, щоб працювати з їхніми страхами та допомагати їм з ними боротись. Держава зобов’язана розвивати самозарадність і створювати можливості, щоб кожен міг подбати про себе сам, будучи спроможним з цим впоратись.

Відсутність рішучих кроків на випередження проблеми може стати проблемою і для Німеччини, і для України, адже AfD виступає категорично проти підтримки нашої країни та розширення ЄС.

Звичайно, можна сподіватися, що нинішнє зростання рейтингів ультраправих – тимчасове явище, і разом із стабілізацією економіки ці рейтинги мають піти вниз.

Проте десять років сталого зростання рейтингів AfD та завдана нею в маленькому Зоннеберзі поразка всій "демократичній коаліції" показала, що за недооцінку ультраправих популістів можна поплатитись.

І тепер подолання загроз демократії має стати завданням №1 для всіх провідних політичних сил Німеччини.

Автор: Руслан Рохов,

незалежний політичний аналітик, співзасновник та член правління Офісу розвитку публічної політики