Цього тижня канадське суспільство сколихнула новина про масштабні перестановки в уряді Джастіна Трюдо.

26 липня прем’єр змінив майже 2/3 свого кабінету, перевівши більшість міністрів на нові позиції, а також відправив у відставку сім міністрів (юстиції, туризму, корінного населення, соціальної політики, охорони здоров’я, сім’ї та дітей, а також малого бізнесу).

Урядова ротація була очікуваною – проблеми з довірою в уряду лібералів з’явилися вже давно, і не критикував владу лише лінивий.

Проте масштаби змін стали сюрпризом – невипадково цей крок вже встигли назвати чи не останнім шансом Трюдо уникнути передчасних виборів.

Що призвело до таких масштабних проблем в уряді лібералів? А головне – чи здатні ці проблеми вплинути на підтримку Канадою України?

Проблеми у Трюдо

Здобувши перемогу на позачергових виборах у 2021 році, Джастін Трюдо вже тоді опинився у важкій ситуації.

Коли прем’єр розпускав парламент через "постійні непорозуміння" з опозицією, ситуація виглядала більш ніж сприятливою. Владі вдалося доволі успішно подолати коронакризу, виборці розуміли цю заслугу уряду, і рівень підтримки Ліберальної партії тоді був найвищим за останні роки.

Партія добре ідентифікувала настрої населення та існуючі виклики, хоча й не спромоглася дати на них добру відповідь. Але заради справедливості, найбільші опоненти – консерватори – також не мали конструктивної програми протидії цим викликам.

Проте омріяний тріумф обернувся пірровою перемогою.

Канадійці не зрозуміли потреби розпуску парламенту, швидкого виборчого періоду (лише 36 днів), та ще й вартістю 600 млн канадських доларів.

Ліберали покращили свої позиції аж на один мандат і не отримали бажаного уряду більшості. А це в прямому сенсі означає слабку владу, залежну в своїх рішеннях від голосування інших партій, та зручну мішень для критики.

Як наслідок, останні два роки в Канаді пройшли в умовах постійних криз, протестів та скандалів.

Найбільші виклики полягали у зростаючій інфляції, піднятті цін на оренду житла та зростанні вартості продуктів та послуг.

Трюдо намагався дотримуватися своєї програми, в основному зосередженій на збільшенні соціальної підтримки, сприянні імміграції, активній підтримці зелених ініціатив та переході економіки до вуглецево-нейтральної.

Проте частина провінцій, як Альберта та Саскачеван, що залежать від нафтової продукції, були охоплені страйками і транспортників, що блокувало постачання вуглеводнів, і фермерів, чиї урожаї скорочувалися, і різних малозабезпечених груп.

Це підняло рівень незадоволеності урядом до 51% та знизило рівень підтримки до 32%, свідчать дані національного опитування від Abacus Data.

Це ж опитування показало значне відставання Ліберальної партії (28%) – аж на 10 позицій від консерваторів (38%) на кінець липня цього року.

 Та найбільш важливо, що абсолютна більшість виборців (понад 80%) вважає: настав час змін.

При цьому половина канадійців дотримуються думки, що вже сьогодні існує добра альтернатива владі лібералів.

За таких умов світова політична практика не залишає багато альтернатив для дії.

Трюдо вирішив укотре піти ва-банк і змінити частину облич своєї команди, сподіваючись на зменшення напруги.

Замість перевиборів

Канадські аналітики та медіа майже в один голос заявляють про намір прем’єра посилити соціально-економічний блок своєї команди за рахунок сильних гравців, які мають найвищий рівень довіри серед населення.

Наприклад, перехід Шона Фрейзера, колишнього міністра імміграції, на достатньо проблемне питання доступного житла, пов’язане з його реноме потужного комунікатора та фахівця у зв’язках із громадськістю.

Інший член уряду Марк Міллер, колишній міністр зв’язків Корони та корінного населення, якому все ж вдалося стабілізувати відносини з місцевими вождями, тепер переходить на імміграційний портфель – одне з основних питань економічної програми уряду.

І найбільш показовий випадок – зміщення міністерки оборони Аніти Ананд на посаду голови Ради фінансів (казначейство), що де-факто є її пониженням в урядовій команді. Однак на фоні економічних викликів це явне підсилення урядової позиції.

Можна припустити, що новий кабінет Трюдо є кістяком, який Ліберальна партія висуватиме на наступні чергові вибори, що мають відбутися вже за два роки. Звісно, якщо вдасться до них дотягнути в цій конфігурації.

Свідченням на користь цього припущення є те, що сім нових міністрів є значно молодшими за своїх попередників.

В умовах війни з російським агресором українцям варто звернути увагу на нового міністра оборони – Білла Блера.

Колишній шеф поліції Торонто понад 10 років з'явився у великій політиці вже за прем’єрства Трюдо, спочатку як депутат, а далі як міністр внутрішньої безпеки та міністр з надзвичайних ситуацій.

Білл Блер не був одним з активних коментаторів питань, пов’язаних із допомогою Україні, проте його робоче портфоліо не передбачало такої необхідності. Однак важливо наголосити, що на новій посаді він буде продовжувати втілювати політику уряду, а в цьому контексті не варто сподіватися на кардинальні зміни.

Водночас основні "стовпи" Ліберальної партії залишаться на своїх позиціях.

Христя Фріланд продовжує тримати портфель міністерки фінансів і віцепрем'єрки, незважаючи на деякі чутки про її можливий відхід. Мелані Жолі також залишається на позиції міністерки закордонних справ. Франсуа-Філіп Шампань буде й далі очолювати міністерство інновацій. Стівен Гілбо - міністерство навколишнього середовища та зміни клімату, попри те, що він був одним з об’єктів постійної критики з боку противників урядового зеленого порядку денного.

У стабільності на цих посадах найкраще розкриваються плани Трюдо. Ці міністри є певною опорою урядової програми, а отже, вона не буде змінюватися кардинально, попри проведені масштабні, та все ж косметичні перестановки.

Цей "секрет Полішинеля" є добре зрозумілим для канадського політикуму. Наприклад, лідер консерваторів П’єр Пуальєвр вже встиг зіронізувати, що зміни нічого не покращать для уряду, який і далі втрачатиме підтримку, допоки не усунуть причину – самого Трюдо.

Проте ослаблення Ліберальної партії не означає автоматичних успіхів її опонентів.

Національні опитування показують, що консерватори не є явними фаворитами ймовірних виборчих перегонів. Рівень недовіри до нього також зріс за останній рік від 22% до 37%, а рівень довіри залишається на не дуже високому рівні - 30%.

Тому консерваторам та їхньому новому лідеру П’єру Пуальєвру варто в першу чергу зосередитися на власній програмній альтернативі, за яку будуть готові голосувати виборці більш охоче, ніж заявляють про це зараз.

Більш цікава ситуація з Новою демократичною партією (НДП). З нею в лібералів існує політична угода про підтримку, вона ж постачає необхідні голоси для важливих для влади законопроєктів в умовах влади меншості, в обмін на підтримку деяких питань своєї платформи.

І хоча й цього разу лідер НДП Джагміт Сінгх далі погодився підтримати уряд, це не означає, що він не заявить про остаточну втрату довіри урядом та потребу в дочасних виборах.

Як зміни вплинуть на підтримку України?

Масштабні перестановки очільників міністерств можна сприймати як завгодно – популістичний крок для зниження невдоволення виборців, спроба освіжити сприйняття уряду чи навіть затягування часу перед новими виборами.

Але вони точно не означають зміну владної програми та партійного курсу. А отже, існуючий статус-кво буде збережено.

Для України це добра новина, оскільки існуючі зобов’язання та підтримка Канади залишаться незмінними.

І це важливо, оскільки за даними національного опитування Abacus Data допомога у боротьбі з російською агресією не входить навіть у топ-10 найбільш важливих питань для канадійців.

Втім, і у разі приходу до влади консерваторів ця підтримка також не зменшиться, про що неодноразово заявляли партійні лідери.

Тож для Канади урядові перестановки - це знак, що команда Трюдо, по суті, робить найбільшу за останній час спробу залишитися при владі.

Від успіхів, передусім в економічних рішеннях, залежатиме, чи вдасться їй дотягнути до чергових виборів, передбачених восени 2025 року, чи вони розпочнуться значно раніше.

Автор: Дмитро Шеренговський,

проректор Українського католицького університету,

програмний директор Центру Дністрянського