Тисячі спалених машин і навіть рейсових автобусів, розтрощені вітрини, розграбовані магазини, перестрілки з поліцією за допомогою феєрверків, десятки постраждалих правоохоронців і сотні затриманих…

Вже тиждень ночі у Франції минають вкрай неспокійно. І хоча вуличні протести із сутичками взагалі не є рідкістю для країни, масштаби заворушень цього разу вкрай серйозні. Настільки, що змусили Емманюеля Макрона мчатися додому з саміту ЄС достроково і відкласти державний візит до Німеччини, а французьких медійників – вже зараз робити матеріал про те, як ці події вплинуть на проведення Олімпійських ігор 2024 року, які прийматиме Франція. 

Зараз ситуацію взяли під контроль і напруга, схоже, йде на спад. Але нового витка ескалації також не можна виключати, а все, що сталося, ще точно матиме тривалі наслідки для французької та європейської політики.

Постріл, що дав старт безладу

"Великий вибух" почався з події, яка не одразу привернула увагу поза межами Франції. У містечку Нантер – західному передмісті Парижа – мотопатруль поліції намагався зупинити жовтий автомобіль з трьома людьми. 

Спроби втекти від поліції закінчилися смертельним пострілом. Загиблим водієм виявився 17-річний хлопець алжирського походження Наель Мерзук. 

У прокуратурі згодом розповіли, що хлопці пересувалися в автомобілі Merdeces на польських номерах, і він привернув увагу тим, що на підвищеній швидкості їхав смугою громадського транспорту. За офіційною версією, патруль зробив першу спробу зупинити машину на червоному світлі, але водій проігнорував їх і проскочив на червоне, створивши загрозу для кількох інших учасників руху. 

Машину наздогнали завдяки щільному руху транспорту попереду. На той момент патрульні вирішили тримати наготові зброю, щоб стримати водія від нової втечі. 

Проте хлопець все одно натиснув на газ і поліцейський вистрелив. 

Машина проїхала ще пару десятків метрів, врізалась у перешкоду і зупинилася. Пасажир, що сидів поруч з місцем водія, після того втік і досі не знайдений; хлопця, який сидів позаду, затримали. Наель помер від отриманого поранення через дві години. 

Патрульний пояснює свій постріл тим, що водій поводився неадекватно і в разі нової втечі міг бути серйозною загрозою для інших учасників руху. 

Прокуратура вирішила, що обставини не виправдовували таке застосування зброї. Поліцейські майже одразу опинилися під вартою, тому, який стріляв, оголосили підозру в умисному вбивстві. 

Здавалось би, на цьому історія мала закінчитися. Але того ж вечора у Нантері почалися заворушення, які наступними днями, мов пожежа, охопили інші міста й містечка по всій країні та навіть вийшли за межі Франції, знайшовши підтримку у Бельгії та Швейцарії. 

Заяви ключових посадовців країни про те, що дії поліцейського однозначно були неприйнятними, та заклики до спокою нічого не змінили.

Сотні молодих людей під приводом обурення інцидентом і "расистським" ставленням поліції почали палити на вулиці сміттєві баки, випадкові авто і навіть рейсові автобуси, запускати піротехніку у бік поліції, яка намагалася наводити порядок, трощити вітрини магазинів…

"Під роздачу" потрапили не лише об’єкти, які якось репрезентують владу (відділки поліції, на які було близько 270 атак, чи приміщення мерій), але й навчальні заклади, бібліотеки, випадкові крамниці, офіси, банківські відділення…

Погроми часто супроводжувалися мародерством, і йдеться не про поодинокі, а сотні випадків. 

Чи не найбільший резонанс спричинив напад на домівку мера містечка Ай-ле-Роз Венсена Жанброна — хулігани запакували легкозаймистими речовинами автомобіль і спрямували його у будинок як таран. Сам Жанброн тоді був у будівлі мерії, але його дружина та діти були вдома. Це найбільш кричущий з багатьох інших випадків. 

Заворушення коштували життя пожежнику, який гасив палаючі авто. Вже цього тижня стало відомо про смерть у Марселі 27-річного чоловіка від вибуху феєрверка, обставини поки невідомі.

Влада спробувала взяти ситуацію під контроль, залучивши по всій країні понад 40 тисяч правоохоронців.

Окремі міста вдалися навіть до комендантської години, в багатьох місцях рух громадського транспорту зупинили після 21:00. І все одно це далеко не одразу дозволило "загасити пожежу" – лише в ніч на понеділок та вівторок заворушення помітно пішли на спад. 

Важко сказати, що зіграло вирішальну роль – робота силовиків, які за тиждень впіймали найактивніших учасників, певна втома бунтарів чи реакція суспільства.

Так, вихідними бабуся вбитого хлопця закликала припинити беззмістовні погроми.

У деяких кварталах матері й бабусі підлітків самоорганізувалися і почали увечері виходити на вулиці, сподіваючись своєю присутністю стримати молодь, та закликали інших не відпускати своїх дітей-підлітків з дому. В низці міст пройшли акції солідарності з мерами. 

Вдень у вівторок МВС опублікувало шокуючий тижневий підсумок: близько 5900 спалених авто, 1100 інцидентів з підпалами або вандалізмом будівель – у тому числі понад 240 навчальних закладів, понад 12 тисяч підпалів сміттєвих баків, понад 800 постраждалих правоохоронців та 35 пожежників, 3490 затриманих.

Перші з них вже постали перед судом та отримали вироки, у тому числі з позбавленням волі. 

Збитки для транспорту лише у столичному регіоні оцінюють у 20 млн євро, а загальні збитки можуть сягати навіть мільярда євро. 

Як таке взагалі стало можливим, і хто всі ці бунтарі?

"Вибухові" передмістя

Президент Емманюель Макрон вже оголосив про наміри "розпочати ретельну довгострокову роботу для глибинного розуміння причин, які призвели до подій".

Багато що справді ще належить з’ясувати, але слід визнати, що це не перший подібний спалах безладів у французьких передмістях, banlieues, і сприятливий ґрунт для цього там є вже давно. 

Дуже схожі події сталися у 2005 році – тоді заворушення тривали близько трьох тижнів і стали безпрецедентними для сучасної Франції і Європи. Тригером також стала загибель підлітків, які втікали від поліції. 

Передмістя у великих містах Франції – не лише географічне поняття.

Це суттєво бідніші райони з помітно гіршими житловими умовами та не найкращою репутацією (для українського читача чи не найбільш влучними будуть паралелі зі стереотипною київською Троєщиною 90-х років). Нерівність умов життя цих "банльйо" Парижа та самої столиці дуже відчутна, і саме нерівність та почуття несправедливості згадують як ключові  проблеми передмість. 

Іноді до слова додають прикметник "расова" – адже саме у передмістях зазвичай осідають іммігранти. Ці райони часом прямо порівнюють з "гетто", мешканці яких почуваються маргіналізованими й ображеними на більш успішних співгромадян у "внутрішньому кільці" Парижа. Як і представників влади, особливо поліції.

Це вкорінене почуття несправедливості через "відсутність перспектив" і велику неприязнь до правоохоронців та держави загалом згадують серед ключових передумов заворушень 2005 року. 

Відтоді ситуацію намагалися змінювати, та, схоже, без блискучих результатів. 

Як і в 2005 році, левову частку бунтівників зараз складає молодь, та цього разу учасники заворушень ще більше "помолодшали".

Французьким ЗМІ у поліції розповіли, що більшість – хлопчаки 14-18 років, іноді суттєво старші, але часом і 12-14 річні діти. Правоохоронці відзначають, що молоді люди діють напрочуд добре організованими групами, ймовірно, завдяки координації через чати у месенджерах.

Згодом міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен надав "зріз" 3500 затриманих: третина – неповнолітні, майже виключно хлопці, 60% раніше не потрапляли у поле уваги правоохоронців. Середній вік затриманих – 17 років, але окремим паліям — навіть 12-13 років.

"Якщо у нас 13-15 річні скоюють підпали і нападають на пожежників, головний відповідальний не поліція. Поліція може їх (правопорушників) затримати, але не може їх виховувати замість їхніх батьків… Не можна, щоб у нас було втрачене покоління, будь вони вихідцями з робітничих районів чи з сім’ї іммігрантів – тут не можна шукати соціальних виправдань", – наголосив міністр. 

Покарання для батьків 

Французькі погроми миттєво стали топ-темою політичних баталій, і вже не тільки у межах країни.

У правопопулітському "Національному об’єднанні" запропонували обмежити соціальні виплати батькам неповнолітніх бунтарів, які попадуться поліції не вперше. 

Про фінансові санкції для батьків, чиїх дітей впіймали на участі в заворушеннях, згодом заговорив і президент Емманюель Макрон та прем’єрка Елізабет Борн,  а лідер правих "Республіканців" Ерік Сіотті згадав про свій законопроєкт, що пропонує позбавляти соціальних виплат родини, чиї діти надто часто прогулюють уроки.

А от лідер лівої "Нескореної Франції" Жан-Люк Меланшон спершу відмовився засудити заворушення і заявив, що закликатиме "не до спокою, а до справедливості". Чимало політичних соратників з альянсу Nupes не підтримали його позицію.

"Що ви зробили з нашою країною, допустивши створення тут зон беззаконня, допускаючи формування там окремих спільнот, криміналізацію?", – заявила колишня лідерка "Національного об’єднання" Марін Ле Пен, звертаючись до прем’єрки, та закликала "зупинити анархічну імміграцію".

Прем’єрка Елізабет Борн у відповідь висловила розчарування тим, що Ле Пен у такий час знову акцентує на тому, що розколює суспільство, а не навпаки, і назвала її дії безвідповідальними. 

Додатковою краплею оливи у вогонь став збір коштів на підтримку родини правоохоронця, який здійснив смертельний постріл.

Кампанію запустив Жан Мессіа – соратник скандального екскандидата у президенти правих поглядів Еріка Земмура. За тиждень на рахунку накопичилося 1,6 млн євро. Мессіа публічно похвалився тим, що сума збору перевершила ту, яку перерахували на підтримку матері Наеля. 

Родина Наеля подає позов проти нього зі звинуваченням у шахрайстві – вони аргументують, що неможливо довести, що кошти збирають саме для родичів правоохоронця, та що Мессіа "криміналізував" портрет Наеля, аби заохотити пожертви на підтримку поліцейського. 

Кризу вже взяли на озброєння і у європейських дебатах – події співпали із триваючою суперечкою між більшістю країн ЄС і Польщею та Угорщиною щодо нової міграційної угоди, яку останні дві хочуть заблокувати. 

Очільник Мін’юсту Польщі та генпрокурор Збігнєв Зьобро заявив, що заворушення у Франції – доказ того, що Польща права у своєму небажанні приймати більше мігрантів з-за меж Європи.

"Якщо Захід не може прийти до тями, то дайте нам, полякам, зробити правильні висновки. Так – референдуму, ні переміщенню біженців", – заявив Зьобро. 

Лідерка "Справжніх фінів" і нова міністерка фінансів Фінляндії Ріікка Пурра, коментуючи французькі заворушення, написала, що її партія працюватиме в уряді над тим, щоб "уникнути такого жахіття" у Фінляндії, вочевидь маючи на увазі анонсоване посилення міграційного законодавства.

****

Чого чекати далі? Ніч з понеділка на вівторок і наступна виявилися найспокійнішими за тиждень, та Емманюель Марон вважає, що про завершення заворушень говорити ще рано.  

"Подивимось, що буде 13 і 14 липня (День взяття Бастилії, який є національним святом у Франції), а також у наступні місяці", – зазначив він.

І справді, достатньо найменшої іскри, щоб усе сплахнуло з новою силою. Тим більш, у Франції протестні настрої з будь-якого приводу зазвичай виливаються у тривалі акції – можна згадати протести "жовтих жилетів" (хоча й інакші за суттю), які тривали майже півтора роки, чи масштабні акції проти коронавірусних обмежень і "паспортів вакцинації", чи, серед останніх, протести проти пенсійної реформи.

Але є шанси і на те, що ситуація заспокоїться. 

За найсвіжішими опитуваннями, 89% французів засуджують напади учасників заворушень на поліцію.

Оцінка практично однакова, незалежно від соціального прошарку та політичних поглядів. Вандалізм засуджують ще більш одностайно – 93%. Дорослі у передмістях вже продемонстрували готовність втручатися.

Одночасно влада дала зрозуміти, що готова діяти рішуче, хоч і не запровадила надзвичайний стан.

Прямо зараз десятки повнолітніх учасників погромів і мародерства отримують реальні тюремні терміни. Емманюель Макрон натякнув, що розгляне обмеження доступу до соцмереж, через які бунтівники координуються і поширюють відео своїх "подвигів" – Snapchat, TikTok, Telegram – якщо ситуація того вимагатиме. 

Залишається сподіватися, що пік заворушень вже справді у минулому. Адже за нинішніх надзвичайних викликів розхитування внутрішньої ситуації в одній з ключових держав ЄС – вкрай небажаний сценарій і для французького суспільства, і для Євросоюзу, і тим більш для України.

Авторка: Марія Ємець,

журналістка "Європейської правди"