У дружній нам Латвії розпалася парламентська коаліція – наприкінці минулого тижня це стало остаточно зрозуміло.

Тепер на Латвію чекають нова коаліціада та створення нового уряду.

На перший погляд, це не несе загроз для України – у країні є суспільний консенсус щодо того, що політичні сили, що представляють інтереси етнічних росіян, не мають бути представлені у виконавчій владі. Тож можна бути впевненими, що за будь-якої коаліції та уряду зовнішня політика Латвії залишиться проукраїнською.

Втім, проблема полягає в іншому.

Новий формат коаліції не видається стабільним. З високою ймовірністю, ця коаліція проіснує недовго.

При цьому політична криза здатна ослабити голос Риги у зовнішньополітичних питаннях, що явно не на користь Києву.

Спробуємо розібратися, як Латвія увійшла у політичну кризу і якою може бути нова коаліція.

Гомофобна криза

31 травня Сейм Латвії голосував за кандидатуру нового президента країни.

Партія прем’єр-міністра Кріш’яніса Каріньша "Нова єдність" досить несподівано внесла на цю посаду кандидатуру свого однопартійця – міністра закордонних справ Едгарса Рінкевичса.

Несподіваність полягала у тому, що кандидатура явно не була погоджена з коаліційними партнерами: партіями "Об'єднаний список" та "Національне об’єднання". Навіть більше, було відомо, що ці партії були категорично проти цієї кандидатури. Неофіційно – через те, що Рінкевичс є відкритим гомосексуалом, а зазначені партії (особливо "Нацоб’єднання") позиціонують себе як правих консерваторів.

Втім, кандидатура Рінкевичса була винесена на голосування і несподівана здобула підтримку парламентської більшості.

Замість двох коаліційних партій необхідні голоси додали дві опозиційні – Партія зелених та селян та "Прогресивні".

Таке голосування можна вважати початком глибокої кризи всередині коаліції.

Адже стало зрозумілим, що партія прем’єра знайшла собі нову коаліцію. Тим більше, що "Новій єдності" від самого початку було непросто у коаліції із правоконсерваторами.

Зокрема, вони не підтримали приєднання Латвії до Стамбульської конвенції та блокували закон про цивільне партнерство. Тож незадоволення "Нової єдності" своїми коаліційними партнерами було очевидним.

Слишком консервативная Латвия: как избрание президента-гея едва не привело к краху правительства

Втім, прем’єр Кріш’яніс Каріньш від початку волів говорити не про переформатування коаліції, а про її розширення. Тобто про приєднання Партії зелених та селян та "Прогресивних" до чинної коаліції.

Звичайно, що коаліційні партнери були явно не в захваті від таких планів.

По-перше, таке розширення означало необхідність відмови від частини міністерських портфелів – треба ж щось отримати новим коаліціянтам, тоді як вакантним є лише один портфель – голови МЗС.

Але є й інші причини. Зокрема, "Нацоб’єднання" виступає категорично проти входження до коаліції "Прогресивних", заблокувавши його минулого року відразу після парламентських виборів.

Свої конфлікти є і між "Зеленими та селянами" та "Об'єднаним списком". Адже остання партія була сформована тими політиками, які напередодні останніх виборів вишли зі складу Партії зелених та селян через її токсичний імідж.  

Щоправда, політсили не поспішали публічно сваритися, зберігаючи можливість для порозуміння.

Зокрема, коли проросійська партія "За стабільність" та популісти з "Латвія передусім", відчувши нові можливості, винесли на голосування проєкт постанови про вотум недовіри уряду, він не зумів набрати необхідну кількість голосів.

Втім, коаліційну кризу це зупинити вже не могло.

Ультиматум від прем’єра

Взявши паузу майже на два місяці, в останні дні події знову почали рухатися.

Для початку прем’єр Каріньш заявив, що тривалі консультації не дали можливість говорити про розширення коаліції. А тому він вважає за доцільне створення нової коаліції – тепер із Партією зелених та селян та "Прогресивними".

Щоправда, після консультацій із президентом глава уряду несподівано погодився на збереження чинної коаліції, проте за умови згоди партнерів на низку умов.

Зокрема, вони мали погодитися на ротацію міністерських портфелів. "Нацоб’єднання" втрачало портфель міністра економіки, проте отримувало вакантний портфель голови МЗС (за умови, якщо цю посаду займе депутат Ріхард Колс). Також вони мали відмовитися від посади голови парламентського комітету з нацбезпеки.

Партія "Об'єднаний список" отримувала портфель міністра економіки, проте віддавала керівництво у Міністерстві екології та охорони довкілля. Цей портфель, як і посаду на чолі комітету з нацбезпеки мала отримати партії прем’єра. Своєю чергою вона відмовлялася від посади голови Міністерства закордонних справ.

Також умовою прем’єра було підписання декларації про необхідність посиленні роботи у низці проблемних сфер.

Відповідь на цей де-факто ультиматум партнери по коаліції мали дати у п’ятницю, 11 серпня.

Показово, що напередодні вирішальної зустрічі представники і "Об'єднаного списку", і "Нацоб’єднання", хоч і не дали прямої відповіді про згоду на озвучені прем’єром умови, проте заявляли, що налаштовані на збереження чинної коаліції.

Втім, за результатами переговорів Каріньш заявив, що домовитися не вдалося і тепер він планує розпочати переговори про створення нової коаліції, в якій він також збирається залишитися прем’єром.

Щоправда, як оперативно уточнив президент Латвії, такі переговори можуть розпочатися лише після надання ним відповідного доручення – а до того партії можуть проводити лише неформальні консультації.

Формально це на кілька днів чи навіть тижнів продовжує життя нинішньої коаліції – і навіть дає можливість старим партнерам все ж домовитися. Проте прем’єр Каріньш показав, що налаштований на оновлення коаліції.

Цей крок пов'язують із нестабільними позиціями самого прем’єра у власній партії. Невипадково під час переговорів про збереження чинної коаліції з’явилася інформація про можливу заміну очільника уряду – на цю посаду "сватали" чинного міністра фінансів Арвілса Ашераденса, тоді як Каріньш займе вакантне місце голови МЗС.

Оновлення ж коаліції дозволяє відкласти питання про заміну прем’єра. Принаймні – до перших проблем.

Питання полягає лише в тому, які наслідки матиме цей крок. Адже очікування тут не дуже оптимістичні.

Союз лібералів та олігарха

Запропонований формат нової коаліції виглядає дещо дивним.

Найменше питань щодо входження до коаліції "Прогресивних" – ця політична сила виглядає найбільш ідеологічно близькою до "Нової єдності".

Інша справа – Партія зелених та селян, адже ця політична сила має дуже токсичний імідж.

Вважається, що ключові рішення у ній належать не формальному керівництву, а мільйонеру та колишньому меру Вентспілса Айварсу Лембергсу.

Навіть попри те, що у 2021 році Лембергса було визнано винним у хабарництві та відмиванні коштів та покарано позбавленням волі на п'ять років, це не завадило партії вже наступного року піти на вибори, висунувши Лембергса як свого кандидата у прем’єри.

До речі, саме це рішення й спричинило розкол у цій політичній силі.

Показово, що Лембергс довго воював із партією "Нова єдність", звинувачуючи їх в отриманні фінансування та вказівок від Джорджа Сороса. Зокрема, саме цей олігарх намагався прикріпити до латвійських лібералів ярлик "соросоїдів" – аналог українських "соросят".

Так само Лембергс активно критикував Едгарса Рінкевичса – не стільки за роботу на посаді міністра закордонних справ, скільки через його орієнтацію.

Щоправда, вся ця довга історія конфліктів не завадила Партії зелених та селян одноголосно підтримати кандидатуру Рінкевичса у президенти. Але це було поодиноке голосування, яке не гарантує стабільної роботи такої більшості.

Тим більше входження до коаліції "Зелених" буде сприйнято у Латвії не дуже позитивно. Усі пам’ятають, як ця партія була при владі у 2014-2018 роках і як її критикували за корупцію. Зокрема, після виборів 2018 року для партій, що зайшли до Сейму, було неприйнятно створювати коаліцію із "Зеленими" – не меншою мірою, аніж із партією етнічних росіян "Злагода".

Ще один важливий момент: якщо нинішня коаліція мала стабільну більшість, то потенційна – матиме перевагу лише в один мандат, що робить таку більшість дуже нестабільною.

Латвійські ЗМІ припускають, що цю проблему можна буде вирішити шляхом індивідуального приєднання до коаліції окремих депутатів з "Об’єднаного списку". Проте ніяких ознак цього наразі не помітно.

У такій ситуації ширяться оцінки, що нова коаліція не триватиме довго і що незабаром на Латвію чекає нова політична криза, що може завершитися достроковими виборами. 

Сценарій, який може виявитися вкрай неприємним для України.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"