18 вересня Міжнародний суд, розташований у Гаазі (також відомий як Суд ООН), розпочав розгляд справи "Україна проти Росії" щодо порушення Росією Конвенції про геноцид.

"Європейська правда" після першого дня слухань детально розповіла про складнощі та виклики цього процесу та про лазівки, які намагаються використати юристи з команди Росії – представники Ірану, Китаю тощо.

Цей текст натомість представляє у деталях позицію України. Це – вступна промова "українського дня" слухань, яку виголосив агент України у Суді Антон Кориневич. Радимо його до прочитання.

* * * * *

Пані Президенте, шановні члени Суду.

573 дні тому Росія розпочала жорстокий повномасштабний воєнний наступ на Україну.

Це – війна на винищення.

Росія заперечує існування українського народу і хоче стерти нас з карти світу.

Це війна імперіалізму: Росія намагається повалити наш демократично обраний уряд. Це загарбницька війна: Росія спробувала заволодіти українською територією.

І це війна звірств, терору та воєнних злочинів.

Братські могили в Бучі, катівні в Херсоні та Ізюмі, десятки тисяч викрадених і взятих у полон мирних жителів, повністю зруйновані міста та селища, такі як Маріуполь та Волноваха, затоплені села, викрадені та депортовані діти, навмисні напади на цивільну інфраструктуру та багато інших невимовних жахіть...

Але під час виступу російського представника ви нічого з цього не почули.

Слухаючи Росію, ви ніколи не дізнаєтеся, що вона робить з моєю країною. Але це наша реальність.

Чому Росія це робить? Чим у XXI столітті можна виправдати такі варварські дії?

Росія вважає, що це можна робити через цинічне зловживання Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Майже десять років Росія закладала підвалини для нападу. З 2014 року Росія брехливо звинувачує Україну у вчиненні геноциду з порушенням Конвенції про геноцид. 24 лютого 2022 року президент Путін використав це абсурдне твердження як зброю: він сказав, що Росія "повинна була діяти", щоб зупинити геноцид.

Росія веде війну проти моєї країни в імʼя жахливої брехні про те, що Україна вчиняє геноцид проти власного народу. Ця брехня стала приводом для агресії.

Росія не надала жодних достовірних доказів того, що такий "геноцид" існував – і вона й не може цього зробити. Бо насправді Росія перевернула з ніг на голову Конвенцію про геноцид. У 1948 році світ ухвалив Конвенцію задля захисту, а Росія посилається на неї з метою знищення.

За останні 573 дні Росія показала світові те, що Україна вже давно зрозуміла: те, що Росія не поважає міжнародне право. Для неї міжнародне право не існує як інструмент забезпечення поваги до суверенітету та прав людини. Для Росії міжнародне право є інструментом для зловживань.

На відміну від Росії, Україна поважає міжнародне право та вірить у вирішення спорів мирним шляхом – тому ми звернулися до цього Суду, що повноважний вирішувати спори, пов’язані з Конвенцією про геноцид. А Росія зловжила та порушила Конвенцію про геноцид, використовуючи звинувачення у геноциді як привід для повномасштабного вторгнення.

І Росія має бути притягнута до відповідальності.

Росія зараз каже, що цей спір не має нічого спільного з Конвенцією про геноцид.

Агент РФ тепер доводить, що кілька російських посадовців просто "вжили слово 'геноцид'", і це було "риторично".

Це – чергова безсоромна брехня Росії. Згадка про геноцид не була "риторичною": протягом багатьох років російські державні органи та високопоставлені російські дипломати заявляли, що держава Україна, мовляв, вчиняє злочин геноциду відповідно до Конвенції про геноцид.

Не було нічого "риторичного" також у насильницьких діях Росії під приводом нібито запобігання геноциду.

Я б не хотів цитувати президента РФ, але вчора протягом трьох годин агент Росії та його радники боялися переказати Суду те, що він сказав. А він 24 лютого 2022 року оголосив, цитую: "Мета цієї операції – захистити людей, які вже вісім років стикаються з приниженнями та геноцидом з боку київського режиму".

Всередині Росії про чітку мету повномасштабного вторгнення говорять відкрито, на найвищому рівні. Але в цьому Суді Росії незручно це повторювати, тут вона ховається від правди.

Вчора ви також прослухали історію про "київський режим" і "неонацистів", які погрожували людям на Донбасі. Це ще одна брехня, але вона підтверджує важливий момент: спір існує, хоч Росія це і заперечує. Тому ця справа повинна бути розглянута по суті.

[…]

Девʼять років ми терпіли брехню про геноцид з найвищих щаблів російської влади. Півтора року ми зазнаємо жахливого нападу через ту брехню.

Тому Україна просить, щоб Суд міг вирішити цей спір.

Пані Президенте, члени Суду, неповага Росії до міжнародного права не має меж. І цей Суд – не виняток для них. 18 місяців тому цей Суд видав чіткий наказ: Росія повинна негайно припинити свої воєнні операції в Україні. Але Росія негайно оголосила, що ігноруватиме наказ Міжнародного суду про тимчасові заходи.

Росія не припинила воєнні дії в Україні, як ви наказували.

До цього дня Росія обрушує ракети на наші міста та наших людей, все ще в ім’я запобігання примарному геноциду.

Наслідки непокори Росії були руйнівними.

Прикладом таких руйнувань є навмисні напади Росії на критично важливу цивільну інфраструктуру, які залишили цілі регіони та мільйони людей без опалення та електрики, у морози. ООН задокументувала серйозну шкоду, завдану цивільним. У червні 2023 року руйнування Росією дамби Каховської гідроелектростанції спричинило далекосяжні наслідки для тисяч людей на півдні України.

Світовий банк підрахував, що на відновлення шкоди, яку Росія завдала Україні, знадобиться $411 мільярдів. Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні від Ради ООН з прав людини встановила, що російські війська вчинили "широкий спектр" порушень міжнародного права, "багато" воєнних злочинів і дій, які "можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності". […]

Ще один жахливий приклад – насильницька депортація українських дітей. Процитую слова міністра закордонних справ Дмитра Кулеби в липні цього року: "На сьогодні ми виявили 19 474 незаконно переданих дітей, з них 4 390 є сиротами або позбавленими батьківського піклування". За ці обурливі дії Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт. Він знайшов обґрунтовані підстави вважати, що президент Російської Федерації, держави, яка займає місце в Раді безпеки ООН, несе особисту відповідальність за ці воєнні злочини.

Ось як далеко готова зайти Росія під приводом запобігання геноциду.

Від таких жахливих дій потерпає не тільки Україна. Блокуючи українські порти та загрожуючи міжнародним перевезенням, Росія знищила або затримала у себе мільйони тонн зерна, посилюючи глобальний дефіцит продовольства в Африці та за її межами.

Непокора Росії також є нападом на авторитет цього Суду. Кожну ракету, яку Росія запускає по наших містах, вона запускає всупереч цьому Суду. […] Ваше рішення (про припинення агресії. – ЄП) є обовʼязковим для виконання, Росія ж це відверто заперечує.

Зараз у Суду з’явилась можливість сказати "ні" такій непокорі та зневазі.

Ви маєте повноваження забезпечити значущість міжнародних зобов’язань. Ви можете постановити рішення, що держави, які невпинно зловживають договором про права людини, будуть притягнуті до відповідальності. Ви маєте повноваження оголосити, що дії Росії є незаконними, що її зловживання повинні бути припинені, що ваші рішення мають виконуватися, і що Росія має відшкодувати завдані збитки.

Рік тому президент Зеленський заявив Раді безпеки ООН, що в Україні "захищається не лише наша незалежність, не лише право на життя нашого народу, а й міжнародне право як таке". У цьому Суді так само, захищатиметься міжнародне право як таке. Україна закликає Суд не закривати очі на зловживання Росією міжнародним правом. Україна просить вас забезпечити, щоб Конвенція про геноцид залишалася засобом для захисту прав людини, а не для відмови мільйонам людей у їхніх правах.

Вчора ви почули, як Росія перекручує факти та спотворює право.

Сьогодні Україна пояснить, чому цей Суд може і повинен розглядати справу України по суті.

Пані Президент, члени Суду, на попелищі Другої світової війни та Голокосту світ створив визначальний договір про права людини у вигляді Конвенції про геноцид. Вона відображає найвищі ідеали людства. За кілька місяців світ відзначатиме 75-річчя цієї Конвенції. Це може бути можливістю для міжнародної спільноти знову взяти на себе зобов’язання щодо цивілізаційних цілей Конвенції та її гуманітарної мети.

Але якщо зловживання Росії залишаться без відповіді – ця річниця буде заплямована.

Чи справді держава може зловживати Конвенцією про геноцид для виправдання загарбницької війни?

Чи може держава використовувати безпідставні звинувачення в геноциді як привід для руйнування міст, бомбардування мирних жителів і депортації дітей з їхніх домівок?

І коли Конвенцією про геноцид так цинічно зловживають, хіба цей Суд безсилий?

Відповідь на ці запитання має бути негативною.

Цього не повинно бути заради українського народу, який все ще страждає від жорстокого нападу. І це має бути не заради світу, а щоб запобігти перетворенню міжнародного права на інструмент для виправдання порушень прав людини та масштабних руйнувань.

Антон Кориневич,

агент України у справі "Україна проти Росії"

19 вересня 2023 року, Гаага