Польша выбирает курс на 4 года: главное о парламентских выборах у соседей

"Це лише на чотири роки. Тому треба просто зціпити зуби та проголосувати за ПіС", – саме так поляків, які досі не визначились зі своїм остаточним вибором, агітувала колишня прем’єрка та чинна євродепутатка Беата Шидло.

Парламентські вибори у Польщі пройдуть вже 15 жовтня.

Партія "Право і справедливість" (ПіС) при владі вже вісім років і у разі нової перемоги поставить рекорд. Втім, здобути третю поспіль перемогу на парламентських виборах ПіС буде як ніколи складно – цього разі польська опозиція має високі шанси на перемогу.

Якими є розклади за кілька днів до голосування, які актори ще можуть вплинути на вибір поляків? А разом із тим – що чекатиме на Польщу після виборів і що може змінитися у відносинах з Україною?

Шанс для партії влади

Ключова відмінність, про яку можна казати з високою впевненістю – Польщею більше не буде керувати одна партія.

Усі соціологічні опитування вказують, що хоча ПіС буде переможцем цих виборів, проте їхнього результату не вистачатиме для отримання більшості.

Щоправда, у самій партії заявляють, що кон’юнктура є позитивною для них, посилаючись на успішний результат теледебатів, що відбулися 9 жовтня.

Певною мірою такі оцінки відповідають дійсності. На цих дебатах ПіС представляв не президент партії Ярослав Качинський, а прем’єр Матеуш Моравецький. Він не сказав нічого особливого, зосередившись на критиці опозиції, а в першу чергу – лідера "Громадянської платформи" та колишнього прем’єра Дональда Туска. Втім, така стратегія була позитивно оцінена виборцями ПіС.

Але ключовою сенсацією дебатів став провал самого Туска – дуже досвідченого політика та оратора.

Попри те, що він не зробив якихось явних помилок, він виглядав нервово, що пройшло повз увагу виборців.

Як наслідок, останні заміри настроїв, проведені IBRIS, показують зростання рівня підтримки ПіС на 0,9 відсоткового пункту – тепер він складає 34,9%.

Натомість дещо знизився рівень підтримки "Громадянської коаліції" – низки партій, які веде на вибори Дональд Туск. Підтримка ключової опозиційної сили знизилася на 0,8 пункту і тепер складає 28,1%.

Відповідно, розрив між ключовими політичними опонентами зріс на 6,8 пункту. Ніби не так багато, проте польська виборча система дає переваги переможцю голосування. За цими розкладами ПіС матиме у новому Сеймі 197 депутатських мандатів, а "Громадянська коаліція" – лише 154.

Ба більше, опитування фіксують настрої станом на середину тижня – а до дня виборів ситуація може додатково змінитися.

Зокрема, в опозиції підозрюють, що ПіС має шпарини для ведення агітації у дні, коли це заборонено – у день перед голосуванням та під час виборів. Для цього у пригоді може стати референдум, який пройде в один день з парламентськими виборами.

Обмежень для референдуму, подібних до виборчих, немає, а отже, політики ПіС можуть активно агітувати (формально – за референдум, а насправді – за себе) і за день до виборів.

А на додачу 16 жовтня у Польщі відзначається державне свято – День папи Івана Павла II. За даними опозиції, напередодні цього дня (тобто – і в день голосування) державні телеканали транслюватимуть програми на захист репутації покійного понтифіка, в яких братимуть участь провладні політики, а звинувачення лунатимуть здебільшого на адресу опозиції.

Така стратегія може додаткового посилити позицію ПіС.

А ще – на їхню користь можуть зіграти нинішні події на Близькому Сході, які можуть привести до зростання міграції у ЄС (тоді як ПіС обіцяє не допустити прийняття таких мігрантів у країні).

Щоправда, можлива й інша ситуація. Поки невідомо, як на виборчі розклади вплине гучний скандал цього тижня – 10 жовтня стало відомо про відставку через конфлікт із міністром оборони Маріушем Блащаком начальника Генерального штабу Збройних сил Польщі генерала Раймунда Анджейчака та командувача військами оперативного призначення генерала Томаша Пйотровського.

Відставка топгенералів за кілька днів до виборів може вдарити по ПіС, адже показує, що ситуація з безпекою країни залишає бажати кращого – а це був один із ключових передвиборчих аргументів партії влади.

Шанс для опозиції

Друга інтрига виборів, здатна повністю змінити всі розклади, полягає у дуже простому питанні: чи пройде до Сейму блок "Третій шлях". Довгий час його підтримка була нижча за виборчий бар’єр для блоків (8%, для партій – 5%).

А це не просто позбавляло проєвропейську опозицію шансів на перемогу, але й спрощувало збереження влади для ПіС – за таких розкладів від монобільшості її відділяло б лише декілька мандатів, які вони могли б знайти серед опозиції.

Останній тиждень перед днем голосування дає підстави прогнозувати, що "Третій шлях" все ж має пройти до Сейму.

Шимон Головня, лідер партії "Польща-2050", однієї з двох політсил, що утворили "Третій шлях", вважається переможцем теледебатів 9 жовтня, випередивши більш досвідчених Туска та Моравецького (втім, цьому не варто дивуватися – Головня має досвід роботи шоуменом, що явно допомогло йому на дебатах).

Аналітики фіксують після дебатів шквал інтернет-запитів про "Третій шлях" та її лідерів.

А вже згадуване опитування від IBRIS тепер дає "Третьому шляху" третє місце з цілком безпечним результатом 10,3%.

Показово, що четверте місце також займає проєвропейська сила – "Ліві" з підтримкою 10,1%.

Це стало можливим завдяки продовженню падіння рейтингів "Конфедерації" – єдиної польської політичної сили, що декларує відверто антиукраїнські гасла. За тиждень підтримка ультраправої "Конфедерації" впала аж на 1,4 пункту, склавши 8,3%.

Такі розклади означають, що коаліція трьох опозиційних сил: "Громадянської коаліції", "Третього шляху" та "Лівих" – матиме у новому Сеймі 233 мандати за мінімальної більшості у 231 мандат.

Це означає, що наразі шанси опозиції на перемогу виглядають трішки вищими, аніж у чинної влади. Проте ці ж розклади свідчать, що така коаліція буде дуже нестійкою та залежною від кожного депутатського голосу.

Після 15 жовтня

Які можливі формати коаліції можуть постати у новому Сеймі і що вони означатимуть для України?

Перш за все, позитивом для України стане сам факт завершення виборів у сусідів. Це означатиме, що передвиборчий фактор більш не впливатиме на відносини Києва та Варшави.

Зокрема, незалежно від того, хто виграє вибори, можна сподіватися на досягнення компромісу щодо зернової суперечки – у польському уряді вже називали добрими компромісні пропозиції Києва, проте до виборів ухвалення остаточного рішення було неможливе.

Повернення до добрих відносин можна очікувати як у випадку перемоги проєвропейської опозиції, так і у варіанті збереження при владі ПіС – за умови залучення до більшості окремих депутатів із проєвропейської коаліції чи створення коаліції з однією з партій блоку "Третій шлях" (більш імовірне приєднання до коаліції Польської селянської партії, аніж "Польщі-2050").

Негативний для України сценарій полягає у входженні до коаліції "Конфедерації". Навіть статус молодшого партнера дозволить їй лобіювати свої пропозиції, що може мати негативні наслідки для відносин з Україною.

Втім, наразі у "Конфедерації" виключають можливість приєднання до коаліції – ані з ПіС, ані з "Платформою". У партії позиціонують себе як альтернативу старим політикам та нинішній політичній системі.

У такій ситуації можна говорити про інший сценарій, але також неприємний для України.

Це створення уряду меншості, залежного від голосів формально опозиційної "Конфедерації".

Втім, нинішні політичні розклади, за яких ані чинна влада, ані опозиція не мають вагомої переваги, допускають можливості ще одного варіанта – політичної кризи та оголошення дострокових виборів.

І цей сценарій видається найбільш небезпечним, в тому числі для Києва.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"