"Я піду до парламенту. Щоб стати поряд із цими маленькими чоловіками, мені не потрібно, щоб хтось підтримував мене",- такими словами президентка Грузії Саломе Зурабішвілі відреагувала на оголошення результатів парламентського голосування за відсторонення її від посади. Вперше в історії Грузії глава країни могла бути позбавленою посади внаслідок оголошення імпічменту.

Спроба імпічменту виявилася невдалою – для прийняття такого рішення потрібна конституційна більшість, якої у керівної партії "Грузинська мрія" немає. А з опозиції ідею імпічменту підтримала лише відверто проросійська партія "Європейські соціалісти" (колишній "Альянс патріотів").

Попри формальну невдачу, керівна партія досягла певних успіхів.  Вона ускладнила наступні візити Зурабішвілі та тепер погрожує їй кримінальним переслідуванням.

Це все стає особливо важливим в контексті очікуваних масових протестів, старт яким може дати відмова ЄС надати Грузії кандидатський статус. І у "Грузинській мрії" вже активно готуються до цих протестів.

Дозвіл для президентки

Для тих, хто не слідкує за грузинською політикою, претензії парламентської більшості до президентки Зурабішвілі можуть здатися дрібними та навіть абсурдними.

Старт процедурі імпічменту було дано через візити президентки Грузії до Європи. Зустрічі, на яких Саломе Зурабішвілі лобіювала надання Грузії статусу кандидата у члени ЄС – своє рішення з цього питання Єврокомісія оголосить вже за пару тижнів.

Однак, і це стало причиною просування імпічменту, ці візити були зроблені всупереч волі уряду, який не дає дозволу президентці на міжнародні візити.

Своєю чергою, таке рішення уряду було викликано тим, що президентка публічно розкритикувала стан виконання "домашнього завдання", необхідного для отримання кандидатського статусу. А крім того заявила, що "невиразна зовнішня політика" також перешкоджає просуванню до членства в ЄС.

В уряді цю критику сприйняли як саботаж євроінтеграції – адже ці заяви напряму суперечать їх тезам про те, що Грузія є лідером з впровадження європейських реформ, випереджаючи в цьому і Україну, і Молдову, і що відмова у наданні кандидатського статусу можлива лише через політичні причини: відмову відкривати "другий фронт" у війні проти РФ, а також через інтриги опозиції та їх друзів у Брюсселі.

"Я не міг своїм підписом (про згоду на міжнародний візит президента – Ред.) дозволити продовжувати саботаж проти країни. Я не міг бути співучасником у цьому. Якщо людина всередині країни говорить такі неприйнятні речі, а після цього звертається за дозволом поїхати до Європи – хто знає, про що вона говоритиме? Для нас було абсолютно неясно та неприйнятно, що вона могла там сказати. Це безпосередньо суперечило нашим національним інтересам, які полягають у тому, щоб країна отримала кандидатський статус",- прокоментував свою відмову прем’єр Іраклі Гарібашвілі.

Втім, Саломе Зурабішвілі ця відмова не зупинила – вона посилається на іншу конституційну норму, згідно з якою державні посадовці мають робити все можливе для досягнення Грузією членства в ЄС.

Глава держави відправилася у турне до ЄС, де  мала зустрічі із президентами Франції Німеччини, Литви та Латвії, а також із головою Європейської ради Шарлем Мішелем.  А разом із тим – анонсувала нові візити до європейських країн, а також до Ізраїлю.

Ці візити грузинська влада вважає брутальним порушенням конституції.

Але найголовніше, що із цими аргументами погодився й Конституційний суд.

Цей орган у Грузії вважають цілком залежним від керівної партії. Проте його рішення відкрило дорогу до розгляду питання імпічменту в стінах парламенту.

"Абсолютно абсурдна ситуація, адже гіршого часу для розгляду такого питання уявити просто неможливо. Росія оголосила про плани будівництва бази для Чорноморського флоту  в окупованій Абхазії – проте на це у парламенту нема часу. Замість цього вони розглядають імпічмент, який виглядає абсурдом для Заходу і тим самим додатково зменшує наші шанси отримати кандидатський статус",- резюмує грузинський політолог Тенгіз Пхаладзе. 

За крок до імпічменту

Ідея імпічменту, на перший погляд, здавалося абсолютно утопічною.

"Грузинська мрія" хоча й має просту більшість у парламенті, однак не конституційну. Але для імпічменту потрібна саме конституційна більшість.

Втім, наполегливість із якою владна партія просувала ідею звільнення глави держави, змушувала підозрювати, що у них є можуть з’явитися додаткові голоси – в першу чергу через підкуп окремих опозиціонерів.

Тим більше тиск на опозицію в дні перед вирішальним голосуванням був і справді потужним.

Щоб унеможливити такий сценарій, опозиційні партії за порадою президентки прийняли рішення про бойкот засідання парламенту.  Участь у засіданні прийняли лише окремі представники опозиції, щоб мати змогу озвучити позицію своїх партій на цю ініціативу влади.

У "Грузинській мрії" таке рішення було трактоване як доказ того, що Зурабішвілі нібито перестала бути президентом всієї Грузії.

"Вона у прямому альянсі, і ми з самого початку говорили про те, що Саломе Зурабішвілі у прямому альянсі з "Національним рухом" (партією експрезидента Саакашвілі – Ред.). І ось цю картину ви бачите сьогодні у залі засідання",- заявив лідер "Грузинської мрії" Іраклі Кобахідзе.

Зрештою, цей план спрацював – за імпічмент Саломе Зурабішвілі проголосувало лише 86 депутатів при необхідних ста.

Втім, у керівній партії не полишають надій покарати президентку.

Найбільш скандальною стала заява про можливість її кримінального переслідування.

"Не можу сказати, продовжить чи ні Саломе Зурабішвілі порушувати Конституцію у майбутньому. Напевне – так, що їй завадить?..  Вона все ще має надію на "Національний рух". Єдине, що може позбавити її надії – це прокуратура, кримінальне переслідування. З правової точки зору, мені зараз складно відповісти, але на тлі рішення Конституційного суду порушення Конституції в майбутньому може набути ознак кримінального злочину", – заявив Іраклі Кобахідзе.

А разом із тим спікер парламенту Шалва Папуашвілі звернувся до міжнародних партнерів, закликавши їх "відмовитися від зустрічей із президенткою Саломе Зурабішвілі", якщо надалі грузинський уряд не дасть дозволу на відповідні закордонні візити.

***

Попри те, що ідея імпічменту не спрацювала, грузинська влада частково добилася своєї мети.

По-перше, у них є рішення Конституційного суду, що явно ускладнить майбутні міжнародні контакти глави держави.

Звичайно, ці контакти продовжуватимуться. До цього опозиція вже напряму закликала Зурабішвілі. І схоже, що вона дослуховується до цієї поради.

Проте такі візити посилюють аргументацію "Грузинської мрії" на випадок відмови від надання кандидатського статусу (а сам факт спроби імпічменту лише додатково збільшує шанс отримати відмову від ЄС).

В такому випадку у керівній партії завжди можуть звинуватити у відмові опозицію та президентку (які заявляли про проблеми всередині країни), а разом із тим –  і європейські країни, які нібито в обмін на кандидатський статус вимагали не лише "відкриття другого фронту" з РФ, але й порушення норм грузинської конституції.

А відповідно, у керівній партії залишається аргумент, що вони за європейську інтеграцію, але не такою ціною.

Варто нагадати, що одночасно грузинська влада готується до протистояння масовим протестам, які можуть виникнути через відмову ЄС.

І якщо їм вдасться подолати ці протести (чи вони виявляться не дуже потужними), то є всі підстави очікувати, що проросійський вектор зовнішньої політики лише посилиться.

А в умовах, коли влада монополізувала зовнішні контакти, опонувати цьому стане  ще складніше.  

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"