Напад ХАМАС на Ізраїль та рішення Єврейської держави у відповідь почати наземну операцію в Секторі Гази, якій передувала цілковита блокада анклаву, знайшло відклик у країнах ЄС.

Принаймні – у більшості європейських політиків. 

Однак суспільна реакція на чергове загострення ізраїльсько-палестинського конфлікту виявилася далеко не такою однозначною. 

На деяких акціях в Європі підтримували Ізраїль, на інших – Палестину. І це – тільки початок.

Заборонити не можна дозволити 

Низка акцій на підтримку Палестини пройшла у столицях країн Європи. І уряди цих країн по-різному відреагували на акції.

Наприклад, у Великій Британії пропалестинські демонстрації були дозволені і пройшли без помітних інцидентів попри чисельність – на мітинг у Лондоні прийшло близько 100 тисяч осіб. Поліція заявила про "деякі випадки розпалювання ненависті", але загалом акція була законною та пройшла без інцидентів.

Натомість у Німеччині, Австрії та Франції  такі акції заборонили, а їх учасників розганяла поліція. 

У Німеччині найбільш резонансною стала акція у берлінському районі Нойкьольн, де переважно живуть мігранти з Туреччини та арабських країн. Цей район став відомим після святкувань кривавого нападу бойовиків ХАМАС на Ізраїль -  пропалестинська група Samidoun влаштувала справжнє святкування, роздаючи пахлаву, "щоб відсвяткувати перемогу опору".

Тож не дивно, що мітинги у цьому районі стали справді "гарячими" - 19 жовтня внаслідок стихійних протестів і сутичок із поліцією затримали 174 людини, понад 60 правоохоронців постраждали.

Інший скандал виник за результатами мітингу в Дюссельдорфі - пропалестинська активістка Рауан Кассаб зі сцени розповідала про страждання палестинського народу у брендовому одязі вартістю у кілька тисяч євро. 

Одночасно Німеччиною, особливо Берліном, прокотилася хвиля антисемітських інцидентів. Єврейські будинки в Берліні позначали зіркою Давида, невідомі зривали прапори Ізраїлю, а минулого тижня в синагогу кинули дві пляшки з коктейлем Молотова.

У Парижі на заборонену пропалестинську акцію 12 жовтня вийшли сотні демонстрантів. Тут також не обійшлося без антисемітських гасел і сутичок з поліцією. 22 жовтня вже санкціонована поліцією акція "Газа, Париж з тобою" із тисячами учасників пройшла без помітних інцидентів.

Також скандалом завершилося зібрання у Варшаві. Окрім плакатів із закликами припинити бойові дії, були також заклики "зупинити геноцид" та гасла "за вільну Палестину від річки до моря" (гасло, яке раніше закликали перевірити на антисемітизм). 

Найбільше користувачів соцмереж збурив плакат молодої дівчини з написом "Тримаймо світ чистим", на якому зображено прапор Ізраїлю у смітнику. Довелось втручатись президенту Анджею Дуді, який засудив радикальні плакати, як і мер Варшави, а прокуратура почала розслідування.

Протилежна ситуація - у країнах із великою часткою мусульманського населення.

Там на акціях на підтримку Палестини взяли участь і представники влади. 

Зокрема, мер Сараєва Беньяміна Карич взяла участь в акціях, що пройшли  в столиці Боснії і Герцеговини. Зокрема, вона заявила, що мешканці Сараєва, які пережили "найдовшу облогу в сучасній історії" в 1990-х роках, знають, "що таке не мати води і їжі".

Мусульмани, ліві та борці за мир

Зазвичай організаторами пропалестинських акцій у європейських країнах є палестинські та мусульманські групи, асоціації за мир, профспілки робітників і студентів та ліві політичні партії.

Приміром, останню акцію в Парижі організував "Національний колектив за стійкий і справедливий мир між палестинцями та ізраїльтянами", що складається з більш ніж 40 організацій. На сайті вказана позиція колективу, якою декларується діалог між ізраїльтянами і палестинцями та заборона на силові операції Ізраїлю. 

Примітно, що у 2018 році колектив виступав проти візиту у Францію "воєнного злочинця" Біньяміна Нетаньягу.

Протести в Британії організовувала Кампанія солідарності з Палестиною (PSC), заснована ірландськими правозахисниками та громадськими активістами. Ще одним організатором британських акцій була "Кампанія за ядерне роззброєння" - організація, до якої, як вважають, раніше входила велика кількість лейбористів, комуністів, троцькістів, лівих лібералів і християнських пацифістів.

На підтримку палестинців виступила й сучасна ікона кліматичних активістів Грета Тунберг. На фото у Twitter (X) Тунберг і три її однодумниці тримали плакати зі словами: "Підтримуємо Газу", "Ця єврейка підтримує Палестину" тощо. 

Цей пост викликав бурхливу реакцію в мережі і Тунберг довелось виправдовуватись, що опубліковане нею раніше повідомлення має бути прочитано з урахуванням того, що вона, звісно, "засуджує жахливі атаки ХАМАС".

Втім, у відповідь влада Ізраїлю заявила, що забере всі згадки про екоактивістку зі своєї шкільної програми. 

Розкол Європи

Нова війна на Близькому Сході показала, наскільки по-різному європейці розуміють її причини і відповідальність сторін.

У Німеччині політики різко розкритикували демонстрації у Берліні, учасники яких раділи нападу бойовиків ХАМАС на Ізраїль, а канцлер Олаф Шольц оголосив про заборону підтримки діяльності ХАМАС.

Не дивно, що в країні з одними з найбільших єврейських і мусульманських громад спалахнула напруженість.

Однак Німеччина, яка відчуває історичну відповідальність за Голокост, все ж більше підтримує Ізраїль. Варто лише згадати, що глава МЗС Німеччини Анналена Бербок виступила проти запропонованої ЄС "гуманітарної паузи", підкресливши, що "мир і безпека для Ізраїлю і палестинців настануть тільки в тому випадку, якщо з тероризмом буде вестися боротьба".

Заборона на пропалестинські акції підняла важливу проблему, оскільки право на мирні зібрання закріплено у Конституції. 

Навіть уповноважений з питань антисемітизму у Німеччині Фелікс Кляйн висловив занепокоєння з приводу заборони демонстрацій, оскільки його турбує обмеження свободи мирних протестувальників. Водночас Кляйн засудив нещодавнє зростання антиєврейського насильства в країні.

А глава німецького МВС Ненсі Фезер закликала якнайшвидше ухвалити представлений урядом закон про сприяння демократії, метою якого називають боротьбу з антисемітизмом.

Франція, яка є одним з лідером з кількості єврейського і мусульманського населення, також перебуває у напрузі, особливо після вбивства вчителя ісламістським бойовиком, яке французька влада пов'язує з подіями в Газі. 

Ще одним наслідком конфлікту на Близькому Сході для Франції стала хвиля фейкових мінувань - відвідувачів Лувру, Версальського палацу і  низки аеропортів неодноразово евакуювали через загрози вибуху.

На тлі таких ризиків рішення влади щодо заборони пропалестинських протестів, хоча його й оскаржують, виглядає логічним. 

Показовим є рішення Державної ради Франції, яка в країні відіграє роль найвищого суду країни. У суді зазначили, що з урахуванням напруженої ситуації демонстрації на підтримку ХАМАС "можуть призвести до порушень громадського порядку", а тому розпорядження щодо їхньої заборони не є порушенням свободи демонстрацій.

А от, наприклад, в Іспанії міністри, які представляють ліві партії, засуджували дії Ізраїлю і критикували ЄС за "подвійні стандарти" у конфлікті на користь Тель-Авіва.

Розбіжності у поглядах на ситуацію в Ізраїлі проявилися навіть всередині євроінституцій.

Зокрема, з відкритою критикою однозначно проізраїльської позиції президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн виступили глава європейської дипломатії Жозеп Боррель, а також голова Євроради Шарль Мішель.

Однак ЄС зрештою вдалось ухвалити спільну позицію щодо ситуації на Близькому Сході: засудити дії ХАМАС і підтримати право Ізраїлю на самооборону. В ЄС також пообіцяли продовжити дипломатичну роботу із забезпечення довгострокового стійкого миру в регіоні, заснованого на принципі "дві держави для двох народів".

****

Очевидно, що ізраїльсько-палестинське питання внесло розбіжності серед європейських урядів. Не дарма нещодавно німецька міністерка Бербок казала, що ХАМАС хоче вбити "клин ненависті" у світову спільноту.

Це стає особливо важливим, адже від початку реалізації Ізраїлем сухопутної операції у Секторі Гази (яка, як визнається, потягне за собою чисельні смерті цивільного населення) цей градус напруги лише зросте. 

І ЄС треба бути готовим до того, що ця війна стане непростим випробуванням для європейської єдності. 

Автор: Ірина Кутєлєва,

журналістка "Європейської правди"