Між Україною та Польщею назріває новий конфлікт. Цього разу – у сфері вантажних перевезень.

Польські перевізники анонсували з 3 листопада протестну акцію, під час якої вони погрожують блокувати пункти перетину кордону з Україною.

Спочатку йшлося про блокування лише одного пункту перетину кордону – Корчова–Краковець, проте згодом з’явилася інформація, що блокада може стосуватися й пунктів перетину Дорогуськ–Ягодин та Гребенне–Рава-Руська.

При цьому протестувальники заявляють про готовність тримати блокаду до двох місяців.

Хоча невідомо, чи підтримують самі перевізники таку довгу зупинку. 

Попри те, що протестувальники обіцяють не перешкоджати пасажирському перевезенню, а також ввезенню в Україну військових та гуманітарних вантажів, ця блокада може стати серйозним ударом по українській економіці.

Тому Київ планує обговорювати це питання не лише з владою Польщі, а й з Єврокомісією, мотивуючи це порушенням меморандумів про пропускну спроможність українсько-польських пунктів пропуску.

Примітно й те, що польські перевізники висувають вимоги, що є наперед неприйнятними для України. Одна з них створила б вікно для виїзду чоловіків призовного віку за кордон.

Тож розберемося, чому виник новий конфлікт та що перебуває "за кадром", проте безпосередньо впливає на ситуацію.

Менше прав для українців

Які вимоги висувають протестувальники? Перелік чималий. Частина з них мають технічний характер, проте інша частина стосується принципових, засадничих для України речей. 

Ключова вимога – повернення системи видачі дозволів для роботи в ЄС українських перевізників.

Питання дозволів на перевезення для українських компаній завжди було конфліктним у відносинах із Польщею. Зокрема, у 2021 році Київ навіть анонсував створення арбітражу з Єврокомісією через те, що Варшава не погоджувала дозволи українським перевізникам, обмежуючи тим самим експорт товарів з України до ЄС.

Усе змінилося у 2022 році.

Після початку повномасштабної війни з РФ Євросоюз пішов на безпрецедентні для себе кроки для підтримки української економіки. Зокрема, ЄС на рік взагалі скасував необхідність отримання українцями згаданих дозволів. А влітку цього року – продовжив дію цієї норми до червня 2024 року.

Тепер польські перевізники вимагають скасувати цю пільгу у принципі та повернути стару дозвільну систему.

Та навіть цього замало. Друга вимога поляків – "посилення правил перевезень за ЄКМТ".

Про що йдеться? Сертифікат Європейської конференції міністрів транспорту (ЄКМТ) – це документ про безпечність автомобіля та його відповідність екологічним вимогам. Наявність такого сертифіката є обов'язковою для вантажних перевезень до країн, що є членами цієї міжурядової транспортної організації (включно з країнами ЄС). Його видають в Україні, за підсумками техогляду авто. 

Отже, поляки у своїх вимогах – хай як абсурдно це не звучить – вимагають ускладнити видачу таких сертифікатів про техогляд (не пояснюючи, утім, як саме).

На додаток, є третя вимога – заборонити для українських компаній перевезення всередині ЄС. Українцям пропонують лише перевозити товари з України до ЄС та назад – і лише в обмеженій кількості рейсів. Річ у тім, що польські перевізники становлять більшу частку внутрішнього ринку ЄС, і вони зацікавлені у тому, щоб ліквідувати українських конкурентів, просто заборонивши їхню роботу в Євросоюзі.

Звісно, що такі вимоги є абсолютно неприйнятними для Києва. 

На додачу є кілька технічних вимог. І дуже схоже на те, що ініціатори блокади українського кордону насправді націлені саме на ці вимоги. А інші "політичні", наперед невиконувані та частково абсурдні пункти додали в ультиматум для того, щоби згодом чимось "поступитися" і зняти блокаду у відповідь на виконання Україною принаймні частини їхніх пропозицій.

"Вимагай більше, щоб отримати, що хочеш" – універсальна стратегія перемовин!

Зокрема, польські перевізники вимагають запровадження на українських пунктах перетину кордону окремої черги для вантажівок із реєстрацією ЄС (нагадаємо – це переважно польські авто).

Також пропонується запровадити на кожному пункті пропуску окремий пас для порожніх фур – поляки, на відміну від перевізників-українців, часто лише завозять товари в Україну, а назад повертаються порожніми.

І нарешті, останньою вимогою є доступ водіїв польських транспортних компаній до системи "Шлях", яка дає можливість українцям призовного віку вільно виїжджати з України.

Остання вимога заслуговує на окрему увагу, бо може видаватися такою, яку легко втілити – але здатна викликати значний суспільний резонанс.

Чи є простір для компромісу?

"Ми завжди відкриті до предметного діалогу, коли бачимо, що є простір для обговорення та дискусій, а вимоги не є очевидно нереалістичними", – коментує польські вимоги заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Сергій Деркач.

Однак, на його думку, нинішній ультиматум поляків не відповідає цьому опису: нереалістичними є більшість, якщо не всі вимоги польської сторони.

Про абсурдність "політичних" вимог щодо права українців працювати на ринку ЄС вище вже йшлося. Тут в принципі немає місця для компромісу.

Додаткові лінії для виїзду порожніх фур Київ може відкрити, але не хоче це робити з принципових міркувань, бо українська економіка зацікавлена в експорті, а не імпорті, пояснюють в Мінінфраструктури. Але потенційно тут Україна має простір для поступок.

А от вимога про окрему чергу для машин з ЄС – так само неприйнятна.

Адже вона є дискримінаційною для інших перевізників (а це не лише українські, а й молдовські, турецькі тощо). 

"Якщо український уряд раптом погодився б на таку вимогу, кордон все одно був би заблокований, проте цього разу – українськими перевізниками", – іронізує Віктор Довгань, колишній заступник міністра інфраструктури. Експерт, однак, визнає, що і тут дещо можна поліпшити. 

Корінь проблеми полягає в недоліках системи "єЧерга", в якій вантажівки в середньому по 11 днів чекають на проходження кордону. "Це дуже комплексна проблема, проте все впирається саме в низьку пропускну здатність на кордоні. Цю проблему потрібно вирішувати, адже є готовність ЄС та США інвестувати у відкриття нових пунктів перетину. Можливо, як тимчасовий захід потрібно визначити пріоритети, пропускаючи в першу чергу військові та гуманітарні вантажі, потім – товари, що швидко псуються, і вже після них – усі інші", – пропонує Довгань.

А от вимога про систему "Шлях" тут стоїть окремо.

"Шлях" спотикання

Якщо усі інші пункти ультиматуму в Мінінфраструктури прокоментували по суті та змістовно пояснювали, чому Україна не може або не хоче їх виконувати, то щодо "Шляху" заступник міністра зробив вигляд, немов поляки просто не розібралися і заявленої ними проблеми не існує.

"Ця вимога нас дивує, тому що ця система працює лише для українських перевізників і створена для того, щоб в умовах воєнного стану військовозобов’язані водії змогли законно виконувати рейси. Логіка така: українська компанія реєструє українського водія на рейс, і він перетинає кордон. Тому жодної потреби іноземним компаніям у "Шляху" не має бути", – наполягає Сергій Деркач.

Утім, заступник міністра очевидно лукавить.

У поляків є реальна проблема зі "Шляхом", і у Києві про неї знають. Ба більше, саме ця вимога – хоч вона і записана останньою – є, можливо, найбільш нагальною для авторів польського ультиматуму. 

Річ у тім, що рейси польських перевізників до воюючої України здійснюють переважно найняті ними українські водії-далекобійники. Хоча формально система має давати дозволи на виїзд лише співробітникам українських компаній, проте раніше польські перевізники знаходили можливість для реєстрації своїх українських співробітників. 

Але тепер ця практика припинилася. І якщо водій-українець попрямує до України за кермом польської фури, то просто не зможе виїхати назад. 

Це фактично відрізає польські компанії від ринку перевезень до України.

Цю інформацію підтверджує колишній заступник міністра інфраструктури з питань європейської інтеграції Віктор Довгань. 

Він нагадує, що водії-поляки уникають рейсів в Україну, а тому польські транспортні компанії масово наймають українських водіїв. "Звичайно, що складнощі із внесенням до системи "Шлях" унеможливлює їхню роботу на рейсах в Україну – вони просто не зможуть виїхати назад до Польщі. Це ставить їх у нерівні умови зі співробітниками українських компаній-перевізників, і звичайно, це обурює поляків", – пояснює Довгань.

Чи може Україна піти на поступки Польщі у цьому питанні?

Теоретично так, але в реальності ця поступка може мати далекосяжні наслідки. 

Українська держава не має змоги перевіряти працевлаштування громадян у польських транспортних компаніях. І буде лише питанням часу, коли окремі польські перевізники почнуть продавати місця у "Шляху" недоброчесним українцям, які хочуть просто поїхати від мобілізації. 

Та й для прикордонників з'являється нездоланний виклик: як зрозуміти, чи не втік водій-українець, що доброчесно працює на польську компанію? Адже після рейсу з України його можуть перекинути на внутрішньоєвропейські перевезення. А для України це виглядатиме так, ніби ця людина зловжила "Шляхом" і вирішила не повертатися.

Словом, у ситуації, коли Київ загалом лише ускладнює процедуру виїзду за кордон, рішення про її спрощення є політично непростим. А без вирішення цього питання інші поліпшення процедур на кордоні не матимуть практичного сенсу для польських перевізників, бо вони переважно не матимуть змоги їздити до України у принципі.

Напередодні складних переговорів

Втім, не варто забувати і про "базові", принципово неприйнятні для України вимоги польської сторони.

Бо головна проблема полягає у тому, що польські перевізники вкрай незадоволені посиленням конкуренції з боку українців та виступають категорично проти продовження дії "транспортного безвізу". А для Києва продовження вільного виїзду є життєво важливим.

"Ми не вперше чуємо цю вимогу з боку польського ринку, і всі сторони знають, що виконати її неможливо", – вважає Сергій Деркач. Він нагадує, що ЄС пішов на цей крок у відповідь на війну та морську блокаду. "Тож логіка в тому, що допоки доступу до моря немає, вся логістика забезпечується суходолом, а тому діє ця угода", – пояснює він.

Однак "ЄвроПравді" вже доводилося чути про плани Варшави заблокувати продовження "транспортного безвізу". Або щонайменше – запровадити обмеження для українських перевізників.

А нинішня блокада схожа на "розвідку боєм" перед складними переговорами в Єврокомісії, що почнуться наступного року. 

Наразі польська сторона демонструє, що її бізнес налаштований серйозно та готовий боротися за свої інтереси.

Втім, Київ має достатньо часу, щоб домовитися з новим урядом Польщі про умови, які будуть прийнятні і для польських, і для українських перевізників.

Успіх цих перемовин значною мірою залежатиме від того, хто стане міністром транспорту в новому уряді Польщі. Не виключено, що за прем'єрства Дональда Туска керувати транспортним міністерством буде політик, який добре знає ситуацію в Україні й готовий до компромісів.

До речі, серед кандидатів на цю посаду називають колишнього главу правління "Укрзалізниці" Войцеха Бальчуна, що може стати дуже непоганим для України варіантом.

Втім, занадто сподіватися на поступки від нового уряду Польщі все ж не варто. Натомість Києву потрібно готуватися до дуже непростих переговорів. Зберегти нинішній пільговий режим у незмінному вигляді буде дуже нелегко.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"