Вибори, які відбулися у Молдові минулої неділі, поза сумнівом, увійдуть в історію країни. Утім, трактувати їх будуть по-різному.

Це були вибори, на яких Молдову врятували від входження у владу агентів РФ, скажуть одні – і будуть праві. За два дні до голосування рішенням уряду з бюлетенів викреслили усіх кандидатів від партії "Шанс", яку фінансує пов’язаний з РФ олігарх Ілан Шор.

Але ці вибори відбулися з безпрецедентним порушенням стандартів демократії, скажуть інші – і також матимуть рацію. Адже влада Молдови (яку одноосібно формує партія президентки Маї Санду PAS) зняла з перегонів своїх конкурентів лише за дві доби до дня голосування, не маючи ані рішення суду чи ЦВК, ані законних підстав для таких дій.

Успіх у боротьбі з Шором, якого уряд Молдови досяг такими методами, все одно виявився обмеженим – "запасні бійці" Шора все одно лишилися у багатьох бюлетенях та деінде навіть перемогли. Його кандидатка близька до перемоги навіть у другому за розміром місті країни – Бєльцях. А низку інших міст півночі та півдня Молдови очолять представники ще однієї проросійської сили – Партії соціалістів Ігоря Додона.

Також незрозуміло, чи не наздоженуть владу довгострокові негативні наслідки через свавільні дії уряду на цих виборах.

Та якщо відкласти вбік історію з Шором, ці вибори принесли також безумовно добрі новини. Схоже, що проросійські сили втратили столицю країни, Кишинів. А партія Санду увійшла до місцевих органів влади по країні з доволі непоганими результатами і тепер шукатиме союзників, без яких наступні вибори їм не пройти.

Про все це – у статті "Європейської правди". А для тих, хто віддає перевагу відео, пропонуємо відеоваріант нашого розбору.

"Рука Кремля" у Молдові

Перше за все, коротко нагадаємо про те, що передувало виборам у Молдові; якщо ви детально слідкуєте за подіями у сусідів та знаєте про те, як Санду боролася з проросійською партією "Шор", можете сміливо переходити до наступного розділу.

Те, що ці вибори будуть непростим для влади Молдови, було відомо наперед.

Партія PAS президентки Маї Санду, яка здобула монобільшість на виборах 2021 року, відтоді суттєво втратила популярність – і через втому виборців, і через численні власні помилки, і через кризи останніх років. Так чи інакше, падіння популярності було настільки глибоким, що голосування 5 листопада багато хто розцінював як тест на те, чи є чинна партія влади життєздатною.

Та не менш важливим був результат кремлівських проєктів.

РФ старанно поглиблювала проблеми проєвропейської влади та розхитувала ситуацію у Молдові усіма доступними їй методами. Пропаганда у підконтрольних ЗМІ, діяльність проросійських політиків, масові протести з проплаченим "наметовим містечком" (його "ЄвроПравда" детально описувала у минулорічному репортажі)...

Навесні 2023 року це призвело до дуже різкої відповіді з боку влади. Конституційний суд (нинішній склад якого має лояльну до Санду більшість) пішов на безпрецедентний крок і оголосив "неконституційною" ключову опозиційну партію "Шор", фінансування якої приписують російським спецслужбам (детальніше – у статті "Молдова йде на війну з агентами Кремля").

Ця політична сила дуже незвична, і тому особливо небезпечна.

"Шор" – лідерська партія, в якій для виборців значення має тільки одна людина – її лідер та "офіційний спонсор", колишній молдовський олігарх Ілан Шор. І вона аж до ліквідації лишалася дуже популярною, попри те, що Шор сам вже давно не бував у Молдові. Він засуджений за участь у крадіжці 1 млрд євро з банківської системи Молдови та переховується в Ізраїлі, звідки керує протестами, виступає на мітингах по відеозв’язку, призначає однопартійців на посади тощо. Навіть у парламент він обрався у 2019 році, не приїжджаючи до Молдови (законодавство країни це дозволяє).

Але для нас важливіше те, що за останні роки він перетворився на головного провідника інтересів РФ у Молдові. За даними спецслужб, фінансування партії також здійснюється за гроші з РФ.

При цьому Шор не просував суто проросійський порядок денний. Його козирем, що дозволив згуртувати виборців, став безмежний популізм. "Гарантії" безкоштовного газу, обіцянки встановити високі зарплати та пенсії для усіх молдован і знизити ціни на продукти, щойно він прийде до влади, та інші подібні теми, безглузді з економічної точки зору – все це чудово працювало для бідного та малоосвіченого електорату, особливо у сільських районах.

А тому, навіть ліквідувавши партію "Шор", влада Санду не змогла її знищити.

Ілан Шор перекупив іншу молдовську партію, яка отримала назву "Шанс". До неї перейшли "шорівська" символіка, публічна підтримка самого Шора та безмежний популізм. Тож для виборців, що вірили обіцянкам Ілана Шора, немов нічого не змінилося.

"Антиросійське свавілля" команди Санду

З наближенням виборів влада Молдови зрозуміла, що може програти цю битву.

Популізм не є забороненим політичним прийомом і протиставити йому немає чого. Кандидати від "Шансу", звісно, не мали шансів у освіченому Кишиневі, але у багатьох селах та депресивних містечках вони стрімко набирали популярність. А російські гроші у конвертах, які від імені Шора роздавали пенсіонерам у цих бідних районах нібито як гуманітарну допомогу, додатково цементували підтримку.

І Кишинів не розумів, як цьому протидіяти законними методами.

А тому вирішив діяти незаконно.

Спершу парламент Молдови ухвалив закон про те, щоби позбавити права обиратися у будь-які органи влади усіх минулих членів партії "Шор", незалежно від того, чи брали вони колись участь в "антиконституційній" діяльності".

Це рішення, утім, здивувало і західних партнерів, і навіть лояльний до Санду Конституційний суд, який призупинив дію цього закону.

Тому уряд зважився на ще більш різкий крок, який зовсім не пасує європейській демократичній державі.

У п’ятницю ввечері – менше ніж за дві доби до виборів – прем’єр Молдови Дорін Речан підписав рішення про те, щоби зняти партію "Шанс" з виборів та скасувати реєстрацію усіх її кандидатів на посади примарів (за українською термінологією – мерів та голів сільрад) та місцевих радників (тобто депутатів місцевих рад). Формальна підстава – доповідь молдовської спецслужби SIS (що підзвітна президентці Санду) про загрозу національній безпеці від "Шансу". На основі цієї доповіді урядова комісія з надзвичайних ситуацій (НС) ухвалила рішення про жорстке втручання влади у виборчий процес, яке і затвердив прем’єр.

Показово, що ані уряд, ані комісія з надзвичайних ситуацій, ані прем’єр не стали звертатися до суду чи до ЦВК, перед тим як ухвалити своє рішення.

І це невипадково.

Річ у тім, що зняття "Шансу" з перегонів не має жодних законних підстав.

Молдовський закон про вибори, так само, як і міжнародні стандарти чесних виборів, категорично це виключають. Закон про надзвичайний стан також не дає прем’єрові такого права. А у вересні парламент Молдови ухвалив рішення про параметри НС у країні, де окремим пунктом підкреслює, що комісія з НС не має права втручатися у вибори (тоді влада не передбачала нинішню потребу і не підготувалася до неї).

Тож можливості отримати дозвіл суду на такі дії просто не існувало – бо вони прямо суперечать закону.

Юридично уряд Молдови просто "покарав" опозиційну партію.

Ба більше, юристів Шора позбавили права вчасно оскаржити рішення про зняття "Шансу" з виборів. Саме для цього рішення оголосили в останній момент, у п’ятницю ввечері. А у суботу – попри пріоритетність розгляду виборчих скарг – в апеляційній палаті (суді) Кишинева не знайшлося жодного судді, що взявся би розглядати цю справу.

Це ставить під питання чесніть і легітимність перегонів загалом. Бо, зрештою, у стандартах виборів немає винятку для проросійських або популістських партій.

Влада Молдови, звісно, каже про незалежність суду і про відсутність політичного підґрунтя; а твердження, що рішення незаконне – не є фактом, доки це не довів суд. Ну а після офіційного оголошення результатів виборів рішення суду, навіть якщо той зважиться піти проти уряду, має лише символічне, а не практичне значення. Можна визнати дії влади незаконними, але не можна скасувати вже видані мандати примарів та депутатів.

Звичайно, Україну може лише тішити така сміливість та креативність молдовської влади у боротьбі з агентами РФ. Але чи є її наслідки лише позитивними? На жаль, ні.

Шор невмирущий та перемога влади

Навіть ті молдовські журналісти та оглядачі, що схильні підтримувати Санду та PAS, визнають: ці події суперечать принципам демократії.

Річ у тім, що команда Санду тривалий час позиціонувалась як така, що відстоює демократичні цінності і європейські принципи. Однак цього року – двічі заборонивши діяльність конкурентів – молдовська влада, по суті, власноруч зруйнувала цей імідж. А свавільне втручання уряду у вибори їм ще не раз згадають.

Але це – питання майбутнього. А задача зупинити Шора стояла тут і зараз.

Хоча навіть такі дії уряду не дозволили повністю зупинити російських агентів.

Схоже, що у Шора були готові до зняття партії з виборів, тому в ключових містах мали зареєстрованих кандидатів-дублерів. Відразу після п’ятничного рішення прем’єра Ілан Шор оголосив, що замість знятих партійців просить своїх виборців підтримати інших кандидатів.

І його електорат це зробив!

Це парадоксально, але саме такою є ефективність цього яскравого популіста з російськими грошима. Для його виборців неважливо, хто є кандидатом – достатньо, щоб його підтримав особисто Ілан Шор.

І навіть одного дня такої "агітації" виявилося достатньо, щоб кандидатка-дублерка, яку підтримав Шор, перемогла в Оргіїві. А у Бєльцях – другому за розміром місті Молдови – у другий тур вийшла до того нікому не відома "незалежна кандидатка" Аріна Коршикова, яка набрала майже стільки ж, як і лідер перегонів Александр Петков, що відпрацював усю кампанію. А Коршиковій виявилося достатньо лише одного заклику Шора!

Утім, певний ефект від надзвичайного рішення все ж був.

Шор міг отримати контроль над значно більшою кількістю міст; а від місцевих рад його людей переважно відрізали, бо там обирають за партійними списками.

Дещо більше отримала інша відкрито проросійська партія – соціалісти на чолі з Ігорем Додоном. Вони, зокрема, виграли вибори в усі районні ради на півночі Молдови. Загалом на цих виборах обирали майже 900 примарів (очільників міст та сіл). Соціалісти перемогли у 100 з них у першому турі та вийшли у другий тур у ще 80 і стали другою за результатами молдовською партією.

А головним переможцем виборів – і до того ж з великим відривом – стала партія влади, PAS.

Неоднозначне рішення уряду наразі не зашкодило популярності команди Санду. А результати керівної партії Молдови перевершили навіть їхні власні очікування – які, втім, були доволі скромними...

Отже, PAS переміг у виборах до районних рад 19 з 32 районів Молдови. Майже у 250 містах і селах примара від PAS обрали у першому турі, ще понад 150 претендують на перемогу у другому турі.

А що у столиці?

А ще одна добра новина – те, що проросійські сили втрачають Кишинів. Кандидат від соціалістів набрав тут менше 5%, партія за списками – менше 10%. Порівняно з 2019 роком, коли проросійська партія була у столиці безумовним №1 і мала під 38% підтримки – можна говорити про разючу зміну настроїв у столиці Молдови.

До речі, переможець виборів у Кишиневі був відомий наперед – це чинний мер Іон Чебан, який має високу популярність у місті. Такий собі "міцний господарник", під керівництвом якого Кишинів став краще – тож містяни готові пробачати йому багато чого. Навіть його минуле у проросійських партіях, через яке його постійно критикує центральна влада.

Утім, зараз Чебан показово підкреслює свою прозахідність, ходить на зустрічі до американського посла і каже про підтримку євроінтеграції.

А тепер – найцікавіше про вибори у Кишиневі.

Для участі у них Чебан створив "віртуальну" партію MAN, яка не веде активної діяльності та наразі взагалі відсутня за межами Кишинева, але у столичних виборах стала лідером завдяки особистому рейтингу Чебана. У підсумку в Кишинівській міськраді PAS і MAN матимуть по 20 голосів (всього там 51 депутат). А отже, виникає питання: чи зможуть дві сили співпрацювати?

Лишається шанс, що PAS з MAN знайдуть спільну мову, зариють сокиру війни та зможуть співпрацювати у міській раді. І це може стати прообразом майбутньої коаліції у парламенті після того, як партія Санду втратить там монобільшість (а це, за одностайною оцінкою експертів, точно станеться на наступних виборах).

Хоча наразі більш реальним видається інший варіант – що Чебана і надалі будуть "виштовхувати" у проросійський сектор політичного спектра і "змушувати" до ситуативних голосувань з комуністами і соціалістами у міськраді. На жаль, це може знову посилити проросійські партії у Кишиневі.

Словом, за подіями у столиці Молдови точно треба буде слідкувати.

(Поганий) приклад для України

І насамкінець повернемося до того, як саме знімали з виборів партію "Шанс". Адже за цією історією, поза сумнівом, стежили не лише у Молдові, а й з владних кабінетів у Києві.

Не секрет, що українська влада зважує можливість проведення виборів попри воєнний стан – хоча і українське законодавство, і міжнародні стандарти це забороняють.

Між тим юридично Молдова також проводила ці вибори під час надзвичайного стану.

Річ у тім, що у Молдові режим НС безперервно діє ще з весни 2020 року. Спершу його запровадили через пандемію, кілька разів продовжували, а у 2022 році просто змінили причину – тепер у наших сусідів НС не через ковід, а через російську агресію проти України.  Цей стан дає уряду дещо більше повноважень, але має також побічні ефекти. Наприклад, те, що під час НС проведення виборів вважають небажаним.

У Молдові також є пряма конституційна заборона на вибори під час надзвичайного стану, і її доводилося обходити кількома рішеннями парламенту.

А на додаток стався скандал із зняттям "Шансу".

Але, як з’ясувалося, міжнародні партнери Молдови готові закривати очі навіть на такі порушення з боку чинної влади. Попри розгромні зауваження місцевих спостерігачів за виборами, міжнародні партнери у понеділок відзначили вибори у Молдові як "дуже прозорі", а щодо практики зняття конкурентів з виборів без суду – лише зауважили, що хотіли би, щоб цей підхід "не став прецедентом, що задаватиме тон майбутнім виборам".

Що ж, це – нова реальність. Іноді західні партнери готові не помічати навіть кричущих проблем. І немає сумніву, що це додало аргументів на користь тих, хто впевнений, що так само без зауважень вдасться провести вибори також в Україні. Попри суттєву відмінність викликів, з якими стикаються наші країни.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"