"Прем’єр-міністр вочевидь з глузду з’їхав", — прокоментував дипломатичний скандал із Грецію лідер британської опозиційної Лейбористської партії Кір Стармер.

Таким чином він охарактеризував рішення прем’єра Ріші Сунака про скасування зустрічі із грецьким колегою Кіріакосом Міцотакісом. Скасування зустрічі такого рівня, та ще й в останню мить, — явище не надто поширене і є свого роду ляпасом з боку країни, що приймає іноземного гостя.

При цьому фраза лідера опозиції "lost his marbles" тут має подвійний сенс, адже слово marbles може мати кілька значень, одне з них — "мармур". Тож, за бажанням, це можна тлумачити як "з глузду з’їхав", а можна — як "омармурів".

Така гра слів має свої причини — приводом для відмови з боку Сунака стала багаторічна суперечка Лондона й Афін щодо власності на музейні експонати.

А точніше — конфлікт навколо мармурових скульптур Парфенону. 

Навіть попри примирювальний тон з боку міністрів закордонних справ обох країн Сунак і далі продовжив критикувати грецького візаві Кіріакоса Міцотакіса, звинувачуючи його в "показусі". Грецька сторона відповідає обуренням і щирим здивуванням такій реакції.

Чому для Британії та Греції античні старожитності й досі залишаються каменем спотикання?

Крадіжка чи порятунок?

Мармури Парфенону — це колекція, як неважко здогадатися, мармурових скульптур, створених у середині V століття до нашої ери для однойменного храму на честь грецької богині Афіни в Акрополі — фортеці в нинішній столиці Греції. До скульптур тут належать також декоративні елементи колон (фризи й метопи) та, власне, статуї.

За роки існування Парфенон був і скарбницею, і язичницьким храмом, і християнською святинею, і, після захоплення Греції турками, мечеттю. Його за цей час і так пошкодили численні землетруси. А під час війни між Венецією та Османською імперією наприкінці XVII століття гарматний постріл по Акрополю потрапив у пороховий склад, від вибуху якого пам’ятка постраждала ще більше. 

Історія з вивезенням мармурів Парфенону починається у 1800-х роках — за три десятиліття до того, як Греція звільниться з-під влади османів. Її головний фігурант — тодішній посол Британської імперії в Османській імперії Томас Брюс, більш відомий як лорд Елгін.

Елгін хотів покращити естетику батьківщини й, відбуваючи до Туреччини, запропонував британському уряду створити музей копій мармурів Парфенону на основі креслень і гіпсових копій. Але там відповіли відмовою, тож лорд узяв цю місію повністю на себе.

Спершу йшлося про те, що британці просто дослідять мармури Парфенону на місці, а потім відтворять їх у себе. Але в процесі плани змінилися, і британський аристократ, як стверджував, отримав дозвіл османської влади вивезти власним коштом "будь-які шматки каменю зі старими написами на них або які є скульптурами".

Так протягом 1801-1805 років лорд вивіз частину мармурів із Греції до Мальти, яка натоді була британським протекторатом. А згодом їх — знову-таки, власним коштом лорда Елгіна — доправили до Британії. 

Усього з Парфенону забрали близько половини скульптур, масштабний рельєфний фриз "Панафінейська процесія" (про святкування дня народження Афіни), а також низку декоративних архітектурних елементів.

У 1816 році спеціальна комісія британського парламенту вирішила, що лорд Елгін забрав мармури законно.

А потім лорд збув колекцію британському уряду за 35 тисяч фунтів стерлінгів — до слова, удвічі дешевше, ніж коштувало перевезення. 

Цей аргумент інколи використовують, аби підкреслити, що Елгін насамперед дбав про збереження мармурів Парфенону — які на своїй батьківщині, як уже зрозуміло, були в неналежних умовах.

Частину мармурів Парфенону, які опинилися у Британії, інколи називають "мармурами Елгіна" — що, зі зрозумілих причин, не подобається грецькій стороні — й нині зберігають у Британському музеї.

"Розріжете "Мону Лізу" навпіл…"

Кампанія Греції з повернення мармурів Парфенону почалася фактично одразу після здобуття незалежності від Османської імперії у 1832 році. Але на системному рівні її ініціювала у 1980-х роках тодішня грецька міністерка культури Меліна Меркурі, яка подала перше офіційне звернення до британського уряду з проханням повернути скульптури.

Питання розглядали навіть на рівні ЮНЕСКО, але там запропонували сторонам вирішити його на двосторонньому рівні. 

Додатковий аргумент в Афін з’явився у 2009 році, коли вони відкрили Музей Акрополя для зберігання елементів пам’ятки. На місці, де мають бути "мармури Елгіна", афінський музей залишив порожні місця з написами, які пояснюють їхнє нинішнє місцеперебування.

За останні чотири десятиліття Греція та Британія провели десятки зустрічей, але так і не вирішили проблеми з мармурами Парфенону.

Причина проста: Лондон та Афіни мають протилежні позиції.

Приміром, досі точаться суперечки щодо того, чи справді лорд Елгін отримав дозвіл на вивезення скульптур Парфенону від османської влади. У турецьких архівах відповідного документа не збереглося, є лише його італійський переклад. 

Є версія, що Елгін добився дозволу, просто заплативши хабаря.

Інше проблемне питання — необхідність зберегти те, що лишилося від Парфенону після численних руйнувань. Британська сторона стверджує, що вивезення мармурів до Британського музею допомогло їх зберегти, бо на батьківщині тоді до них фактично нікому не було діла.

У Греції ж кажуть, що одразу після здобуття незалежності у 1832 році почали ретельно досліджувати Акрополь і вживати заходів для його збереження. А у Британському музеї взагалі час від часу дах протікає, та ще й артефакти хтось недобросовісний продавав на eBay.

Зрештою, Британський музей і влада Сполученого Королівства не раз покликались на закон про захист національної спадщини від 1983 року, який забороняє реституцію об’єктів мистецтва. Щоправда, на час ухвалення закону питання реституції не було провідним — ішлося про кращий захист музейних колекцій, але у Лондоні не раз підкреслювали, що пом’якшувати законодавство не збираються.

Тим більше, що це може стати вкрай важливим прецедентом — згода на повернення скульптур до Греції може дати поштовх аналогічним вимогам інших країн.

Тож Британський музей стверджує, що грецькі пам’ятки, які в нього зберігаються, є відображенням глобального характеру світової культури. Ці скульптури Греція може за бажання взяти в оренду — але не забирати їх собі назавжди.

Та й, зрештою, чому Афіни так само активно не порушують питання про мармури Парфенону, які перебувають у музеях Парижа, Відня, Копенгагена чи Мюнхена?

На це у Греції скажуть: але ж Британський музей містить фактично половину всіх мармурів Парфенону, а в інших країнах їх — лічені одиниці; до того ж інші країни більш поступливі в питанні реституції — як-от Італія.

А ще один із контраргументів Греції образно описав прем’єр-міністр Кіріакос Міцотакіс, прибувши до Британії з дводенним візитом на початку тижня.

"Йдеться не про повернення артефактів, право власності на які ми ставимо під сумнів. Ми вважаємо, що ці скульптури належать Греції і що вони, по суті, були вкрадені…

Це якби я сказав вам, що ви розріжете "Мону Лізу" навпіл, і половина її буде в Луврі, а половина — в Британському музеї", — сказав він в інтерв’ю BBC.

Ці слова й стали спусковим гачком дипломатичного скандалу між Британією та Грецією.

"Неповага до грецького народу"

Публічно про скасування запланованої зустріч між Сунаком і Міцотакісом заявила грецька сторона в понеділок увечері. Прем’єри Греції та Британії мали зустрітися наступного дня й обговорити питання міграції, війни в Україні та на Близькому Сході, а також кліматичну кризу.

"Я висловлюю своє розчарування тим, що британський прем'єр-міністр скасував нашу заплановану зустріч лише за кілька годин до того, як вона мала відбутися", — процитували грецького прем’єра в його канцелярії, додавши: "Той, хто вірить у правоту й справедливість своїх позицій, ніколи не боїться протистояння аргументів".

Для грецьких урядовців ця подія стала по-справжньому топтемою. Речник уряду Міцотакіса прямо сказав, що дії Сунака є "неповагою не лише до грецького прем'єр-міністра, а й до грецького народу".

Інші посадовці щиро не розуміли причини скасування візиту лідерів — тим паче, що позиція Греції британцям добре відома, й нічого нового, по суті, Міцотакіс не сказав. Голова МЗС країн Георгос Герапетрітіс припустив, що зустріч скасували навіть не через ситуацію з мармурами Парфенону, а з якоїсь іншої причини, якої він не знає.

На Даунінг-стріт заявили, що грецька сторона нібито обіцяла не порушувати питання щодо реституції під час візиту Міцотакіса, але в Афінах таку домовленість активно заперечують.

Але й у Британії дії Сунака не знайшли підтримки. 

66% британців назвали помилковим його рішення скасувати зустріч із прем’єром Греції; понад те, майже половина респондентів підтримує реституцію мармурів. 

Не відставала й опозиція — нагадаємо слова лідера лейбористів Кіра Стармера про те, що голова британського уряду "омармурів". Власне, зі Стармером Міцотакіс якраз зустрівся — чим так само накликав на себе гнів консерваторів.

Шанс на повернення

Попри безпрецедентне скасування зустрічі, Греція вирішила не роздмухувати конфлікт.

Хоча у грецьких ЗМІ ще й досі цитують ледь не кожен критичний матеріал британських газет про демарш Сунака, тамтешні посадовці вирішили більше не коментувати тему на жодному рівні. 

Це підтвердив і Міцотакіс, який сказав, що "в дусі добрих довготривалих відносин між обома країнами" Афіни не "втручатимуться у внутрішню політику Британії".

Чи вдасться вирішити суперечку щодо мармурів Парфенону остаточно, сказати важко, але ознаки цього є.

Ще з кінця минулого року з’являлися повідомлення, що Британський музей і Музей Акрополя вели "конструктивні" переговори про оренду "мармурів Елгіна".

На це вказують і публічні заяви Джорджа Осборна, голови Британського музею і колишнього міністра фінансів уряду консерватора Джеймса Кемерона (нинішнього голови МЗС) — він виступив за більш відкрите обговорення суперечки щодо мармурів.

Тим паче, що принаймні один артефакт із Британського музею до Афін все ж повернеться, хоч і ненадовго.

З наступного тижня й до квітня 2024 року в Музеї Акрополя експонуватиметься давньогрецька ваза середини V століття до нашої ери, розписана давньогрецьким митцем Мідієм. Її знайшли в Італії у XVIII столітті, тоді ж її придбав Британський музей.

"Цінний давньогрецький об'єкт з колекції Британського музею вперше за 250 років залишає його приміщення і прямує до Афін", — так пише про це провідна грецька газета Protothema. 

Звісно ж, із застереженням, що британський уряд і Британський музей, "схоже, рухаються у зовсім іншому напрямку щодо культурних зв'язків та обмінів з Грецією".

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"