Укрощение Орбана: почему ЕС выделит Украине 50 млрд евро, несмотря на венгерское вето

Саміт Євросоюзу 14-15 грудня приніс справді історичне рішення для України: ми отримали зелене світло для початку переговорів про вступ до ЄС і згоду держав-членів на те, щоби цей процес розпочався негайно.

Однак післясмак цієї дипломатичної перемоги, про яку "ЄвроПравда" детально розповідала, зіпсувало нове вето Віктора Орбана. Лідер Угорщини, що стикнувся з безпрецедентним та неочікуваним для нього тиском колег та був змушений дати мовчазну згоду на позитивне для України рішення, лише за кілька годин помстився колегам.

Лідери ЄС сиділи за закритими дверима аж до третьої години ранку і розійшлися, так і не погодивши рішення про фінансовий пакет, частиною якого була допомога Україні на суму 50 млрд євро. Угорський прем'єр знову був єдиним, хто виступив проти, і цього разу він не відмовився від права вето.

Через це у багатьох виникло питання: а чи можна у такому разі говорити про переможний для України саміт? І наскільки серйозними є наслідки вето Орбана? Адже йдеться про зовнішнє фінансування, без якого бюджет країни не буде готовий витримати війну. І це не менш важливо, ніж символічне, але все ж проміжне рішення про просування України до членства в ЄС.

Утім, "Європейська правда" має підстави стверджувати: цього разу "зради" не сталося.

Угорська блокада є неприємною, але тимчасовою. Гроші для України є, і зараз в ЄС лише вирішують, як саме надати їх Києву. А вже 1 лютого фінансовий пакет має бути схвалений: цього разу ЄС планує подолати вето Орбана, якщо воно знову постане.

Детально про це читайте у цій статті або дивіться у редакційній дискусії "ЄвроПравди".

Мільярди на війну та перемогу

Спершу дуже коротко та нарисно про те, що це за гроші й чому до них прикута така увага.

Той факт, що 50-мільярдна допомога від ЄС є надзвичайно вагомою, навряд чи потребує доведення. Зовнішнє фінансування критично важливе для України під час війни, адже доходів від економіки недостатньо для покриття навіть найважливіших витрат, серед яких – зарплатні ЗСУ та закупівля зброї та боєприпасів (адже не всю оборонну допомогу ми отримуємо від західних донорів).

Головними фінансовими донорами, що допомагають Україні вистояти фінансово, є Євросоюз та США, надходить пряма бюджетна допомога також від інших держав (переважно членів G7) та від МВФ.

Але, як відомо, фінансування з боку США зараз призупинилося через політичні дебати у Штатах, і найоптимістичніша оцінка ухвалення оновленого бюджету – це січень 2024 року. Досі рятували гроші від ЄС (1,5 млрд євро на місяць), але вони надходять до кінця поточного року, а з 1 січня маємо пустоту.

І саме цю пустоту мала би закрити нова програма від Євросоюзу загальною вартістю у 50 млрд євро за назвою Ukraine Facility.

Важливим є не тільки безпрецедентний для ЄС обсяг, але також те, що це – програма довгострокового фінансування, розпланована на чотири роки. Її затвердження означатиме, що нові транші для України не доведеться щоразу вибивати наново, долаючи опір Угорщини та її партнерів.

Тобто ці гроші дали б Україні впевненість у завтрашньому дні.

Але попри те, що Ukraine Facility обговорюють у ЄС ще з літа, її затвердження затягнулося, і довелося виносити питання аж на саміт – який, як відомо, не дозволив дійти остаточної згоди. Тобто програма не була затверджена.

Однак – і це дуже важливо – це не означає, що рішення не було взагалі. Навпаки: на саміті в Брюсселі 26 держав-членів ЄС досягли попередньої згоди про обсяги фінансування та про те, що Україна повинна отримати ці кошти незалежно від згоди 27-ї держави, тобто Угорщини.

Хоча бажаним досі лишається варіант переконати Орбана. І, до речі, сам він дав сигнал, що може бути готовий "переконатися".

Саме для цього ЄС збирає позачерговий саміт, що відбудеться у Брюсселі 1 лютого.

За лаштунками переговорів

Чому можна настільки переконано говорити про саме такі домовленості саміту? Бо про них напряму – часом "на диктофон", а часом не під запис – кажуть європейські політики, що брали участь у саміті.

Що важливо – включно із самим Орбаном.

Адже багато деталей переговорів він розкрив у розмові на підконтрольному йому радіо "Кошут", яка цього разу була повністю присвячена саміту ЄС та Україні і містила чимало подробиць. У тому числі – про 50 млрд євро.

Так звані "інтерв’ю" Орбана на радіо "Кошут" – це формат щотижневого ефіру, що є однією з важливих складових угорської урядової пропаганди. Тут Орбанові ставлять наперед узгоджені запитання, а у відповідях угорський лідер встановлює для своїх соратників інформаційний порядок денний, а також інформує своїх виборців про здобутки. Раніше "ЄвроПравда" публікувала детальний текст про те, як працює угорська машина пропаганди.

Цікава та важлива деталь: суто технічно угорського вето не було.

Затвердження Ukraine Facility не ставили на голосування, бо наперед було відомо, що Орбан це рішення не підтримає, і на самому початку дискусії за закритими дверима прем’єр Угорщини додатково про це попередив. Спроби переконати його тривали кілька годин і виявилися невдалими.

І якщо на ранішньому засіданні саміту Віктор Орбан зіграв у піддавки і вийшов із зали, щоб інші лідери без нього затвердили пакет рішень про розширення ЄС, у тому числі щодо України, то вночі він цього робити не став.

Пояснення самого Орбана таке: мовляв, поки що процес вступу України не несе безпосередніх загроз і впливу на Угорщину, тож нехай це рухається. Натомість виділення грошей означає, що на це підуть також угорські гроші і що це відбудеться просто зараз, а тому він відразу сказав колегам, що за жодних умов не голосуватиме за.

Є, втім, також інше пояснення.

Орбан прагнув повернутися додому з хоч якоюсь перемогою.

До поїздки в Брюссель він категорично обіцяв угорським виборцям, що за жодних обставин не дозволить почати переговори з Україною; він навіть зібрав парламент на екстрене засідання, щоби "залізобетонно" зафіксувати цю відмову, яка – з невідомих достеменно причин – була для Орбана дуже важливою.

Те, як його вето було подолане, а також те, як зневажливо про нього висловлювалися колеги, було відверто принизливим для угорського лідера.

На цьому тлі він просто не міг повернутися додому без хоч якоїсь перемоги, щоби потім "продати" це виборцям як ознаку своєї сили. Тобто він мав заветувати хоч щось! І хоча юридично до вето не дійшло, рішення про 50 млрд опинилося у ролі жертви цих обставин.

А тепер – про те, що ж лідери ЄС придумали, коли зрозуміли, що Угорщина не поступиться.

Гроші є, процедури ще немає

Звісно, таке голосування Орбана не стало ні для кого несподіванкою.

Хоча на його голос все ж сподівалися, особливо після того, як Угорщині призначили грошову винагороду за це голосування (це не жарт; про це розповімо далі).

Однак готувалися і до невдачі. Тому, за інформацією "ЄвроПравди", після твердого "ні" Орбана інші держави спробували домовитися про варіант "скинутися на 26 країн". На кшталт – створити окремий фонд, який би наповнювали усі держави-члени. Однак ця пропозиція не набрала достатньо голосів.

Є кілька аргументів проти настільки простого рішення.

По-перше, це перетворило б Орбана на однозначного переможця. Бо він отримав би можливість говорити своїм виборцям, що став єдиним, хто зберіг бюджетні гроші для своїх громадян, у той час як інші витрачаються на Україну. А в окремих інших державах це підживило би популістів або відкритих друзів Путіна з подібними вимогами до своїх урядів.

По-друге, такий шлях є значно тривалішим, адже у всіх державах бюджети вже проголосовані у парламентах, тож тепер потрібно вносити зміни у кошториси, а це – час та можливість блокади через тих самих популістів та друзів Путіна.

Утім, хоч шлях зробити виділення коштів і не ухвалений, принципова домовленість про допомогу є.

І це стало, напевно, головною новиною "фінансової" частини саміту.

Тобто усі 26 держав-членів ЄС, окрім Угорщини, не просто загально погодили те, що Україні треба допомагати, а детально узгодили, що вони нададуть Україні кошти в обсязі 50 млрд євро пропорційно своєму внеску в бюджет ЄС, а також погодилися, що це станеться незалежно від згоди Орбана.

А ще очільники держав-членів доручили Єврокомісії підготувати рішення в обхід угорського вето у такому вигляді, щоб воно не лишало угорського авторитарного лідера у ролі переможця.

І це – не менш важливо.

Зазвичай такі доручення лишаються непублічними, а цього разу цей факт навіть офіційно визнали. "Треба мати робоче рішення у разі, якщо на саміті 1 лютого одностайність не буде можливою", – заявила у Брюсселі після завершення зустрічі лідерів президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Про те, що рішення ЄС про 50 млрд євро для України принципово ухвалене, офіційно оголосили також у МЗС України. Та й у неофіційних розмовах усі посадовці та представники лідерів підтверджували: дискусії про те, чи отримає Україна кошти, вже немає. Дискусія триває про те, як саме буде оформлене це рішення з боку ЄС.

І саме через це триває також діалог з угорським прем’єром.

Торгівля з Орбаном

Як вже йшлося вище, європейське фінансування мало початися з січня для збереження макрофінансової стабільності України – і цього, очевидно, не станеться.

То чи є критичною для Києва затримка рішення до лютневого саміту?

Відповідь однозначна – ні. Бюджет поки має запас міцності.

"0,9 млрд доларів від МВФ уже надійшли; днями має бути останній транш макрофінансової допомоги від ЄС, 1,5 млрд євро; також чекаємо кошти від Японії. За умови, що Україна повністю отримає усе це обіцяне фінансування, то у наступний рік уряд увійде із запасом ліквідності близько 5 млрд доларів. Цього буде достатньо, щоб затримка першого траншу Ukraine facility на 1-1,5 місяця не стала критичною. У разі крайньої потреби, припускаю, уряд зможе також затримати здійснення частини видатків, а також короткостроково "залізти" у кошти місцевих бюджетів, накопичені на казначейських рахунках за роки профіциту", – пояснює старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай.

Головне що потрібно зараз – це впевненість, що у лютому рішення гарантовано ухвалять.

І ця впевненість є.

Понад те, у ЄС зараз вважають, що найімовірнішим сценарієм подій на новому саміті буде те, що Орбан пообурюється, поколивається – але дасть своє "добро" на фінансування України за стандартною процедурою.

Це, до речі, буде найкращий варіант для України, адже він дозволить виділити кошти якнайшвидше – а це справді потрібно.

Але це також буде найкращий варіант для ЄС, адже у цьому разі не буде створений зайвий варіант "хитрих" рішень в обхід існуючих процедур (у Брюсселі це не люблять, хоч іноді й роблять).

Понад те, схоже, що це буде найкращий варіант для Угорщини, бо вона уникне другого поспіль прецеденту обходу її вето. А оскільки Єврокомісія отримала вказівку підготувати юридичну процедуру обходу її потенційного вето на саміті 1 лютого, то немає сумніву, що до такого кроку всі будуть юридично готові.

Тож нічого дивного, що інші лідери ЄС одне за одним вийшли із заявами, що вірять у спільне рішення про 50 млрд євро для України.

Та й сам Орбан вже зараз припускає, що віддасть свій голос "за".

Про це свідчать і "переможні" твіти з Брюсселя, де угорський прем'єр не обіцяє блокувати гроші для України у майбутньому, а лише вимагає "краще опрацювати рішення Єврокомісії".

Але найдетальніше він розвинув це припущення у вже згаданому інтерв’ю на радіо "Кошут".

Там угорський лідер чи не уперше публічно натякнув, що є зв’язок між фінансуванням України та розблокуванням 10 млрд євро ЄС для Угорщини. Це те, про що вже тривалий час писали і європейські медіа, і "Європейська правда": рішення про 10 млрд стосувалося не переговорів про вступ України, це було у пакеті з фінансуванням. Але наразі Будапешт ще не отримав перші транші цього фінансування, і Орбан хоче переконатися у тому, що воно піде.

"Це – гроші, які вони нам винні. Їх можна відкладати, переносити, але врешті-решт їх мають нам віддати, і зараз це сталося принаймні на папері. Ми побачимо, якою буде ситуація (з фінансуванням Угорщини) до того, як зустрінемося в лютому на позачерговому саміті", – заявив угорський прем’єр.

Немає сумніву, що до лютневого саміту він спробує виторгувати ще більше.

Але головне те, що "протиотруту Орбану" вже готують і не планують вестися на його шантаж. А 1 лютого ЄС так чи інакше має ухвалити рішення про фінансування України.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", Брюссель – Київ