Відносини України з цією державою у 2023 році нагадували справжні "американські гірки", де підйом завершувався різким падінням – і знову підйомом.

І це особливо важливо, адже йдеться про Польщу – нашого сусіда та стратегічного партнера.

Ближче до кінця року відносини Києва та Варшави зазнали безпрецедентної кризи – нічого подібного не було принаймні з початку російсько-української війни 2014 року. Щоправда, вже тоді було очевидно, що очікувана зміна влади у Польщі стане новим переломом у її відносинах з Україною – тепер вже в позитивний бік.

Втім, як показали перші тижні перебування при владі уряду Дональда Туска, вирішити накопичені проблеми буде дуже непросто. Навіть за декларованого бажання нового польського уряду вкотре перегорнути сторінку у відносинах з Україною.

Вирішенню цих проблем перешкоджатиме "війна", що наразі ведеться між владою та опозицією країни-сусідки. І де інтереси України з легкістю можуть бути віддані у жертву політичній доцільності.

А на додачу – анонсовані плани України добиватися від країн ЄС повернення чоловіків призовного віку здатне створити нову напругу у відносинах між країнами.

Хроніка піке

Збігнев Парафянович, автор книги "Польща у війні", доводить, що точка перелому у відносинах Києва та Варшави настала ще наприкінці 2022 року – після ракетного удару по Пшеводуву.

Втім, ці проблеми довгий час не виходили назовні. Дійшло до того, що довгоочікуваний візит до Польщі Володимира Зеленського – перший офіційний візит українського президента після початку повномасштабного вторгнення РФ, який відбувся у квітні 2023 року, – виглядав як тріумф українсько-польської співпраці та союзництва.

Втім, вже тоді пролунав "перший дзвоник" – польські фермери погрожували заблокувати кордон, щоб не допустити візит українського президента. Саме ці два фактори: польські фермери та блокада кордону – стануть ключовими подразниками у відносинах Києва та Варшави.

Хоча президентський візит відбувся без скандалів, вже незабаром тиск аграрного лобі став настільки потужним (і настільки несвоєчасним для правлячої тоді партії "Право і справедливість" через наближення парламентських виборів), що уряд пішов на безпрецедентний крок – запровадив заборону на весь український агроекспорт.

Згодом обмеження було скорочено до кількох позицій, а головне – відновлено транзит українського зерна та кукурудзи через територію Польщі.

Втім, кризу вже було не зупинити. Особливо після того, як Володимир Зеленський на трибуні ООН звинуватив польську владу у підіграванні РФ – гіршої образи для поляків годі було й шукати.

У відповідь у Польщі почали активно просувати тезу про "невдячність" України.     

А вже після виборів стався другий конфлікт, викликаний блокадою автошляхів біля кордону з Україною польськими перевізниками, пов’язаними із крайньоправою та антиукраїнською партією "Конфедерація".

Як і у випадку з агрозабороною, кризу можна було вирішити на початковій стадії, проте уряд Матеуша Моравецького, який допрацьовував останні тижні, уникнув цього, воліючи скинути проблему на наступників. А одночасно – готуючись до життя в опозиції, де їм доведеться конкурувати із вже згаданою "Конфедерацією".

Саме цим і пояснюється останній антиукраїнський крок уряду ПіС – публікація переліку польських компаній, що купували українське зерно.

У пошуках компромісу

"Ви не дбали про інтереси польських підприємців. Я дивлюся на вас і не можу зрозуміти, не можу повірити, що ви могли повністю бездіяти під час протесту на українському кордоні. Ви залишили його. Це суть діяльності держави – контролювати кордон і дбати про інтереси підприємців", – з такими словами звернувся до попередників Дональд Туск, вступаючи на посаду прем’єра.

Така заява, а головне – розуміння, що проблеми у відносинах з Україною шкодять бізнесу обох країн, дають надію на вирішення проблем, що накопичилися.

Втім, не варто обманюватися – вирішення цих проблем не буде швидким процесом.

Навіть у випадку блокади кордону, де були підстави очікувати на швидке розв'язання ситуації, цього наразі не сталося.

Очевидно, найближчим часом компроміс буде знайдений – українська сторона вже погодила низку поступок, яких вимагали польські перевізники. Невипадково Дональд Туск вже оголосив, що його візит до України відбудеться вже після розв'язання проблеми з кордоном.  

Втім, польський уряд відмовляється розглядати можливість заборони перекриття автошляхів біля кордону з Україною. А це означає, що досягнутий компроміс може виявитися тимчасовим.

Зокрема, в середині 2024 року ЄС розглядатиме питання продовження дії "транспортного безвізу" для українських водіїв, проти чого виступають польські перевізники.

Відмовлятися від цієї лібералізації Україна не буде, а відповідно – протести на кордоні можуть у будь-який момент спалахнути знову.

А на додачу, до блокування кордону вже приєднувалися й фермери. Не виключено, що це може стати новою польською політичною традицією – кожна група, що хоче отримати певні поступки від уряду, буде добиватися цього ж, блокуючи кордон з Україною.

Ще складніше буде досягти компромісу в питанні агрозаборони.

Попри те, що польська переробна промисловість зацікавлена у відновленні українського імпорту, вона не є такою потужною політичною групою, як фермери.

Швидше за все, щоб не втратити політично важливі голоси з села, новий уряд не буде готовий говорити про компроміси з Україною щонайменше до квітня, коли у Польщі пройдуть місцеві вибори. А може, й довше, адже потім пройдуть вибори до Європарламенту, а у 2025 році має бути обраний новий президент країни.

Тим більше, що і в новому уряді є потужні прихильники збереження заборони. Зокрема, новий заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак вже заявив про необхідність закриття агроринку Євросоюзу для України на 20 років після її вступу до ЄС.

У такій ситуації українські посадовці вже обговорюють інші варіанти компромісу з Польщею.

На кшталт "обміну" збереження діючої агрозаборони на згоду Варшави на введення Києвом захисних мит на певні види польського харчового імпорту.

В такій ситуації швидкого прогресу можна очікувати лише щодо суперечок, пов’язаних зі спільною історією країн. Зокрема, існує висока ймовірність, що сторони вже незабаром досягнуть компромісу, який дозволить Києву нарешті зняти мораторій на пошуково-ексгумаційні роботи – заборона, яка у Польщі сприймається вкрай негативно.

Нові виклики

Не виключено також і те, що 2024 рік принесе й нові виклики для відносин України та Польщі.

Донедавна Україна могла спертися в Польщі й на владу, і на опозицію. Причому остання часто була ще більш дружньою до України, аніж влада.

Тепер – усе інакше. У Сеймі зростає вплив антиукраїнської "Конфедерації", а головне – є підстави очікувати, що позиція ПіС стане більш критичною до України, аніж під час їх перебування при владі.

Цю проблему посилює триваючий гострий конфлікт між ПіС та новою владою. Події останніх тижнів показали, що градус політичної боротьби всередині Польщі аж нітрохи не спадає.

А це означає, що Україна в будь-який момент може знову стати заручницею цієї боротьби.

І нарешті, не можна виключити появу нову нових проблеми у відносинах із Польщею. Причому частину з них Україна може створити сама.

Зокрема, потенційно проблемними для відносин із Варшавою видаються наміри української влади добиватися повернення з-за кордону чоловіків призовного віку.

Варто зазначити, що особливістю Польщі є те, що більшість українців живуть там не від початку повномасштабного вторгнення, а набагато раніше. А відповідно, мають у Польщі не лише роботу, а й іпотеку.

А отже, їхня депортація в Україну може викликати проблеми як для економіки Польщі, так і для її фінансового сектора.

Не кажучи вже про те, що значна частина цих українців вже мають друге польське громадянство, а тому не можуть бути передані в Україну.

Втім, ці проблеми не перекреслюють головного – наразі й Варшава, і Київ налаштовані провести роботу над помилками у двосторонніх відносинах.

І обидві столиці демонструють зацікавленість у подоланні кризи, що виникла у 2023 році.  

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"