Російські олігархи знайшли шпарину для обходження європейських санкцій.

Минулого тижня заголовки медіа повідомили, що Суд ЄС скасував персональні санкції проти Александра Пумпянського – сина російського олігарха, акціонера "Трубної металургійної компанії" і групи "Сінара" Дмитрія Пумпянського.

Це не перша така новина – від березня було щонайменше п’ять рішень головного судового органу Євросоюзу про скасування санкцій. Однак кожна така новина стає приводом для емоційних обговорень і сприймається українцями як чутлива поразка.

Суд Європейського Союзу (спільна назва для двох інституцій однієї системи – Загального суду та Суду справедливості) розташований в Люксембурзі й поки для українців є менш відомий за страсбурзький Європейський суд з прав людини. Однак після 2014 року українські акценти в діяльності суду стають ще відчутнішими.

В першу чергу це пов’язано з санкціями, введеними ЄС проти представників режиму Януковича – в різний час справи щодо санкцій проти сім’ї Януковича, Азарова, Олександра Клименка та інших активно обговорювалися в медіа. А після початку повномасштабної війни все більше стає його рішень проти підсанкційних росіян.

Наразі відомо про 1572 фізичні та 244 юридичні особи, щодо яких ЄС були застосовані санкції, які стосуються не тільки заморожування активів, а й обмежень, що охоплюють торгівлю, фінанси, технології, інвестиції тощо.

І ці підсанкційні особи використовують юридичну можливість скасувати або обмежити дію санкцій – звертаються з позовом до Суду ЄС.

Рішення Суду ЄС з цього приводу можна розділити на дві групи: ті, які скасовують рішення Ради ЄС про накладення санкцій, і ті, які залишають їх в силі.

До цього часу відмов Суду ЄС у скасуванні санкцій більше, ніж задоволення таких вимог.

Однак це не означає, що в подальшому ця практика не може змінитися. 

Небезпечна тенденція

Наразі тенденція практик Суду ЄС є такою, що цей орган скасовує санкції у першу чергу родичам російських підсанкційних осіб: у чотирьох із п’яти позитивних рішень станом на цей час йшлося саме про це.

Наприклад, у березні були скасовані санкції проти гонщика "Формули-1" та сина російського олігарха і власника "Уралкалію" Дмитрія Мазепіна – Нікіти. Йому було заборонено займатися перегонами, оскільки, як стверджувалося в обґрунтуванні Ради ЄС, він отримав місце в команді Haas завдяки впливу свого батька, структури якого були спонсором команди.

Суд відкинув ці аргументи, вказавши, що ці обмеження є непропорційними, не підкріплені достатніми фактами, а сам Нікіта не причетний до агресії РФ проти України, і дозволив йому вести професійну діяльність в ЄС.

А вже у липні Суд підтвердив своє рішення, однак повернутися в пелетон син Мазепіна навряд чи зможе: у Британії йому відмовили у скасуванні санкцій, а в інших юрисдикціях процеси тривають. Щоправда, для автоспорту це навряд чи велика втрати – Мазепін набрав лише 0 очок у сезоні "Формули-1" 2021 року.

Так само у березні Суд скасував санкції проти матері Євгенія Пригожина – Віолетти. У цьому випадку було визнано необґрунтованим твердження, що вона, будучи офіційною власницею структур свого сина, була причетна до розгортання найманців "Вагнера" в Україні та отримувала вигоду від державних контрактів із Міноборони.

Ці аргументи теж були відкинуті у зв’язку з тим, що вона припинила бути власницею активів Пригожина ще у 2017 році, і на цій підставі не мала впливу ані на оборонний сектор, ані на політичне керівництво, і через це санкції щодо неї були непропорційним заходом.

У випадку Александра Пумпянського санкції наклали через те, що син олігарха працював у менеджменті його компаній. Але Суд ЄС постановив, що сімейний зв'язок із батьком не є сам собою достатньою підставою для санкцій проти Александра, а ділових зв'язків між батьком і сином Пумпянськими більше не існує, оскільки обидва вони, згідно з офіційними даними, розірвали стосунки з цими компаніями.

Аналогічний підхід було застосовано і у випадку ексдружини Михаїла Фрідмана – Ольги Айзіман. Суд вирішив, що Рада ЄС, накладаючи санкції, не довела, що Айзіман могла бути пов’язана зі своїм колишнім чоловіком через підприємницьку діяльність і таким чином бути причетною до агресії проти України.

Однак, окрім родичів, уже є факти зняття санкцій і з власне олігархів, і вони є значно небезпечнішими.

У вересні цього року Суд ЄС вперше виніс рішення про скасування санкцій на користь колишнього генерального директора інтернет-магазину Ozon.ru Александра Шульгіна. Підставами для накладення санкцій були впливовість Шульгіна в російському бізнесі (він також був екскерівником "Яндексу") та його участь у зустрічі з Путіним 24 лютого 2022 року.

На момент накладення санкцій Шульгін уже пішов з Ozon, і Суд врахував цей факт, а його присутність на зустрічі 24 лютого 2022 року в Кремлі сама по собі не виправдовує його включення до санкційного списку.

Два тривожні сигнали від ЄС

Чим це загрожує і що можна зробити? 

Найперше слід застерегти: ці рішення наразі є поодинокими. В абсолютній більшості випадків Суд ЄС відхиляє позови про скасування санкцій – наприклад, одночасно зі скасуванням обмежень проти Пумпянського-молодшого цей орган відхилив аналогічний позов партнера Фрідмана – Германа Хана.

Однак навіть вони, а точніше, логіка Суду, свідчать, що персональні санкції не є залізобетонною стіною і в подальшому кількість таких рішень може зрости.

Фактично, вони надсилають підсанкційним росіянам чіткий меседж – розрив бізнесових зв’язків із російським істеблішментом є достатнім для того, щоб вийти з-під санкцій ЄС.

Іншим тривожним дзвіночком є неврахування факту зустрічі з Путіним у вечір того ж дня, коли розпочалася повномасштабна агресія.

Фактично такий підхід підриває ідею співпричетності російського олігархату та великого бізнесу до агресії проти України і привідкриває вікно можливостей для виходу з-під санкцій.

Навряд чи в основі цього лежить злий умисел суддів чи політична корупція – при цьому слід визнати, що росіяни здатні забезпечити собі найкращий юридичний супровід.

Але це показує, що у ЄС не розуміють взаємозв’язку між побутом і достатком членів родин і злочинами, до яких причетні олігархи РФ, а також як всередині побудована олігархічна і бізнесова система в РФ, де формальні посади і навіть факт розлучення можуть мати мало значення.

Суд ЄС є незалежним органом, тому політичний чи інший тиск на нього може мати негативний ефект для України.

Але ці рішення мають призвести до активізації роботи українських дипломатів із Радою Європейського Союзу в частині, по-перше, продовження персонального санкційного тиску та членів їхніх сімей, звісно, за умови додаткового обґрунтування.

В іншому випадку санкції, з-під яких можна вийти, продемонструвавши формальну нелояльність Кремлю, при цьому акцептовану на Красній площі, стануть не просто не смертельним, а достатньо комфортним обмеженням у час, коли мільйони українців щодня перебувають під неймовірним моральним і воєнним тиском.

Автори: 

Іван Городиський, адвокат, директор Центру Дністрянського,

Софія Косаревич, аналітикиня Центру Дністрянського

Матеріал підготовлено у межах проєкту АНТС "Російські активи як джерело відновлення української економіки", що реалізується у співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED)