Американське місто з населенням на рівні Трускавця стало одним з епіцентрів найсерйознішого за останні роки конфлікту між федеральною та місцевою владою у США.

Конфлікту настільки серйозного, що він навіть породив припущення про розпад Сполучених Штатів (забігаючи наперед — ці побоювання є безпідставними).

Отже, знайомтеся: Ігл-Пасс — населений пункт у республіканському штаті Техас прямісінько на кордоні з Мексикою.

У національних масштабах місто мало чим унікальне. Принаймні так було донедавна, поки воно не стало епіцентром прямого конфлікту влади Техасу й федерального уряду.

Причина конфлікту, як підказує географія, — міграція. А точніше, повноваження її регулювати.

І, звісно ж, ця проблема — яка не в останню чергу стараннями республіканців стала вкрай політизованою — впливає і на дискусії в Сенаті США щодо пакета додаткового фінансування для України.

Операція "Самотня зірка"

Історія починається у 2021 році, коли губернатор Техасу Грег Ебботт оголошує операцію "Самотня зірка" (Lone Star) по боротьбі з нелегальною міграцією.

Суть операції: відправити на кордон бійців Нацгвардії та місцевого Департаменту нацбезпеки (аналог МВС), встановити загородження на кордоні та створити окрему систему органів влади, які б вирішували питання депортації мігрантів. Позаяк боротьба з нелегальною міграцією — це прерогатива федерального уряду, в Техасі вирішили обійти це обмеження, затримуючи мігрантів за звинуваченнями в менш тяжких злочинах, як-от проникнення на приватну територію.

Ініціатива Ебботта не є чимось новим для Техасу. Його попередник, республіканець Нік Перрі не раз оголошував подібні операції для захисту від міграції, до того ж подаючи їх під аналогічним "соусом" нездатності федерального уряду гарантувати безпеку кордону.

Що відрізняє "Самотню зірку" — то це масштаб.

За перші два роки вона поглинула $4,4 млрд (увесь бюджет Техасу — понад $140 млрд), а до 2025-го має коштувати вже у 9,5 мільярда, тоді як вартість попередніх операцій вимірювались десятками мільйонів доларів на місяць.

Другий момент: Ебботт, на відміну від попередника, зрештою пішов на прямий конфлікт із федеральною владою, дозволивши органам безпеки штату самостійно арештовувати й депортувати мігрантів за сам факт нелегальної міграції.

Чи спрацювала "Самотня зірка" — питання непросте. Офіційні дані Техасу такі: затримали понад 496,7 тисячі нелегальних мігрантів, з яких заарештували понад 38,7 тисячі за кримінальними звинуваченнями та ще понад 35 тисяч — за звинуваченнями в особливо тяжких злочинах (тобто таких, які можуть каратися ув’язненням терміном від року).

До цих даних багато питань. Ще у 2022 році журналісти виявили, що принаймні частина відрапортованих затримань узагалі пов’язана не з нелегальною міграцією, а з проникненням на приватну територію — до того ж деякі з них відбувалися в округах далеко від кордону.

Це не єдина проблема "Самотньої зірки". Як виявила минулоріч The Wall Street Journal, після початку операції кількість правоохоронців на кордоні Техасу з Мексикою зросла лише на 1%, а в прикордонних округах, де відбулося найбільше арештів, незаконна міграція не лише не зменшилась, а, навпаки, зросла.

До того ж техаські правоохоронці не встигають опрацьовувати матеріали справ великої кількості мігрантів.

Останні (в порушення закону Техасу) були змушені місяцями перебувати у в’язницях в очікуванні суду. Багато справ зрештою закривали, й мігрантів відпускали — наприклад, через те, що затримували виключно чоловіків, а не жінок (на останніх, як пояснювала влада, не було ресурсів).

Після хвиль виправдальних рішень влада Техасу почала затримувати й мігранток.

І це не кажучи про численні твердження правозахисників і правоохоронців про сумнівні практики затримання або стримування мігрантів — наприклад, виштовхування за кордон (вздовж якого протікає річка Ріо-Гранде), частина з яких мала смертельні наслідки.

Техас рятує себе

Але нинішній конфлікт між Техасом і Білим домом стосується не так становища мігрантів, як цілком конкретного порушення штатом федерального законодавства.

У межах операції "Самотня зірка" силовики Техасу розгорнули колючий дріт на кордоні. Проблема полягає в тому, що ці загорожі перешкоджають не лише мігрантам, а й прикордонникам, які за законом зобов’язані затримувати нелегалів (і, за необхідності, надавати їм невідкладну допомогу).

Позаяк техаські правоохоронці відмовлялися пропускати федеральних прикордонників до кордону, останні неодноразово були змушені різати дріт.

Такі дії влада Техасу розцінила як несанкціоноване псування майна та сприяння нелегальній міграції.

І як наслідок — в особі генпрокурора штату в жовтні 2023 року подала до суду.

І поки цей спір перебуває в суді, в гру вступає вже згаданий Ігл-Пасс. 12 січня в Ріо-Гранде потонула жінка з двома дітьми, яка намагалася перетнути кордон у районі міста. Ще двоє перебували в біді, але й за таких умов техаські правоохоронці не пустили прикордонників.

Зрештою, через три дні адміністрація Байдена подає до Верховного суду США позов проти влади Техасу, вимагаючи дозволити прикордонникам зрізати дріт в Ігл-Пассі для виконання своїх повноважень.

І коли суд минулого понеділка з мінімальною перевагою 5-4 виніс рішення на користь федеральної влади, губернатор Техасу опублікував гнівну й розпливчасту заяву, з якої випливає, що він не збирається коритися.

"Федеральний уряд порушив угоду між Сполученими Штатами й штатами", — категорично заявляє Ебботт, стверджуючи, що Білий дім не захищає Техас від нелегальної міграції, тож він візьме ситуацію у свої руки. Цю позицію підтримали губернатори інших 25 республіканських штатів.

Десь у цьому місці з’являється те, що так збурило телеграм-канали (особливо українські) — міф про "громадянську війну у США" та "відділення Техасу". Якщо коротко, то жодного правового механізму виходу штатів зі складу США не існує, а спробу організувати (незаконний) референдум з цього питання в Техасі відхилив його ж законодавчий орган.

Тезу про "громадянську війну" спростувати важче, бо незрозуміло, звідки вона взялася.

Адже риторика республіканця Ебботта щодо демократа Байдена вже тривалий час досить гостра. Приміром, в указі за липень 2022 року він стверджує, що адміністрація президента США порушила своє зобов’язання "захищати штати від вторгнення".

Несправжнє "вторгнення" 

Варто хоча б коротко розібратися в юридичних тонкощах суперечки між Білим домом і Техасом. Якщо орієнтуватися на судові прецеденти, то юридична правота — однозначно на боці першого.

Передусім, федеральні закони у США завжди мають вищу силу, ніж закони штатів. Це прямо записано в американській Конституції.

А по-друге, Верховний суд уже давав відповідь на питання, що робити, коли міграційне законодавство штату суперечить федеральному.

Одна з найраніших аналогічних справ датується 1941 роком. Вона стосувалася закону штату Пенсильванія, який зобов’язував усіх повнолітніх мігрантів носити із собою ID-карти, тоді як федеральний закон цього не передбачав.

Суд тоді пояснив, що відповідати за політику щодо іноземців у США (в широкому сенсі) має саме федеральний уряд, позаяк рішення одного окремого штату може зашкодити відносинам Штатів з іншими країнами. Іншими словами, за будь-які суперечливі рішення щодо міграційної політики має брати відповідальність уряд, підзвітний не частині громадян, а всім громадянам США.

Свіжіший прецедент — справа "Аризона проти Сполучених Штатів" (2012), де Верховний суд встановив, що в питанні становища власних громадян у США іноземні держави повинні мати змогу спілкуватися з одним національним (федеральним) урядом, а не з 50 урядами штатів.

І навіть це ще не все. Стаття Конституції США, на яку Грег Ебботт посилається, виправдовуючи оголошення "вторгнення" в Техас, узагалі цього не передбачає.

Там, навпаки, йдеться про те, що штати не мають права вступати у війну, якщо в них не здійснили вторгнення.

Чи є "вторгненням" наплив мігрантів?

Можливо, це питання не настільки визначене, але той же Джеймс Медісон, на якого Ебботт посилається у своїй гнівній відозві на рішення Верховного суду США, свого часу заперечував зв’язок між мігрантами і війною.

Тим не менш, конфлікт між Техасом і Білим домом загострився саме тоді, коли набирає обертів президентська кампанія у США — і якраз тоді, коли в Конгресі стали частіше звучати оптимістичніші сигнали щодо угоди про міграційну реформу, від якої залежить і додаткове фінансування для України.

Лиш напередодні, 28 січня, переговорник від Демократичної партії у Сенаті Кріс Мерфі заявив, що текст нової угоди може бути готовий вже цього тижня. А Байден напередодні пообіцяв підписати те, за що проголосує Конгрес.

Заходи, які, судячи з повідомлень у ЗМІ, мають з’явитися у компромісному пакеті рішень щодо захисту кордону з Мексикою, стали набагато ближчими до вимог республіканців.

Одна з ключових змін стосується нового повноваження для Міністерства внутрішньої безпеки США, яке зможе закривати кордон там, де спостерігається великий наплив мігрантів — чого, до слова, добивався свого часу Дональд Трамп. Також будуть прискорені судові розгляди клопотань мігрантів про притулок, які зараз можуть тягтися роками (і в цей час вони продовжують жити у США).

Але проти цієї угоди вже виступив спікер Палати представників США Майк Джонсон — причому після того, як її закликав бойкотувати особисто Трамп.

"Як лідер нашої партії, я за жодних умов не підтримаю цю жахливу зраду Америки, яка залишає її кордони відкритими. Я битимусь проти неї до останнього", — сказав він на одному з нещодавніх передвиборчих заходів у Лас-Вегасі.

Трампу вигідно спекулювати на міграції, яка нещодавно обігнала інфляцію й стала головною проблемою для американців. Чим довше затягується криза на кордоні США й Мексики, тим більше вона б’є по чинній владі — а отже, по Байдену та його електоральних перспективах.

Ба більше, до цієї логіки пристають і досить проукраїнські члени Конгресу. На зустрічі з однопартійцями за зачиненими дверима минулого тижня лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл прямо сказав: "Нам не потрібно робити нічого, що зашкодить йому (Трампу. — Ред.)".

Іншими словами, навіть досить проукраїнський Макконнелл у своїй позиції орієнтується не на деклароване публічно бажання допомогти Україні й вирішити проблему кордону, а на холодний політичний розрахунок. А він диктує, що без підтримки популярного Трампа — який майже гарантовано буде номінований кандидатом у президенти від республіканців — йому буде важко переобратися.

Якщо цей сценарій справді буде втілений у життя, це означає, що Конгрес фактично згаяв кілька останніх місяців за безплідними переговорами про кордон. І це вкупі з конфліктом Техасу й Білого дому має єдину мету — топити рейтинг Байдена і демократів на темі нелегальної міграції.

Це, звісно, не означає, що допомога Україні в Конгресі США не може бути проголосована.

Формула прив’язки додаткового фінансування для Києва до захисту південного кордону США з’явилася через наполягання республіканців — а Білий дім поєднав їх із допомогою Тайваню та Ізраїлю, аби збільшити шанси схвалення.

Теоретично ніщо не заважає знову розвести питання кордону та України, але невідомо, чи знайдуться на них голоси і в Сенаті, і в Палаті представників — тим паче, якщо в обох із них досі зберігається двопартійна більшість на підтримку Києва.

Але хай там як, через політизацію двох важливих питань національної безпеки США втрачається дорогоцінний час.

І так само як нелегальна міграція з Мексики зростає попри операції Техасу, так і Україна залишається без критично важливої американської військової допомоги.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"