Польсько-український кордон знову заблокований.

Тепер на протест вийшли польські фермери – причому вони блокують не лише прикордонні переходи, але й головні дороги та в’їзди до міст, загалом – понад 200 місць по всій Польщі.

Як і фермери у Франції, Нідерландах та Німеччині, польські аграрії вийшли зі своїми тракторами, щоб протестувати проти погіршення умов ведення сільського господарства та зниження рентабельності сільськогосподарського виробництва.

Основну провину за свої проблеми вони покладають на Європейську комісію та Європейську зелену угоду, яку вона запроваджує, що встановлює нові правила для сільського господарства, такі як обмеження використання штучних добрив або пар.

Нові правила, хоч і прийняті з благородною метою, також означають і нові витрати на захист клімату. У Євросоюзі вони й зараз є одними з найвищих у світі, що підриває конкурентоспроможність європейських агровиробників на світовому ринку.

Саме страх втратити конкурентоспроможність змушує польських фермерів додати до протестів ще й другу причину – недобросовісну, на їхню думку, конкуренцію з боку українських фермерів і виробників.

А тому вони вимагають обмеження імпорту сільгосппродукції з України.

Щоби проявити свій гнів, вони не лише блокують прикордонні переходи, а й висипають зерно з українських вантажівок та поїздів. Такі дії викликають обурення української сторони, а про масштаби напруги свідчить той факт, що президент України Володимир Зеленський вже неодноразово висловлювався про блокаду та польські претензії.

Виникає питання: чи досі Польща залишається найближчим союзником України під час Великої війни, яка почалася повномасштабним вторгненням Росії у 2022 році? Або вона сама веде повномасштабну торгову війну з Україною?

Таку тезу висунула редакція "Європейської правди" у своїй редакційній статті кілька тижнів тому. На жаль чи, можливо, на щастя, відповідь не зводиться до вищезазначеної альтернативи.

Реальність складніша, і її пояснення слід починати з основних фактів.

Найважливіший факт – протести польських фермерів підтримує переважна більшість польського суспільства, аж 77,2%. Про це свідчить опитування громадської думки, проведене агентством IBRiS для щоденника Rzeczpospolita.

Натомість проти протестів виступають лише близько 10% поляків.

Тож ця підтримка об’єднує поляків попри політичні розбіжності. А тому не дивно, що протести також підтримують або вважають виправданими різні політики, а не лише опозиційні до уряду Дональда Туска. Польський прем'єр, а також багато міністрів його уряду, теж співчувають фермерам.

Це може здатися дивним, але варто подивитися на статистику підтримки польських політичних сил.

Уряд Дональда Туска перебуває при владі настільки мало, що поки не несе відповідальності за ситуацію. Адже протести проти українського зерна та імпорту агропродукції почалися ще за правління "Права і справедливості" ("ПіС"), а на додачу – призначений цим урядом Януш Войцеховський є комісаром Європейського Союзу з питань сільського господарства.

У результаті політично найбільше від нинішньої кризи втрачає тепер опозиційна "ПіС", хоча, звісно, ​​проблему має вирішити вже нова коаліція.

Але одночасно у Польщі набирає обертів виборча кампанія до місцевих виборів, які відбудуться 7 квітня. А ще через два місяці відбудуться вибори до Європарламенту.

Максимально послабити праве крило – завдання найвищої стратегічної важливості.

Ідея полягає в тому, щоби представники нині правлячої партії отримали владу в якомога більшій кількості воєводств. Зараз вони знаходяться при владі у половині воєводств, а якщо все піде добре, то можуть "завоювати" явну більшість.

Так само боротьба за кожне місце буде і під час виборів до Європарламенту.

Проте це має вплив на події на кордоні. Адже будь-яка необдумана реакція на дії протестувальників, наприклад, використання поліції проти учасників акції, в тому числі на кордоні, призведе до відновлення підтримки "ПіС" чи ультраправих кандидатів. І у правлячій коаліції мусять на це зважати.

Варто додати, що подібну проблему мають й уряди інших європейських країн.

Слід пам’ятати, що найбільшою загрозою сьогодні є зростання підтримки крайніх і популістських правих у більшості європейських країн. Причому в більшості випадків праві популістські партії та їхні політики представляють або відверто проросійські, або в кращому випадку "реалістичні" позиції та стверджують необхідність швидкого припинення війни шляхом переговорів.

Від результатів виборів до Європарламенту залежить, чи вдасться сформувати такий склад Єврокомісії, який буде готовий продовжувати поточну політику підтримки та допомоги Україні.

Повернемося до аналізу ситуації на польсько-українському кордоні.

Чи означає масова підтримка протестувальників антиукраїнський поворот у польському суспільстві? Відповідь така ж рішуча, як і питання: ні!

Результати останнього, ще не опублікованого дослідження, проведеного організацією More in Common Polska, показують, що 67% польських жінок та чоловіків стверджують, що "Європейський Союз та його країни-члени повинні надавати економічну та військову підтримку Україні стільки, скільки це буде необхідно". Протилежної думки – лише 22%.

Наразі членство України в Європейському Союзі підтримують 53% громадян Польщі, тоді як проти – 30%.

Перший результат має тішити, натомість другий показує, що підтримка стратегічних невійськових цілей України базується на значно слабших засадах.

Проте, як свідчать різноманітні дослідження з інших європейських країн,

Польща все ще залишається серед лідерів проукраїнської підтримки.

Також поляки, згідно з результатами останнього дослідження Європейської ради з міжнародних відносин, серед європейських суспільств, поряд зі шведами та португальцями, найбільше переконані, що Україна переможе у цій війні і що Україну потрібно підтримувати до перемоги, яка має включати повернення окупованих Росією територій.

Натомість у Франції, Німеччині, Нідерландах та багатьох інших країнах більшість суспільств покладаються на те, щоби переконати Україну досягти компромісу з Росією.

Розуміння цього суспільно-політичного контексту є важливим і про нього варто пам’ятати під час українських дискусій про ситуацію на польсько-українському кордоні.

Тому що, звісно, ​​українські експерти мають рацію, що сьогодні експорт зерна та взагалі сільськогосподарської продукції з України до Польщі не є проблемою. Один із найкращих експертів польського аграрного ринку Мірослав Марциняк, який керує аналітичним сайтом InfoGrain, показує, що падіння цін є результатом ситуації на світових ринках, і ціни продовжували падати навіть після введення заборони на імпорт з України.

Польський експерт зазначає, що в такій ситуації можна реагувати лише двома способами. Сільськогосподарські виробники повинні краще аналізувати ризики, розуміючи, що повністю усунути їх неможливо. Своєю чергою польська влада має розвивати інфраструктуру, яка полегшить зберігання надлишків і експорт.

Польський уряд нехтував такими діями протягом останніх двох років, але Румунія вчинила інакше і тепер поступово перетягує на себе транскордонний рух, який раніше обслуговував польсько-український кордон.

Інші експерти зазначають, що Польща не лише імпортує сільськогосподарську продукцію з України, а й є головним експортером продовольства в Україну – вартість польського експорту сягнула $950 млн у 2023 році (у 2022 році він складав $881 млн).

Таким чином Польща обігнала Туреччину, Німеччину та Італію, нагадує Даріуш Шимчиха з Польсько-української господарської палати на порталі Edialog.media. Він додає, що весь експорт із Польщі за січень-листопад 2023 року сягнув $10,163 млрд (зростання на 17% порівняно з аналогічним періодом 2022 року), Україна експортувала до Польщі товарів на $4,053 млрд (зниження на 27%).

Необхідно постійно нагадувати про ці основні економічні факти, як і про ширший контекст блокади кордону та труднощі, які вона створює для української економіки та українських військових зусиль.

Про це йдеться в оприлюдненій 21 лютого позиції Фонду Стефана Баторія, який разом з Міжнародним фондом "Відродження" з Києва вже багато років проводить Форум "Україна-Польща".

Такі факти мають стати основою для раціональної польсько-української дискусії.

Однак відомо, що навіть найважливіші факти мають лише обмежений вплив на політичну та соціальну реальність.

Щоб відповісти на нього, потрібно добре знати місцевий контекст і почуття міри. Реакція українського суспільства на ситуацію на польсько-українському кордоні цілком зрозуміла, українці мають право відчувати озлобленість не лише через блокади та обмеження торгівлі з Польщею, а й через нездатність польської влади швидко вирішити проблеми, які безпосередньо впливають на здатність України вести війну.

Проте українським політикам та експертам варто у своїх реакціях відокремлювати справжні емоції від аналізу та стратегічного розрахунку.

Польща як держава і польське суспільство незмінно були серед лідерів підтримки України під час цієї війни та будуть після її переможного завершення. Це великий капітал, необхідний на кожному етапі переговорів про наступні санкції проти Росії, наступні транші допомоги та наступні кроки в процесі вступу до Європейського Союзу.

Заяви про те, що Польща більше не є союзником України, зраджує її чи навіть підтримує Росію, можуть запустити механізм самоздійснюваного пророцтва.

І таким чином фактично призвести до зміни суспільних настроїв, що також може вплинути на політику держави.

Так, блокування кордонів і перебої в торгівлі є більш ніж обтяжливими для українського суспільства та держави і мають бути вирішені якнайшвидше.

Але, попри свою обтяжливість, вони не мають стратегічного значення, стратегічним є збереження якомога більшої військової підтримки України та допомоги під час повоєнної відбудови та євроінтеграції.

Ми маємо пам’ятати про це по обидва боки кордону, особливо серед людей, які впливають на публічну дискусію.

Автор: Едвін Бендик,

президент Фундації Стефана Баторія (Варшава)