Вдруге за пів року вибори у Словаччині дарують гучну сенсацію.

У вересні минулого року це була сенсація зі знаком "мінус" – попри опитування на виході з виборчих дільниць, парламентські вибори виграла антизахідна партія Smer-SD, що призвело до розвороту зовнішньої політики Братислави.

Тепер неочікуваним став успіх прозахідного кандидата – переможцем першого туру президентських виборів у Словаччині став колишній міністр закордонних справ Іван Корчок.

За нього віддали голоси 42,52% словацьких виборців, тоді як за кандидата від влади, чинного спікера парламенту Петера Пеллегріні – лише 37,03%.

Таким чином самовисуванець Корчок стає фаворитом і другого туру виборів, який пройде 6 квітня.

Спробуємо пояснити, чому це важливо і чи зможе перемога прозахідного кандидата у президенти загальмувати трансформацію Словаччини у "другу Угорщину".

Краще за очікування

"Результат обнадійливий, але успішно досягти фінальної мети буде дуже складно", – так Іван Корчок прокоментував результати успішного для себе першого туру.

Щоб зрозуміти, наскільки успішним став для нього цей результат, варто нагадати: досі майже всі соціологічні опитування, проведені під час виборчої кампанії, прогнозували перемогу Петера Пеллегріні – в першому турі з невеличким відривом, і у другому – з чималим.

Ледь не єдиним винятком стало опитування, проведене на початку березня агентством MEDIAN SK. Згідно з ним, Корчок мав випередити у першому турі Пеллегріні на 3 відсоткових пункти, проте програвав у другому турі, щоправда, так само мінімально – відставши на 3 відсоткових пункти.

Зауважимо, що в пізніших опитуваннях соціологи знову фіксували перевагу кандидата від влади над опозиціонером.

Аналізуючи ці результати, словацькі політологи зазначали, що для загальної перемоги Іван Корчок має не просто виграти у першому турі, але й випередити свого опонента щонайменше на 4-5 пунктів.

Так воно й вийшло: за результатами першого туру відрив фаворита склав 5,5 пунктів.

Чому результат першого туру настільки різниться з даними опитувань? Найімовірніша відповідь – через високу, як для Словаччини, виборчу явку.

За даними центрвиборчкому, явка у першому турі склала 51,91%, що стало рекордом для президентських виборів з 1999 року.

Порівняння з далеким 1999 роком невипадкове. Тоді у Словаччині відбулися перші прямі президентські вибори. А головне, ці вибори поставили остаточну крапку на правлінні авторитарного прем’єра Владіміра Мечіара.

Після цього Словаччина повернулася на прозахідний шлях, швидко надолуживши відставання у наближенні до членства в НАТО та ЄС.

Тепер ці досягнення опинилися під загрозою. За пів року уряд Роберта Фіцо демонструє готовність йти угорським шляхом – налагоджувати контакти з РФ і Китаєм та конфліктувати з ЄС.

І нинішні президентські вибори могли виявитися ледь не останнім шансом показати, що такий курс не має підтримки більшості словаків.

Фото: Abaca/East News

Кандидат від Фіцо

"Я хочу бути президентом миру", – стверджує у своєму телезверненні за результатами першого туру спікер Петер Пеллегріні.

За його словами, перемога його опонента Івана Корчока приведе до того, що "президентський палац працюватиме на те, щоб нинішня влада не змогла допрацювати до кінця свій термін".

Ще пів року тому Пеллегріні та його партія "Голос" були власниками "золотої акції" у словацькій політиці. Попри те, що на минулорічних парламентських виборах "Голос" зайняв лише третє місце, від рішення Пеллегріні, з ким створювати коаліцію: з Фіцо чи з прозахідними силами – залежало майбутнє країни.

Пеллегріні зупинив свій вибір на альянсі з партією Роберта Фіцо Smer-SD (тим більше, він раніше був членом цієї партії і за її квотою навіть був прем’єр-міністром), отримавши за це посаду спікера та підтримку від Smer-SD на президентських виборах.

Ставка на Пеллегріні виглядала для прем’єра Фіцо досить перспективною.

Як показали вибори 2014 року, сам Фіцо через свій антирейтинг не має шансів виграти президентські вибори. Так само таких шансів не мають і його однопартійці – адже найбільш відомі соратники Фіцо також мають високий антирейтинг.

Натомість Петер Пеллегріні мав репутацію політика, прийнятного як для прозахідного, так і для антизахідного виборця, що робило його ідеальним кандидатом у президенти.

Щоправда, варто уточнити, що такий імідж Пеллегріні мав пів року тому, коли обіцяв, що його участь у коаліції стане запобіжником від розвороту зовнішнього курсу країни.

Ця обіцянка залишилася невиконаною – спікер Пеллегріні не заважав уряду Фіцо йти на конфлікт з ЄС, псувати відносини як з Україною, так і з найближчим союзником – Чехією.

А разом із тим Петер Пеллегріні увесь перший тур вів виборчу кампанію зі спікерського крісла, уникаючи масових зустрічей із виборцями, і лише в останній тиждень перегонів вийшовши на дебати.

Ця стратегія мала на меті зберегти імідж Пеллегріні як політика "для всіх". Однак не виключено, що така тактика стане фатальною помилкою.

Кандидат від "ватної" Словаччини

Результати виборів показали, що "більшість людей у ​​Словаччині не хочуть ліберально-прогресивного президента", натомість бажають такого главу держави, "який не втягне Словаччину у війну, а буде говорити про мир", – це ще одна заява спікера Пеллегріні, озвучена за результатами першого туру.

Ця заява сама по собі є маніпулятивною – Іван Корчок позиціонує себе скоріш як консерватора, причому його підтримують як ліберальна опозиція (партія "Прогресивна Словаччина"), так і опозиційні правоконсервативні сили ("Свобода і солідарність" та християнські демократи).

Але ключовий меседж цієї заяви полягає в іншому – Пеллегріні апелює до виборців Штефана Гарабіна, який зайняв у першому турі третє місце з результатом 11,74%.

Сумарно результати політиків, що зайняли другу та третю сходинку, майже досягають 50% – і це може стати вагомою заявкою на реванш у другому турі.

Проте реалізувати це "додавання" буде дуже непросто.

На відміну від Пеллегріні, який воліє говорити про мир та не ставить під сумнів членство Словаччини у НАТО, Гарабін – типовий "друг Путіна".

Він стверджує, що свій перший візит на президентській посаді здійснить до Москви, обіцяє боротися за скасування санкцій проти РФ.

Також Гарабін зробив низку відверто антиукраїнських заяв, повторивши тези Кремля про нацистів та те, що дії Путіна були вимушеними. Він навіть стверджує, що на місці Путіна діяв би так само.

І на додачу Гарабін є послідовним антиамериканістом, заявляючи про необхідність виходу Словаччини з НАТО.

Електорат Гарабіна живе в основному на сході країни, де рівень життя суттєво відстає від західної частини. Невипадково свій найвищий результат – більш ніж 56% – Гарабін отримав у селі Руніна на самому кордоні з Україною.

Високий результат Гарабіна, який він демонструє вже другі президентські вибори поспіль, – свідчення антизахідних та антиукраїнських настроїв у значної частини словаків. Саме на них на минулорічних виборах робив ставку і Фіцо.

Проте результат Гарабіна за результатами першого туру також виявився трохи меншим за прогнози.

А головне, для виборців Гарабіна Пеллегріні виглядає занадто прозахідним.

Невипадково сам Гарабін наразі уникає заяв про підтримку когось у другому турі. Швидше за все, щоб добитися підтримки його виборців, Пеллегріні доведеться у найближчі два тижні істотно радикалізувати свою риторику.

Та чи приведе це до бажаного результату, невідомо.

Два вирішальні тижні

"Я вірю, що за ці два тижні ми зможемо переконати достатньо людей, що Словаччина може піти іншим шляхом", – цими словами Іван Корчок анонсує новий передвиборчий тур.

Змінити ситуацію за два тижні буде непросто. Тим більше, у наступні вихідні західний світ святкуватиме Великдень, а відповідно, політична активність буде вимушена завмерти.

До того ж проти Корчока гратиме масштабна кампанія чорного піару від правлячої коаліції – його намагатимуться позиціонувати як "кандидата війни", який зрадить інтереси країни за команди Заходу.

"Ми не будемо намагатися зробити з нашого президента конфліктного кандидата. Петер Пеллегріні – гордий словак. А Іван Корчок завжди дослухався до думки великих держав", – так цю тезу просуває міністр внутрішніх справ Матуш Шутай Ешток.

Втім, один міф про себе Іван Корчок вже спростував.

Донедавна вважалося, що угорська меншина Словаччини підтримає радше Пеллегріні (в тому числі через агітацію з боку соратників Орбана).

Однак, як виявилося за результатами першого туру, у містах, де живуть етнічні угорці, перемогу отримав або Корчок, або єдиний кандидат-угорець Кріштіан Форро (зайняв четверте місце з результатом 2,91%).

І цей факт вже змусив Форро розпочати переговори з Корчоком про умови підтримки його у другому турі.

* * * * *

Словаччина є парламентською республікою, де повноваження президента досить обмежені.

Проте навіть за таких умов нинішні вибори є надзвичайно важливими.

Перемога Пеллегріні дозволить Фіцо монополізувати свою владу у країні.

І за такого сценарію рух Словаччини в бік авторитаризму лише прискориться.

Натомість перемога прозахідного кандидата стане потужним сигналом, що більшість словаків не підтримують нинішній розворот зовнішнього курсу країни. І це саме по собі має стати потужним чинником тиску на уряд Фіцо.

Зрештою, як зазначає Іван Корчок, і він, і Пеллегріні чудово знають, "що Росія є агресором, що Словаччина належить Заходу і що злочинцям не можна пом’якшувати вироки".

Різниця полягає лише в тому, що лише один з учасників другого туру говорить про це напряму.

Однак саме це є принципово важливим для майбутнього країни, яка є сусідкою України. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"