Минулий рік приніс зниження інформаційного інтересу до подій в Україні і, на жаль, до підтримки України загалом. Причин чимало – масштабна ескалація в Ізраїлі, наближення виборів у США, розбіжності в ЄС і НАТО щодо рівня допомоги Україні тощо.

Крім того, Київ стикнувся з "верхньою межею" політичної та матеріальної спроможності міжнародних партнерів, посунути яку можливо – але дуже непросто.

Попри це, за підсумками 2023 року є всі підстави говорити про збереження високої загальної оцінки активності зовнішньополітичних дій України. Про це свідчить масштабне дослідження, яке представила 12 квітня Рада зовнішньої політики "Українська призма".

І дійсно, варто згадати, що минулий рік приніс важливі зрушення на шляху до членства в ЄС; нові коаліції у військовій співпраці дозволили ЗСУ провести низку наступальних операцій та втримати фронт; переговори про безпекові гарантії, перспективи відновлення та "формулу миру" долучили нових партнерів.

Не за усіма стратегічними пріоритетами вдалося досягти бажаного.

Зокрема, дослідження констатує, що результати за лінією НАТО "не повною мірою відповідали очікуванням України". ЄС не зміг виконати взяті на себе зобов’язання щодо обсягу наданих боєприпасів, а допомога США зайшла у глибоку кризу через неспроможність Конгресу ухвалити будь-яке рішення, що триває й досі.

Ще однією невдачею став широко анонсований у березні 2023 року конкурс на призначення послів України за кордоном – жодного посла за цією процедурою так і не визначили. Україна досі залишається без послів у Бельгії, Великій Британії, Вірменії, Грузії, Греції, Норвегії, Угорщині, Чехії тощо. Деякі посади є вакантними з 2022 року.

Загальна оцінка результативності роботи дипломатії за підсумками року – тверда четвірка, а оцінка діяльності – "4 з плюсом". Це, до слова, той самий рівень, що був і у 2022 році. Ознайомитися з методологією дослідження та детальними результатами можна на сайті "Української призми" (це – чималий документ обсягом 340 сторінок).

"Ми аналізуємо не двосторонні відносини, а українську політику на напрямі, і дії не тільки МЗС, а усіх українських дійових осіб", – пояснила одна з координаторок дослідження, директорка програми безпекових досліджень "Української призми" Ганна Шелест.

Ми відібрали для вас найцікавіші результати та оцінки роботи української дипломатії у Європі та на просторі НАТО.

G7: є прогрес і є регрес

Відносини з частиною країн "Групи семи" завжди були у пріоритеті для України, але зараз, у часи великої війни, вага G7 додатково зросла.

Та 2023 рік став особливим у тому, що саме зараз увага є високою до всіх без винятку учасників G7. Рейтинг 2023 року уперше дав загальну оцінку "5" або "5 з мінусом" для усіх семи держав цієї групи.

Але при цьому є як позитивні, так і негативні зміни у рівні та результативності відносин з окремими членами групи.

Робота української дипломатії за лінією Німеччини та США за оцінкою "Призми" дещо знизилася – з "5" до "5 із мінусом"; Японія та Франція показали дзеркальну зміну – тут ситуація покращилася до твердої п’ятірки. Але найбільша динаміка у порівнянні з 2022 року сталася з Італією. Ця країна, співпраця з якою рік тому оцінювалися лише на "4 з плюсом", тепер отримала найвищий бал.

Корінь цього – зміни у зовнішньополітичних орієнтирах Італії за керівництва уряду Мелоні, що прийшов до влади в жовтні 2022 року і перевершив найпозитивніші очікування Києва.

Хоча загалом Італія не позбавлена проблем.

Тут тривають суспільні дебати щодо подальшого надання військової допомоги Україні, а потужні проросійські впливи та настрої часто підважували глибшу співпрацю та порозуміння на рівні суспільств.

Проросійські наративи також лишаються домінантними в телепрограмах та меседжах провідних італійських каналів.

І на тлі цих проросійських суспільних настроїв позиція уряду Мелоні є ще ціннішою для нас.

Ще одна держава G7, де є чітка позитивна динаміка, у тому числі за критерієм результативності – це Франція.

У 2023 році вдалося залучити Францію до суттєвого розширення військової допомоги, заручитися її підтримкою на міжнародних майданчиках для початку переговорного процесу про вступ України до ЄС та у двосторонньому порядку у рамках "формули миру", а також активізувати та поглибити економічні зв’язки у рамках проєктів з відновлення України

Франція закріпила за собою роль провідника європейських амбіцій України на самітах у Брюсселі, де оцінювався прогрес виконання Україною критеріїв для надання статусу кандидата на членство в ЄС, а також на майданчику, ініційованому Францією, – саміті Європейської політичної спільноти.

Париж став адвокатом України не лише у питанні переговорів про вступ до ЄС, а й щодо інтеграції до НАТО, і це – неоціненно важлива зміна.

На жаль, "зоною погіршення" стали два лідери G7 – Німеччина і США.

Парадоксальна ситуація: саме ці дві держави надають Україні найбільшу допомогу, але при цьому саме у них помітні негативні тенденції, які відобразилися на рейтингах.

Про позитиви також не варто забувати.

Так, Німеччина зіграла важливу роль у подоланні протидії Угорщини початку перемовин України про вступ до ЄС та надавала політичну, фінансову, гуманітарну та військову підтримку Україні на двосторонньому рівні та на міжнародних майданчиках. Серед держав-членів ЄС Німеччина є лідером за обсягами військової, фінансової та гуманітарної підтримки України в абсолютних показниках.

Однак, серед іншого, з боку Берліна проблемним залишається питання надання Україні далекобійних крилатих ракет Taurus.

І не варто забувати, що саме Німеччина разом із США були ідеологами зниження амбітності підтримки України на саміті НАТО у Вільнюсі

Також у США було помітне спадання медіаактивності українських політиків та високопосадовців. Найбільш проблемною виявилася відмова об’єднаної сесії Конгресу США заслухати виступ президента України під час його візиту до Вашингтона у вересні. А останній квартал року відзначився політичною неспроможністю Палати представників Конгресу США прийняти рішення щодо виділення Україні нового пакета допомоги.

І хоча позитивів також не бракує, дослідження засвідчило падіння рейтингу відносин з обома країнами у 2023 році з найвищого до високого, тобто "5 з мінусом".

Євросоюз та НАТО

У 2023 році європейська інтеграція України була одним зі стратегічних пріоритетів зовнішньої політики, які впливали на вагомий інтерес та постійну увагу вищого керівництва держави та політичних лідерів.

Україна зробила питання відкриття перемовин з ЄС своїм стратегічним пріоритетом, спрямовуючи зусилля усіх державних інституцій на виконання зобов'язань у рамках наданих Єврокомісією рекомендацій. Європейські інституції та їхні очільники також демонстрували тверду підтримку України, у тому числі провівши у Києві засідання Колегії ЄК та Ради ЄС із закордонних справ.

Перспективи України були підкріплені й результатами: щорічний аналіз Єврокомісії продемонстрував значний поступ України у реалізації необхідних реформ порівняно з усіма іншими державами так званого "пакета розширення", що зрештою дозволило Європейській раді ухвалити принципове політичне рішення про відкриття перемовин з Україною.

Тож підсумкова оцінка на цьому напрямку – тверда п’ятірка.

Натомість за євроатлантичною лінією успіху було менше. Результати співпраці України та НАТО у 2023 році не повною мірою відповідали очікуванням України та рівню політичного діалогу.

Найбільшим досягненням 2023 року стало переформатування Комісії Україна – НАТО у Раду Україна – НАТО та відмова від ПДЧ як обов’язкового кроку до членства, а також запуск адаптованої РНП.

Україна активно комунікувала шлях євроатлантичної інтеграції та спільних викликів. Діяльність відбувалася на всіх рівнях із більшим, ніж у попередні роки, залученням МЗС, а стратегічні комунікації України за напрямом НАТО були більш конкретні, ніж у 2022 році, і не ставили під сумнів євроатлантичний вибір України.

Однак емоційне забарвлення заяв під час Вільнюського саміту було сприйняте багатьма партнерами та ЗМІ негативно. І врешті-решт, Україні не вдалося отримати на Вільнюському саміті чіткішого формулювання щодо майбутнього членства.

Тут оцінка – посередині між "4+" та "5-".

Двосторонні відносини: зміни не лише в Польщі

Та для аналізу досягнень української дипломатії у двосторонніх відносинах важливі не лише держави G7. За іншими напрямками не все так позитивно, хоча європейський напрямок міжнародної політики загалом є набагато успішнішим за інші географічні напрямки (і це традиційно).

Якщо оцінювати лише західний напрямок, то зовнішня політика 2023 року отримала би не четвірку, а дуже високу оцінку, приблизно "п’ять з мінусом".

Однак і в Європі за підсумками 2023 року помітний негативний тренд.

Із країн Європи поза межами "сімки", відносини з якими аналізувалися окремо, лише за двома напрямками ми отримали зростання оцінки у 2023 році – це Молдова (4 з плюсом) та Чехія (5).

На Молдові варто зупинитися, попри її не найвищу оцінку.

Надання Україні та Молдові статусу держави-кандидата на вступ до ЄС та ухвалення рішення про відкриття переговорів про членство в ЄС стало додатковим тригером двосторонніх контактів між державами.

Окрім євроінтеграційного напрямку, найкращі результати протягом року були досягнуті у транспортній сфері. Зокрема, спрощені контрольні процедури залізничного транзиту вантажів, а також підписано протокол щодо організації спільного контролю на пункті пропуску для залізничного сполучення "Новосавицька – Кучурган". Це – пункт на придністровській ділянці кордону, а ця угода дозволила розпочати не надто публічний шлях транзиту товарів до та з України територією Придністров’я.

Серед держав, де зміни у 2023 році були негативними, передусім на думку, звісно ж, спадає Польща.

Хоча і тут був не лише негатив.

Польща залишалася стратегічним партнером України, надаючи значну дипломатичну, військову, гуманітарну допомогу. Варшава стала рушієм танкової коаліції та активно включилася в адвокацію європейської та євроатлантичної інтеграції України тощо.

Однак відбулося погіршення українсько-польських відносин через блокаду експорту української агропродукції та блокаду кордону польськими автоперевізниками. З цієї причини у другій половині 2023 року стратегічна комунікація була повністю витіснена кризовою. А заяви президентів Володимира Зеленського і Анджея Дуди на Генасамблеї ООН у листопаді призвели до дипломатичного скандалу та появи емоційних звинувачень з обох боків щодо недружніх кроків.

Попри це, підсумкова оцінка політики на польському напрямку не така й низька як для такого інформаційного фону, "4 з плюсом" (торік було 5). Варто зауважити, що розвиток у 2024 році не увійшов в оцінювання.

Ще одним лідером падіння, але на неспівставно нижчу глибину, стала Грузія.

Після й без того низької "трійки" у 2022 році тепер оцінка знижена до "двійки з плюсом".

І дійсно, у 2023 році відносини між Україною та Грузією продовжили погіршуватися. Запланований візит президентки Зурабішвілі в Україну в серпні не відбувся на тлі внутрішньополітичної кризи в Грузії. Очікуване призначення нового посла України в Грузії так і не відбулося.

Грузія – одна з двох держав Європи, що отримала "двійку".

Друга – це, звісно ж, Угорщина, де низька, навіть кризова оцінка зберігається від початку повномасштабної війни.

У 2023 році відносини між Україною та Угорщиною дійшли до найбільшої кризи за всю новітню історію. Практика взаємних медійних випадів тривала, офіційний Будапешт до блокування руху України до НАТО додав погрози про зупинення української інтеграції з ЄС. Угорщина вдалася до заборони українського аграрного імпорту і досі не погодила призначення українського посла. Усе це відбилося й на секторальній співпраці, яку сторони звели до мінімуму.

До зусиль України теж є питання. Так, угорська аудиторія та еліти торік не були адресатами системних стратегічних комунікацій української влади.

Утім, попри ці обставини, можна говорити про окремі позитивні та перспективні явища.

Угорщина декілька разів протягом року надала вагому гуманітарну допомогу Україні, як-от обладнання для відновлення електропостачання Сумської та Херсонської областей, партії автобусів та апаратів штучної вентиляції легень. Також угорськими магістралями до українських споживачів продовжили надходити природний газ та автомобільне паливо.

Повний текст дослідження читайте на сайті "Української призми".

Статтю систематизував Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"