Сербські політики на чолі з президентом Александаром Вучичем в один голос із російськими пропагандистами б’ють у всі дзвони, розповідаючи про катастрофу, яка насувається на сербський світ.

І йдеться не лише про очікуване (і вже неминуче) прийняття частково визнаного Косова до Ради Європи. 

Ще один "наступ" на сербів і сербство, переконують у Белграді, розпочнеться 27 квітня, коли на Генеральній асамблеї ООН буде ухвалена резолюція щодо подій у місті Сребрениця в 1995 році. Ініціатором розробки та ухвалення документа називають боснійців, "лобістом" – Німеччину (коментуючи це, один колишній сербський дипломат договорився до того, що Німеччина просуває резолюцію, "щоб відсунути на другий план факт того, що вона робила під час Другої світової війни").

Підтримають резолюцію, як очікується, "колективний Захід" та частина країн мусульманського світу.

Своєю чергою ухвалення резолюції, переконують у Сербії, призведе до руйнівних наслідків для Республіки Сербської (ентитет у складі Боснії і Герцеговини). І в цьому сербську владу активно підтримує російська пропаганда. 

Що ж насправді планує прийняти ООН? І чому це так налякало сербську владу? 

Резолюція, що налякала Белград

"Ясно, що потім буде", – заявив 29 березня президент Сербії Александар Вучич, коментуючи проєкт резолюції ООН у своєму зверненні до громадськості.

І хоча президент Сербії визнає, що рішення Генасамблеї ООН не несе правових наслідків, "наступного дня" виникне ініціатива про те, що "політичні утворення, які виникли на основі геноциду, не можуть існувати". "Це стосується Республіки Сербської", – додав він. Окрім того, на підставі необов’язкового з юридичної точки зору рішення від Сербії вимагатимуть "військову контрибуцію".

Ще більш катастрофічні прогнози озвучує міністр закордонних справ Сербії Івиця Дачич. В інтерв'ю белградському виданню Kurir, опублікованому 2 квітня, він заявив: одразу після позитивного голосування на Генасамблеї ООН Дейтонська угода, а також "саме існування Республіки Сербської" можуть бути поставлені під сумнів. А "військову контрибуцію" за скоєні воєнні злочини "платитимуть усі громадяни Сербії".

Ще більше паніки та істерики нагнітають російські пропагандисти.

Ось для прикладу один заголовок пропагандистського медіаресурсу з Москви: "Захід вирішив знищити сербів".

Для людей, які не дуже добре знаються на темі новітньої історії пост'югославських країн та не стежать за медійним простором регіону, має бути незрозумілим, чому питання геноциду в Сребрениці взагалі є дискусійним.

Дійсно, ще у 2007 році Міжнародний суд ООН визнав вбивство 8 тисяч боснійських мусульман у місті Сребрениця у 1995 році геноцидом. Тоді Сербію як державу було звільнено від відповідальності за скоєння цього злочину проти людяності, але визнано винною в тому, що вона не запобігла геноциду.

Міжнародний кримінальний трибунал по колишній Югославії і правонаступник цієї установи, Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів, винесли вироки загалом двадцятьом особам за злочини, скоєні в Сребрениці в липні 1995 року.

За цієї статтею було засуджено до довічного ув’язнення, зокрема, тодішнього президента Республіки Сербської та головнокомандувача Армії Республіки Сербської Радована Караджича та командувача армії Ратко Младича. У вироках судів містяться висновки про те, що масові вбивства боснійських мусульман у Сребрениці є злочином геноциду.

Втім, усі ці рішення та вироки не заважали Белграду та Баня-Луці впродовж десятків років ігнорувати факт скоєння геноциду.

Ні, серби не заперечують масове вбивство, вчинене сербськими військовими в Сребрениці. Але кажуть: це був злочин, але не геноцид.

По-перше, жертв саме в цьому населеному пункті було менше, по-друге, серби не мали на меті саме знищення боснійського народу, і, по-третє – боснійці, в свою чергу, вбивали сербів...

Була створена навіть "Незалежна міжнародна комісія з дослідження страждань усіх народів у регіоні Сребрениця з 1992 по 1995 роки", яка постановила: геноциду в Сребрениці не було. "Комісія не вважає вбивства біля Сребрениці геноцидом, проте вона визнає той факт, що тисячі людей (в основному військовополонені) були вбиті найжахливішим чином і що винні за ці жахливі злочини мають бути покарані", – йдеться в оприлюднених висновках.

Залишається додати, що "Незалежна міжнародна комісія" була насправді створена… владою Республіки Сербської.

На тлі сьогоднішнього обговорення теми Сребрениці президент Республіки Сербської Мілорад Додік оголосив, що доповідь комісії буде затверджено на найближчої сесії Народної Скупщини (парламенту) Республіки Сербської, щоб закріпити цю позицію "незалежних експертів" і на офіційному рівні.

Що пропонує ООН?

За словами голови сербського МЗС Івіци Дачича, офіційний Белград наразі робить усе можливе "в межах дипломатичних можливостей", щоб "не допустити ухвалення резолюції".

Але виникає питання: на яких підставах у Сербії (а разом – і в Республіці Сербській) впевнені, що саме нова резолюції ООН стане ключовою подією, поворотним моментом, після якого все має змінитися катастрофічно для сербів?

Тим більше, наявні відомості про зміст документа не дають нібито ніяких підстав для цих "лякалок".

Ось які основні пункти, за твердженням сербських провладних медіа, міститиме резолюція ГА ООН:

- 11 липня буде оголошено Міжнародним днем пам’яті геноциду в Сребрениці.

- Щороку 11 липня відзначатимуть в усіх державах-членах ООН.

- Буде безумовно засуджуватися будь-яке заперечення геноциду в Сребрениці.

- Будуть безумовно засуджуватися дії, які прославляють осіб, засуджених за воєнні злочини проти людяності та геноцид у Сребрениці.

- Держави-члени ООН закликатимуть зберігати встановлені факти про геноцид через свої системи освіти шляхом розробки спеціальних програм.

- Підкреслюється важливість завершення процесу пошуку та ідентифікації жертв геноциду в Сребрениці та забезпечення гідного поховання.

- Генерального секретаря ООН просять заснувати інформаційну програму під назвою "Геноцид у Сребрениці та ООН".

Враховуючи те, що, за висловом сербських журналістів, резолюція ООН матиме "політичну та моральну вагу", та базуючись на оприлюдненому змісті проєкту документа, можна зробити висновок, що головною метою рішення ГА ООН є все ж таки не зовсім те, чим лякають російські пропагандисти та сербське керівництво.

Ніякі "контрибуції" та "розпуск" Республіки Сербської не випливають напряму з тексту документа, що оприлюднили самі серби. Але звідки ж взялася ця демонізація рішення Генасамблеї ООН?

Для Москви, зрозуміло, спекуляції на темі Сребрениці – ще один привід для розповідей для сербської аудиторії про "поганий Захід".

То чому серби настільки налякані такою резолюцією? 

Якщо проаналізувати наявні дані про майбутню резолюцію по Сребрениці, можна зробити висновки про те, що завданням рішення ГА ООН є головним чином інформаційна, гуманітарна, ідеологічна задача – донести до світу інформацію про скоєння геноциду в Сребрениці і закріпити цей факт у свідомості населення країн-членів ООН.

Одночасно буде поставлено якщо не поза законом, але точно поза нормами моралі та совісті заперечення геноциду та виправдання і, тим більше, прославлення воєнних злочинців, які його вчинили.

Це означатиме, що пропагандистська кампанія, яка має на меті применшування або, тим більше, виправдання воєнного злочину в Сребрениці, яка постійно проводиться і Республікою Сербською, і Сербією, має припинитися.

Але, очевидно, що ані в Баня-Луці, ані в Белграді категорично не хочуть з цим погоджуватися. Адже ідеологія героїзації воєнних злочинів та воєнних злочинців є частиною базової ідеології та політичної платформи як Додіка, так і Вучича (нагадаємо, що останній був міністром інформації в уряді Слободана Мілошевича).

* * * * *

Зараз, коли на рівні ООН буде визнано неприпустимість подібних поглядів, лідери Сербії та Республіки Сербської можуть перетворитися в очах світової спільноти на аморальних виправдовувачів жахливого злочину. Тобто те, що раніше думали про них родичі жертв Сребрениці, має шанс стати загальнолюдським світоглядом.

Це, можливо, не стане катастрофою для Додіка, але для Вучича, який є лідером країни, що вступає до ЄС, – так, буде.

Тому ми і чуємо всі ці заяви про "важкі дні", що чекають на Сербію. Але насправді важкі дні чекають на самого Вучича та його політику.

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач"