Россия выигрывает Грузию. Как ЕС и США теряют влияние на Тбилиси и реально ли это развернуть

14 травня грузинська влада схвалила у третьому та остаточному читанні скандальний законопроєкт "Про прозорість іноземного впливу", тобто закон про "іноагентів", скопійований з російського – і тим самим остаточно зняла всі питання щодо розвороту зовнішнього курсу країни.

Так, звичайно, епопея з ухваленням "російського" закону ще не завершена, адже президентка Саломе Зурабішвілі пообіцяла його ветувати. Втім, для влади Грузії подолання президентського вето є формальністю – для цього достатньо повторного голосування простою більшістю голосів.

Потенційно зупинити проросійську владу може грузинський народ.

Протести у столиці Грузії триватимуть, адже для більшості їхніх учасників ставки є занадто високими, а наслідком дій влади вони бачать втрату свого майбутнього та майбутнього країни.

Але тбіліська молодь, яка готова протестувати до останнього – це не вся країна, а влада Грузії вже навчена попередніми протестами і може уникнути критичних помилок, які здатні привести до перемоги мітингарів.

Ще одна умова успіху протестів – потужна підтримка Заходу. 

Багато залежатиме від того, наскільки гострою буде реакція США та ЄС, чи солідаризуються у Вашингтоні та Брюсселі з протестувальниками і чи будуть запроваджені дійсно відчутні санкції проти грузинської влади.

На жаль, із цим не все складається так добре, як хотіли би побачили люди на вулицях Тбілісі. 

У цьому тексті ми пояснюємо, чи варто розраховувати на потужні західні санкції проти грузинської влади та якими є шанси протестувальників, що прагнуть скасувати "російський" закон та змінити проросійську владу.

Останній шанс переконати владу  

"Уряд Грузії відмовився з нами розмовляти... Нас прийняв лише голова комітету з міжнародних відносин Ніколоз Самхарадзе, і то він приймав нас не у парламенті, а в офісі "Грузинської мрії", – написав голова комітету Бундестагу з міжнародних справ Міхаель Рот, що відвідав Грузію у відчайдушній спробі вплинути на тамтешню владу.

Напередодні остаточного голосування щодо закону про "іноагентів" до Тбілісі прибув чималий десант західних політиків, які сподівалися переконати грузинську владу не "вбивати" європейське майбутнє своєї країни. 

Реакція влади на цей візит була дуже красномовною.

Найбільш відверто її висловили депутати фракції "Сила народу". Ця група заслуговує на окрему увагу, тож варто стисло пояснити, що це за люди. Її створили колишні депутати правлячої партії "Грузинська мрія", які й досі пов'язані з владою та підтримують усі її ініціативи (в тому числі закон про "іноагентів"). По суті, "Сила народу" була створена, щоб озвучувати найодіозніші тези влади, на які "Грузинська мрія" не може зважитися публічно.

Отже, "Сила народу" оголосила про бойкот з боку влади для іноземних гостей.

"Їхньою метою є сприяння радикалізації процесів, поляризація суспільства, підтримка радикальної опозиції. З огляду на вищезазначене, вважаємо, що високопосадовцям уряду Грузії варто утриматися від зустрічей з політиками, які приїхали у нашу країну для розколу", – заявили депутати "Сили народу".

А влада слухняно виконала цю "пораду". Західні політики полетіли додому після порожніх за змістом візитів.

Єдиний, кому грузинські урядовці не змогли відмовити – координатор США із санкційної політики Джим О’Браєн. Останній хоч і не зміг добитися зустрічі з першою особою у грузинській владі, почесним головою партії "Грузинська мрія" Бідзіною Іванішвілі, проте провів півторагодинну зустріч із прем’єром Іраклієм Кобахідзе.

Але змінити наміри Тбілісі він, звісно ж, не зміг.

Захід, втім, не припиняє спроб вплинути на грузинську владу. Вже у середу – наступного дня після голосування – до столиці Грузії прибуло відразу чотири очільники МЗС: Литви, Латвії, Естонії та Ісландії, які хочуть спробувати переконати грузинську владу зупинитися й не долати президентське вето на скандальний закон. 

Але те, як відбувалося затвердження скандального рішення, не дає багато сподівань.

Голосування на тлі бійок

Раніше у керівній партії "Грузинська мрія" анонсували, що голосування у третьому читанні пройде 17 травня. Однак в останній момент плани змінили: закон схвалили вже 14 травня.

"Система влади, що створила "Грузинська мрія" поступово вкривається тріщинами. І вони бояться цього", – пояснює поспіх влади Шота Дігмелашвілі, грузинський журналіст, який був одним з організаторів протестів у попередні роки (інтерв'ю з ним можна послухати тут).

Дійсно, тиск на грузинську владу від вуличних протестів та заяв західних політиків поступово давав свої результати. Найгучнішим проявом цього стала відставка посла Грузії у Франції Гочі Джавахішвілі.

"Я не бачу своєї ролі та ресурсів, щоб рухатися у бік Європи та одночасно захищати себе від Європи", – пояснив посол своє рішення.

Крім того, останнім часом, намагаючись загасити протести, грузинська влада розпочала кампанію з тиску на опонентів. У хід пішли телефонні погрози та напади "тітушок" на опозиційних політиків та активістів. Втім, протестів це не послабило – навпаки, додало мітингарям підтримку, адже через ці дії посилилася критика Грузії з боку Заходу.  

Тож грузинська влада воліла якнайшвидше схвалити скандальний закон, доки протести не призвели до нових неочікуваних наслідків. 

Показовою ілюстрацією поспіху влади стало засідання парламентського комітету з юридичних питань, яке передувало голосуванню в парламенті та відбулося з рекордною швидкістю. Депутати більшості не стали чекати на представників опозиції та за півтори хвилини без обговорення схвалили необхідне рішення. 

А от проголосувати закон у сесійній залі у такому ж бліцрежимі не вийшло. 

Засідання парламенту, що відбулося 14 травня, розпочалося бійкою депутатів. 

Але вона змогла затримати рішення хіба що на кілька годин і не вплинула на готовність влади ухвалювати скандальний закон.

Попри тиск вулиці та скандування опозицією гасел "Раби!" та "Ні – російському закону!", законопроєкт схвалили.

За нього проголосувало 84 депутати – усі без винятку представники "Грузинської мрії" та вже згаданого сателіта влади "Сила народу".

А завершився день розгоном протестувальників, які зібралися під парламентом, що супроводжувалося затриманням та побиттям поліцією лідерів протестів.

Неспроможний Євросоюз

У європейських столицях чудово усвідомлювали тектонічні наслідки голосування за закон про "іноагентів". Особливо після свого нещодавнього рішення надати Грузії статус кандидата – нагадаємо, ЄС зробив це "авансом", без виконання поставлених вимог та зі сподіванням, що цей крок зможе затримати сповзання Тбілісі до Москви. 

У понеділок 13 травня голови МЗС відразу 12 країн ЄС (Чехії, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Латвії, Ірландії, Литви, Нідерландів, Польщі та Швеції) спільно звернулися до високого представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозепа Борреля та єврокомісара з політики сусідства та розширення Олівера Варгеї.

Вони наголосили, що дії грузинської влади ставлять під питання європейське майбутнє країни, і попросили керівництво ЄС негайно підготувати офіційне повідомлення про те, як ухвалення закону "Про прозорість іноземного впливу" відобразиться на виконанні Грузією дев’яти рекомендацій, необхідних для наступного етапу євроінтеграції.

"Ми просимо вас зробити це в пріоритетному порядку та забезпечити, щоб ця публічна оцінка з'явилася до остаточного голосування у парламенті Грузії", – йдеться у заяві топдипломатів.

Утім, ця заява стала яскравим свідченням проблем у реакції ЄС на події у Тбілісі.

Для когось термінова і достатньо жорстка заява може видаватися потужним кроком, що об'єднав одразу 12 міністрів з усіх куточків ЄС – від сходу до заходу і від півночі до півдня. 

Однак для тих, хто знається на європейській політиці, у тому числі для грузинської влади, вона лише підтвердила кризу і розкол у Євросоюзі у питанні реакції на розвиток подій у Тбілісі.

Подібні спільні заяви європейських урядів щодо міжнародних питань є украй рідкісними саме через те, що зазвичай ЄС намагається говорити єдиним голосом, від імені усіх 27 держав-членів, і до останнього шукає ті формулювання, що будуть прийнятні для всіх. І лише тоді, коли досягнути згоди виявляється неможливо, держави ЄС йдуть на "сепаратні" заяви. 

І те, що письмовий протест проти дій Грузії зібрав підписи менше ніж половини членів ЄС, не надає оптимізму. Конкретно тут, втім, підписів могло бути й більше; на заваді стало прискорення подій у Грузії. Але це не скасовує того факту, що у ЄС немає згоди щодо Грузії.

Протягом останнього тижня дипломати у Брюсселі відчайдушно шукали компроміс – і без успіху. Усі, навіть достатньо м'які пропозиції щодо спільної заяви були заблоковані двома країнами, що добре відомі через свій імідж "агентів Путіна в ЄС", а цього разу цілком природно перетворилися на "агентів Грузії".

Йдеться про Угорщину і Словаччину – саме вони до останнього блокували схвалення спільних європейських заяв щодо Грузії.

Зауважимо, що грузинська влада давно й успішно налагоджувала відносини з угорським прем’єром Віктором Орбаном. Саме Будапешт, діючи спільно з угорським єврокомісаром Олівером Варгеї, торік наполіг на наданні Грузії кандидатського статусу.

А новий уряд Словаччини на чолі з Робертом Фіцо, який не приховує своєї проросійської та антизахідної позиції, тепер допомагає угорцям відстоювати свою позицію на європейському рівні не наодинці.

Усе це робить практично нездійсненним адекватне покарання Грузії Євросоюзом.

Тому грузинська влада не стережеться через заяви європейських політиків про потребу позбавити країну кандидатського статусу у ЄС – вони знають, що Орбан і Фіцо напевно заблокують цей крок. Тбілісі може розраховувати також на підтримку угорських і словацьких друзів у ветуванні можливих санкцій проти представників "Грузинської мрії". Призупинення дії угоди про вільну торгівлю з Грузією або безвізового режиму також не видається високоймовірним.

Що може зробити ЄС за таких умов?

Поза сумнівом, буде оголошено про призупинення діалогу з Тбілісі про членство. Можливе також замороження всіх або більшості фінансових програм. Проте це все не виглядає кроками, які матимуть значний вплив на грузинську владу.

Щоправда, угорське вето не може врятувати Грузію від санкцій США.

За повідомленням медіа, Джим О’Браєн прибув у Тбілісі з проєктом санкцій проти грузинських посадовців, включаючи Іванішвілі.

А наприкінці свого візиту він попередив, що якщо закон не буде приведений до стандартів ЄС, а влада продовжить курс на підрив демократії та застосує насилля проти мирних демонстрантів, то Сполучені Штати застосують "певні обмеження".

Цю інформацію побічно підтверджують і офіційні заяви з Білого дому. "Якщо цей закон буде ухвалений, це змусить нас фундаментально переглянути наші відносини з Грузією", – заявила ввечері 14 травня прессекретарка Білого дому Карін Жан-П'єр.

До чого готується Грузія

У грузинському уряді, утім, заявляють, що не бояться можливих санкцій. 

"Говорити про санкції абсолютно несерйозно… З практичної точки зору запровадження санкцій завдасть шкоди лише тому, хто їх запроваджує", – переконує прем'єр Кобахідзе. 

Не виключено, що влада сподівається використати схильність західних еліт до компромісів, а для цього піде на символічні поступки. 

Зокрема, на провладних сайтах вже з’явилася (щоправда, згодом була прибрана) інформація, що Бідзіна Іванішвілі нібито може попросити депутатів пом'якшити скандальний закон.

Грузинські мітингарі, утім, вже оголосили, що не погоджуються на часткові поступки.

Навпаки, вимоги протестів посилилися.

"Цю боротьбу буде доведено до кінця! Доки наша країна не стане повністю вільною. "Російський" закон ухвалив "російський" уряд. Наша головна вимога відсьогодні – ні російському уряду в Грузії!" – заявив на мітингу ввечері 14 травня лідер опозиційної партії "Лело" Мамука Хазарадзе.

Попри те, що після голосування у вівторок поліція розігнала протестувальників з-під будинку парламенту, вже за декілька годин протести поновилися. Тепер мітингарі зібралися на площі Героїв, після чого почали блокувати транспортний рух на головних артеріях столиці. 

Чи є досяжною мета мітингів, особливо щодо зміни уряду? 

Парламентські вибори у Грузії мають відбутися у жовтні 2024 року, до них лишилося менш ніж пів року. Важливо наголосити, що грузинська конституція напряму забороняє розпуск парламенту і призначення дострокових виборів прямо перед черговими, тому ця дата не зміниться.

Однак до жовтня "Грузинська мрія" може встигнути остаточно відновити контроль над країною, у тому числі з використанням інструментарію, який їй дасть закон про "іноагентів". У цьому разі вибори перетворяться на формальність, бо опозиційна активність буде придушена.

Чи не єдиний шанс протестувальників полягає в тому, щоб позбавити владу підтримки не лише у суспільстві, але й у державному апараті. Відставку посла Грузії у Франції багато хто сприйняв як знак, що це можливо. Але є великі питання, чи такі відставки матимуть продовження. 

Зрештою, показовим стало те, що за закон про "іноагентів" проголосували усі без винятку депутати коаліції, навіть ті, хто раніше демонстрував прозахідні погляди. "Грузинська мрія", що безперервно контролює владу в країні з 2012 року, змогла побудувати систему, що змушує її представників зберігати лояльність.

Хоча виключити появу "чорних лебедів" також неможливо. У тому числі – на Заході.

Зрештою у разі збереження багатотисячних мітингів європейським політикам буде все складніше пояснювати своїм виборцям, чому досі не застосовані серйозні санкції проти влади, яка розганяє мирні протести та калічить опозиціонерів. 

Автори: Юрій Панченко, Сергій Сидоренко,

редактори "Європейської правди"