Сербия вызвала неприятную ассоциацию: как удалось остановить вступление Косова в Совет Европы
16 травня мало стати для частково визнаної держави Косово таким собі "днем перемоги".
Цього дня міністри держав-членів Ради Європи зібралися у Страсбурзі, і головним питанням їхньої зустрічі мав стати вступ до РЄ нового члена – Косова, що мало радикально змінити розклади на Балканах.
По-перше, це стало би стрибком у міжнародному визнанні незалежності Косова і, можливо, навіть підштовхнуло би до його визнання ООН. Наразі жодна авторитетна міжнародна організація не погодилася на вступ Косова, і Рада Європи мала розірвати це табу.
По-друге, це було би мегапоразкою для проросійської Сербії та призвело б до падіння її впливу в регіоні, а на додаток – підірвало позиції чинного лідера країни Александара Вучича. Як відомо, Сербія заперечує існування Косова і вважає його своєї складовою, а для уряду Вучича сербське питання є основою зовнішньої політики.
По-третє, під питанням могло опинитися навіть продовження руху Сербії до ЄС. До останнього пункту ми ще повернемося, він зіграв ключову роль.
Всього цього не сталося.
Сербія змогла досягти успіху, якого вона сама не чекала (і це не перебільшення).
Сербам вдалося переконати кількох регіональних лідерів у тому, щоб висунути косовському керівництву ультиматум: для вступу до Ради Європи Косово має створити на своїй території Асоціацію сербських муніципалітетів.
Про те, що ж це за асоціація, чому ця вимога виявилася "непідйомною" для Приштини і до чого тут Орбан – у статті "ЄвроПравди".
Асоціація розбрату
Перш за все, варто пояснити, про що йдеться.
Створення Асоціації сербських муніципалітетів (АСМ) – це питання, щодо якого точиться основна суперечка між Сербією і Косовом. Почалася вона відразу після завершення Косовської війни у 1999 році – війни, що супроводжувалася етнічними чистками і зрештою призвела до одностороннього проголошення Косовом незалежності.
Після стабілізації Белград запропонував створити Асоціацію, до якої увійшли би громади (за тамтешньою термінологією – муніципалітети), в яких серби складають більшість.
Попри оманливу назву, йдеться не про спілку чи якесь неформальне об'єднання. Ця Асоціація мала би стати, по суті, сербською автономією у складі Косова з потужними правами щодо самоврядування. Настільки потужними, що для косовської влади це неприйнятно.
Сербські громади на території частково визнаного Косова розташовані розрізнено.
Понад три чверті сербів з цих громад мешкають компактно на півночі, поруч з сербським кордоном – у районі міста Мітровіца.
Але є також ще шість відносно невеликих муніципалітетів, розкиданих маленькими "острівцями" на сході та півдні Косова, часто в оточенні албанських сіл та міст.
На півночі населення переважно моноетнічне, сербське.
А з анклавів чимало сербів поїхали після війни, і подекуди в цих громадах серби вже стали меншиною, але їх все одно зараховують до "традиційно сербських".
Те, що сербські містечка розкидані по Косову, ускладнює створення єдиного регіонального органу, що об’єднував би їх. Але окрім того, від початку відкидали можливість створення автономії у рамках Косова. Тому й придумали альтернативу, по суті, назвавши автономію асоціацією.
Згода Косова на створення Асоціації сербських муніципалітетів – одне з положень Брюссельської угоди, підписаної Косовом та Сербією у 2013 році за посередництва ЄС.
Чинний прем'єр Альбін Курті, щоправда, критикує попередню владу Косова за те, що вона погодилася на цю поступку, але для Євросоюзу це не має значення. Там постійно нагадують косовському керівництву, що це – зобов’язання країни, і уникнути його виконання не вдасться.
Одна з причин жорсткої позиції ЄС – те, що повага до прав національних меншин є однією з його фундаментальних засад.
І якщо Косово хоче йти в Європу або принаймні мати з нею добрі стосунки – то має виконати своє зобов'язання. За логікою Брюсселя, виконання цієї угоди є необхідною умовою для того, щоб косовські серби комфортно почувалися у складі цієї держави.
Чому це стало проблемою?
Хоча Косово і було вимушене підписати Брюссельську угоду, насправді там від початку не хотіли її виконувати.
У Приштині пояснювали, що не хочуть перетворити Асоціацію на базу для подальшого сепаратизму. А ще – вказують на приклад Боснії, у складі якої є подібний національний ентитет – Республіка Сербська, яка створює для Боснії неймовірну кількість проблем. Тож щоб уникнути повторення боснійського сценарію, Асоціацію треба створювати лише з купою запобіжників.
Євросоюз підтримав цей підхід – але виявилося, що ніхто не поспішає створювати навіть "урізану" автономію-асоціацію. Навпаки, нинішня влада Косова взяла курс на посилення своєї присутності у північному регіоні, заселеному майже виключно сербами.
Бо фундамент проблеми – саме тут.
На відміну від інших муніципалітетів, які не мають кордону із Сербією та мусять поступово інтегруватися, північ Косова є територією під фактичним управлінням Белграда.
Оголошення та вивіски тут – лише сербською мовою. Фінансові розрахунки ведуться у сербських динарах, у той час як на решті території Косова валютою є євро.
А головне – те, що саме сербська влада фінансує більшість потреб регіону – соціальне будівництво, системи освіти та охорони здоров’я тощо.
Такі витрати одночасно є і "пряником" для місцевих сербів, але й "батогом".
Адже поліція Косова не може набрати співробітників-сербів для роботи у північному регіоні, бо місцеві серби бояться йти на співпрацю з органами влади Косова, оскільки тоді вони та їхні родичі можуть позбутися доступу до сербської "соціалки".
А призначити туди поліцейських-албанців Приштина не має права, бо за законодавством етнічний склад поліції має відповідати складу населення.
І тут є принциповий момент. Створення Асоціації сербських муніципалітетів дозволить унормувати практику сербського фінансування, оскільки та має надати сербським громадам право на прямі фінансові відносини з сербським урядом в обхід Приштини.
І це "забетонує" практику, за якої північ Косова перебуває під фактичним управлінням Сербії, а присутність косовської влади буде радше символічною.
Тож, переконують у Приштині, питання Асоціації не має ніякого зв'язку з правами національних меншин. Воно стосується права Сербії й надалі зберігати контроль за цим регіоном.
Проте ці аргументи так і не знайшли підтримки ані в ЄС, ані в США. А тепер ще й заблокували рух Косова до омріяного членства у Раді Європи.
Перемога Сербії
Ще місяць тому видавалося, що питання вступу Косова до Ради Європи вирішене.
У квітні 2024 року противники вступу Косова отримали ключову поразку – дебати у ПАРЄ засвідчили, що серби в ізоляції, у них практично не лишилося партнерів. На дебатах у ПАРЄ сербські парламентарі також робили наголос на питанні Асоціації і вимагали поставити вступ Косова у залежність від її створення – але отримали майже відмову. Асамблея переконливою більшістю дала згоду на вступ Косова в організацію.
Для завершення процесу лишалося тільки фінальне голосування в Комітеті міністрів Ради Європи (КМРЄ). А там рік тому вже розглядали косовське питання і тоді за також була абсолютна більшість, у тому числі усі ключові держави у складі організації.
У минулому традиційним союзником сербів, який вибивав для них голоси, була Москва, але тепер це перетворилося з переваги на проблему. Та й Росію ще на початку 2022 року вигнали з РЄ. А голос Сербії сам по собі не є достатньо потужним на європейській арені.
Але сербській дипломатії вдалося створити диво.
Тут варто зауважити: для влади Сербії заперечення незалежності Косова та питання підтримки сербів у сусідніх країнах є наріжним, навколо нього побудована уся зовнішня політика. І попри гучну поразку на засіданні ПАРЄ у Вучича лишилися друзі у регіоні. Серед держав ЄС це передусім Угорщина, яка і включилася у лобіювання.
Тому не дивно, що першою державою, яка публічно змінила свій голос щодо вступу Косова до РЄ і підтримала сербські вимоги, стала Італія. Як відомо, зараз уряди Угорщини та Італії зблизилися, а угорська партія влади планує увійти до групи консерваторів, яку очолює італійська прем'єрка Джорджія Мелоні.
Наразі немає достеменних умов, що це є частиною домовленості, але фактом є те, що італійська та угорська влада прагнуть до узгодження позицій.
Також Вучич продовжив переконувати і європейських важковаговиків у тому, що вступ Косова до РЄ просто зараз буде помилкою.
Мовляв, у такому разі косовари ніколи не створять Асоціацію. Права сербів лишаться назавжди урізаними. І відповідальність за це для людей нестиме Європа. Цей аргумент виявився дієвим для частини столиць, як-от для Берліна. Як наслідок, стало зрозуміло, що голосів за вступ Косова немає і питання взагалі зняли з розгляду травневої зустрічі КМРЄ.
Натомість перед Приштиною поставили вимогу: досить обіцянок, Асоціація має нарешті стати реальністю.
Як наслідок, вступ Косова до Ради Європи відкладений.
Причому за процедурами КМРЄ до нього можливо буде повернутися як мінімум за пів року, на одній з наступних зустрічей міністрів (ті традиційно проводять у травні та у листопаді).
У Косові поки, схоже, не зрозуміли серйозність вимоги і пропонують проміжні варіанти, але Захід чекає від косоварів реальних кроків та поступок сербській меншині.
Без цього косовська перемога видається нереальною.
Автори: Сергій Сидоренко, Юрій Панченко,
редактори "Європейської правди"
