Пощечина для США или политика компромиссов? Как изменится курс Сербии с новым правительством

На травневих святах Сербія дізналася, яким має бути її новий уряд. 1 травня, який у Сербії є вихідним, розпочалося позачергове засідання Скупщини, присвячене затвердженню нового уряду.

А вже наступного дня Народна скупщина Сербії затвердила новий уряд на чолі з Мілошем Вучевичем.

Варто наперед зазначити: зміна уряду жодним чином не означає корекції політики Белграда.

Адже в сербській владі є лише один політик – президент Александар Вучич. А всі інші є лише виконавцями його рішень. Саме таким слухняним виконавцем була попередня голова уряду Ана Брнабич (яка у вдячність за це отримала посаду спікера парламенту), і саме таким виконавцем обіцяє бути й новообраний прем’єр.

Втім, призначення нового уряду є можливістю для Вучича надіслати певні сигнали, як назовні (і Заходу, і Росії), так і всередину країни.

Цього разу сигнали вийшли досить суперечливі: сербський президент одночасно і йде на загострення із Заходом, і робить крок в бік США.

Тож варто детальніше розібратися, що стоїть за призначенням нового уряду і який зовнішній курс йому доведеться реалізовувати.

Урядовці під санкціями

"Ми розчаровані тим, що двох осіб, які потрапили під санкції, висунули на посади в новій адміністрації", – прокоментували у Держдепі США озвучений перелік нового уряду Сербії.

Йдеться про Ненада Поповича та Александара Вуліна. Якщо першого висунуто на посаду міністра без портфеля, то другий отримає більш вагому посаду віцепрем'єра.

"Наша позиція щодо пана Вуліна добре відома. Він залишається під санкціями США", – резюмують у Держдепі.

Зазначимо, що Вулін має репутацію яструба та ледь не найбільш проросійського політка в сербській владі. У липні минулого року США наклали на нього санкції за "корупційні та дестабілізаційні дії" заради просування власних політичних планів та особистих інтересів, а також через дії "на шкоду миру та стабільності. на Західних Балканах".

Як вважається, саме через ці санкції Вуліну все ж довелося покинути посаду голови Агентства безпеки та інформування (сербський аналог СБУ). Але, як виявилося, лише для того, щоб менш ніж за пів року повернутися в уряд.   

Чи є це призначення таким собі "ляпасом" Сербії щодо США?

"Я сподіваюся на добрі стосунки (зі Сполученими Штатами. – Ред.), і мене не тішить їхня реакція, але уряд обирають громадяни Сербії. Важливо, що уряд є сербським і що він реалізовуватиме політику Сербії", – заявив журналістам 1 травня Александар Вучич.

Для прикладу він згадав присутнього поруч у момент розмови президента Республіки Сербської Мілорада Додіка, який також перебуває під санкціями США. "Але ми зараз разом, ми спілкуємося і п’ємо вино. І це (санкції. – Ред.) нам не заважає", – резюмував Вучич.

Втім, це призначення можна розглядати й під іншим кутом – не стільки як антиамериканський демарш, скільки як результат підкилимних компромісів із Заходом.

По-перше, за президента Вучича в сербському уряді обов’язково має бути хоч один відверто проросійський політик. Це важливо насамперед через те, що проросійські настрої є домінуючими у сербському суспільстві.

А Вулін, і це по-друге, також має репутацію близького до Вучича та відданого йому. Серед іншого часто згадується, що дружини двох політиків є близькими подругами.

По-третє, і Вулін, і Попович отримали посади в уряді без портфелів. Їхні повноваження ще будуть визначені окремо.

А найголовніше – разом із цими неприємними для Вашингтона призначеннями

Вучич робить те, що можна трактувати як крок назустріч США.

Івіца Дачич, голова союзних соціалістів і ще один відверто проросійський політик, покидає посаду міністра закордонних справ (повертаючись керувати МВС).

Замість нього керувати сербською дипломатією буде колишній посол у США Марко Джурич. І це явно в стилі Вучича – важливий крок в бік США, який має збалансувати скандальні призначення.

Сигнал для опозиції

Окрім повернення Вуліна, ще одною особливістю нового уряду, на яку найбільше звертають увагу у Сербії, є його розмір.

У новому уряді буде 31 посада, серед яких – п’ять міністрів без портфелів.

Цей факт викликав обурення опозиції, яка звинувачує владу у роздуванні штату, що вимагатиме збільшення витрат на роботу уряду.

Разом із тим, такий роздутий штат – свідчення того, як було складно Вучичу збалансувати всі групи впливу.

Тим більше, до провладної коаліції доєднався ще один учасник. Причому дещо несподіваний.

Йдеться про партію "Завет", яка досі була в жорсткій опозиції до Вучича, критикуючи його із проросійських позицій.

Втім, на останніх парламентських виборах на цій електоральній ніші відбулася справжня революція. Більшість мандатів у партій, що давно працювали у цій ніші, забрала нова політична сила "Ми – голос народу" Бранимира Нестровича, яка має репутацію "спойлера" Вучича.

І от тепер ті партії, які програли конкуренцію, отримали від Вучича пропозицію увійти до коаліції.

"Заветники" погодилися – і в новому уряді отримали посаду міністра у справах родини та демографії.

І це суттєво послаблює шанси інших опозиційних Вучичу партій антизахідного спрямування. Тож, схоже, що звідти загроз чинній владі чекати вже не варто.  

Уряд стратегічного очікування 

"Досвід вчить нас, що великі й могутні можуть перемогти нас, але не можуть принизити", – заявив, представляючи урядову програму, новий прем'єр Мілош Вучевич.

Ця фраза стосувалася відносин Сербії із Європейським Союзом. Вучевич підтверджує, що вступ до ЄС залишається стратегічною метою Белграда, проте це ускладнюється тим, що європейський шлях щороку обтяжується новими вимогами.

Окремо була підкреслена важливість відносин із Китаєм, в рамках якої планується ухвалити угоду про вільну торгівлю (що може стати проблемою для відносин із Заходом, але про це Вучевич не став говорити).

Замість цього він окремо зазначив відносини із США. Він переконаний, що відносини з наймогутнішою світовою державою мають ключове значення та є одним із найбільших інтересів для Сербії.

І звичайно, в новому уряді обіцяють утриматися як від визнання незалежності Косова (протидію міжнародному визнанню Косова Вучевич називає найбільшим викликом свого уряду), так і від введення санкцій проти РФ.

"Сербія не відмовиться від дружби з Росією і нашим братнім російським народом – так само, як і з українцями",

заявив він.

За оцінками опозиції, новий уряд буде одним із "найбільш реакційних", в якому "поганих міністрів замінили ще гірші".

Втім, залишається відкритим питання, чи дійсно нинішній склад сербського уряду демонструє остаточну зміну курсу Белграда – від ЄС до Росії та Китаю.  

Скоріш за все, цей уряд стане "урядом очікування", завданням якого буде тягнути час та уникати важливих кроків.

Александар Вучич чекає результатів виборів до Європарламенту та президентських виборів у США. Посилення ультраправих у ЄС та перемога Трампа (добрі відносини з яким має друг Вучича, угорський прем'єр Віктор Орбан) дають сербській владі надію на перезавантаження відносин із Заходом. Причому – без введення санкцій проти РФ чи поступок в бік Косова. 

А якщо ці сподівання не здійсняться, нинішній уряд без проблем буде здатний на корекцію курсу та виконання неприємних вимог Заходу. 

Проте на найближчі пів року завданням сербського уряду є "стратегічне очікування". А далі буде видно.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"