Сербский выбор Додика: рискнет ли союзник РФ начать выход из состава Боснии

Чи відбудеться відділення Республіки Сербської (РС) від Боснії і Герцеговини? З можливим приєднанням до Сербії?

Такий план минулого місяця анонсував президент Республіки Сербської Мілорад Додік. Ба більше, він обіцяв протягом місяця презентувати реальну "дорожню карту" по виходу РС.

Цей крок може повністю дестабілізувати Балкани – що відповідає інтересам РФ.

Проте такі наміри Додіка не влаштовують самі країни регіону, навіть Сербію, чия влада сама заграє з такою риторикою.

Як показали події останніх днів, Додік не отримав політичної підтримки в реалізації свого плану. Схоже, сваритися з ЄС та США не готові навіть у Сербії.

І це – досить неприємна новина для Кремля.

Фестиваль "сербського світу"

Тиждень тому в Белграді відбувся Всесербський сабор (асамблея). Зібралося близько 7 тисяч сербів – як місцевих, так і з Боснії і Герцеговини, Чорногорії та Північної Македонії.

Високе зібрання на чолі з президентами Сербії Александаром Вучичем та Республіки Сербської (яка, нагадаємо, не є окремою країною, а лише частиною БіГ) Мілорадом Додіком, за участю урядів Сербії та РС, священників Сербської православної церкви, діячів науки та культури мало знайти відповідь на питання, як "захистити" сербів, їхню мову та культуру та забезпечити виживання.

Але при цьому не уточнюючи, від кого саме сербам потрібен захист.

Проведення асамблеї організатори пов’язували з обговоренням на засіданні Генасамблеї ООН (ми розповідали про це у статті "Сербії нагадали про геноцид").

Більш ніж місяць "захисники" сербів, готуючись до сабора, поширювали брехливі тези про те, що резолюція Генасамблеї "таврує" сербів "геноцидною" нацією (в резолюції навіть натяку на це немає), її схвалення "знищить" РС (спростовують Дейтонські мирні угоди), сербська культура та мова під "загрозою" (знову – відверта брехня).

Головним "солістом" таких заяв був Мілорад Додік, який, крім того, постійно повертався до своєї улюбленої погрози – якщо резолюція буде схвалена, РС залишить Боснію і Герцеговину.

Його прихильники нібито попереджали усіх: ми готуємося й далі захищатися, а "сербський світ" має охопити Західні Балкани.

Програма заходу була робоче-фестивальною: відбулося засідання двох урядів, які обговорили подальші шляхи співпраці та підписали близько десяти відповідних протоколів та меморандумів; всі дружно помолилися, послухали 2500 учасників фольклорних колективів та подивилися на салют.

А ще – закликали, обіцяли, лякали, розповідали про велич сербського народу, який захищає всіх на Західних Балканах (особливо в Косові та Сребрениці, де до смерті "захистили" тисячі мусульман).

Шість шарів небезпеки

Це свято великосербства завершилося схваленням "Декларації про захист національних і політичних прав та спільне майбутнє сербського народу" з 49 пунктів.

Документ вийшов дивним, суперечливим та головне – небезпечним.

Мабуть, випадково, але ще за день до початку сабора його ніхто не бачив (можливо, крім вищого керівництва Сербії та РС). Складається таке враження, що він з’явився в Белграді разом з Додіком, який прилетів на сабор з Москви…

Отже, декілька слів про Декларацію та її небезпеку, яка є багатошаровою.

Перший шар – окремі пункти виглядають як кроки щодо зближення Сербії та РС, аж до об’єднання – створення Національної ради сербського народу.

Він отримав чималі функції – координувати та контролювати виконання актів Всесербського сабора, видавати власні акти. Що це, як не наднаціональний парламент, який контролює виконавчі органи та готує власні рішення?

Крім того, сербські гімн, герб та свята проголошуються всесербськими (що б це не означало).

Другий шар – низка пунктів спрямовані проти Дейтонських мирних угод та високого представника щодо БіГ.

Більш того, окремі позиції мають забезпечити однобічно розширення юрисдикції РС і передбачають її право не визнавати рішення Верховного суду БіГ та високого представника.

Це не просто суперечить Дейтонським угодам та Конституції БіГ, але підриває конституційний устрій країни та є механізмом її дестабілізації та сецесії.

Шар третій – торпедуються намагання міжнародної спільноти нормалізувати відносини між Республікою Косово та Республікою Сербія.

При цьому відзначається, що "Косово і Метохія" (так в Декларації зветься Республіка Косово і саме так має зватися завжди, наголошує цей документ) є "невід’ємною частиною Сербії". Здається, автори не побачили, що з травня цього року громадяни Албанії та Косова перетинають поки що формально існуючий кордон без прикордонного та митного контролю.

Шар четвертий – уряди не тільки погодилися на спільну реалізацію низки інфраструктурних проєктів в енергетиці, будівництві, сільському господарстві, але погодили спільну розробку єдиних підручників з історії, спільних культурних програм та формування єдиного плану реалізації подібних дій.

Шар п’ятий – формується єдина спільна зовнішня політика. Це й ставлення до косовської проблеми і Дейтонських мирних угод, підтвердження військового нейтралітету стосовно військових союзів (що суперечить визначеному курсу БіГ до НАТО).

Втім, попри всі ці заяви, схвалений документ одночасно підтверджує й "рішучість" щодо членства в ЄС.

Розчарування Додіка

Здається, всі учасники залишилися задоволеними – майже відбулася формалізація "сербського миру", точніше, почалася.

Але не Мілорад Додік.

Адже ні в Декларації, ні у виступах не знайшлося місця не тільки закликам щодо відділення РС від Боснії і Герцеговини та приєднання до Сербії, але хоча б підтримки цьому.

Адже Мілорад Додік пішов ва-банк, погрожуючи відділенням всім: ЄС, США, Албанії, БіГ... І навіть, здається, президенту Вучичу, який цього не захотів почути.

Виглядає так, що Додік чекав від сабора підтримки своєї божевільної ідеї.

Ще до сабора він заявив, що після нього вже не буде, як раніше, а річка Дріна вже не буде річкою, яка розділяє сербів. Це вже відверте попередження – більше ніяких кордонів з Сербією.

Показово, що далеко не всі серби хочуть виходити з БіГ, навіть у Народній Скупщині РС проти цього кроку виступають понад чверть депутатів. А ще такий крок відверто лякає бізнес.

Але нічого, каже Додік – проведемо референдум. Замовчуючи, що ентитети БіГ не мають права на зміну кордонів та вихід з країни в односторонньому порядку, проведення референдуму з цього питання…

Додік не міг поїхати на "міжнародний" економічний форум у Санкт-Петербурзі без "подарунків" Путіну, з яким зустрівся в кулуарах. Й він привіз. Перший – 30 травня була створена робоча група з підготовки проєкту угоди з мирного розмежування, а другий – план дій у цьому контексті, розрахований на роки. Мабуть, президент РФ з радістю почув і заяву про бажання президента РС приєднатися до БРІКС.

Натхненний рукостисканням з Путіним, Додік заявив, що XXI сторіччя стане "сторіччям об’єднання сербів". Тому РС не тільки вийде з БіГ, але й приєднається до Сербії.

Проте ані Вучич, ані Декларація, ані спікери на саборі (окрім самого Додіка), жодним словом відкрито не згадали про приєднання РС до Сербії.

Так, Декларація небезпечна своїми намірами зближення Сербії та РС, але це поки лише наміри. Їх вже засудила міжнародна спільнота та попередила, що не допустить відвертого нехтування Дейтонськими мирними угодами та Конституцією БіГ, для чого вона має відповідні механізми та сили.

Додіку ще раз нагадали, що ентитети є складовою частиною БіГ (до речі, це зафіксовано й у Декларації) та не мають права змінювати конституційний устрій БіГ, розширювати свою юрисдикцію та компетенцію…

Балкани у великому геополітичному протистоянні

Дивно, що Додік, який є досвідченим політиком, здається, не враховує позицію щодо своїх сепаратистських прагнень основних гравців у регіоні, які поки що не готові його підтримати у цьому.

Почнемо з Росії.

Під час зустрічі з Додіком Путін зазначив, що позиція стосовно Дейтонських мирних угод залишається без змін і Росія визнає тільки те, що зафіксовано.

Так, насправді Росія веде неоголошену війну проти цілісності БіГ, останній її крок – відкриття відділення посольства в Баня Луці.

Але об’єднання РС із Сербією поки не на часі, вважають у Москві, на відміну від розширення повноважень.

Росіяни сподіваються на те, що президент РС своїм сепаратизмом і далі блокуватиме євроатлантичну інтеграцію БіГ та її приєднання до антиросійських санкцій, а на додачу – залишатиметься дестабілізуючим фактором регіону.

Далі – Сербія. На сьогодні у Вучича відсутнє бажання повторювати невдалий досвід Слободана Мілошевіча зі "збирання" сербів у "єдину державу".

Він намагається сформувати якусь транскордонну сербську спільноту, яка об’єднає сербів спільною ментальністю, мовою, культурою, а в центрі всього – Сербська церква, "стовп ідентичності сербів", як записано в Декларації.

Вучич, який не відмовився від ще одної своєї мрії – набуття членства в Євросоюзі – розуміє, що підтримка радикального плану Додіка остаточно закриє шлях країни до європейської демократичної спільноти.

Й тому, попри загравання з Додіком навколо великосербства, тема об’єднання з РС для нього табу. Замість цього – допомога ентитету у розширенні своїх повноважень та прав, не більше.

Китаю загалом байдуже – чи збережеться єдина БіГ, чи ні. Йому потрібний ринок усіх Західних Балкан та хоча б відносна стабільність для продовження проникнення до регіону.

Ймовірно, він буде орієнтуватися на позицію Сербії, свого найбільшого партнера в регіоні, у питанні щодо БіГ.

Туреччина та країни Перської затокі, здається, будуть підтримувати бошняків Федерації БіГ, але не дуже втручаючись у вирішення ситуації. Й будуть розширювати співробітництво – політичне, фінансово-економічне, гуманітарне та військове-технічне, що зберегти єдине в Європі мусульманське державне утворення та життєвий простір єдиновірців.

Хорватія в цій історії підтримувати позицію боснійських хорватів та свій інтерес. Загреб розуміє небезпечність гри Додіка та його спроби стати "самостійним". Але вони також бачать, що вона створює можливість добиватися формування третього, хорватського ентитету.

І звичайно, що міжнародна спільнота, зокрема Велика Британія, ФРН, США та інші країни категоричні – вони не допустять знищення БіГ, зміни кордонів й будуть робити все для збереження миру та стабільності на Західних Балканах.

* * * * *

Саме тому Додік розчарований. Він не знайшов підтримки своєму сепаратизму, все слабшою стає його підтримка в Республіці Сербській. 

Швидше за все, протягом тижня-двох він таки презентує план мирного роз’єднання з БіГ, однак – розрахований на довгострокову перспективу, щоб уникнути звинувачень у відмові від обіцянок.

Проте на практиці він, швидше за все, зосередиться на спробах розширити повноваження ентитету, спробуючи отримати досить широку автономію.

Але для цього необхідно змінити і Дейтонські угоди, і Конституцію БіГ. Наскільки це можливо – питання складне.

Автор: Володимир Цибульник,

кандидат історичних наук, тимчасовий повірений у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік)