Наказание за помощь Украине: что стоит за делом экс-главы Минобороны Словакии

Рішення про передачу Україні винищувачів МіГ-29 може вилитися у кримінальну справу та покарання для колишнього міністра оборони Словаччини Ярослава Надя. А можливо – і для експрем'єра Едуарда Гегера.

Про відкриття відповідного розслідування проти ексміністра вже заявили у словацькому Міноборони.

"Міністерство оборони подає кримінальну скаргу за підозрою у скоєнні злочину диверсії, державної зради, зловживанні владою і невиконанні фідуціарних обов'язків (обов’язків діяти в якнайкращих інтересах. – Ред.)", – заявив на брифінгу 21 червня державний секретар Міністерства оборони Словаччини Ігор Меліхер.

"Вже цієї п’ятниці ми порушимо кримінальні справи проти кабінету Едуарда Гегера і самого ексміністра Ярослава Надя", – заявив він, назвавши передачу літаків Україні "неконституційним кроком".

Ця заява може стати важливою віхою в політичному житті Словаччини. Хоча б тому, що

це перша спроба чинного уряду покарати своїх попередників.

Разом із тим, ця заява залишає багато питань. На підставі чого можливе відкриття кримінальної справи? Чи реально довести цю справу до реального ув’язнення ексміністра?

І як такий вирок може вплинути на відносини Словаччини з партнерами по НАТО та ЄС? А разом із тим – і з Україною?

Допомога від технічного уряду

Відкриття кримінальної справи щодо передачі Україні 13 винищувачів МіГ-29 (а разом із ними – й частини комплексу протиповітряної оборони "Куб"), на перший погляд, є цілком очікуваним.

Достатньо нагадати, що під час передачі, а це відбулося у березні 2023 року, тодішня опозиція на чолі з нинішнім прем’єром Робертом Фіцо погрожувала уряду кримінальними справами за перевищення повноважень.

Річ у тім, що на той момент словацький уряд здобув вотум недовіри, були оголошені дострокові парламентські вибори (які й привели Фіцо до влади), а уряд Едуарда Гегера залишився працювати у статусі технічного.

Це принциповий момент – словацька конституція забороняє технічному уряду приймати рішення у сфері зовнішньої політики. Втім, уряд Гегера наголошував, що йдеться не про зовнішньополітичне рішення, а про звичайну операцію з державним майном, обмежень щодо яких немає – уряд лише знімає з державного балансу певну техніку та передає її іншій країні.

І що важливо, ця логіка зустріла сприйняття серед більшості словацьких конституційних юристів та у суспільстві – що зрештою і зробило можливим передачу цієї техніки ЗСУ.

Рішення попередніх урядів про передачу військової техніки Україні активно критикував Роберт Фіцо – і після повернення на прем'єрську посаду.

Щоправда, досі Фіцо критикував насамперед рішення 2022 року про передачу Києву системи ППО С-300.

Як компенсацію Сполучені Штати "позичили" Словаччині на рік систему Patriot, а коли цей термін добіг кінця – свою допомогу запропонувала Італія, передавши також на рік систему SAMP/T.

Проте коли і цей термін добіг кінця, виявилося, що більше бажаючих допомогти Словаччині вже нема, що викликало обурення у Фіцо. Він заявив, що рішення передати Україні "працюючу систему С-300" залишило без захисту атомні електростанції та інші стратегічні цілі у країні. І навіть анонсував переговори зі Сполученими Штатами про купівлю системи Patriot.

Втім, це рішення не має судової перспективи, адже його ухвалював "повноцінний" уряд.

Ситуація з винищувачами МіГ-29 геть протилежна – попри те, що їхня передача не призвела до послаблення оборони Словаччини (країна купує партію літаків F-16, а поки вони не прибули, захист неба над країною гарантують сусідні Польща та Чехія), проте воно має більшу судову перспективу.

Справа заради піару

Втім, схоже, що в уряді Фіцо самі не вірять у перспективу кримінального переслідування через перевищення урядом повноважень.

Адже, виходячи із заяв, озвучених на брифінгу Ігорем Меліхером, порушення шукатимуть насамперед у процедурі підготовки передачі.

За словами держсекретаря Міноборони, у міністерства наразі немає офіційного правового аналізу, який би дозволяв передачу військової техніки Кабінету міністрів у тимчасове відрядження. А надані ексміністром матеріали, за його словами, "не відповідають ознакам офіційного документа, належним чином зареєстрованого в порядку денному міністерства".

Тобто виходить, що провину ексміністра Надя намагаються знайти у порушенні процедури передачі, а не у схваленні незаконного рішення.

Експерт Словацької асоціації зовнішньої політики Александр Дулеба пов’язує рішення нинішнього уряду відкрити справу проти Ярослава Надя з позовом, поданим ексміністром оборони проти віцеспікера словацького парламенту Любоша Блахи.

Останній є представником партії Фіцо Smer-SD і має досить одіозну репутацію. Зокрема, саме він озвучує найбільш скандальні заяви та атакує опозицію.

"Блаха зробив низку заяв, звинувачуючи Надя у державній зраді – і той зрештою подав на нього до суду, звинувативши у брехні. Очевидно, що ця справа є своєрідною відповіддю нинішньої влади – вона має посилити позицію Блахи у цьому суді", – вважає Александр Дулеба.  

Показово, що і держсекретар Меліхер на своєму брифінгу також звинуватив Надя у державній зраді.

"Я особисто вважаю, що Ярослав Надь є зрадником, і він не повинен залишитися безкарним", – заявив він.

Виглядає так, що головна мета цього позову – можливість і надалі звинувачувати опозицію у державній зраді. 

А якщо це припущення справедливе, то нинішня справа – це лише піар-війна словацької влади та опозиції. В якій гучні звинувачення мають більше значення, аніж необхідність їх доведення.

Проте далеко не факт, що справа завершиться лише звинуваченнями. Є підстави вважати, що уряд Фіцо розпочинає справжню війну з опозицією.  

Помста Фіцо?

Нещодавній напад на прем’єр-міністра Словаччини може стати поворотним моментом для країни.

Адже чинна влада прямо каже: за цим замахом стоїть опозиція, незалежні медіа, а також громадські організації, які "фінансуються з-за кордону".

Перша заява Фіцо, зроблена з лікарні, не дає підстав сумніватися: він сам призначив винних у нападі на себе та збирається мститися.

У цьому контексті кримінальна справа, відкрита проти ключових членів колишнього уряду, виглядає цілком логічним продовженням погроз словацького прем’єра.

А якщо це припущення справедливе, то наслідки можуть бути надзвичайно небезпечними.

Можливий вирок ексміністру за надання Україні необхідної допомоги навряд чи буде добре сприйняти у НАТО та ЄС – нехай навіть суд і знайде певну халатність у роботі Міноборони.  

А відповідно, це рішення напряму вплине і на внутрішній, і на зовнішній курс Словаччини. 

Зокрема, досі у зовнішній політиці Фіцо старанно маневрує, щоб уникнути конфлікту із Заходом. Наприклад, на відміну від угорського прем'єра Віктора Орбана, він не блокував інтеграцію України до ЄС (хоча і виступає проти нашого вступу до НАТО).

Втім, у разі обвинувального вироку для Ярослава Надя цьому маневруванню буде покладено край.

І звичайно, що такий конфлікт не зможе не вплинути на відносини з Україною, де Фіцо також досі намагався втримати баланс між критикою та співпрацею.

Перегляд відносин буде безальтернативним – адже у цій справі наша країна, по суті, є зацікавленою стороною.

* * * * *

У найближчі місяці чи може навіть тижні ми отримаємо відповідь, яку стратегію обрав Роберт Фіцо.

Чи перейшов він до реалізації своїх погроз помститися опозиції (навіть ціною розриву із Заходом), чи продовжуватиме маневрування.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"