Фицо выбирает войну: как премьер Словакии собирается использовать покушение на себя

Словацький прем’єр Роберт Фіцо вперше від моменту замаху на своє життя, що стався 15 травня, оприлюднив відеозвернення. Подякувавши лікарям та оголосивши, що за декілька тижнів він планує повернутися до виконання своїх обов'язків, Фіцо розповів і про своє ставлення до замаху. 

Цього моменту відверто чекали і його прихильники, і опоненти, адже саме Фіцо мав дати відповідь на питання, як цей замах вплине на політику країни.

Опцій було лише дві: або Роберт Фіцо вирішить скористатися цим нападом, щоб атакувати опозицію; або, оцінивши, до чого може призвести поляризація у країні, спробує деескалювати ситуацію.

Причому в коаліції були прихильники як першого, так і другого сценарію. А відповідно, вирішальне слово залишалося за самим прем’єром.

Роберт Фіцо свій вибір зробив, і він вплине як на саму Словаччину, так і на її відносини з ЄС і, дуже ймовірно, також і з Україною.

Прощення або помста?

"Прощаю та попереджаю", – саме так називається відео зі зверненням Роберта Фіцо, оприлюднене ним 5 червня.

Перша частина – з прощенням – стосується самого нападника, 71-річного Юрая Цинтули. Нагадаємо, 15 травня в місті Гандлова, де словацький уряд проводив виїзне засідання, він декілька разів вистрелив у прем’єра, поціливши в живіт та руку.

Фіцо стверджує, що "не відчуває жодної ненависті до людини", яка в нього стріляла, а тому не буде подавати на нього до суду й вимагати компенсації.

Звичайно, це не звільняє Цинтулу від кримінального переслідування, де йому загрожує покарання до 25 років в’язниці – з урахуванням його віку це буде довічне ув’язнення.

"Я пробачаю його, нехай він сам розбереться у своїй голові, що він зробив і чому він це зробив", – заявив про нападника Роберт Фіцо.

Втім, на цьому частина з прощенням завершилася.

Вже у наступному реченні словацький прем’єр накинувся на опозицію.

"Очевидно, що він (Юрай Цинтула. – Ред.) був лише посланцем зла, яке політично неуспішна й розчарована опозиція розв'язала до некерованих масштабів", – стверджує Фіцо.

За його словами, за нападом напряму стоять і словацька опозиція, і незалежні медіа, а також громадські організації, які "фінансуються з-за кордону".

"Я хочу попросити антиурядові ЗМІ, які оплачуються фінансовою структурою Сороса, не йти цим шляхом", – стверджує Фіцо, додаючи, що "немає підстав вважати, що це була атака з боку божевільного одинака".

Чому це так важливо?

Річ у тім, що відразу після замаху на Фіцо словацькі політики виступили з двома протилежними меседжами.

Частина з них – насамперед соратник Фіцо, віцеспікер Любош Блаха, а також лідер Словацької національної партії Андрей Данко – напряму звинуватили опозицію в організації нападу. Дійшло навіть до закликів заборонити партію "Прогресивна Словаччина" – наразі найбільшу опозиційну силу в країні. 

Протилежний меседж озвучила президентка Зузана Чапутова, яка заявила про необхідність пошуку примирення між політичними опонентами. І що важливо – разом із нею таку заяву озвучив і новобраний президент Петер Пеллегріні.

А для того, щоб знизити градус напруги та ненависті у суспільстві, обидва президенти – чинний та новообраний – запропонували провести круглий стіл для всіх словацьких політичних сил.

"Останні вибори показали, що співвідношення прозахідних та антизахідних виборців у країні приблизно однакове. А відповідно, спроба нав’язати іншій половині свій вибір лише посилюватиме поляризацію в суспільстві й викликатиме опір", – вважає експерт Словацької асоціації зовнішньої політики Александр Дулеба.

До останнього було незрозуміле ставлення Фіцо до цієї пропозиції. Віцепрем’єр та міністр оборони Роберт Каліняк – єдиний зі словацьких політиків, хто регулярно спілкувався з Фіцо під час його перебування у шпиталі, – не давав на це питання однозначної відповіді, лише зазначаючи, що для цього ще мають "дозріти обставини".

І тепер, після звернення Фіцо, всі відповіді нарешті отримані – словацький прем’єр обирає не деескалацію, а війну.

Війну і з опозицією, і з незалежними медіа, а також із громадським сектором.

Що стоїть за погрозами?

"Я радий, що Роберт Фіцо почувається краще. Але, на жаль, у його політиці нічого не змінилося.

Протягом 14 хвилин прем’єр-міністр звинувачував ЗМІ, опозицію, артистів, ЄС і наших іноземних партнерів. Замість того, щоб активно сприяти суспільному примиренню, він називав убивцю "активістом політичної опозиції" і повторював про всесвітню змову Сороса проти Словаччини", – так заяву прем’єра прокоментував лідер "Прогресивної Словаччини" Міхал Шимечка.

Аналогічна оцінка – і у голови опозиційної партії SaS Браніслава Грьолінга.

"Роберт Фіцо мав можливість вийти за межі своєї тіні та свого минулого. Він міг показати велич державного діяча. Однак замість спроби суспільного примирення ми отримали геть протилежне", – зазначає він.

В опозиції прогнозують, що напад на прем’єра буде використаний ним для зведення рахунків, а нинішня заява Фіцо стала своєрідним "оголошенням про війну".

"Фіцо веде війну з громадським сектором та медіа, починаючи від першого дня свого перебування на посаді. Інша річ, що він міг відчути, до чого це призводить, і зупинитися, однак він вирішив йти на загострення", – резюмує Александр Дулеба.

Разом із тим словацький політолог припускає, що ці заяви можуть бути зроблені для отримання партією Фіцо Smer-SD кращого результату на виборах до Європарламенту.

Що стосується подальшого протистояння, то така стратегія загрожує не лише повторенням ексцесів на кшталт квітневого замаху, а й конфліктом із Єврокомісією, що може призвести до обмеження фінансування Словаччини.

"Фіцо прагматик, і він розуміє, що без європейських грошей він не виграє наступні вибори.

А тому він шукатиме баланс, як закручувати гайки так, щоб не підпасти під покарання Брюсселя", – припускає Дулеба.

Втім, приклад, як можна діяти, Фіцо показує прем’єр сусідньої Угорщини Віктор Орбан. Останньому вдається добиватися від Брюсселя розблокування траншів, погрожуючи заблокувати потрібні для ЄС рішення – в том числі й ті, що стосуються підтримки України.

Наразі відносини Києва та Братислави балансують на межі конфлікту – Фіцо зробив низку антиукраїнських заяв, але не блокував важливі для України рішення. Однак потенційний конфлікт з Єврокомісією може зруйнувати цей дуже крихкий компроміс.

І тоді виявиться, що Фіцо оголосив війну не лише словацьким медіа, опозиції та неурядовим організаціям, а й Україні також.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"