Интрига возвращается: как первые дни кампании Харрис добавили драйва американским выборам
"Європейська правда" продовжує висвітлювати стрімкі зміни у виборах президента США, викликані виходом з перегонів Джо Байдена. У понеділок ми вже пояснювали, чому рішення президента США стало запізнілим. У цьому тексті редактор ЄП Сергій Сидоренко схиляється до думки, що перемога Трампа є найреальнішим сценарієм, і для зміни тренду необхідне "диво", як-то радикальні зміни у кампанії.
Нова публікація від Юрія Стасюка з США детальніше пояснює стратегію демократів та дає їм суттєво більше шансів, хоч і визнає, що із кандидаткою Гарріс здолати Трампа буде непросто.
* * * * *
Історичне рішення президента США Джо Байдена про вихід з президентської кампанії і про підтримку віцепрезидентки Камали Гарріс на виборах президентського кандидата від Демпартії викликало емоції як демократів, так і республіканців.
Попри те, що президент не має права одноосібно визначати номінанта від партії, його рекомендація, по суті, зробила цей вибір незворотним. "(Вибрати Гарріс як кандидатку у віцепрезиденти у 2020 році) було найкращим рішенням, яке я коли-небудь ухвалював. Сьогодні я хочу запропонувати свою повну підтримку і схвалення Камалі як кандидатці від нашої партії цього року", – оголосив Байден.
Жоден з ключових політиків партії не оскаржив цей вибір. А лише за півтори доби відтоді Гарріс вже залучилася достатньою підтримкою партійних делегатів, щоби виграти президентську номінацію від партії на національному з’їзді демократів у серпні.
Зміна кандидата мобілізувала демократів, які повірили, що в них знову з’явився шанс виграти президентські вибори.
Республіканці, частина з яких раніше розслабилась і вважала кандидата Дональда Трампа фактично доконаним переможцем, знову активізувались, і готові до боротьби з новою суперницею.
Попри відносно низьке схвалення Гарріс серед виборців (серед усіх альтернатив Байдену, що обговорювалися, вона має, мабуть, найменші шанси на перемогу), сам факт зміни кандидата став для Демпартії великим подарунком.
У демократів з’явився шанс перетворити вибори з референдуму довіри чинному президенту на референдум довіри Трампу, а також мобілізувати ті групи виборців, які за кандидата-Байдена радше не дійшли би до виборчих дільниць.
Приплив енергії в Демократичній партії
Оголошення Байдена про завершення його кампанії вивільнило емоції представників Демпартії.
Сотні політиків-демократів – національного і місцевого рівня, чинних та на пенсії – опублікували зворушливі подяки на адресу Байдена. Ці листи були схожі на прощання, бо їхні автори передусім вихваляли досягнення президента за його довгу політичну кар’єру. Але приводом для написання було все ж рішення Байдена вийти з виборів, яке багато хто описав як готовність "поставити країну над власними амбіціями".
Партія також моментально об’єдналась навколо кандидатури Гарріс.
Топ-демократи, яких всерйоз розглядали як альтернативу Байдену на президентських виборах, вже підтримали кандидатуру Камали Гарріс, а деякі оголосили, що готові активно працювати на її кампанію.
Та найкращим показником стали не заяви лідерів, а пожертви партійців.
Якщо протягом тижнів після провальних дебатів збір коштів на президентську кампанію демократів ішов на спад, то після оголошення Байдена малі та великі донори залили кампанію Гарріс та Демпартію грошима.
Лише за 24 години після оголошення Байдена новостворена кампанія Гарріс зібрала рекордний $81 мільйон – а це найбільша за всю історію президентських виборів у США сума пожертв, зібрана за день.
Ще важливіше те, що йдеться не про гроші великих спонсорів, а про донати пересічних партійців. Гарріс надіслали гроші понад 888 тисяч американців, при цьому з них понад 500 тисяч зробили в той день свою першу пожертву на цьогорічних президентських виборах, тобто жертвувати на кампанію Байдена (з тією ж Гарріс як віцепрезиденткою) вони не бачили сенсу навіть до провальних дебатів.
Бізнес також підтримав заміну: великі донори партії масово підтримали Гарріс в пориві оптимізму після оголошення Байдена. А одна з найбільших організацій, що збирає гроші для Демпартії, заявила, що за цей же проміжок часу змогла отримати додаткові гарантії пожертв на $150 мільйонів від топдонорів.
Словом, виборці, активісти, політики та еліти Демократичної партії вийшли з летаргічного сну останніх тижнів.
Раніше багато хто з них вважав, що Байден був приречений програти президентські вибори, а їхні зусилля були сконцентровані не на боротьбі з Трампом, а на переконанні Байдена піти. Зараз же партія готова знову всерйоз поборотися за ще один термін в Білому домі.
Gen Z, жінки та інші резерви голосів
Одразу після оголошення Байдена про зняття його кандидатури з виборів низка демократів заявили: 78-річний Трамп занадто старий для посади.
Отримавши кандидаткою набагато молодшу Гарріс (наразі їй 59, а до дня виборів виповниться 60 років), демократи можуть спокійно сконцентруватись на поважному віці Трампа, який тепер став найстарішим кандидатом у президенти в історії США. Це – саме той козир, яким до того опоненти били по 81-річному Байдену, і він не мав як відповісти.
Треба наголосити: опитування свідчать, що у зворотну сторону це працює не так ефективно. Віком Трампа виборці переймаються менше, ніж віком Байдена – очевидно, через те, що у республіканського кандидата вікові зміни не настільки помітні. Поза тим, це все ж є болючою точкою.
У тому числі – коли йдеться про залучення виборців до голосування.
Основна категорія громадян, де демократи здатні отримати нові голоси від зміни кандидатури на Гарріс – це покоління Z, тобто люди, яким зараз до 30 років. Молоді люди в США традиційно віддають перевагу демократам, але вони майже не ходять на вибори. Гарріс може це змінити. І не тільки через те, що вік Гарріс є не є настільки "відлякуючим" для молодих виборців.
Прибічники Гарріс вже давно працюють над тим, щоби зробити її максимально "мемною".
Відео-нарізки з її виразним сміхом та фразами на кшталт "Ти думаєш, ти впав з кокосової пальми?" вже тижнями поширювались соцмережами, а після оголошення Байдена TikTok, X (Twitter) та Instagram просто вибухнули. Ці меми та відео зазвичай показують Гарріс в позитивному ключі та можуть допомогти демократам достукатись до "зумерів" та привернути їхню увагу до політики.
На одних мемах, звісно, вибори не виграти.
Утім, Гарріс і поза ними має кращі показники серед молоді. Попередні опитування, проведені ще до відходу Байдена, засвідчували, що віцепрезидентка отримує більшу підтримку виборців до 40 років, ніж Байден.
Є ще дві групи, на які демократи покладають великі надії.
Передусім це жінки.
Після того, як консервативний Верховний суд США (де більшість складають консервативні судді) у 2022 році скасував загальнонаціональне право на аборти, американські жінки масово мобілізувались на виборах, а демократи, які виступають за широкий доступ жінок до абортів, отримали від цього електоральні переваги.
Ще до відходу Байдена його спільна із Гарріс кампанія використовувала цю тему у агітації, а віцепрезидентка координувала публічну кампанію Демпартії з підтримки репродуктивного здоров’я та доступу до абортів
Але те, що тепер вона сама отримає номінацію, додає електоральних бонусів. Кандидатка-жінка може набагато ефективніше залучити виборців-жінок, ніж це зробив би Байден. А білих, політично-поміркованих жінок демократи вважають однією з ключових груп для виграшу на президентських виборах.
Друга електоральна група, традиційно критично важлива для демократів, – це чорношкірі виборці. На цих виборах опитування показували, що афроамериканці (та інші не білі американці) не були в захваті від Байдена та, ймовірно, значна кількість їх не пішла би на виборчі дільниці.
Кандидатура Гарріс, доньки афроамериканця, іммігранта з Ямайки, безперечно мобілізує їх.
Близько 44 тисяч учасників доєднались до недільного онлайн-дзвінка, організованого афроамериканськими жінками, щоби підтримати Гарріс. Та й попередні опитування свідчать, що серед чорношкірих (як і серед молодих виборців) Гарріс також показує кращі за Байдена результати.
Втім, є і проблемні для Гарріс групи.
Віцепрезидентка може показати слабші за Байдена результати серед поміркованих білих виборців, особливо серед чоловіків без університетської освіти.
Зрештою, навіть в Демпартії є сумніви, чи готові Сполучені Штати вибрати не просто першу жінку-президентку, а президентку, в якої мама народилась в Індії, а тато на Ямайці.
Але демократи вже підготували аргументи і для цієї групи. Гарріс була прокуроркою Каліфорнії і відзначилась доволі успішною боротьбою зі злочинністю – а це дуже важливо для білих поміркованих виборців.
Цікаво, що в 2019 році на демократичних праймеріз, на яких Гарріс планувала поборотися за президентську номінацію, але провалилася, прокурорський досвід їй серйозно зашкодив через критику лівих, котрі виступають за м'якший підхід до злочинців. Але загальні вибори – це не внутрішньопартійна боротьба. У день голосування, коли треба залучити на дільниці поміркованих виборців, досвід Гарріс буде плюсом, а не мінусом.
Також прокурорський досвід вже вплинув на виборчу риторику Гарріс у критиці Трампа, який перебуває під кримінальними звинуваченнями.
"Я боролася з різними кривдниками. Чоловіки, які знущалися над жінками. Шахраї, які обдурювали своїх клієнтів і порушували правила заради власної вигоди. Тож повірте: я знаю стиль Дональда Трампа," – заявила Гарріс у своєму першому публічному виступі після зняття Байдена з виборів.
Республіканці переходять у наступ
Пішовши з перегонів, Байден втілив найбільший страх республіканців, адже чинний президент був для Трампа найзручнішим супротивником.
Але це також мобілізувало партію Трампа для активної протидії.
Спікер Палати представників Майк Джонсон навіть розглядає можливість заблокувати заміну кандидатури Байдена на Гарріс в окремих штатах через те, що саме Байден виграв праймеріз. Утім, наразі малоймовірно, що такі позови досягнуть успіху.
Інструментом протидії Камалі Гарріс напевно будуть спроби республіканців прив’язати публічний образ віцепрезидентки до образу Байдена – і це може стати ключовою темою їхньої кампанії.
Є різні думки про те, чи будуть ці зусилля ефективними.
Якщо непопулярність Байдена була в першу чергу пов’язана з його поважним віком та помітною фізичною і ментальною слабкістю, то Гарріс буде менш вразливою для таких атак. Якщо ж кампанія засвідчить, що причиною для скепсису щодо Байдена була передусім політика чинної адміністрації (в першу чергу інфляція та неуспішна боротьба з незаконними перетинами південного кордону США – сфера, яку частково курувала віцепрезидентка), то Камала Гарріс як безпосередньо залучена і відповідальна за цю політику матиме серйозні проблеми на виборах.
Переоцінювати перші успіхи Гарріс не варто – демократи досі перебувають у скрутному становищі.
Антирейтинг Гарріс є суттєвим та близьким до антирейтингу Байдена. Під час свого віцепрезиденства вона не проявила себе особливими досягненнями, а її слабкий результат на демократичних праймеріз в 2019 році не додає надії її прихильникам.
Експерти оцінюють Гарріс як кандидатку, що має найменші шанси перемогти Трампа серед можливих альтернатив Байдену.
Але цими шансами не можна нехтувати.
Не варто переоцінювати й Трампа. Замах на життя, звісно, героїзує його образ в очах частини суспільства. Але його радикальна риторика та плани відштовхують значну частину американців, особливо поміркованих виборців, багато з яких досі не можуть пробачити йому спроби скасувати результати виборів 2020 року та вважають відповідальним за штурм Капітолія США 6 січня 2021 року.
Досі достеменно невідомо, який виборчий вплив матимуть кримінальні справи, заведені проти Трампа – особливо якщо Гарріс акцентуватиме на них в своїй кампанії. А тепер Трампу доведеться ще захищати і свій вік та придатність до роботи президентом протягом 4 років.
Справді, опитування свідчили, що пара Трамп-Венс вигравала з великим відривом у пари Байден-Гарріс.
Чи зможе перехід на першу позицію Камали Гарріс, яку називають "другою найгіршою кандидаткою після Байдена", перевернути цей тренд – покаже час. Але перспективи Демпартії на президентських виборах, хоч і досі дуже непевні, тепер є суттєво кращими, ніж тиждень тому.
Від минулої неділі вибори у США перестали бути "референдумом довіри Байдену". Але вони ще не перетворилися на "референдум довіри Трампу".
Автор: Юрій Стасюк,
студент Єльського університету, заступник головного редактора Yale Daily News,
для "Європейської правди"