Камала Харрис ищет белого мужчину: как Демпартия США готовит команду на президентские выборы

Раптовий вихід Байдена від президентських перегонів у США і фактична передача номінації його віцепрезидентці Камалі Гарріс дала кампанії новий імпульс, що за низкою показників перевершив очікування, але також створила нові виклики.

Один з них – це те, що навіть у ліберальній Демпартії немає певності у тому, чи готові виборці уперше обрати президентом США жінку; до того ж не білу жінку; до того ж жінку, яка за 3,5 роки на другій за значимістю посаді в уряді США так і не проявила себе як яскрава політикиня. І хоча йдеться про лічені відсотки виборців, що можуть не дійти через до дільниці, але на виборах 2024 року саме лічені відсотки можуть визначити ім’я наступного президента.

Ключова "проблемна" група виборців відома. Це – білі помірковані виборці, особливо чоловіки, погляди яких ближчі до центристських, розповідала "Європейська правда".

А це – дуже численна і важлива категорія.

Здолати проблеми Камала Гарріс має з допомогою віцепрезидента, який урівноважить її сприйняття в цій групі виборців. І хоча вибір партнера її для номінації ще триває, деякі параметри вже відомі.

У парі з Гарріс на вибори напевно має піти білий чоловік, і всі учасники "шортлиста" на демократичного віцепрезидента наразі відповідають цьому опису. А ще майже напевно це буде кандидат з одного з "ключових штатів", де результати голосування часто вирішують долю виборів.

Іронічно, але повторюється історія чотирирічної давнини, коли саме Гарріс, попри її не дуже високі політичні рейтинги і відсутній досвід на федеральному рівні, отримала пропозицію стати віцепрезиденткою, адже ключовим критерієм для вибору стало те, що Байден шукав не білу жінку як партнерку для своєї номінації (детальніше – у статті 2020 року "Жінка для Байдена").

Що відбувається та хто може стати партнером Гарріс на виборах? Про це читайте у статті ЄвроПравди.

Невже віцепрезидент такий важливий?

Коротка відповідь – так. У США виборці голосують за президента у парі з його "віце": у бюлетені присутні обидва прізвища. І хоча посада лідера держави все одно є головною, часом номінант на віцепрезидента грає не меншу роль.

Обидва номінанти ведуть спільну кампанію. 

Англійською кандидата у віцепрезиденти зазвичай називають running mate, у буквальному перекладі – "товариш по кампанії". На практиці це означає, що разом з "товаришем" кандидату або кандидатці у президенти вдається охопити агітаційними турами удвічі більше округів та містечок.

Але найголовніша перевага – те, що цей "товариш" може мати вищу популярність у окрузі, штаті чи демографічній групі, ніж "основний кандидат", і досягати успіхів у агітації там, де претендент(-ка) на посаду президента може стикнутися з провалом або отримати гірші результати.

Тому правильне обрання віцепрезидента дозволяє в буквальному сенсі змінити хід виборів. 

За однією з версій, саме номінування віцепрезидентом Ліндона Джонсона, сенатора від загалом республіканського Техасу, принесло демократу Джону Кеннеді перемогу на виборах у 1960 році. 

Протилежний приклад – кандидатство сенатора Маккейна у 2008 році, де він обрав "товаришкою" губернаторку Аляски Сару Пейлін. Попри популярність серед виборців партії, Пейлін своїми невдалими заявами та недосвідченістю в зовнішній політиці завдала шкоди кампанії, і цей чинник тоді став не останнім серед тих, що призвели до поразки Маккейна.

Та й про рішення Джо Байдена обрати кандидаткою у віцепрезиденти Камалу Гарріс у серпні 2020-го ми також вже згадали. 

Менш як за рік до того Гарріс нещадно критикувала Байдена; її кампанія завершилась ще до перших праймериз через суттєві фінансові труднощі; сама вона була далеко не найкращим оратором і недосвідченою у федеральній політиці. Та Гарріс, як небіла жінка, що має змішане азійське та афроамериканське походження, стала необхідним символом для об’єднання Демократичної партії. А до того ж, була чудовим контрастом із кампанією Дональда Трампа та його суперечливим ставленням до жінок.

На додаток варто зазначити вагу посади "віце" у разі перемоги на виборах.

Віцепрезидент – це друга за ієрархією особа в політичній системі США, що очолює  Сенат, і голос якої є визначальним для сенатських голосувань, коли голоси розділяються навпіл (так було за часів Байдена-Гарріс, коли сенаторів-республіканців певний час було рівно 50).

І, нарешті, віцепрезидентство може виявитися непоганим трампліном на посаду президента США. Що почасти доводить приклад і Гарріс, і Байдена.

Важливість пари для Камали Гарріс

Часу на вибір компаньйона у Гарріс майже не лишилося. Демократи, уникаючи можливих позовів, мають зареєструвати свою номінацію не пізніше 7 серпня, тож лишився всього тиждень.

Та якщо у "звичайній" виборчій кампанії обрання "віце" є важливим, то для Гарріс цей вибір має критичну вагу. У разі перемоги вона стане першою жінкою-президентом США; першою президенткою з азійським корінням; та другим темношкірим президентом. 

Юридично ніщо не обмежує Камалу Гарріс у тому, щоби обрати кандидаткою у віцепрезиденти жінку, і це не мало би дивувати, зважаючи на те, що абсолютна більшість пар президент-віцепрезидент у американській історії не були гендерно збалансованими: щоразу обидві посади обіймали чоловіки.  Власне, саме Гарріс розірвала цю традицію, коли стала першою віцепрезиденткою США в історії.

Але якщо вона і зараз обере жінку на посаду "заступниці", то чи допоможе це їй здобути більшість у ключових, центристських штатах? В Демпартії та у команді її номінантки переконані, що ні. 

Перші сигнали від кампанії Камали Гарріс свідчать, що її вибір кандидата у віцепрезиденти буде прагматичним.

Саме тому всі останні списки найімовірніших "товаришів Гарріс по кампанії", що потрапляють до медіа, мають спільну рису: у них присутні виключно чоловіки. І виключно білі. Демократи мусять апелювати до максимально широкого електорату, зокрема й до білих американців без університетської освіти – представників умовного робітничого класу.

Також у своєму виборі Гарріс має враховувати кампанію своїх опонентів – Дональда Трампа та Джей Ді Венса. 

Уже зараз республіканці, перелаштовуючи кампанію з Байдена на Гарріс, активно наголошують на її особистому неуспіху у вирішенні проблеми нелегальної міграції через кордон із Мексикою, та на її не надто харизматичних та часом дивних публічних виступах (які кампанія Гарріс, навпаки, використовує на свою користь та обертає на тік-ток меми). 

На додаток, підставою для критики є те, що пересічний виборець мало відчуває на собі поліпшення ситуації в економіці. Для Гарріс, яка несе частину відповідальності за це, є сенс обрати у партнери по кампанії людину з-поза меж уряду, здатну переконати у тому, що адміністрація на її чолі зможе досягти успіху.

Також, з прагматичного погляду, у виборі віцепрезидента логічно націлюватись на так звані ключові, або "хиткі" штати (swing states), які не віддають однозначної переваги Демократичній і Республіканській партії. Через особливості американської виборчої системи саме результати у цих штатах визначатимуть переможця президентських виборів. Гарріс представляє традиційно "синю", тобто лояльну до демократів Каліфорнію, тож їй потрібно обрати "товаришем" представника одного з ключових штатів.

Перелік цих штатів варіюється: зараз у цьому списку згадують Аризону, Вісконсин, Джорджію, Мічиган, Неваду, Північну Кароліну, Пенсильванію та Флориду. 

А оскільки досвідченість у політиці – це ще один непоганий критерій для відбору кандидата, то в шортлисти найчастіше потрапляють губернатори та сенатори, обрані від одного з ключових штатів. Значно рідше серед претендентів фігурують представники чинного уряду.

Хто складе компанію Камалі Гарріс у бюлетені

Серед тих, хто станом на ранок вівторка є імовірним кандидатом у віцепрезиденти від демократів, найчастіше згадують (і це підтвердив інсайд Bloomberg вихідними) губернатора Міннесоти Тіма Волца, сенатора від Аризони Марка Келлі та губернатора Пенсильванії Джоша Шапіро.

І хоча остаточний вибір ще не зроблений, варто зупинитися на цих кандидатурах.

Марк Келлі

60-річний сенатор від Аризони – колишній астронавт NASA і бойовий пілот. 

Минулого року він політав на F-16 і зустрівся з українцями, що опановували винищувач; це один з елементів його поглядів, через які багато хто вважає Келлі найкращим для України кандидатом. Утім, президента та віцепрезидента США обиратимуть американські виборці, тож важливо, якими є його погляди з питань, важливіших для громадян США.

У 2011 році на його дружину, тодішню конгресвумен Габріеллу Гілфордс, скоїли замах. Після цього Келлі став адвокатом законів про посилення контролю над зброєю. У 2020 році йому сенсаційно вдалось виграти на виборах до Сенату в Аризоні після смерті Джона Маккейна: доти республіканці тримали це місце з 1962 року.

Для кампанії Гарріс Келлі може не лише принести голоси у "хиткій", але все ж більш республіканській Арізоні (згадаймо історію з кампанією Джона Кеннеді, якому допоміг техаський кандидат у віцепрезиденти Ліндон Джонсон), а й стати магнітом для виборців з поміркованого крила Демократичної партії. Зокрема з чутливого питання міграції, де він займає більш жорстку позицію. А бекграунд військового та відомого астронавта апелює до образу американського героя.

Ще один несподіваний плюс Келлі – його досвід залучення пожертв на кампанію від ІТ-компаній, що особливо важливо з огляду на бізнес-походження Трампа та його активні зусилля привернути на свій бік високотехнологічну індустрію.

Джош Шапіро

51-річний Джош Шапіро до обрання губернатором Пенсильванії у 2023 році був членом законодавчого органу штату і його генеральним прокурором. Йому вдалось обійти ультраправого кандидата, якого особисто підтримав Трамп, на 15 відсоткових пунктів – він отримав більше голосів у штаті, ніж Джо Байден у 2020-му.

Шапіро, як і Келлі, є поміркованим демократом, що зіграло б на руку Гарріс для об’єднання партії. До того ж він має дуже непоганий рейтинг у рідній Пенсильванії – одному з ключових штатів, який дає аж 19 голосів колегії виборників, більше за будь-який інший. 

До "плюсів" Шапіро можна записати й прокурорське минуле (як і в Гарріс): він успішно судився з великими фармацевтичними компаніями та оспорював позови Трампа про оскарження результатів виборів-2020 у деяких округах.

Тім Волц

60-річний губернатор Волц вирізняється з трійці тим, що його штат, Міннесота, не включають до переліку "ключових". Представник небагатого сільського округу Міннесоти, колишній шкільний вчитель та нацгвардієць, багаторічний конгресмен, нині він є головою Асоціації губернаторів-демократів, який допомагає збирати кошти та проводити кампанії для кандидатів у губернатори від Демократичної партії.

Волц, утім, може похвалитись досягненнями у рідному штаті: від захисту права жінок на аборти до безкоштовного харчування для дітей у школах. Його кандидатура може стати реверансом у бік "білих комірців" із штатів Середнього Заходу, на яких націлений Джей Ді Венс від республіканців.

З іншого ж боку, Волца однозначно будуть критикувати опоненти через його дії під час пандемії COVID-19, а також масових протестів через убивство Джорджа Флойда (воно сталось якраз у Міннесоті). Питання можуть виникнути і до його щедрої соціальної політики, яку бюджет штату навряд чи зможе підтримувати в довгостроковій перспективі.

* * * * *  

Звісно, навіть існування такого шортлиста кандидатів не означає, що майбутній кандидат у президенти від Демократичної партії обов’язково буде кимось із перелічених вище. 

Донедавна до потенційних кандидатів записували губернатора Північної Кароліни Роя Купера, але минулої ночі він сам виключив участь у виборах. Так само заперечила можливе обрання і губернаторка Мічигану Гретхем Вітмер.

Інші імена, які згадували у цьому контексті, – губернатор Кентуккі та Іллінойсу, Енді Бешеар та Джей Бі Пріцкер. Також, за даними Axios, в останні дні ліве крило демократів просуває кандидатуру сенатора від Мічигану Гері Пітерса. 

Є підтримка і на користь міністра транспорту адміністрації Байдена Піта Бутіджиджа, який у 2020 році сам вів успішну кампанію за президентську номінацію, та зрештою поступився на користь Байдена. І хоча сам він представляє неключовий штат (Індіану, де був мером), саме він в останньому опитуванні ABC News/Ipsos мав найвищий рейтинг схвалення з-поміж можливих кандидатів у віцепрезиденти Гарріс (29%). Утім, не на користь йому грає те, що вибір Бутіджиджа, представника чинного уряду, полегшить для опонентів критику через брак економічних успіхів адміністрації Байдена-Гарріс.

А ще у згаданому опитуванні найбільш схвальне ставлення американців мають Марк Келлі (22%), Вітмер (20%) та Шапіро (17%). Про Тіма Волца позитивно думають тільки 6% опитаних, а 57% узагалі не знають, хто це.

Не можна виключити що кампанія Камали Гарріс підкине несподіванку та обере когось зовсім неочікуваного. 

Але найімовірніше, що номером два в президентській кампанії Демпартії стане білий чоловік поміркованих поглядів, який апелюватиме до електорату "синіх комірців", сподіваючись, що цього – з огляду на не надто вдалий старт республіканця Джей Ді Венса – вистачить для перемоги.

Автор: Олег Павлюк, 

журналіст "Європейської правди"