Джо-мостостроитель: что готовит Байден для Украины на саммите НАТО в Вашингтоне
Вже у вівторок у США починається триденний саміт НАТО.
Його можна називати ювілейним – 75 років тому тут, у Вашингтоні, лідери 12 держав-союзників створили Північноатлантичний альянс, який зрештою виріс до найбільшого безпекового союзу у світі.
Але ще точніше буде назвати цей саміт передвиборчим.
Для чинного президента США Джо Байдена ця подія є частиною його президентської кампанії. Байден, який наполягає на своїй участі у виборах, прагне довести виборцям і соратникам свою силу там, де він справді є найефективнішим – тобто у здійсненні міжнародної політики. А саміт НАТО дає йому шанс продемонструвати, що саме він здатен об’єднати світ навколо США.
Звісно, Білий дім не визнає "передвиборчий" статус саміту, але це – реальність. І вона накладає на зібрання лідерів Альянсу свої правила і обмеження.
Перш за все, для Байдена і його команди украй важливо уникнути будь-яких несподіванок під час саміту. У тому числі – несподіванок з боку України і щодо України.
Численні джерела "ЄвроПравди" розповідають про те, як американці намагалися це гарантувати.
Зараз проєкти ключових рішень вже узгоджені, і очікується, що вони будуть доволі вдалими для України. Навіть у питанні руху України до вступу в НАТО, найімовірніше, ми побачимо нові формулювання. Так, запрошення до вступу наша держава цьому разу точно не отримає – але на заміну дипломати придумали підхід "мосту до членства", з яким зрештою погодилися і Україна, і Білий дім.
Детально про це "Європейська правда" розповідає з Вашингтона, де завершуються приготування до зустрічі лідерів.
А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували також текстову версію цих пояснень.
Міст до Брюсселя проходить через Вашингтон
Якщо брати до уваги саме українську складову саміту НАТО, то для американських дипломатів головним викликом стало гарантування того, що Україна не ламатиме картинку "успішної зустрічі лідерів, які об’єдналися навколо Байдена".
Це побоювання – небезпідставне.
У багатьох лишаються спогади про минулорічний саміт у Вільнюсі, де президент Зеленський та кілька держав-союзників до останнього наполягали на політичному запрошенні України до членства. Торік Альянс, нагадаємо, під тиском Байдена та Шольца, лідерів США та Німеччини, відповів Україні відмовою, хоча усі інші столиці або підтримували, або не мали заперечень проти цього кроку.
Тоді, у 2023-му, Володимир Зеленський не приховував свого незадоволення рішенням; його твіт розлютив Байдена. Чимало західних політиків при цьому визнали провалом нерішучість членів НАТО на саміті, тож коректність та авторитетність підходу США опинилася під питанням.
Словом, сталося все те, чого тепер Білий дім хоче уникнути.
Щоби у 2024-му у Вашингтоні не сталося подібного, Держдеп доклав серйозних зусиль до роботи і з проукраїнськими столицями, і з Києвом, підтверджують численні джерела ЄвроПравди.
Цікаво, що аргументи для переконання Києва та його друзів були відмінними.
Балтійців, Польщу, інші держави Центральної Європи переконували у тому, що "безпроблемність" саміту потрібна передусім для того, щоби допомогти Байдену зберегти посаду. Мовляв, "якщо ми створимо різноголосся і конфлікт, то дамо козирі Трампу. А ви ж не хочете, щоби виграв Трамп!". А от з Україною цей аргумент не працював, тому представників офіційного Києва радше просто питали про те, чи є у них розуміння того, що повторювати конфліктні моменти Вільнюса немає сенсу. Мовляв, це не дасть вам жодних плюсів.
Окрім того, США мали запропонувати Україні альтернативу – і вони це зробили.
Щоби підтвердити готовність до інтеграції України до Альянсу, і водночас уникнути згадки слова "запрошення", яке є червоною лінією особисто для Байдена, у Держдепі запропонували оголосити про щось, що матиме назву "міст до НАТО" – і Білий дім це підтримав.
Отже, у підсумковому рішенні Євроатлантичної ради буде пункт про те, що політика Альянсу щодо України створює "міст до членства", який врешті-решт має призвести до вступу нашої держави у Альянс. І саме це на саміті "продаватимуть" як українське досягнення. Але розберімось, чи так це?
"Глибинна держава" проти Байдена
Фінальний текст рішення наразі є непублічним; ЄвроПравда аналізуватиме його детальніше після того, як рішення ухвалять. Але вже зараз можна стверджувати: прориву у просуванні до вступу не станеться, тож очікування варто мати реалістичні.
Поза тим, це рішення є дуже важливим. Воно означає, що "україноскептикам", до яких, на жаль, належить і сам Байден, не вдалося перемогти під час узгодження майбутньої політики Альянсу щодо відносин з Україною.
Ви напевно чули або читали про нещодавню заяву Джо Байдена у одному з інтерв’ю про те, що він не бачить членство України в Альянсі частиною домовленостей, що формуватимуть перемогу України у війни проти Росії. Тоді Байден повторив цю тезу двічі, і вона стала дійсно революційною, адже суперечила багаторічній політиці НАТО про те, що Україна точно буде членом Альянсу.
Але без згоди президента США наш вступ до НАТО у принципі неможливий!
Байден не став розвивати чи пояснювати свої слова; утім, найпоширенішим їх трактуванням є те, що він таким чином лишає наш вступ до Альянсу елементом для можливої торгівлі з Росією щодо умов завершення війни.
Та заява спричинила дискусії всередині США щодо української політики.
По суті, це була суперечка між "глибинною державою" і особисто Байденом.
Рішення саміту мало стати таким собі вододілом щодо того, чи обирає Вашингтон лінію чинного президента і чи змінюється ставлення до вступу України в Альянс як безумовного сценарію у майбутньому. На нашому боці у цій "боротьбі" був Держдепартамент (і дипломати, і особисто держсекретар Блінкен є радше прихильниками ідеї про те, що Україна зрештою має увійти до Альянсу).
До того ж на нашому боці – документи та усталені політики США. Вашингтон не раз підтверджував прихильність до членства України в Альянсі у разі, якщо сам Київ цього хоче. Ця політика є публічною вже майже 20 років. А у західних демократіях, у тому числі у Сполучених Штатах, це має значення.
Навіть президентові – за тієї повноти влади, яку глава держави має у США – непросто розвернути багаторічний державний підхід. У такого рішення має бути обґрунтування; воно також ризикує бути оскарженим у Конгресі. Тож у підсумку скептичний підхід програв.
США на саміті у Вашингтоні підтвердять курс на членство України в НАТО, і Байден, який зрештою і схвалюватиме рішення Альянсу, був змушений із цим погодитися.
Не лише НАТО, не лише вступ
Торік у Вільнюсі, попри відмову у наданні Україні запрошення і попри невдалі формулювання щодо України, успіх саміту вдалося частково врятувати за рахунок події, яка, власне, не була частиною саміту. Йдеться про зустріч G7 та України, на якій лідери демократичного світу оголосили про підготовку безпекових "гарантій" для Києва.
За рік, який минув відтоді, Україна підписала 20 таких безпекових договорів із партнерами. За дні, що лишилися до зустрічі у Вашингтоні, ця цифра має зрости – зокрема, Польща вже анонсувала укладання такого договору перед самітом; імовірно, президент Зеленський підпише його дорогою до США.
Подібні домовленості "на полях" зустрічі Альянсу мають скласти частину здобутків саміту і цього разу.
Зокрема, очікується окрема зустріч усіх держав, що підписали з нами безпекові договори. ЄвроПравда буде слідкувати за її проведенням і за новими домовленостями, якщо ті будуть укладені.
Інша сфера, де очікується успіх – це допомога Україні з ППО
Посилення протиповітряної та протиракетної оборони є безумовним пріоритетом Києва, а цього року, із посиленням нападів РФ на цивільну інфраструктуру і ще масштабнішим застосуванням російською авіацією керованих авіабомб у прикордонних регіонах – Зеленський постійно просить і вимагає у партнерів надати нові системи ППО.
Наразі ці зусилля мали обмежений успіх – по суті, за минулі місяці лише Німеччина зважилася на постачання до України третьої системи, яку вона зняла з бойового чергування у себе в країні. Але у Вашингтоні ми можемо почути важливі новини з цього питання. Про такі наміри вже зараз кажуть у США, причому нові оголошення про допомогу надійдуть не тільки від Пентагону, кажуть джерела.
Треба підкреслити, що це буде двостороння допомога, формально Альянс до неї не залучений, але у суспільному сприйнятті це буде частиною успіху Вашингтонського саміту Альянсу.
Але буде також кілька важливих рішень щодо оборонної допомоги, до яких Альянс був напряму долучений.
Передусім йдеться про зобов’язання членів НАТО щодо схеми та сум фінансування сил оборони України у 2025 році. Це рішення було мегапріоритетом для генсека НАТО Єнса Столтенберга, він працював над його втіленням вже кілька місяців, проводив переговори з країнами, що виступали проти тощо. ЄвроПравда розповідала про нього після зустрічі міністрів закордонних справ Альянсу наприкінці травня.
З джерел відомо, що Альянс досяг принципової згоди і у Вашингтоні оголосить про фінансування оборони України на суму 40 млрд євро. Цей фінансовий тягар буде розподілений між членами Альянсу пропорційно до їхнього ВВП; при цьому для Угорщини найімовірніше зроблять виняток, щоби вона не заблокувала спільне рішення. Утім, деталі цієї домовленості ще узгоджуються; за даними ЄвроПравди, наразі офіційний Київ не знає достеменно як це працюватиме і чи буде у цій сумі складова додаткового фінансування на додаток до того, яке члени Альянсу вже обіцяли раніше.
Крім того, як підтвердив днями Столтенберг, НАТО візьме на себе координацію і надання більшої частини міжнародної допомоги в галузі безпеки.
Ну і, зрештою, не треба випускати з уваги ті рішення, які напряму не стосуються України, але матимуть вплив на нашу оборону чи то зараз, чи то у майбутньому. Як приклад – зміна підходів НАТО до стандартизації артилерійських снарядів.
Словом, саміт НАТО у Вашингтоні хоч і є "передвиборчим", але обіцяє бути наповнений новинами, які дійсно важливі для нашої країни.
А "Європейська правда" слідкуватиме за перебігом зустрічі лідерів НАТО у Вашингтоні.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди", з Вашингтона
