Цена ошибок Трампа. Как и почему бывший президент теряет лидерство на выборах в США
Кандидат у президенти США від республіканців Дональд Трамп зробив те, що здавалося малореальним три тижні тому. Хоча точніший відтінок передає слово "наробив".
Три тижні тому Трамп впевнено йшов до перемоги на виборах, витискаючи максимальну перевагу з проблем Джо Байдена і його адміністрації, а до того ж – зі спроби замаху на себе. Його кампанія ефективно била по опонентах і, здавалося, переконала кандидата у потребі кроків, які цементують його незначну, але стабільну перевагу в рейтингах у поляризованому американському суспільстві.
Але всі ці плани пішли шкереберть.
Дональд Трамп власноруч перевів кампанію у режим постійної, безперервної іміджевої кризи. Він відкинув ідеї політтехнологів щодо ефективного ведення кампанії і взявся робити прямо протилежне. Замість гуртування суспільства – він загострює розкол. Замість залучення тих виборців, що вагаються – відштовхує їх. Замість переконування електоральних груп, які не входять до його ядра підтримки – Трамп та його партнер по кампанії Джей Ді Венс роблять образливі для цих груп заяви.
Словом, тиждень за тижнем Дональд Трамп власноруч зменшує свої шанси на перемогу.
До того ж його хиби та провали накладаються на вельми ефективну кампанію Камали Гарріс, яка наразі діє краще за очікування, додаючи її прихильникам віри у те, що демократична кандидатка зможе виграти вибори президента США. І якщо тактика Трампа не зазнає радикальних змін, його рейтинги, які вже суттєво впали, танутимуть і надалі.
Причому Трамп, схоже, не готовий вчитися на помилках.
Чи то експресивний політик не усвідомлює негативного ефекту від своїх дій, чи то він просто не здатний утримуватися від заяв, які руйнують його власну передвиборчу кампанію. Але якщо до серії теледебатів Трамп-Гарріс це не зміниться, то липнева електоральна перевага Трампа може перетворитися на приголомшливий провал кандидата від республіканців.
Замах на користь Трампа
Рівно місяць тому, 13 липня, у містечку Батлер у Пенсильванії сталася подія, яка мала достатній потенціал, щоби визначити не лише подальший перебіг президентської передвиборчої кампанії у США, а й її переможця. Йдеться про замах на Дональда Трампа, одного з двох ключових претендентів на посаду очільника Сполучених Штатів Америки, офіційне висунення якого було заплановане буквально за кілька днів.
Картина того дня досі відома лише частково.
Головне з відомого – це те, що Трамп вижив після замаху, і зовсім не буде перебільшенням назвати це дивом. Якби куля, що зачепила вухо політика, пройшла кількома сантиметрами праворуч… Достатньо нагадати, що для випадкового глядача на трибуні позаду Трампа кульове поранення виявилося смертельним.
А ще фактом є те, що Трамп під час замаху показав виборцям свою стресостійкість і сміливість, а його фото в оточенні агентів Секретної служби – зі скривавленим обличчям та піднятим догори кулаком – стало справжнім символом для його однопартійців, і не лише. Мовляв, "що б не сталося – продовжуйте боротьбу". Через все це замах на Дональда Трампа мав неоціненний позитивний ефект для його передвиборчих рейтингів.
А головною невідомою у цій історії став мотив стрільця.
Чоловік не був "антитрампістом", не лишив якихось письмових заяв тощо. І оскільки після перших пострілів його вбили снайпери – то можна лише здогадуватися, чому він на це пішов. Утім, і ця невизначеність зіграла на користь Трампа, який і сам, і через своїх соратників відразу (та не завжди обґрунтовано) почав звинувачувати адміністрацію Байдена у доведенні суспільства до крайніх емоцій та фактичному підбурюванні до вбивства.
Найбільш промовистим показником того, наскільки все серйозно, стала реакція кампанії Байдена. Чинний президент і на той момент очікуваний кандидат від Демпартії був змушений фактично призупинити критику Трампа, бо через зростання співчуття до експрезидента це мало протилежний ефект.
Словом, у кампанії склався ідеальний шторм на користь Трампа.
Президент не всіх американців
Але навіть на цьому тлі сталося те, що повинно було перевернути політику США.
Дональд Трамп, який завжди живився конфліктами і ворожнечею, оголосив, що замах вплинув на нього й тепер замість розділяти він хоче об’єднувати. І як перший крок, Трамп повідомив, що відмовляється від жорсткої критики Байдена у виступі на урочистому з’їзді Республіканської партії з нагоди свого висування кандидатом у президенти.
"Я вже підготував украй жорстку промову, дуже добру промову, повністю присвячену чинній корумпованій та жахливій владі. Але я викинув цю промову на смітник. Бо тепер я хочу об’єднати країну", – розповів Трамп у першому після замаху інтерв’ю, яке він дав лояльному виданню New York Post.
І, розвівши руками, додав: "Хоча я не впевнений, чи це можливо. Народ настільки розділений…".
Навряд чи було можливо уявити, що Трамп взагалі відмовиться від критики та ворожнечі – аж надто протиприродним це стало би для нього. Але так само немає сенсу заперечувати, що він принаймні спробував це зробити. Забігаючи наперед, варто додати, що на цій зміні, як виявилося, наполягли технологи його передвиборчої кампанії (принаймні, зараз про це кажуть численні джерела американських ЗМІ). І це дійсно мало сенс! Перед Дональдом Трампом та його кампанією стояла мета конвертувати співчуття частини суспільства, яке з’явилося після невдалого замаху, на довгострокову підтримку.
Риторика об’єднання нації – найкращий шлях до цього.
Тому Трамп погодився поговорити зі своїм одвічним ворогом Джо Байденом, запросив свою екссуперницю Нікі Гейлі на з’їзд Республіканської партії у Мілвокі, а його промова на цьому з’їзді почалася зі слів, які від нього навряд чи колись лунали.
"Я йду в президенти всієї Америки, а не половини Америки. Тому що стати переможцем для половини Америки – це не перемога", – цими словами Дональд Трамп розпочав свій виступ на з’їзді.
Катарське медіа Al Jazeera порівняло цей виступ з промовою Трампа восьмирічної давнини, коли він оголосив про висування своєї кандидатури на виборах 2016 року. Тоді політик обізвав нелегальних мігрантів "ґвалтівниками", пообіцяв заборонити в’їзд мусульман до США тощо.
Натомість у 2024 році Трамп говорив про рівність. "Разом ми розпочнемо нову еру безпеки, процвітання та свободи для громадян будь-якої раси, релігії, кольору шкіри та віросповідання… Розбрат і поділ у нашому суспільстві необхідно вилікувати, і зробити це швидко", – йшлося у його промові у Мілвокі, і чути це від нього було справді незвично. І хоча виступ Трампа на з’їзді містив також критику на адресу політичних опонентів, тобто демократів – жорсткість його заяв була радикально нижчою за звичну.
Діти Трампа (які беруть активну участь у кампанії) та його найближчі соратники у ті дні також наголошували, що "єдність нації" стала ключовою фішкою кампанії Трампа.
Утім, дива не сталося. Риторика, яку Америка почула у Мілвокі, виявилася одноразовою.
Вже за пару тижнів експрезидент повернувся до звичних для себе жартів та образ на межі расизму; геть відмовився від примирливих заяв щодо опонентів; перестав говорити про єдність.
Намір бути "президентом всієї Америки", який політтехнологи вписали у його промову, виявився для Трампа чужим і не отримав розвитку.
Камала, що зруйнувала плани
Можливо, Дональд Трамп і далі діяв би "за підручником", але рішення Байдена знятися з перегонів, про яке той оголосив 21 липня – за три дні після закриття республіканського з’їзду, – поклало край технологічній кампанії.
Причому підстав для паніки у штабі Трампа спершу не було.
"ЄвроПравда" розповідала, що вибір Камали Гарріс як кандидата замість Байдена був вимушеним і мав серйозні вади.
По-перше, Гарріс є представницею чинного уряду, і прив’язати до неї всі економічні та соціальні невдачі чинної влади США було питанням технології. Тим більше, що вона відповідала за міграційні питання, що є предметом найжорсткішої критики адміністрації з боку Трампа і його соратників. По-друге, за 3,5 роки на посаді віцепрезидентки вона не запам’яталася буквально нічим. Гарріс не мала слави доброго переговірника, до її виступів були питання, її рейтинг схвалення був найгіршим серед усіх потенційних наступників Байдена.
Утім, зняття Байдена з перегонів було настільки довгоочікуваним, що навіть Камала Гарріс як претендентка змогла моментально об’єднати партію "нагорі" та викликала серйозну підтримку "знизу" (детально ми розповідали про це у статті "Як перші дні кампанії Гарріс додали драйву американським виборам").
Імовірно, саме цей успіх став тригером, через який Трамп чомусь вирішив викинути на смітник потенційно виграшну політичну стратегію.
Заяви про об’єднання нації, рівність та подібні речі пішли в історію.
Більше вони не лунали жодного разу.
А на заміну прийшли хаос та висловлювання Трампа, які більше нагадували акт політичного самогубства, ніж заплановане ведення передвиборчої кампанії.
Американські медіа, зокрема CNN, наголошують із посиланням на джерела, що цей хаос відображає емоційні пошуки стратегії протидії Гарріс. А на емоціях Трамп здатен робити неймовірні помилки – що, власне, і сталося.
Образити всіх: від котятників до чорних американців
Найяскравіший наразі приклад того, як передвиборча стратегія республіканців починає нагадувати істерику, стався рівно два тижні тому, ввечері 31 липня.
Дональда Трампа запросили до виступу перед членами Національної асоціації чорношкірих журналістів США у Чикаго.
Ця аудиторія є негативно упередженою щодо кандидата від республіканців і має на це підстави – як через минулі заяви кандидата, далекі від стандартів толерантності, так і через давнє протистояння між ним і журналістською спільнотою у США. Зважаючи на це, Трамп мав би бути готовим до жорстких запитань, мати на них заготовлені відповіді. Утім, ця зустріч, що тривала понад пів години, склала враження, що Трампа взагалі не готують до публічних дебатів, або ж він ігнорує поради своєї кампанії.
Інакше не пояснити ту іміджеву катастрофу, на яку перетворилося його спілкування на цій зустрічі, що транслювалася у прямому ефірі.
Світові медіа облетіла дивна заява експрезидента про те, що Камала Гарріс, мовляв "видає себе за темношкіру" задля виборів, але насправді там було набагато більше "хітів". Дональд Трамп довів, що взагалі не переймається проблемами чорного населення США, адже пішов на цю зустріч, не знаючи про ключові проблеми цієї аудиторії (як-от вбивство чорношкірої Соні Мейсон, що сталося на початку липня і стало резонансним у США, призвело до протестів). Також варто виокремити його дивне пояснення про те, що "чорна робота – це робота, яку виконують чорні" (це, нагадаємо, на зустрічі з чорношкірими журналістами).
А ще – доволі хамську манеру спілкування з ведучими.
Неможливо виміряти вплив окремих виступів на підтримку кандидата, але можна з певністю говорити, що це точно не додало Трампові виборців, а когось – переконало не голосувати за нього.
Трамп і до того не мав сильних позицій у середовищі чорношкірих американців, але після зустрічі у Чикаго ця аудиторія стала для нього геть проблемною.
І це лише один, хоч і найяскравіший приклад (до наслідків якого, втім, ще доведеться повернутися).
Непродумані заяви, що не додають нових прихильників, але здатні відвернути потенційних виборців, лунають не тільки від Трампа, а й від його кандидата у віцепрезиденти Джей Ді Венса. Наприклад, рейтингу республіканської пари точно не допомогла його заява про те, що бездітні жінки з котами не є патріотами США. Цей дивний вислів був адресований Камалі Гарріс, яка не має біологічних дітей (однак є мачухою для дітей чоловіка), але став образливим для значно, значно більшої групи американок.
Та й загалом, щодо жінок від пари Трамп-Венс лунають дуже неоднозначні заяви. А це – дійсно велика група виборців.
І найголовніше. Політтехнологи Трампа радять йому зупинити це безглуздя, утриматися від подібних токсичних заяв і повернутися до ефективної стратегії, одностайно стверджують численні джерела New York Times у кампанії республіканського кандидата. Однак хаос триває і далі, а його вплив на рейтинг Трампа перетворився на очевидну проблему для Республіканської партії.
Дідусь старий і емоційний
Чому так відбувається? Відповідь на це питання має кілька складових.
Головна з них – це те, що Трамп та Венс "експериментують", намагаючись знайти стратегію ефективної протидії Камалі Гарріс – але наразі без успіху. Звідси хаос у заявах, постійна зміна наративів та тестування відверто дивних, наперед шкідливих для самого Трампа ідей.
Це визнають навіть близькі до республіканців аналітики та джерела, як-от протрампівський канал Fox. Це підтверджують в один голос і джерела мейнстримових американських видань, що більше прихильні до демократів.
Дональд Трамп намагається вести проти Гарріс гру у звичній для себе манері та з використанням тих прийомів, які були ефективні проти Байдена, навіть коли провальність цих спроб є наперед очевидною.
До прикладу, у піар-боротьбі з Байденом Трамп роками працював над тим, щоби приліпити до чинного президента США ярлик "сплячий Джо" (Sleepy Joe), обігруючи те, що через свій поважний вік Байден іноді поводився так, ніби він засинає на публіці. Цей підхід був технологічно ефективним. І хоча з Камалою Гарріс він категорично не працює, Трамп продовжує діяти так, як звик. Наприклад, він присвятив помітні зусилля тому, щоби приліпити до суперниці ім’я Laughing Kamala, тобто "Камала, що сміється", обігруючи цим звичку кандидатки відкрито сміятися. Ви спитаєте, а що в цьому поганого? І це правильне питання, на яке немає відповіді.
Просто Трампу так звично. І байдуже, що це не працює.
Джерела NYT підкреслюють, що Трамп просто не слухає порад технологів, які переконують його не робити подібного.
І це – друга частина відповіді, яка пояснює, чому Трамп, узявши спершу цілком коректну стратегію у кампанії, почавши говорити про національну єдність, розширювати свою електоральну базу – потім різко відмовився від неї на користь дій, які є політично безглуздими і подекуди навіть самовбивчими.
Як дізналося видання, на закритій зустрічі Трампа з великими донорами його кампанії, що відбулася 2 серпня у Бриджгемптоні (штат Нью-Йорк), кандидат навіть взявся відстоювати свої політично провальні й фактично неправдиві твердження про те, що Камала Гарріс нібито нещодавно змінила расову ідентичність і почала вдавати з себе чорношкіру. "Я вважаю, що був правий", – заявив він.
А коли Трампа спитали, чи планує він повертатися до позитивної адженди, він відповів коротко: "Я той, ким я є".
Тож схоже, що повернення до риторики щодо об’єднання країни, яка здавалася переможною стратегією республіканського кандидата, не варто чекати. Дональд Трамп до цього не готовий. Він звик атакувати і розділяти суспільство, створювати напругу навколо конфліктних питань, і наразі не має наміру від цього відмовлятися.
Навіть під тиском донорів кампанії.
Навіть коли це ставить під питання його переобрання.
А на додаток до цього проти Трампа почав грати його вік – тобто той аргумент, який він сам використовував проти Байдена. Так, на згаданій зустрічі Дональда Трампа із чорношкірими журналістами кандидат постійно перепитував, яке запитання йому поставили, і казав, що звук налаштований погано і він не чує співрозмовників.
А ще показовим стало інтерв’ю Дональда Трампа Ілону Маску в соцмережі X (Twitter). Ця розмова, що транслювалася на багатомільйонну аудиторію в ніч на 13 серпня, перетворилася для Трампа на черговий згаяний шанс, бо взагалі не містила новин. Натомість трендом у соцмережі стала дискусія про те, чому кандидат часом відповідав на запитання Маска так невнятно, "шмякаючим" голосом.
Вибори не у кишені
Такий "ідеальний шторм" був зобов’язаний призвести до падіння рейтингів Трампа – і це сталося.
Серпневі соцопитування свідчать про суттєву перевагу Камали Гарріс у половині ключових штатів, включно з критично важливою Пенсильванією. І якщо тренд збережеться, він приведе перемоги демократів на виборах. Утім, не схоже, що у кампанії Трампа вважають свою ставку втраченою.
Треба усвідомлювати, що у республіканського кандидата є резерви. По-перше, опитування мають схильність недооцінювати рівень його підтримки. По-друге, наразі опитування включають трьох кандидатів – адже, окрім Трампа і Гарріс, за посаду президента планує поборотися Роберт Кеннеді-молодший, який готується до участі у перегонах як позапартійний. Зараз він має проблеми з реєстрацією своєї кандидатури, та й рейтинги його не є високими і складають під 5%.
Ідеологічно Кеннеді є популістом, лозунги якого близькі до трампівських, тож не можна виключати, що він у якийсь момент зніметься з перегонів і закликає своїх виборців підтримати Трампа.
Але хай там як, для того щоби шанси Трампа на перемогу знову зросли, він має зрештою усвідомити потребу змінити стратегію. І зробити це якнайшвидше. У вересні почнеться період теледебатів (очікується три ефіри "Гарріс проти Трампа" на каналах ABC, Fox News, NBC). І якщо Дональд Трамп прийде на них підготовленим так само, як прийшов на ефір з чорношкірими журналістами – на нього може чекати не просто поразка, а фіаско, оговтатися від якого буде навряд чи можливо.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"