Сербия восстала против соглашения с ЕС: что стоит за масштабными экологическими протестами в Белграде

Сербська столиця давно не бачила таких мітингів. У суботу 10 серпня на вулиці Белграда вийшло до 30 тисяч протестувальників. 

Аналогічні, хоча й менші протести відбулися і в інших сербських містах.

При цьому цей протест має не політичний, а екологічний характер. Мітингувальники по всій Сербії виступають категорично проти планів уряду розробляти родовище літію у регіоні Ядар.

Розмахуючи національними прапорами та скандуючи "Ви не будете копати", протестувальники продемонстрували потужну опозицію урядовим планам. А на додачу вже після завершення мітингів частина протестувальників заблокувала два вокзали Белграда: Прокоп (Центр) і Новий Београд. Розблокувати їх поліції вдалося лише зранку наступного дня. 

Проте ситуація навколо цих протестів має і політичну складову. Для сербської опозиції вони стали можливістю розширити коло своїх прихильників. Натомість для президента Сербії Александара Вучича ці протести стають можливістю дискредитувати опозицію, а реалізація угоди з ЄС – шансом отримати вкрай важливий аргумент для подальших діалогів із Заходом.

Аргумент такої сили, який змусив би ЄС забути і про порушення прав людини у Сербії, і про дружбу сербської влади з Росією.

Саме тому навіть такі масштабні протести наразі не можуть змусити сербську владу переглянути свої плани – занадто вагомими виглядають можливі вигоди від цього проєкту. 

Небезпечні поклади

У 2020 році геологи британсько-австралійського гірничодобувного гіганта Rio Tinto виявили на заході Сербії поклади мінералу, що місить літій та бор.

Майбутнє цих покладів відразу стало важливим елементом протистояння ЄС та Китаю – двох технологічних гігантів, зацікавлених у стратегічній сировині.

Вже згадана компанія Rio Tinto запропонувала уряду Сербії розробку шахти, здатної видобувати близько 58 тисяч тонн карбонату літію – обсяг, достатній для виготовлення батарей для 1,1 мільйона електромобілів.

Ці поклади стали справжньою знахідкою для ЄС – зараз частка китайського літію, що використовується європейськими компаніями, складає близько 56%. За оцінками експертів, якщо Євросоюз не знайде нового постачальника літію, то до 2030 року він може потрапити у таку ж залежність від постачань з Китаю, як це ще донедавна було з російськими енергоресурсами.

І в цьому контексті переорієнтація на сировину з Сербії дійсно виглядає для ЄС найкращим із варіантів.

Проєкт, запропонований Rio Tinto, передбачає запуск шахти вже у 2028 році – звичайно, якщо вже зараз отримати всі необхідні дозволи та почати підготовчі роботи.

Проте на цьому етапі сербська влада зіткнулася з потужним опором. Сербія і зараз вважається найбільш забрудненою країною у регіоні, а відповідно, питання екології стоїть там дуже гостро.

Противники видобутку літію у Сербії звертають увагу, що нинішній проєкт стане першим, який реалізується у щільно заселеному регіоні (наразі основним постачальником літію є шахти Австралії та північноамериканських Анд).   

А відповідно, побоюються екологи, видобуток може призвести до критичного пониження рівня ґрунтових вод, що унеможливлює господарську діяльність у регіоні й принесе збитки суттєво більші, аніж Сербія розраховує отримати від видобутку літію.

Ще один аргумент екологів – поклади літію, причому втричі більше за сербські, були виявлені і в Німеччині. Проте Берлін не поспішає з видобутком, воліючи дочекатися гарантовано безпечної технології.

А відповідно, стверджують опоненти видобутку, Сербія може стати тим самим полем для експерименту з непередбачуваним результатом.

Ці аргументи, а разом із тим – і масштабні протести, вже змусили сербський уряд у 2022 році заявити про відмову від планів видобутку літію.  

Проте цього року Белград отримав нову пропозицію – і цього разу схоже, що Вучич сподівається подолати опір.

Друга спроба

Про повернення до питання видобутку літію у Сербії заговорили одразу після зміни уряду. А вже незабаром конституційний суд країни скасував рішення попереднього уряду про заборону видобутку.

Наступним кроком став візит до Белграда німецького канцлера Олафа Шольца та віцепрезидента Єврокомісії Мароша Шефчовича.

19 липня разом із президентом Вучичем вони уклали угоду про стратегічне партнерство між ЄС із Сербією з видобутку літію.

Александар Вучич особливо підкреслював, що при реалізації цього проєкту "Сербія наполягатиме на охороні довкілля і щоб вода та повітря наших громадян були чистими". При цьому він уточнює, що жодна з інших країн (очевидно, тут мається на увазі Китай) не здатна гарантувати Сербії дотримання таких високих екологічних стандартів, як Німеччина.

Також, за його словами, Сербія зможе забезпечити літій для 18% електромобілів, що виготовлюються у ЄС. А на додачу Белград наполягатиме на відкритті у Сербії підприємства з виробництва електромобілів.

Втім, ці аргументи не задовольнили сербське суспільство. І країну знов охопили масштабні протести проти видобутку.

Реакція сербської влади на ці протести була традиційна. Хоч і абсурдна.

Александар Вучич заявив, що за протестами стоїть Захід, яким таким чином намагається вчинити "державний переворот і повалити законно обране керівництво країни".

При цьому сербський президент не став пояснювати, навіщо Заходу знадобилося підтримувати протести проти вкрай вигідної для себе угоди. А якщо угода про стратегічне партнерство була пасткою для сербської влади, навіщо тоді вона підписала цю угоду?

А напередодні масштабного антилітієвого мітингу, запланованого на 10 серпня, Вучич несподівано заявив, що отримав "інформацію від Російської Федерації, передану офіційними каналами", про те, що справжньою метою цього мітингу є "масові заворушення та державний переворот".

Ця інформація дозволила напередодні мітингів викликати на допит його організаторів, оголосивши їм про покарання у разі пошкодження транспортної інфраструктури.

На додачу через це "попередження" провладні сербські ЗМІ висвітлювали екологічну акцію як "спробу Майдану". Яка, звичайно, виявилася невдалою, а отже, Вучич знову переміг.

І хоча це напевно не останній мітинг проти видобутку літію у Сербії, наразі все виглядає так, що Вучич поставив за мету за будь-яку ціну розпочати видобуток.

І заради цієї мети він мобілізував увесь свій арсенал пропаганди.

Наразі далі всіх у своїх заявах пішов віцепрем'єр та ключовий проросійський політик Сербії Александар Вулін. "МЗС РФ ясно вказало, що ці протести – платформа для початку кольорової революції, яка повинна буде повалити владу. Як ми знаємо, повалення означає не тільки зміну влади, а й фізичну ліквідацію носія влади. Президент Мілошевич після повалення 5 жовтня 2000 року помер у Гаазі, не вийшов на пенсію. Це ж готують і Александару Вучичу", – заявив він.

Ця заява показує, що сербська влада готується причепити ярлик терористів до всіх, хто протестує проти реалізації літієвої угоди.

Але як це співвіднести з тим, що переважна більшість мешканців регіону, де планується видобуток, є виборцями Вучича? А відповідно, президент Сербії ризикує істотним зменшенням своєї підтримки. 

Невипадково прозахідна опозиція Сербії активно долучилася до протестів. Там розуміють, що наразі підтримка екологічних протесів суттєво перевищує їхній електорат – і намагаються скористатися ситуацією. 

Проте сербська влада демонструє, що готова до цього виклику. 

Шанс для Вучича

Чи веде Сербія перемовини з Китаєм щодо допуску тамтешніх компаній до видобутку літію? Це питання журналісти поставили Александару Вучичу під час презентації літієвої угоди з ЄС.

"Вони дуже чітко висловили свою зацікавленість в отриманні доступу до цього родовища літію. Однак ми їм повідомили, що обговорюємо дану тему з європейцями. Ми лояльні до Європи", – відповів на це сербський президент.

Ця заява є надзвичайно показовою. Вучич підкреслює, що, маючи пропозиції з Китаю, у такому стратегічно важливому для ЄС питанні виявив принциповість та "лояльність Європі". А відповідно – така лояльність має бути нагороджена. 

І йдеться не лише про інвестиції в сербську економіку чи збільшення фінансування Євросоюзом якихось екологічних проєктів (щоб заспокоїти сербське суспільство).

Рішення щодо літію є політичним, а отже, і поступки мають бути політичними. Це дуже важливо для Вучича, адже проблеми у відносинах з ЄС не зникають, а радше накопичуються. 

Останні парламентські вибори у Сербії викликали гостру критику з боку Євросоюзу. Так само не закрите питання щодо відмови Сербії долучитися до санкцій проти Росії – крок, який виглядає дуже дивним для країни, що претендує на членство в ЄС.

Та і з самим членством не все так просто – останній звіт Єврокомісії не зафіксував прогресу в наближенні Сербії до його критеріїв. Втім, навіть така оцінка виявилася прийнятною для Белграда – достатньо того, що не було зафіксовано відкат у реформах. 

Також не варто забувати про перманентний конфлікт Сербії з частково визнаною державою Косово – і в цьому конфлікті ЄС досі займає позицію, більш вигідну саме Белграду. 

Є купа проблемних питань, де сербська влада потребує "розуміння" Євросоюзу. 

І схоже, завдяки літієвій угоді у Вучича може з'явитися потужний засіб впливу на ЄС. Це може бути щось подібне до енергетичної залежності ЄС від Росії, від якої у Європі почали позбуватися лише після початку повномасштабної війни – і ще до кінця не позбулися. 

А як на приємний бонус сербська влада може розраховувати на дискредитацію прозахідної опозиції – адже вона виступає проти літієвої угоди з ЄС. 

Звичайно, всі ці аргументи не гарантують, що Вучичу цього разу вдасться довести літієву угоду до реалізації. Занадто потужним є опір суспільства, й ігнорувати його може бути досить небезпечно. 

Проте Александар Вучич не вперше показує дива політичного маневрування. Не виключено, що якщо він відчує, що цей опір є занадто потужним (і занадто небезпечним для його влади), сербський президент раптом виявиться противником угоди з Євросоюзом.

Та зараз він робить усе можливе, щоб використати свій шанс та отримати потужний інструмент впливу на ЄС. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"