Обиды "юга" бьют по Украине: как незападные страны противодействуют конфискации активов России

Термін "Глобальний Південь" (Global South) з’явився під час холодної війни, але, мабуть, лише після початку російської агресії проти України він став настільки вживаним на міжнародному рівні.

За увагу і прихильність цього блоку країн Азії, Африки та Латинської Америки борються і Україна, і Росія.

Проте позиція Глобального Півдня уже впливає на ключові процеси щодо протидії російській агресії, і не завжди на користь Україні. Серед сфер, де через позицію країн цієї групи деякі процеси уже гальмуються – питання конфіскації заморожених активів Центробанку РФ.

Спробуємо розібратися, чому ці країни зайняли проросійську позиціюю і що може в цій ситуації вдіяти Україна. 

Південний демарш

Росія розглядає Глобальний Південь як вікно можливостей в умовах санкцій. Активність російських проксі в Сахелі, розширення БРІКС та нарощування товарообігу з Китаєм, Індією тощо, навіть у збиток собі, є лише частиною дій Кремля на цьому напрямку.

І, зворотно, вона очікує від цих країн можливостей для обходу санкцій та політичної підтримки агресії проти України, в тому числі – щодо питань відшкодування збитків і конфіскації активів РФ.

В юрисдикціях країн Глобального Півдня відсутні значні активи, які належать Російській Федерації та можуть підлягати конфіскації.

Можна говорити про активи російських олігархів в ОАЕ чи "російські рупії" в Індії, проте порівняно із $300 млрд резервів Центробанку РФ це дуже невеликі ресурси, і питання про їхню конфіскацію чи блокування не стоїть.

Однак тема зобов’язання Росії виплатити компенсацію за збитки, заподіяні агресією проти України, є дуже чутливою для цих країн.

Чи не найбільшим каменем спотикання стала Резолюція Генеральної асамблеї ООН ES/11-5 "Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України" від 14 листопада 2022 року.

Важливу для України резолюцію підтримали лише 94 країни. І лише 44 з них – з Глобального Півдня.

Мабуть, найбільш промовистою стала заява, яку озвучив президент Кенії Вільям Руто на швейцарському Саміті миру в червні цього року:

"Так само, як вторгнення Росії в Україну було незаконним і неприйнятним, одностороннє привласнення російських активів є настільки ж незаконним, неприйнятним і є відступом від Статуту ООН, особливо для тих із нас, хто вірить у свободу, справедливість і демократію".

Проте окрім заяв і політичних демаршів, представники Глобального Півдня діють і закулісно в питанні конфіскації активів ЦБ РФ. І дуже часто діють саме в інтересах Росії.

"Гібридна протидія"

На початку цього року Європейський Союз та "Група семи" (G7) активно працювали над рішеннями щодо використання активів РФ в інтересах України. На цьому етапі ще розглядалися різні варіанти змісту та цілей відповідних рішень, включно з конфіскацією, передачею Україні прибутків, отриманих від цих активів, або ж "репараційним кредитом".

Проте в той самий період з’явилися сигнали, що країни Глобального Півдня, серед яких називали Китай, Індонезію та Саудівську Аравію, непублічно звернулися до ЄС із проханням протистояти тиску та не конфісковувати ці активи.

Офіційно позиції цих країн озвучені не були, проте серед причин такого кроку інсайдери називали "прохання Кремля" та побоювання щодо створення прецеденту, який у майбутньому може бути застосовний і до них.

Згодом з’явилися і окремі деталі, які демонстрували, що

представники Глобального Півдня не обмежувалися лише проханнями, а й тиснули на ЄС.

Зокрема, Bloomberg писав, що Саудівська Аравія приватно натякнула представникам ЄС, що продасть європейські боргові зобов'язання, якщо G7 вирішить конфіскувати активи ЦБ РФ. Відомо, що центральний банк Королівства утримує чисті іноземні резерви на мільярдні суми.

Йдеться про облігації європейських компаній, казначейські цінні папери держав-членів ЄС та інші активи на суму близько $445 млрд, які утримує центральний банк Королівства. Якби аравійці продали всі ці активи чи велику їх частину, то це могло б суттєво знизити ціну облігацій і збільшити відсоткові ставки, які емітенти мали б сплачувати за новими боргами.

Тим не менше, у Ер-Ріяді заперечили ці твердження: Міністерство фінансів Саудівської Аравії запевнило, що країна готова до відкритого діалогу для досягнення результату, вигідного для усіх сторін та міжнародної системи загалом.

Також РФ використовує юрисдикції Глобального Півдня для гібридної протидії ідеї конфіскації активів в інтересах України. Зокрема, в ПАР суд заблокував активи місцевого представництва Google через невиконання ним рішення московського суду про відновлення православного телеканалу "СПАС" на YouTube.

Такі рішення є серйозним дзвіночком, хоча зараз вони є лише проміжним рішенням, спрямованим на те, щоб поставити своєрідну "стратегічну дилему" перед нашими союзниками щодо конфіскації активів.

Якщо будуть прийматися чи виконуватися ті чи інші рішення щодо суверенних чи приватних російських активів – РФ, імовірно, застосовуватиме політичний тиск задля аналогічних кроків у дружніх юрисдикціях з метою створення ще більшого хаосу.

І відсутність пункту щодо репарацій на Саміті миру свідчить, що це питання усе ж є дуже дражливим, і крім симпатій до Росії на те є низка інших причин.

Історичні травми

Ідея використання російських активів також навряд чи отримає схвалення серед представників Глобального Півдня ще й через те, що низка його країн раніше стикалися з подібними заходами. 

Сполучені Штати Америки наклали санкції на активи Куби в 60-х роках минулого століття через розбудову режимом Фіделя Кастро репресивної комуністичної диктатури, зближення з Радянським Союзом та експропріацію американських активів на своїй території.

За останніми офіційними даними, станом на 2005 рік Міністерство фінансів США повідомило про блокування близько $300 млн кубинських активів.

Своєю чергою Велика Британія заморозила $1,5 млрд суверенних активів Аргентини у своїй юрисдикції наступного дня після того, як остання висадила свій десант на Фолклендських островах у 1982 році.

У 2021 році, відразу після приходу до влади талібів, США повідомили про замороження суверенних активів Афганістану.

14 вересня 2022 року Міністерство фінансів США і Державний департамент оголосили про створення фонду на користь народу Афганістану, так званого "Афганського фонду", куди були перераховані відсотки від розміщення активів Центрального банку Афганістану на депозитних рахунках, вони склали $36 млн. 

Досвід Компенсаційної комісії ООН стосовно відшкодування збитків Кувейту через вторгнення та окупацію частини території Іраком в 1990-1991 роках теж навряд чи схилить Багдад та солідарні йому держави до підтримки подібних ідей стосовно України. 

Чи є вихід?

Росія має однозначну перевагу в боротьбі за прихильність Глобального Півдня, і в питанні репарацій Україні в тому числі.

Проте це не означає, що ці країни беззастережно віддані РФ – вони насамперед захищають власні інтереси. І тому, якщо їм довести, що та чи інша форма підтримки України, у тому числі конфіскація російських активів, не зашкодить їм чи буде відповідати спільним інтересам, є шанс заручитися їхньою підтримкою.

Той же успішний досвід Компенсаційної комісії ООН у випадку Іраку є свідченням того, що об'єднана міжнародна спільнота здатна примусити агресора заплатити за свої протиправні дії – факт, який певною мірою важливий кожній сучасній державі.

Також частина експертів вважає, що підтримка, зокрема Глобальним Півднем, відшкодування воєнних збитків Україні за рахунок російських активів гальмується побоюванням країн щодо наслідків такого кроку для міжнародного права та фінансової системи. 

А щодо цих сумнівів і їхнього розвінчування уже проведена велика робота.

Саме тому українському уряду та громадянському суспільству слід докладати максимум зусиль, щоб донести до цих країн, що необхідним є не просто визнання протиправності дій Росії – а й її відповідальність, у тому числі у вигляді відшкодування збитків.

І що рішення щодо конфіскації має на меті не створити небезпечний прецедент, а запобігти іншим прецедентам агресії, що несе вигоду всьому світу, в тому числі й країнам Глобального Півдня.

Автори: 

Іван Городиський, адвокат, директор Центру Дністрянського,

Софія Косаревич, аналітикиня Центру Дністрянського