Беспорядки с российским следом: как фейк о массовом убийстве детей "разжег" Британию
Що потрібно для того, аби занурити цілу країну в кризу? Навіть таку потужну країну, як Велика Британія.
Інколи вистачає вчасно запущеного фейку – особливо якщо до його поширення долучиться сумнозвісна машина російської пропаганди.
Протести, які останній тиждень тривають у різних британських містах, це доводять.
Резонансне вбивство дівчаток у спокійному місті на північному заході Англії не лише об’єднало всі політичні сили та громадськість у скорботі та засудженні цього немислимого акту.
Страшний злочин став поживою для прихильників теорії змови та ультраправих груп.
Варто було лише поєднати напад із антиіммігрантським сентиментом, який панує серед них, – і малочисельні протести почали ширитись британськими містами.
Байдуже, що цілковито сфабриковану вигадку про особу нападника майже одразу спростувала поліція; що розслідування триває, й мотив жорстокого нападу на дітей досі не з’ясований – версія про мігранта-мусульманина, який вислизнув з-під нагляду спецслужб, для декого виявилась надто привабливою, аби їй не повірити.
І, цілком імовірно, не обійшлось у цій історії й без російського сліду, хоча довести його існування практично неможливо.
Як трагедія в невеликому місті перетворилась на найбільший виклик для нового британського уряду та яку роль тут зіграла дезінформація – в матеріалі "ЄвроПравди".
Різанина у Саутпорті
Атака, яка сколихнула всю Британію, сталась уранці 29 липня.
Неподалік від центру Саутпорта – міста в північно-західному графстві Мерсісайд – на час канікул організували заняття для дітей 6-11 років. Того понеділка близько 25 школярів мали танцювати під пісні Тейлор Свіфт.
Десь після 11-ї години за місцевим часом до приміщення, де тривали заняття, під’їхало таксі. 17-річний хлопець у масці вийшов із нього, не заплативши, й вирушив у бік студії. У його руках був ніж.
У студії хлопець почав нападати на всіх присутніх – і дітей, і дорослих.
Свідки описували те, що відбувалось, як "сцену з фільмів жахів" чи "наче щось з Америки": закривавлені діти тікали зі студії, кричали, гукали на допомогу, їхні матері кричали, бігли сусідньою вулицею та благали сусідів зачинити вікна та двері…
Поліція прибула на місце об 11:50 – десь через десять хвилин після початку нападу – і затримала 17-річного хлопця з ножем.
Поліція Мерсісайду оголосила напад "значним інцидентом", а для допомоги постраждалим на місце скерували понад десяток карет швидкої та гелікоптер.
На місці загинули дві дівчинки – шестирічна Бебе Кінг та семирічна Елсі Дот Стенкум. Дев’ятирічна Еліс Дасілва Агулар, батьки якої родом із португальської Мадейри, померла від отриманих поранень у лікарні наступного дня. На її смерть пізніше відреагував голова уряду Португалії Луїш Монтенегру.
Усього постраждали восьмеро дітей, із них п’ятеро – в критичному стані. Також тяжкі рани отримали дві викладачки танців і йоги – Ліен Лукас та Гайді Ліддл, які намагались захистити дітей. Наступного дня стало відомо про поранення 63-річного місцевого бізнесмена Джонатана Гейса, який прибіг на місце події, аби допомогти постраждалим.
На трагедію, що стала ударом для тихого Саутпорта, одразу ж відреагували лідери всіх британських партій. Прем’єр-міністр Кір Стармер заявив, що "глибоко шокований" нападом.
Свої співчуття висловили й король Чарльз ІІІ та королева-консорт Камілла, Тейлор Свіфт (чиї фанати зібрали понад 300 тисяч фунтів на дитячу благодійну організацію), не кажучи вже про інших відомих діячів і тисячі простих людей.
Здавалось, британська нація об’єдналась у горі за загиблими дітьми. Та натомість країну охопили протести на чолі з ультраправими.
Як розгортались протести
Увечері 30 липня неподалік мечеті у Саутпорті несподівано зібрався натовп людей. Це був тривожний сигнал, що трагедія вже стала інструментом дезінформації – з цілком конкретними наслідками.
Одразу після нападу в британських соцмережах почали ширити ім’я нібито нападника – Алі Аль-Шакаті, який "прибув до Британії на човні минулого року" і перебував під наглядом спецслужб.
Явний натяк, що це іммігрант-мусульманин, тож і сумнівів не повинно бути, чому він накинувся з ножем на дітей-християн.
І хоча поліція ще вдень того дня закликала припинити спекуляції стосовно імені 17-річного затриманого, знайшлось кілька сотень людей, які повірили в "Алі Аль-Шакаті" та вийшли на вулиці Саутпорта.
Вони вигукували "Не здамось" і "Англієць до скону", кидали цеглою в поліціянтів та їхні авта. Понад п’ять десятків правоохоронців тоді отримали поранення, поліцейський фургон охопила пожежа, місцеву крамницю пограбували, в одного з затриманих "протестувальників" знайшли складаний ніж… Усе це тривало за північ.
Наступного дня протести охопили вже чотири міста по всій Британії – Лондон, Манчестер, Гартлпул та Олдершот. До 5 серпня протести відбудуться вже у майже двох десятках міст, включно з Белфастом – столицею Північної Ірландії.
В акціях брали участь не так і багато людей – від кількох десятків до кількох сотень, які вигукували відверто антиіммігрантські та ісламофобські гасла, вдавались до насильства проти поліції, а в деяких випадках – підпалювали місця розміщення мігрантів.
Прихильники ультраправих угруповань у Британії активно поширювали заклики до протестів у соцмережах – насамперед X (Twitter) і Telegram. Голова теза, яку вони просували: поліція свідомо замовчує особу нападника.
Долучився до цього хору "сумнівів" і лідер Reform UK Найджел Фарадж – одіозний політик вже наступного дня після трагедії у Саутпорті натякнув, що від громадськості можуть приховувати правду.
Ситуацію не врятувало навіть те, що в четвер, 1 серпня, було офіційно оголошене ім’я затриманого 17-річного: Аксель Рудакубана, народився в Кардіффі (центр Уельсу), батьки – вихідці з Руанди (більшість населення якої є християнами).
На такий крок пішли виключно через суспільний резонанс.
Зазвичай особи неповнолітніх правопорушників, та й загалом деталі стосовно затриманих, публічно розкривають украй рідко.
Удруге на це британській поліції довелось піти через два дні, коли в шотландському місті Стірлінг напали з ножем на жінку – і ультраправі угруповання одразу ж звинуватили в цьому мусульманина (натомість нападником виявився місцевий білий чоловік).
Від сайту з фейками до роспропаганди
Звідки почалось поширення історії про "Алі Аль-Шакаті", встановити важко. Серед перших джерел цієї дезінформації – твіттер-акаунт на ім’я Bernie Spofforth, який раніше помічали в поширенні теорії змов про зміни клімату та коронавірус.
Журналісти The Times поговорили з жінкою, що стоїть за акаунтом. Вона стверджує, що скопіювала текст із іншого посту (якого саме, вона не уточнила), "піддавшись моменту". "Я вчинила справді по-дурному, скопіювала й вставила те, що побачила, додавши рядок "Якщо це правда", – зазначила авторка.
Пізніше у серії твітів жінка заявить, що часові позначки в X (Twitter) неточні, а звинувачення в тому, що саме вона є авторкою фейку про "мусульманина-нападника", роздули ЗМІ.
Але відомо, що саме той пост підхопили інші популярні користувачі X (Twitter).
Серед них, приміром, – Девід Атертон, який називає себе журналістом-лібертаріанцем і очолює ініціативу, що виступає проти "переслідування" курців; Ендрю Тейт, скандальний інфлюенсер, затриманий минулого року в Румунії за звинуваченнями в сексуальній експлуатації; а також Томмі Робінсон (справжнє ім’я Стівен Кристофер Єкслі-Леннон) – голова ультраправої групи "Ліга англійської оборони", безпосередньо причетної до перших протестів у Саутпорті.
Але свою, хоч і не таку помітну роль, зіграв сумнівний сайт під назвою Channel3 Now. Саме на його (нині видалену) новину з твердженнями про нападника в Саутпорті посилались у соцмережах.
Історія Channel3 Now починається у далекому 2012 році. Тоді це був YouTube-канал (наразі недоступний, але принаймні в грудні 2023-го він існував), який публікував відео про автомобільні перегони з… російського Іжевська.
"Згадані у відео водії пов’язані з оборонною та ІТ-галузями в Росії. Серед них – чоловік, який, імовірно, раніше був оперативником КДБ, а після того працював у російському парламенті", – пише The Daily Mail (їхніх імен видання не уточнює, "ЄвроПравді" не вдалось знайти у відкритому доступі згадані відео).
Через кілька років канал відродили під назвою Funny Hours – і там публікували відео про Пакистан, жіночу футбольну команду з Манчестера та вбивство тигра.
Зрештою, через якийсь час з’явилась остання назва каналу – Channel3 Now, а з червня 2023 року її доповнив сайт із доменним ім'ям, зареєстрованим у Литві, й нібито керований з Пакистану та США.
Причому сайт також час від часу змінював ім’я на, приміром, Fox3 Now чи Fox3 News – вочевидь, щоб бути схожим на справжні сайти новинних ЗМІ.
Тепер Channel3 Now став типовим агрегатором новин зі США й Великої Британії, причому що дивніших, то краще. Приміром, в одному з матеріалів американського спортсмена Ксав’є Говарда звинувачують у причетності до "одночасного завагітнення чотирьох жінок". Нині стрічка на сайті складається з повідомлень про смерті та вбивства, а новини в решті рубрик – щонайменше місячної давнини.
Саме на цьому досить сумнівному сайті з’явилась стаття про те, що нападником у Саутпорті був 17-річний мігрант, який потрапив у поле зору спецслужб. Матеріал нині недоступний, але його скриншоти збереглись у мережі.
Наступного дня Channel3 Now публікує офіційне спростування та вибачення, але навіть поверхова перевірка показує, що текст майже напевно згенерований штучним інтелектом, а його автор – нібито головний редактор сайту – навіть не згадав свого імені (що для новинного сайту в принципі дуже дивно).
Показово, що на цю статтю майже одразу ж послався флагман російської держпропаганди, канал RT (стара назва – Russia Today).
Мабуть, тут могло б виникнути питання, як ЗМІ у принципі бере маловідомий сайт із сумнівним контентом (зате він, "судячи з усього, спеціалізується на висвітленні інцидентів зі стріляниною") і зовсім некритично передруковує звідти інформацію.
Нині RT цитує Ілона Маска (він, до речі, поширював пост уже згаданого Томмі Робінсона про стрілянину в Саутпорті), який вважає, що у Британії "громадянська війна неминуча".
****
Стверджувати напевне важко, та поведінка Channel3 Now цілком вписується в логіку масштабної російської кампанії з дезінформації під назвою "Двійник" (Doppleganger), яку минулого року викрили французькі спецслужби.
Її суть проста: створюються сайти-сміттярки, які зовнішньо нагадують відомі ЗМІ; там розміщуються передруки реальних новин чи й просто згенерована штучним інтелектом дурня – для видимості роботи; а в якийсь момент через мережу просувається фейк, який потім підхоплюють соцмережі.
Так чи інак, британське МВС проводить розслідування того, звідки саме з’явилась дезінформація про напад у Саутпорті.
Це не означає, що за нинішніми протестами й погромами стоїть виключно Росія. Ні, у Британії тривалий час існують антиіммігрантські настрої; нелегальна міграція через Ла-Манш – проблема, яку не вдалось вирішити навіть після Brexit; ультраправі групи, зокрема та-таки Reform UK Найджела Фараджа, не просто так користуються підтримкою певної частини населення.
Проблема в тому, що Росія намагається роздмухати ці сентименти та радикалізувати їх.
І завдяки цьому – докладатись до дестабілізації в країні.
Вона вже випробовувала цю технологію як мінімум у Франції під час протестів "жовтих жилетів" і нещодавно у США – під час пропалестинських протестів в університетах.
Нинішні протести у Британії – найбільша загроза громадському порядку за останні роки. І було б дивно, якби Росія – для якої це не перша спроба впливу на країну, що є одним із найбільших союзників України – не спробувала би цим скористатись.
Автор: Олег Павлюк,
журналіст "Європейської правди"